ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
13 червня 2019 року №640/9311/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни (01042, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 25, оф. 6)
про з підставвизнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2019 у ВП №58522499 необґрунтованості постанови про стягнення з боржника суми винагороди,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни про визнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2019 у виконавчому провадженні ВП№58522499 про стягнення з боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основної суми винагороди в сумі 7 102,97 грн.
Позовні вимоги мотивовано необґрунтованим визначенням відповідачем суми винагороди приватного виконавця, що підлягає стягненню із боржника за наслідками повернення виконавчого документа. Також позивачем наголошено на сплаті основної суми винагороди приватного виконавця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/9311/19 та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови від 25.04.2019 у виконавчому провадженні ВП№58522499.
В судовому засіданні 13.06.2019, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи здійснено із врахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, справу розгляту з врахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 по справі №910/16826/17, з огляду на поширення юрисдикції адміністративних судів на розгляд справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат. пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладення штрафу, прийнятих у виконавчому провадженні щодо примусового виконання усіх виконавчих докуметів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції , вони видані.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 06.12.2017 у справі №910/16826/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» було стягнено 195 304,88 грн. основного боргу, 4 000,00 грн. пені, 1501,30 грн. 3% річних та 3 187,63 грн. судового збору.
На виконання рішення від 06.12.2017, Господарським судом міста Києва у справі №910/16826/17 було видано судовий наказ від 26.12.2017 №910/16826/17.
Так, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ахметовою Ліною Едуардівною 04.03.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№58522499 на виконання наказу від 26.12.2017 №910/16826/17 виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»: 195 304,88 грн. основного боргу, 4 000,00 грн. пені, 1501,30 грн. 3% річних та 3 187,63 грн. судового збору.
Також, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ахметовою Ліною Едуардівною 04.03.2019 в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої був накладений арешт на грошові кошти на рахунках боржника та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 8 949,72 грн.
Так, відповідачем в рамках виконавчого провадження ВП№58522499, було стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково суму боргу, а саме 05.03.2019 з розрахункового рахунку боржника стягнуто суму в розмірі 18 614,33 грн. та з особистого рахунку боржника стягнуто суму в розмірі 81,37 грн.
Таким чином, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Ахметовою Ліною Едуардівною з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 при виконанні рішення суду було стягнено грошову суму у розмірі 18 695,70 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ахметовою Ліною Едуардівною перераховано на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» 06.03.2019 грошові кошти в розмірі 16 467,58 грн. та 09.04.2019 грошові кошти в розмірі 81,37 грн. Як зазначається позивачем, на рахунку відповідача залишилися грошові кошти у розмірі 2 146,75 грн. включаючи основну винагороду.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» 17.04.2019 надіслано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ахметовій Ліні Едуардівні заяву про повернення виконавчого документу.
Так, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ахметовою Ліною Едуардівною 25.04.2019 в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 винесено постанову на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД», якою повернуто стягувачу судовий наказ від 26.12.2017, виданий Господарським судом міста Києва у справі №910/16826/17, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Зокрема, відповідачем 25.04.2019 в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 7 102,97 грн. на підставі статті 3, частини третьої статті 40, статті 45 Закону України "Про виконавче провадження".
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись із постановою від 25.04.2019 у виконавчому провадженні ВП№58522499, звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частини третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2019 в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 відповідачем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Також, відповідачем 25.04.2019 в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди на підставі статей 40, 45 Закону України "Про виконавче провадження" в сумі 7 102,97 грн.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року №1403.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання вказаної норми відповідачем в постанові про відкриття виконавчого провадження, зокрема пункті 3 вказано про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні ВП№58522499.
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (надалі - Постанова №643).
Відповідно до пункту 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення основної винагороди.
Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд дійшов до висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого документа, якщо інше не передбачено Законом. Під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відтак, стягнення основної винагороди відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення основної винагороди є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 37 цього Закону. При цьому, виконання постанови про стягнення основної винагороди відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм можна зробити висновок, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.
В судовому засіданні позивач повідомив, що останнім, як боржником в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 не було виконано рішення суду у справі №910/16826/17.
Враховуючи наведене, суд вважає, що за відсутності фактичного стягнення з боржника в примусовому порядку всієї суми заборгованості, відсутні правові підстави для стягнення відповідачем з позивача основної винагороди в сумі 7 102,97 грн..
Доводи відповідача, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 фактично виконано рішення суду у справі №910/16826/17 та погашено заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» в повному обсязі, не приймаються судом до уваги при винесенні даного рішення, оскільки є лише припущеннями відповідача та в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували зазначені факти.
Враховуючи наведене в сукупності, суд вбачає підстави для висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 25.04.2019, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП№58522499 про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 7 102,97 грн..
Слід наголосити на тому, що у разі повторного пред'явлення до виконання судового наказу від 26.12.2017 №910/16826/17, виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»: 195 304,88 грн. основного боргу, 4 000,00 грн. пені, 1 501,30 грн. 3% річних та 3 187,63 грн. судового збору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ахметова Ліна Едуардівна не позбавлена права стягнути суму основної винагороди приватного виконавця, визначеної пропорційно до фактично стягнутої суми з боржника.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.04.2019 у виконавчому провадженні ВП№58522499 про стягнення з боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основної суми винагороди в сумі 7 102,97 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова