апеляційне провадження №22-ц/824/3347/2019
справа №761/28426/17
06 червня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником Величком Дмитром Володимировичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А. 21 листопада 2018 року,
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації прав,-
встановив:
В серпні 2017 року ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м.Києва від 16 серпня 2010 року №772-В про оформлення права власності ОСОБА_3 на об"єкт нерухомого майна;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, що видано Головним управлінням комунальної власності м.Києва 16 серпня 2010 року на ім"я ОСОБА_3;
- скасувати державну реєстрацію КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" від 31 серпня 2010 року права власності ОСОБА_3 за реєстраційним номером: НОМЕР_2, номер запису 9575-П в книзі 192п-230;
- скасувати державну реєстрацію КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" від 29 вересня 2010 року права власності ОСОБА_1
Вимоги обґрунтовує тим, що 25 квітня 2002 року між ТОВ "Екобуд" (забудовником) та ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" (інвестор) укладена угода №2, відповідно до якої ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" зобов"язалось проінвестувати 88% будівництва по АДРЕСА_1 в м.Києві, а забудовник 12% будівництва.
21 квітня 2005 року між ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" та ТОВ "Центробуд-трейд" (субінвестор) укладено Інвестиційний договір №2 та ряд додаткових угод до нього, на підставі яких передбачалось будівництво трьох нежитлових приміщень (офісів) площею 544,38 кв.м в будинку АДРЕСА_1.
01 березня 2007 року між ТОВ "Центробуд-трейд" та АКБ "Київ" укладено договір купівлі-продажу цих приміщень.
Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 02 квітня 2008 року №454 новозбудованим блокам житлового будинку АДРЕСА_1.
Додатковою угодою №1 від 05 січня 2009 року у зв"язку із проведенням технічної інвентаризації цих приміщень в основний договір внесено зміни і зазначені такі характеристики відчужуваних приміщень: АДРЕСА_1-А площею 156,60 кв.м, АДРЕСА_1 площею 134,70 кв.м.
На підставі договору міни від 07 серпня 2009 року АКБ "Київ" передало ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2", зокрема, приміщення №62 за адресою: м.Київ, Кудрявський узвіз, 3-А площею 156,60 кв.м, а на підставі акту приймання-передачі №27 від 12 серпня 2009 року передало майнові права на них.
В свою чергу, 11 липня 2006 року між ТОВ "Екобуд" та ОСОБА_3 укладено Інвестиційний контракт №030231, предметом якого є нежитлове приміщення №62 офісного приміщення 3 (секція А) площею 119,6 кв.м на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1, а на підставі Акту приймання-передачі об"єкта у власність здійснено їх передачу. Наказом Головного управління комунальної власності м.Києва від 16 серпня 2010 року №772-В оформлено права власності ОСОБА_3, видано відповідне свідоцтво, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" зареєстровано право власності.
10 вересня 2010 року ОСОБА_3 продала це приміщення ОСОБА_1 та на його ім"я зареєстровано право власності.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року Інвестиційний контракт №030231 визнано недійсним.
Посилаючись на викладені обставини, мотивуючи тим, що недійсна угода не є підставою для оформлення та реєстрації права власності, ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" звернулось до суду із цим позовом та просить скасувати відповідно до ст.21 ЦК України наказ, свідоцтво та реєстрацію права власності щодо ОСОБА_3, також просить скасувати реєстрацію права власності щодо ОСОБА_1
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:
Скасувати наказ Головного управління комунальної власності м.Києва №772-В від 16 серпня 2010 року про оформлення права власності за ОСОБА_3 на об"єкт нерухомого майна.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, що видано Головним управлінням комунальної власності м.Києва 16 серпня 2010 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення з №1 по №8 (група приміщень №62) за адресою АДРЕСА_1.
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлові приміщення з №1 по №8 (група приміщень №62) за адресою АДРЕСА_1, що проведено КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» 31 серпня 2010 року за реєстраційним №31367035, запис №9575-П в книзі192п-320.
Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення з №1 по №8 (група приміщень №62) за адресою АДРЕСА_1, що проведено 29 серпня 2010 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна».
Стягнути на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» з ОСОБА_3, ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір в сумі 6400 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Величком Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не набував права власності на спірні приміщення. Так, зазначає, що ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" не була забудовником, отже не набувала права власності на об"єкт будівництва. У справі №761/23860/15-ц Верховним Судом також установлено, що ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" не є власником приміщень і не має права заявляти вимоги, які має право заявляти власник.
На підставі ч.2 ст.620 ЦК України кредитор втратив право вимоги цих приміщень.
Вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки не заявив одночасно вимоги на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України. При цьому у справі №761/23860/15-ц позивачу відмовлено у витребуванні приміщень.
Зазначає, що з ряду угод, що укладені стосовно приміщень, неможливо дійти висновку, що спір між сторонами іде навколо одних і тих саме приміщень. Також зазначає, що позивач має право вимоги лише до ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" і не може вважатися кредитором забудовника.
Вказує на відсутність доказів, що до ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" переходили які-небудь приміщення.
Зазначає, що суд не застосував принцип пропорційності між приватним інтересом та суспільними потребами (рішення Європейського суд з прав людини "Новоселецький проти України", "Совтрансавто проти України", "Суханов та Ільченко проти України та інші").
Посилається на порушення норм процесуального права, якими є неповідомлення не повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.
Посилається на пропуск позовної давності, яку просить застосувати, оскільки не був повідомлений про розгляд справи. Зазначає, що позивач в 2012 році звертався з позовом, зокрема до ОСОБА_1 та ухвалою від 18 лютого 2014 року позовну заяву залишено без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" посилається на те, що її доводи про неналежність позивачу права вимоги спростовуються рішенням у справі №761/23860/15-ц, окрім того, інвестиційну угоду визнано недійсною. Зазначає про правильно обраний спосіб захисту. Посилання скаржника про необізнаність щодо розгляду цієї справи вважає безпідставним, оскільки скаржник цікавився іншими справами на веб-сайті "Судова влада України", а відтак міг знати і про цю справу. Щодо пропуску позовної давності зазначає, що підстави для звернення до суду із цим позовом стали відомі з рішення у справі №761/23860/15-ц.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Величко Д.В. доводи апеляційної скарги підтримав.
Представники позивача Орлов В.В. та Розваляєва Т.С. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з"явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази,що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Інвестиційний контракт №030231 (про інвестування в будівництво) від 11 липня 2006 року визнано недійсним, відтак наказ Головного управління комунальної власності м.Києва №772-В від 16 серпня 2010 року підлягає скасуванню, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним. Також суд вказав про задоволення вимог щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, мотивуючи тим, що підстави, на яких за ними зареєстровано право власності, на даний час не існують.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що 25 квітня 2002 року між ТОВ "Екобуд" (забудовником) та ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" (інвестор) укладена угода №2. Згідно із предметом цієї угоди забудовник зобов"язується за рахунок інвестора виконати дії, пов"язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражними і офісними приміщеннями по вул. Кудрявський, узвіз, 3 в м.Києві, а інвестор інвестує 88% кошторисної вартості будівництва. Вклад забудовника 12% вартості будівництва. Планове закінчення будівництва 2й квартал 2005 року.
Відповідно до п.1.2 цієї угоди детальна характеристика об"єкту інвестування буде визначена в додатку №1 після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації. Пунктом 1.3 передбачено розподіл приміщень згідно із додатком №2, який є невід"ємною частиною угоди. Пунктом 1.4 визначено, що право на отримання площ у власність виникає у зв"язку із внесенням інвестицій.
Згідно з п.2.2 інвестор забезпечує забудовника коштами, виходячи з вартості одного квадратного метра площ, зазначених в п.2.1 договору, що передаються від забудовника інвестору за домовленістю сторін, що складає відповідно: а) квартир - 2823,72 грн.; б) машиномісць - 1644,52 грн.; в) офісних приміщень - 2802,90 грн.
За умовами п.3.1.6 зазначеного договору забудовник зобов'язаний оформлювати та видавати інвестору документи, які підтверджують право власності на квартири тільки після здійснення інвестором всіх остаточних розрахунків.
За змістом п.3.1.11 забудовник зобов'язаний в рахунок отриманих коштів оформити документи на право власності інвестора на площі згідно з додатком №2 на протязі одного місяця після прийняття об'єкту в експлуатацію і остаточного розрахунку інвестора.
Відповідно до п.3.2.4 забудовник має право до перерахування повної суми коштів з боку інвестора після завершення будівництва не передавати йому документи на належне майно. Якщо на протязі 3-х місяців залишок коштів не проплачено, забудовник має право продати побудовані приміщення, вартість площі яких відповідає сумі недоплати
За змістом п.3.3.2 зазначеного правочину інвестор зобов'язується після офіційного повідомлення забудовника про затвердження акту про прийняття об'єкту інвестування Державною комісією та надання наказу забудовника про прийняття об'єкту в експлуатацію, у двомісячний термін, здійснити остаточні розрахунки з забудовником на підставі даних БТІ.
Згідно із п.3.4.2 інвестор має право укладати інвестиційні контракти на залучення коштів від фізичних та юридичних осіб та акумулювати для здійснення операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво об'єкту.
Відповідно до п.3.4.4 вказаного договору інвестор має право здійснювати передачу своїх прав і зобов'язань за угодою третім особам відповідно до законодавства України.
21 квітня 2005 року між ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" (організація) та ТОВ "Центробуд-трейд" (інвестор, а фактично співінвестор) укладено Інвестиційний договір №2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) в будинку по АДРЕСА_1 та ряд додаткових угод. Згідно із цими домовленостями договором інвестор співфінансує три нежитлові приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 площею 544,38 кв.м загальної площі нежитлових приміщень. ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" зобов"язалось надати всі необхідні документи для оформлення права власності.
Проте матеріали справи не містять інформацію, які саме об"єкти та їх площа відповідно до цієї угоди були її предметом.
01 березня 2007 року між ТОВ "Центробуд-трейд" та АКБ "Київ" укладено Договір №1 купівлі-продажу майнових прав. Предметом цієї угоди (п.1.1) є вже чотири нежитлових приміщення площею 544,38 кв. (№2 в блоці Б площею 112,05 кв.м, №4 в блоці А, площею 122,04 кв.м, №5 в блоці Б площею 130,51 кв.м, №6 в блоці Б площею 179,78 кв.м). Договір містить відсилання, що майнові права належать продавцю на підставі Інвестиційного договору №2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) в будинку по АДРЕСА_1 від 21 квітня 2005 року. 17 липня 2007 року сторони підписали Акт приймання передачі майнових прав.
Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 02 квітня 2008 року №454 новозбудованим блокам житлового будинку АДРЕСА_1.
05 січня 2009 року між ТОВ "Центробуд-трейд" та АКБ "Київ" укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої у зв"язку із проведенням технічної інвентаризації нежитлових приміщень п.1.1 Договір №1 купівлі-продажу майнових прав викладено у новій редакції, згідно із якою питання стосується чотирьох нежитлових приміщення площею 551,90 кв. (в будинку АДРЕСА_1).
07 серпня 2009 року між АКБ "Київ" та ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" укладено Договір міни, згідно із яким у власність товариства переходять майнові права на нежитлове приміщення №62 площею 156,60 кв.м в будинку №3-А та нежитлове приміщення №61 площею 134,70 кв.м в будинку АДРЕСА_1.
В свою чергу, 11 липня 2006 року між ТОВ "Екобуд" та ОСОБА_3 укладено Інвестиційний контракт №030231, предметом якого є конкретно визначене нежитлове приміщення №62 офісного приміщення 3 (секція А) площею 119,6 кв.м на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1, а на підставі Акту приймання-передачі об"єкта у власність інвестора від 16 серпня 2010 року здійснено їх передачу.
Наказом Головного управління комунальної власності м.Києва від 16 серпня 2010 року №772-В оформлено права власності ОСОБА_3, видано відповідне свідоцтво, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" 31 серпня 2010 року зареєстровано право власності.
09 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, предметом якого є приміщення з №1 по №8 в групі приміщень №62 в будинку АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у справі №761/23860/15-ц за позовом ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" до ОСОБА_3, ТОВ "Екобуд", ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. про визнання недійсним інвестиційного контракту від 11 липня 2006 року, укладений між ТОВ "Екобуд" і ОСОБА_3; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 10 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1; витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлових приміщень №№ 1-8 групи приміщень №62 загальною площею 119,60 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1-А у м.Києві; визнання за ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" право власності на нежитлові приміщення позовні вимоги задоволено частково, вирішено визнати недійсним Інвестиційний контракт №030231 (про інвестування в будівництво) від 11 липня 2006 року, укладений між ТОВ "Екобуд" та ОСОБА_3 В іншій частині вимог відмовлено. Рішення набуло законної сили.
Визнаючи недійсною інвестиційну угоду, суд виходив з того, що забудовник не мав права розпоряджатися приміщеннями, які були предметом інвестиційної угоди з ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" та яким здійснено їх фактичну оплату. Відмовляючи задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд виходив з того, що не підлягають визнанню недійсними наступні угоди, що вчинені після недійсного правочину. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання права власності, суд вказав, що таке підлягає оформленню в загальному порядку, передбаченому законом для даних правовідносин, оскільки такий є, а не на підставі рішення суду. Також суд вказав на те, що право витребування належать власнику, а не особі, яка наділена майновими правами щодо об"єкту.
Отже заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у справі №761/23860/15-ц під час розгляду справи та при частковому задоволенні позовних вимог фактично установлено, що предметом оспорюваної інвестиційної угоди були ті самі нежилі приміщення, які натепер належать ОСОБА_1, а відтак підтверджено правомочність ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" на пред"явлення позову щодо них.
В ході розгляду справи також установлено виконання інвесторами своїх зобов"язань, що також підтверджує факт виникнення у ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" майнових прав. Такий висновок суду у справі №761/23860/15-ц ґрунтується на рішенні Господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі №5011-62/3970-2012 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до відповідача: ТОВ "Центробуд-трейд", треті особи: ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг", ТОВ "Екобуд" про визнання недійсним Договору №1 від 01 березня 2007 року купівлі-продажу майнових прав.
Таким чином доводи скаржника про те, що право вимоги ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" не доведено, спростовуються встановленою у судовому порядку обставиною.
Проте колегія суддів погоджується з твердженням апеляційної скарги про те, що позивач не є власником спірного нерухомого майна, оскільки майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Посилання скаржника на ч.2 ст.620 ЦК України, якою передбачено, що кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування, є помилковими.
Вимоги позивачем пред"явлені не до кредитора, а до особи, яка наразі є власником і володіє річчю, відтак зазначена стаття не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору. Для цих юридичних обставин законом визначено інший порядок захисту порушених прав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним Наказу Головного управління комунальної власності м.Києва від 16 серпня 2010 року №772-В про оформлення права власності ОСОБА_3 на об"єкт нерухомого майна. Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог в частині скасування цього наказу, ураховуючи, що такі підстави відсутні в силу того, що його дія, як акту індивідуальної дії, вичерпана фактом видачі відповідного свідоцтва. З огляду на наведене, рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, що видано Головним управлінням комунальної власності м.Києва 16 серпня 2010 року на ім"я ОСОБА_3, а також скасування державної реєстрації КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" від 31 серпня 2010 року права власності ОСОБА_3 за реєстраційним номером: НОМЕР_2, номер запису 9575-П в книзі 192п-230, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що Інвестиційний контракт №030231 (про інвестування в будівництво) від 11 липня 2006 року, укладений між ТОВ "Екобуд" та ОСОБА_3 визнано недійсним в судовому порядку та в цій частині рішення суду першої інстанції є в належній мірі мотивованим.
При цьому за змістом ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Відтак скасування державної реєстрації КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" від 31 серпня 2010 року права власності ОСОБА_3 є таким, що ґрунтується на вимогах закону.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При вирішення заяви скаржника про застосування позовної давності в частині вирішення вимог про визнання недійсним Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, що видано Головним управлінням комунальної власності м.Києва 16 серпня 2010 року на ім"я ОСОБА_3, а також скасування державної реєстрації КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" від 31 серпня 2010 року права власності ОСОБА_3 за реєстраційним номером: НОМЕР_2, номер запису 9575-П в книзі 192п-230, колегія суддів зазначає, що Інвестиційний контракт №030231 (про інвестування в будівництво) від 11 липня 2006 року визнано недійсним рішенням суду від 16 травня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року.
До суду із цими вимогами позивач звернувся 11 серпня 2017 року, відтак відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог та скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення з №1 по №8 (група приміщень №62) за адресою АДРЕСА_1-А, що проведено 29 серпня 2010 року КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна", колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону.
Звертаючись до суду, позивач посилається як на підставу задоволення вимог в цій частині на обставину визнання недійсним Інвестиційного контракту №030231 (про інвестування в будівництво) від 11 липня 2006 року, укладеного між ТОВ "Екобуд" та ОСОБА_3 Проте цей Контракт сам по собі не є підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та відповідно проведення державної реєстрація, оскільки таке право набуто на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і на підставі цього документу проведено державну реєстрацію прав.
Окрім того, за змістом ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав або скасування записів про проведену державну реєстрацію прав. Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як в редакції на час проведення державної реєстрації прав за ОСОБА_1, так і в чинній редакції, рішення про державну реєстрацію прав та внесення запису про проведену державну реєстрацію прав є окремими послідовними діями порядку проведення реєстрації. Проте позивачем не заявлено вимог та не наведено правових підстав для прийняття судом рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав або скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, що мало б наслідком скасування державної реєстрації прав.
Відтак, ураховуючи, що документ (договір купівлі-продажу), на підставі якого проведено державну реєстрацію прав ОСОБА_1, не скасовано, судом не приймалось рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав або скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 відсутні.
Щодо порушень норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_1, колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи убачається, що 25 серпня 2017 року у ній відкрито провадження та справу призначено до розгляду на 24 січня 2018 року.
Місцем проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2. Повістки зазначеній особі не надсилались. Матеріали справи містять роздруковану інформацію з офіційного веб-сайту суду (https://sh.ki.court.gov.ua/sud2610/info_krum/inform_spusku/January_2018) про повідомлення ОСОБА_1, про відкриття провадження у справі. Дата публікації 22 січня 2018 року.
В справі призначались також судові засідання 21 травня (інформація про проведення судового засідання відсутня), 18 вересня та 21 листопада 2018 року, проте матеріали справи не містять інформації про виклик цієї особи.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", яка включена в цей Закон та діє з 15 грудня 2017 року:
Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З установлених фактів убачається, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону про сповіщення учасника справи ОСОБА_1 про розгляд справи.
Таким чином рішення суду в частині вирішення вимог до ОСОБА_1 ухвалено за відсутності належного повідомлення цієї особи, що є порушенням норм процесуального права, окрім того ухвалено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Представником скаржника подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Згідно із статтею 137 ЦПК України встановлено:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат надано Договір №761/28426/17 від 26 листопада 2018 року, що укладений між АО "Когнітор", в особі керуючого партнера ОСОБА_4, та ОСОБА_1 Відповідно до п.4.3.1 цього договору гонорар адвоката становить 5000 грн. за роботи пов"язані із правовим аналізом спірних правовідносин, складання апеляційної скарги та/або інших документів, представництво інтересів в суді апеляційної інстанції.
Згідно виписки від 14 березня 2019 року АТ "УкрСиббанк" по рахунку АО "Когнітор" 13 березня 2013 року на підставі зазначеного вище договору сплачено 5000 грн.
Окрім того, представником скаржника надано детальний опис робіт/послуг, виконаних/наданих адвокатом та здійснених ним витрат.
Іншими учасниками справи заяв та клопотань щодо неспівмірності витрат, зменшення розміру або інше не подавалось.
З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, ураховуючи положення ст.141 ЦПК України, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником Величком Дмитром Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року скасувати в частині задоволення позовних вимог в частині скасування наказу Головного управління комунальної власності м.Києва від 16 серпня 2010 року №772-В про оформлення права власності ОСОБА_3 на об"єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" від 29 вересня 2010 року права власності ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" (код ЄДРЮОФОПГФ 00858473, м.Київ, вул. Саксаганського, 67-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, АДРЕСА_3) 2500 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова