14 червня 2019 р. справа № 400/1497/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в адміністративну справу
за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001
до відповідача:Приватного Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист", вул. Генерала Карпенка, 46, Миколаїв, 54038
про:стягнення податкового боргу в сумі 1870369,79 грн,
Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось з позовом про стягнення з приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Миколаївтурист” (далі - відповідач) податкового боргу в сумі 1870369,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час звернення до суду відповідач мав заборгованість в сумі 1870369,70 грн., у добровільному порядку не сплачена, на підставі чого позивач звернувся до суду із даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на думку відповідача позивач порушив порядок повідомлення про наявність заборгованості, а саме на його адресу не було надіслано податкове повідомлення-рішення.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що голова правління знаходиться у відрядженні. Відповідно до ч.2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідачем у справі є юридична особа, представником якої може бути і інша особа крім голови правління, тому перебування голови правління у відрядженні не може бути поважною причиною для неявки в судове засідання інших представників відповідача, відтак клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист» є платником податків.
Згідно з розрахунком податкової заборгованості у відповідача виникла заборгованість по відокремленому підрозділу Оздоровчий комплекс санаторного типу для дітей «Очаків» ПРАТ «Миколаївтурист» в сумі 1667472,86 грн., з яких податок на нерухоме майно в сумі 81085,19 грн., земельний податок з юридичних осіб в сумі 1586387,68 грн. та по відокремленому підрозділу Оздоровчий комплекс санітарного типу для дітей «Сонячний промінь» ПРАТ «Миколаївтурист» в сумі 202896,93 грн., з яких податок на нерухоме майно 45694,43 грн., земельний податок з юридичних осіб в сумі 157202,50 грн.
Отже, загальний борг складає 1870369,79 грн. і виник на підставі самостійно поданих декларацій.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
При цьому, сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків, згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.
В порушення вимог податкового законодавства відповідач у добровільному порядку своєчасно не сплатив податкове зобов'язання, в наслідок чого у нього виник податковий борг.
Згідно з пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.
На підставі норм статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює з платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України, відокремленим підрозділам відповідача надсилалася податкові вимоги №465-25 від 12.05.2015 р. на суму 9470,18 грн. та №534-25 від 28.05.2015 на суму 4420,21 грн.
За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не узгодженість заборгованості, у зв'язку із не направленням на його адресу податкового повідомлення-рішення, оскільки борг виник не на підставі податкового повідомлення-рішення, а на підставі самостійно поданих декларацій і податкові вимоги направлялись позивачем, що підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) до приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" (вул. Генерала Карпенка, 46, Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 02659223) задовольнити.
2. Стягнути з приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" (вул. Генерала Карпенка, 46, м. Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 02659223) в дохід держави податковий борг в сумі 1870369,79 грн. (один мільйон вісімсот сімдесят тисяч триста шістдесят дев'ять гривень сімдесят дев'ять копійок).
3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич