справа № 1.380.2019.001311
13 червня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідача Войтків З.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) 21.03.2019 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішення від 16.03.2018: - № 0109131310, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 45393,7525 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 36315 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9078,75 грн.; - № 0109151310, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 13618,13 грн., в тому числі за основним платежем 10894,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2723,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позапланова документальна невиїзна перевірка проведена безпідставно та незаконно, а рішення про її проведення прийняте без визначених законом підстав та ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб про її проведення. Звертає увагу суду на той факт, що підставою для проведення перевірки зазначено пп. 78.1.2 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто неподання платником в установлений законом строк податкової декларації. Водночас в процесі документальної перевірки контролюючий орган досліджував своєчасність та повноту нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно поданої ОСОБА_1 декларації, не отримавши та не дослідивши первинних документів, тому не встановив істотних фактичних обставин та прийшов до передчасних висновків про порушення позивачем податкового законодавства. Наполягає, що незаконність призначення та порушення процедури проведення контролюючим органом цієї перевірки має наслідком недійсність податкових повідомлень - рішень 16.03.2018 №№ 0109131310, 0109151310, прийнятих на підставі зазначеного акту перевірки. Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.34-38), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки позивач отримав дохід, який згідно пп. 174.2.2 п. 174.2 статті 174 ПК України підлягає оподатковуванню, а контролюючий орган повідомляв платника податків про проведення перевірки та необхідність подання документів.
Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
29.04.2016 ОСОБА_1 подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в котрій вказав вартість отриманого в дарунок майна в сумі 726300 грн. (а.с. 43-44).
ГУ ДФС у Львівській області 24.11.2017 скерувало ОСОБА_1 повідомлення № 22130/13-01-13-10-21, в якому просило надати документи та пояснення щодо повноти сплати податкового зобов'язання від отриманого доходу в розмірі 726300 грн. в результаті успадкованого чи отриманого в дарунок майна в 2015 році (а.с. 45). Це повідомлення скеровувалось на адресу платника податків, проте повернуто поштою з відміткою про неможливість вручення (а.с.46-47).
23.01.2018 начальник ГУ ДФС у Львівській області прийняв наказ № 379 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 »; підставами для його прийняття визначено пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 статті 78, статті 79, п. 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (а.с. 39-41).
ГУ ДФС у Львівській області за наслідками проведеної на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 статті 78, п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 склало акт від 07.02.2018 № 279/13-01-13-10/3230005416 (а.с. 10-19). За результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області дійшло висновку про порушення позивачем (стор. 10 акта перевірки, а.с. 19): - пп. 164.2.10 п. 164.2 статті 164, п. 167.2 статті 167 ПК України у зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 36315 грн.; - пп. 1.2, пп.1.3, пп. 1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пп.168.1.1., пп.168.1.2 п. 168.1 статті 168 Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік на загальну суму 10894,50 грн.
Перевірка проведена в приміщенні ГУ ДФС у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35 без присутності фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 .
На підставі висновків акта перевірки від 07.02.2018 № 279/13-01-13-10/3230005416 ГУ ДФС у Львівській області винесло два податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018: 1) №0109131310, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 45393,7525 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 36315 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9078,75 грн. (а.с. 8); 2) № 0109151310, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 13618,13 грн., в тому числі за основним платежем 10894,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2723,63 грн. (а.с. 9).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункт 20.1.4. п. 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення. Відповідно до пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 ПК України.
Підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 ПК України).
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При вирішенні цього спору суд керується такими міркуваннями:
за приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Право контролюючого органу проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки закріплено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, який серед іншого визначає, що документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Отже, законодавцем чітко регламентовано підстави для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, які мають бути зазначені у відповідному наказі податкового органу про призначення такої перевірки і наявність яких обумовлює законність її проведення.
При вирішенні цього спору суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену в постановах від 18.04.2018 у справі №804/2230/15, від 22.08.2018 у справі №812/1283/17, від 19.02.2019 у справі №825/924/17 про те, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд встановив, що підставою для призначення перевірки ОСОБА_2 зазначено пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме щодо неподання ОСОБА_2 у встановлений законом строк податкової декларації; перевірка проводилась за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Водночас сторони визнають, що 29.04.2016 ОСОБА_1 подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік. Отже, декларація подана позивачем з дотриманням строку, визначеного пп. 49.18.4 п. 48.18 статті 49 ПК України. В акті перевірки від 07.02.2018 № 279/13-01-13-10/3230005416 відповідач зазначив про подання цієї декларації, однак здійснював перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відтак, контролюючий орган провів перевірку Андрухіва ОСОБА_3 з підстав, не передбачених пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України та без його участі. Відповідач не зазначив інших, аніж визначена пп. 78.1.2 п. 78.1 статті 78 ПК України, підстав для призначення та проведення перевірки ОСОБА_1 , відповідних доказів суду не надав. З огляду на ці обставини суд дійшов висновку про безпідставність та незаконність проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки невиїзної перевірки ОСОБА_2 , результати якої оформлено актом від 07.02.2018 № 279/13-01-13-10/3230005416. Відтак, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 0109131310 та № 0109151310 є протиправними.
Критерії правомірного рішення суб'єкта владних повноважень визначено частиною другою статті 2 КАС України. Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про незаконність проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, прийняті за наслідками цієї перевірки податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 0109131310 та № 0109151310 є протиправними, тому суд приймає рішення про скасування цих рішень. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 72-77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 16.03.2018 № 0109131310 та № 0109151310.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 39462700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 14.06.2019.
Суддя Москаль Р.М.