справа№1.380.2019.002191
з питань залишення позовної заяви без розгляду
13 червня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
розглянув у відкритому засіданні у м. Львові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанов, -
02.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому позивач просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В. від 29.12.2018 про стягнення виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження №33534427;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В. від 29.12.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №33534427.
Через канцелярію суду 28.05.2019 надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду. В обгрунтування клопотання зазначено, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження винесені державним виконавцем 29.12.2018 скеровано боржнику рекомендованим листом, відправлення №7900056616329 на адресу зазначену у виконавчому документі, конверт повернувся за закінченням терміну зберігання. Зазначає, що нормами абз.2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. А у разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Адреса проживання боржника у виконавчому документі зазначена, як АДРЕСА_1 . Львів вул АДРЕСА_2 , Стара, 1/ АДРЕСА_3 . Вказана адреса не заперечується й самим боржником, як місце його проживання оскільки в усіх скаргах та позовах підписаних боржником вказана саме ця адреса. Окрім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутня заява боржника про зміну його місця перебування чи місцезнаходження чи клопотання про скерування йому матеріалів виконавчого провадження за іншою адресою.
Таким чином представник відповідача зазначає, що дії боржника у виконавчому провадженні вимагають його добросовісної процесуальної поведінки, що полягає в тому щоб цікавитись у розумні строки перебігом виконавчого провадження та отримувати кореспонденцію, яка надходить на його адресу.
В даному випадку боржник діяв не добросовісно, не отримуючи надісланих на його адресу документів виконавчого провадження та тривалий час фактично ухиляючись від виконання рішення суду.
Позивач через канцелярію суду 05.06.2019 долучив до матеріалів справи заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в якому вказав, що постанови від 29.12.2018 про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження та постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2019, виносилися за відсутності позивача, на його поштову адресу не надходили, а з їх змістом позивач ознайомився через представника лише 18.04.2019.
Позивач зазначив, що покликання державного виконавця про те, що ним виконано свій обов'язок по належному інформуванні позивача про оскаржені постанови від 29.12.2018, шляхом їх надсилання на адресу позивача рекомендованим листом не заслуговують на увагу. Оскільки, незважаючи на те, що ці постанови були надіслані на адресу позивача, останній не отримував їх, а конверти були повернуті відправнику з причини - «за закінченням терміну зберігання». Повернення конвертів з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову позивача від одержання цих конвертів із постановами чи про його незнаходження за адресою, зазначеною у виконавчому документі ( вказане повністю узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 752/11896/17 у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 370/528/15-ц, та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 367/4444/14-ц, щодо надсилання рекомендованого повідомлення учасникам справи). А тому, в силу вказаного, позивач вважається таким, що не був належним чином повідомленим.
Сторони у судове засідання не прибули.
При розгляді клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд керувався наступним.
Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Водночас, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Тобто, виходячи із зазначених норм процесуального закону розпочинати рахувати строк звернення до суду можна лише з того моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права. При цьому необхідно встановити чи дійсно особа знала або могла дізнатись про порушення свого права та підтвердити факт цієї можливості відповідними доказами або обставинами.
В контексті вказаного слід зазначити, що поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на вказане, суд зазначає, що незважаючи на те, що постанови надсилались на адресу позивача, останній їх не отримував, конверти повернуті відправнику з причини - «за закінченням терміну зберігання». Повернення конвертів з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову від одержання цих конвертів із постановами чи про незнаходження позивача за адресою, зазначеною у виконавчому документі (вказане повністю узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 370/528/15-ц, у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 367/4444/14-ц, щодо надсилання рекомендованого повідомлення учасникам справи). А тому, в силу вказаного, позивач вважається таким, що не був належним чином повідомленим.
Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 118,122, 240, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.06.2019.