03 червня 2019 року № 320/1083/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,
за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,
представника позивача - Кабанова В.І.,
представника відповідача - Тютюнника В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІМПОРТ" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІМПОРТ" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125220/2018/010055/2 від 22.11.2018;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2018/00153.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів була визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другим (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію, зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, заявленої ТОВ "ЛЮКС ІМПОРТ".
Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Протокольною ухвалою від 20.05.2019 без виходу до нарадчої кімнати, суд закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті
У судове засідання, призначене на 03.06.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 23 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» (Покупець) та компанією «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» (Продавець) було укладено контракт №LUX-230518 (а.с. 14-19).
За умовами вказаного контракту, Продавець продає, а Покупець купує посуд та декоративні вироби зі скла у відповідності до інвойсів до контракту (п. 1.1 контракту). Платежі по контракту здійснюються у безготівковому порядку на рахунок Продавця на умовах 100% передплати чи з відтермінуванням платежу на строк, вказаний у інвойсах (рахунках-фактурах) до контракту (п. 3.1. контракту).
В інвойсі від 26.09.2018 №18407374, оформленому на підставі контракту №LUX-230518 від 23.05.2018, передбачено, що оплата проводиться протягом 60 днів з дати виставлення інвойсу за товар, а саме: посуд та декоративні вироби зі скла країни-виробника Мексика (MEXICO) загальною кількістю найменувань 21, загальною кількістю одиниць: 1419, загальною вартістю 16538,79 доларів США (а.с. 45).
Судом встановлено, що у листопаді 2018 року позивачем на підставі контракту №LUX-230518 від 23.05.2018, відповідно до інвойсу № 18407374 від 26.09.2018, ввезено на територію України товари, та 20.11.2018 до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі також ЕМД) № UA125220/2018/714299, у якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: (товар № 1) «Посуд столовий або кухонний із незміцненого скла, не для пиття, механічного виготовлення: Глечик для соку CABOS, 1,6 л. арт. 976434, - 39 наборів (у наборі 6 шт.), Ємність для олії/оцту з пробкою, 177 мл. Арт. 971392, - 24 набори (у наборі 12 шт.), Графин для вина, 567 мл, арт. 970975, - 44 набори (у наборі 12 шт.), Глечик KRISTALINO 1,6 л. арт. 970814, - 32 набори (у наборі 6 шт.), Цукорниця з кришкою, 375 мл. Арт. 971262, - 31 набір (у наборі 12 шт.), Салатник Grape Classic арт. 974409, - 87 наборів (у наборі 24 шт.), Графин SALMA з пластиковою кришкою, 1 л. арт. 873023, - 50 наборів (у наборі 12 шт.), Тарілка десертна YUTE арт. 872828, - 65 наборів (у наборі 24 шт.), Тарілка обідня YUTE арт. 872835, - 65 наборів (у наборі 24 шт.), Салатник YUTE арт. 872842, - 65 наборів (у наборі 24 шт.), Графин для вина, 1 л. арт. 970982, - 61 набір (у наборі 12 шт.), Тарілка супова Grape Classic арт. 974416, - 43 набори (у наборі 48 шт.) торговельна марка CRISA виробник CRISA LIBBEY MEXICO S.DE R.L.DE C.V. країна виробництва а відправлення MX», та (товар № 2) «Посудини для пиття із незміцненого скла, не на ножці, механічного виготовлення, ограновані: Склянка для віскі KRISTALINO OF, 313 мл. арт. 971927, - 200 наборів (у наборі 12 шт.), Склянка KRISTALINO HB, 390 мл. арт. 973297, - 95 наборів (у наборі 24 шт.), Склянка KRISTALINO, 332 мл. арт. 971910, - 95 наборів (у наборі 24 шт.), Склянка ROMBUS HB, 465 мл. арт. 872309, - 97 наборів (у наборі 12 шт.), Склянка для віскі ROMBUS DOF, 352 мл. арт. 872316, - 97 наборів (у наборі 12 шт.) торговельна марка CRISA виробник CRISA LIBBEY MEXICO S.DE R.L.DE C.V. країна виробництва та відправлення MX» та (товар № 3) «Посудини на ножці для пиття із незміцненого скла, механічного виготовлення, не із свинцевого кришталю: Келих KRISTALINO, 311 мл. арт 978704, - 34 набори (у наборі 36 штук) торговельна марка CRISA виробник CRISA LIBBEY MEXICO S.DE R.L.DE C.V. країна виробництва та відправлення MX» та (товар № 4) «Посудини для пиття із незміцненого скла, не на ножці, механічного виготовлення: Чарка для текіли DOUBLE SHOOTER, 44 мл. арт 971019, - 54 наборів ( у наборі 48 штук), чарка для текіли SPECIAL DOUBLE SHOOTER, 59 мл. арт 970968, - 54 наборів (у наборі 48 штук), Склянка YUTE 355 мл. арт. 872811, - 87 наборів (у наборі 12 шт.) торговельна марка CRISA виробник CRISA LIBBEY MEXICO S.DE R.L.DE C.V. країна виробництва та відправлення MX» (а.с. 26).
Митна вартість товарів № 1-4, відповідно до графи 42 митної декларації № UA125220/2018/714299, в загальній сумі становить 16538,79 дол. США на умовах поставки FOB MX ALTAMIRA.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Відповідно до графи 44 EМД №UA125220/2018/7142997, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані:
- пакувальний лист б/н від 21.09.2018;
- рахунок-фактура (інвойс) № 18408547 RI від 26.09.2018;
- коносамент № MTY0014530 від 03.10.2018;
- автотранспортна-накладна № 6524 від 19.11.2018;
- декларація про походження товару № 18408547 RI від 26.09.2018;
- акт про проведення огляду № UA500030/2018/4217 від 19.11.2018;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 9711 від 18.11.2018;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00010967 від 18.11.2018;
- довідка про вартість перевезення від 18.11.2018;
- зовнішньоекономічний контракт від 23.05.2018 № LUX-23052018;
- договір про надання послуг митного брокера № 1710 від 17.10.2018;
- договір (контракт) про перевезення № SC/AF-009647 від 03.08.2018;
- договір (контракт) про перевезення № SF-006715 від 01.04.2017;
- заявка на організацію перевезення від 17.09.2018.
У подальшому, 22 листопада 2018 року Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125220/2018/010055/2, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 2,20 дол. США за один кілограм (2-й метод визначення митної вартості) та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2018/00153 (а.с. 28-29).
Скоригована Київською митницею ДФС митна вартість товару базувалася на інформації про вартість товару, що імпортувався за іншими митними деклараціями, а саме, від 14.11.2018 року №UA100120/2018/397620.
Судом встановлено, що 18.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» подало письмові пояснення та документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, а саме: платіжне доручення № 52 від 07.12.2018, платіжне доручення № 58 від 12.12.2018, лист постачальника - Компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» від 01.05.2018 на підтвердження, що виробництво скляного посуду, що знаходиться у Мексиці, належить до дочірньої компанії «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.», прайс-лист із зазначенням цін на товар за одиницю, яка і була заявлена у митній декларації, за якою було відмовлено у відпуску товарів, Експертну довідку від 21.11.2019 № Фц-18/1029 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, згідно якої встановлено, що вартість товару торговельної марки CRISA відповідає кон'юнктурі ринку на дату експертизи (а.с. 36-38).
У відповідь, 10.01.2019 позивач отримав лист Київської митниці ДФС № 10150/4/10-70-64-47 від 27.12.2018 року, відповідно до якого митниця не убачає підстав для визнання заявленої митної вартості товару за митною декларацією, оскільки декларантом не надано копію митної декларації країни відправлення та прайс-лист виробника товарів (а.с. 39-41).
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК з'ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зміст статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів, слугував висновок митного органу про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Водночас, надісланий митним органом електронний запит не містить будь-якої інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Натомість, із оскаржуваного рішення митного органу убачається, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує з наступним.
Контролюючий орган посилається на те, що в ході проведення митного контролю було встановлено розбіжності в документах, а саме: відповідно до умов договору купівлі продажу товарів передбачено 100% передоплату, інформація про яку в інвойсі не зазначена.
З цього приводу, судом встановлено, відповідно до контракту № LUX-23052018 від 23.05.2018 року платежі здійснюються у безготівковому порядку на рахунок Продавця на умовах 100% передплати чи з відтермінуванням платежу на строк, вказаний у Інвойсах (рахунках-фактурах) до Контракту (п. 3.1.).
Отже, контракт передбачає альтернативні способи оплати: або 100% передплати, або у строки, визначені Інвойсом.
Судом встановлена умова відтермінування оплати за Інвойсом № 18407374 від 26.09.2018 року, а саме: протягом 60 днів з дати виставлення інвойсу, тобто до 26.11.2018 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що твердження відповідача, про те, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості - є безпідставними, не об'єктивними, не обґрунтованими та суперечать матеріалам справи.
Аналіз оскаржуваного рішення вказує на те, що ще однією підставою для коригування митної вартості стало те, що під час декларування товару, позивачем не надано експортної митної декларації продавця та прайс-лист, що суд сприймає необґрунтованим, з огляду на наступне.
Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати у разі, якщо документи, зазначені у ч.2.ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари (і) на письмову вимогу органу доходів і зборів.
Крім того, експортна декларація ЕХ-1 - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер. Відповідно до умов Інкотермс 2010 експортну декларацію може оформляти продавець чи покупець продукції. Як встановлено судом, товар за інвойсом № 18407374 від 26.09.2018 до контракту, був вироблений та поставлявся з Мексики, а не з країн Європейського Союзу.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 25 січня 2019 року №815/5823/17 та від 23 квітня 2019 року по справі № 815/5877/17.
У цьому контексті, суд також зазначає, що згідно Листа Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008 року, експортна декларація - документ, необхідний при вивезенні товарів з країн Європейського Союзу у відповідності до вимог митного законодавства. Експортна декларація не має на меті підтвердження вартості товару, а є документом, який необхідний для вивезення товару лише з країни експортера Європейського Союзу.
Так, зокрема, у наданій митному органу декларації про походження товару № 18408547 RI від 26.09.2018, зазначена інформація про виробника: компанія «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.», яка є дочірньою компанією компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» та інформація про місцезнаходження країни-виробника: Мексика (MEXICO).
Враховуючи вищезазначене, твердження відповідача щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору є такими, що не відповідають вимогам МКУ, обставинам справи та матеріалам, що містяться у справі.
Крім того, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, зміст якої міг вплинути на результат оформлення декларантом митної декларації лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містили б розбіжності, наявні ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, не є тим документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару.
Щодо прайс-листа суд зазначає, що частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, до якого входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Разом з тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Тому, твердження відповідача щодо ненадання декларантом прайс-листа виробника товарів суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено судом, прайс-лист виробника товарів із зазначенням цін на товар за одиницю було подано позивачем до Київської митниці ДФС разом із письмовими поясненнями та документами для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються 18 грудня 2018 року.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано.
Отже, позивачем під час митного оформлення товару було вжито всі передбачені Митним кодексом України заходи щодо підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме, було надано у повному обсязі всі необхідні документи, які містять об'єктивні і достовірні дані, в тому числі інформацію щодо ціни товару, що фактично підлягає сплаті, його якісні та кількісні характеристики, що чітко підтверджувало митну вартість, визначену позивачем за ціною договору згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України.
Проте, митний орган безпідставно проігнорував відомості про складові числового значення заявленої митної вартості, що містились у наданих позивачем відповідно до статті 53 Митного кодексу України документах, та вдався до оцінки числового значення вартості товарів, за якими задекларований позивачем товар, був поставлений виробником до постачальника.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Це означає, що не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125220/2018/010055/2 від 22.11.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2018/00153, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягає скасуванню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3842,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 05.03.2019 №21383 та №21390 (а.с. 2,3).
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125220/2018/010055/2 від 22.11.2018.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2018/00153.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 42072465) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві ) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 червня 2019 р.