29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3920/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - Зарудній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2019
(головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018
(суддя Петренко Н.Е.)
у справі №904/3920/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр",
2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"
про визнання дій протиправними та стягнення коштів у розмірі 88 739,20 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" (далі - ПрАТ "НВО "Созидатель") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінотавр" (далі - ТОВ "Мінотавр") та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" (далі - ПрАТ "СК "Альянс") про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі змінами та доповненнями;
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму коштів у розмірі 88 739,20 грн як відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо охорони товарно-матеріальних цінностей підприємства позивача, позивачу заподіяна матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню солідарно як з боку ТОВ "Мінотавр", так і з боку страховика ПрАТ "СК "Альянс".
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 20.01.2014 між ПрАТ "НВО "Созидатель" (замовник) та ТОВ "Мінотавр" (виконавець) укладено договір про надання охоронних послуг №03 (далі - договір про надання охоронних послуг), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконувати комплекс заходів з метою забезпечення на об'єкті пропускного режиму та схоронності майна замовника, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку та розмірі, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 3.1.1 договору про надання охоронних послуг виконавець зобов'язувався забезпечити на об'єкті встановлений пропускний режим та схоронність майна замовника в період часу, передбачений п. 2.2 договору.
Відповідно до п. 6.2 договору про надання охоронних послуг, з метою забезпечення гарантій відшкодування імовірних збитків матеріальна відповідальність виконавця застрахована в страховій компанії.
Пунктом 6.4 договору про надання охоронних послуг визначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені сторонніми особами, які проникли на територію об'єкта в період здійснення фізичної охорони та здійснили крадіжку, знищення чи пошкодження майна замовника.
Пунктом 6.7 договору про надання охоронних послуг передбачено, що відшкодування збитків здійснюється після надання замовником необхідних документів в порядку та строки, що обумовлені чинним законодавством України. Розмір збитків має бути підтверджений замовником відповідними документами та розрахунком вартості викраденого, знищеного або пошкодженого майна та звіреними з даними бухгалтерського обліку. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню входить вартість викраденого або знищеного майна та витрати, що здійсненні замовником на його відновлення.
2.2. Додатковою угодою №3 до договору про надання охоронних послуг від 20.06.2017 внесені зміни в зміст договору, а саме було доповнено перелік об'єктів охорони додатковим об'єктом незавершеного будівництва (житловий комплекс), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт).
2.3. Відповідно до акта огляду місця події (розкрадання матеріальних цінностей на об'єкті АДРЕСА_1) від 30.08.2017 - в період здійснення на об'єкті ремонтних робіт сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 у серпні 2017 року, зокрема, в неробочий час на об'єкті, який перебував під охороною ТОВ "Мінотавр", мало місце розкрадання матеріальних цінностей (комплектуючі частини сваєзадавлювальної машини ПЗС-160), що належали на праві власності ПрАТ "НВО "Созидатель".
Про даний факт було повідомлено Соборне відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження №12017040650003113.
2.4. Згідно з даними бухгалтерського обліку, станом на 01.09.2017 на балансі ПрАТ "НВО "Созидатель" перебував прес гідравлічний для задавлювання свай ПЗС (інвентарний №003011) із залишковою вартістю 631 678,88 грн, в тому числі ПДВ - 105 279,81 грн.
Довідкою ПрАТ "НВО "Созидатель" вих. №1137/1 від 15.09.2017 засвідчується факт перевезення пресу гідравлічного для задавлювання свай ПЗС-160 в повному комплекті.
ПрАТ "НВО "Созидатель" внаслідок розкрадання комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 придбало нові аналогічні розкраденим комплектуючі частини з метою недопущення зриву строків виконання будівельних робіт на об'єкті.
Вартість нових комплектуючих частин для сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 станом на 05.09.2017 становила 88 739,20 грн, що підтверджується рахунком-фактурою ПАТ "Одеський завод по випуску ковальсько-пресованих автоматів" №354 від 05.09.2017.
За твердженням позивача, через неналежне виконання умов договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі сторони ТОВ "Мінотавр", ПрАТ "НВО "Созидатель" зазнало матеріальних збитків у зв'язку з вчиненням невстановленими особами злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
2.5. Матеріальна відповідальність ТОВ "Мінотавр" застрахована ПрАТ "СК "Альянс", про що 14.12.2016 між ПрАТ "СК "Альянс" (страховик) та ТОВ "Мінотавр" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №33.0003637.03 (далі - договір страхування), відповідно до п. 2 якого, його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з зобов'язанням страхувальника відшкодувати збиток (шкоду), заподіяний третім особам - власникам майнових об'єктів, які було взято під охорону страхувальником (ТОВ "Мінотавр"), у зв'язку з крадіжкою зі зламом, пограбуванням, розбійним нападом, протиправними діями третіх осіб в межах об'єкта (згідно з умовами цього договору), або іншої відповідальності, що виникла в результаті здійснення страхувальником (ТОВ "Мінотавр") своєї професійної діяльності.
Страховим випадком відповідно до п. 11.1.1 договору страхування є заподіяння шкоди або збитків третім особам в результаті втрати, пошкодження або знищення всього або частини майна, що передане ними страхувальнику під охорону в результаті крадіжки зі зламом, пограбування, розбійного нападу, протиправних дій третіх осіб, що сталися протягом періоду знаходження таких об'єктів під охороною та наглядом страхувальника в період дії цього договору страхування.
Пунктом 5 договору страхування передбачено індивідуальний ліміт відповідальності страховика, який становить 200 000,00 грн.
В свою чергу п. 9.1 договору страхування передбачає безумовну франшизу, що вираховується з будь-якого та кожного збитку, та складає: 0,5% від індивідуального ліміту відповідальності страховика щодо кожного об'єкта та становить 1 000,00 грн.
2.6. Під час розгляду спору в суді першої інстанції відповідач-1, посилаючись на пункти 6.2, 6.4 договору про надання охоронних послуг та п. 9.1 договору страхування, зазначив, що загальна сума, яка повинна бути відшкодована ТОВ "Мінотавр" на користь АТ "НВО "Созидатель", становить 1 000,00 грн.
Відповідно до п. 18.1 договору страхування страховик протягом 30-ти календарних днів з дня отримання всіх необхідних документів по страховому випадку та підписання страхового акта про настання страхового випадку приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик письмово повідомляє про це страхувальника з обґрунтуванням причин відмови протягом 10-ти робочих днів із моменту прийняття такого рішення.
Пунктом 18.2 договору страхування встановлює, що виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми і лімітів відповідальності, встановлених в цьому договорі страхування.
Згідно з п 18.3 договору страхування страхове відшкодування виплачується страхувальнику протягом 15-ти банківських днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
2.7. ТОВ "Мінотавр" було в письмовому вигляді повідомлено ПрАТ "СК "Альянс" про настання страхового випадку.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 12 листопада 2018 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ТОВ "Мінотавр" щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі змінами та доповненнями. Стягнуто з ПрАТ "СК "Альянс" на користь ПрАТ "НВО "Созидатель" суму коштів у розмірі 87 739,20 грн як відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160. Стягнуто з ТОВ "Мінотавр" на користь ПрАТ "НВО "Созидатель" суму коштів у розмірі 1 000,00 грн як відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160.
3.2. 07 лютого 2019 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 залишено без змін.
3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що відповідачем-1 дотримано приписи щодо звернення до відповідача-2 з заявою про виплату страхового відшкодування, однак докази виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 88 739,20 грн у матеріалах справи відсутні.
Відповідач-1 визнав позовні вимоги в частині відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 у розмірі 1 000,00 грн, з урахуванням п. 5, п. 9.1 договору страхування.
Отже, визнавши суму збитків у зазначеному розмірі, відповідач фактично підтвердив наявність бездіяльності щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014.
З урахуванням викладеного, господарські суди дійшли висновку про наявність обумовлених законом підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на встановлені факти та вимоги правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності, визначеного чинним законодавством.
Також судами зауважено, що зобов'язання відповідача-1 та страхувальника перед позивачем є з різним обсягом відповідальності. Крім того, ані договором про надання охоронних послуг, ані договором страхування не визначено обов'язок відповідачів як солідарний, тому господарські суди визначили міру відповідальності кожного відповідача перед позивачем у таких розмірах, а саме з відповідача-1 стягнуто суму у розмірі 1 000,00 грн, а з відповідача-2 у розмірі 87 739,20 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 27 лютого 2019 року ПрАТ "СК "Альянс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018, а справу №904/3920/18 повернути на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. Судами попередніх інстанцій були встановлені обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме: акта щодо викрадення комплектуючих елементів сваєзадавлювальної машини від 30.08.2017, а також на підставі довідки старшого слідчого Соборного відділення поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, в порушення норм ч. 6 ст. 75 ГПК України. При цьому, жодного процесуального документа слідчого, а саме протоколу огляду місця події, постанови про порушення кримінального провадження або ухвали та вироку суду в матеріалах справи не має.
Судами не враховано, що на даний час по кримінальному провадженню №12017040650003113 здійснюється досудове розслідування, а тому остаточним документом, який підтвердить всі обставини, викладені в позовній заяві, є обвинувальний акт або вирок суду.
4.2.2. Судом апеляційної та першої інстанцій при винесенні судових рішень не було враховано п. 12.4 договору №33.0003637.03 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, укладеного між ПрАТ "СК "Альянс" та ТОВ "Мінотавр", умовами якого передбачено, що страхова відповідальність не розповсюджується на вимоги про відшкодування збитків, заявлені на основі договорів (контрактів, угод, узгоджень) укладених без згоди на це страховика.
4.2.3. Висновки судів про доведення факту викрадення обладнання, про розміри стягнення страхового відшкодування, про настання страхової події, про відсутність підстав для виключення страхової відповідальності, та ін. - є передчасними і такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
4.2.4. Суди попередніх інстанцій в порушення норм матеріального права, вийшовши за межі умов договору страхування, в порушення основних принципів щодо свободи договору, встановили надмірну відповідальність страховика, понад визначену законом та договором, та винесли передчасні рішення, збільшивши межі відповідальності страховика, визначені договором.
4.2.5. Під час розгляду справи №904/3920/18 та вирішення позовних вимог, судами не було дотримано норм процесуального права, в т.ч. щодо порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів, й це в свою чергу призвело до неповноти встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильного їх дослідження й оцінки, неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин між сторонами, та спричинило порушення судами норм матеріального права.
4.3. ПрАТ "НВО "Созидатель" та ТОВ "Мінотавр" подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять залишити постанову Північного апеляційного суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 без змін, а скаргу - без задоволення.
Відзив від ПрАТ "НВО "Созидатель" підписано представником, членом правління ПрАТ "НВО "Созидатель" ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 03.01.2019 та рішення позачергових загальних зборів від 26.12.2017 і протоколу засідання правління від 26.12.2017.
Відзив ПрАТ "НВО "Созидатель" не приймається до уваги судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Підписання та подання відзиву на касаційну скаргу є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1312 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 та ст. 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.
Поданий ПрАТ "НВО "Созидатель" відзив на касаційну скаргу підписано ОСОБА_1 як представником за довіреністю №0004-2019 від 03.01.2019. Серед документів, долучених до відзиву, не додано доказів на підтвердження того, що представник ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність та уповноважений представляти відповідача як адвокат. Не містять таких документів і матеріали справи.
Верховний Суд зазначає, що у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Особи, які представляють особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителі, а не в порядку самопредставництва.
Тобто, відзив підписано особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, що виключає можливість суду касаційної інстанції надавати правову оцінку доводам, зазначеним у ньому.
4.2.1. ТОВ "Мінотавр" зазначило, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають дійсності, суперечать вимогам ГПК України та не доведені жодними доказами.
Всі доводи відповідача-2 судами першої та апеляційної інстанції були враховані, їм була надана оцінка із роз'ясненнями, але в касаційній скарзі відповідач-2 не надає заперечення щодо конкретних висновків суду.
Так, суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача-2 про те, що страхова відповідальність не може розповсюджуватись на об'єкт, що був доданий за додатковою угодою до договору охорони, оскільки зазначений довід не був зазначений відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву при розгляді справи у суді першої інстанції. Але у касаційній скарзі відсутні заперечення відповідача-2 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 165 та ч. 1 ст. 75 ГПК України.
4.3. Склад суду змінено у зв'язку з відпусткою суддів Баранець О.М., Стратієнко Л.В., що підтверджується наявними у справі Витягами з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.05.2019.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на об'єкті, що охороняється, та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму коштів у розмірі 88 739,20 грн як відшкодування збитків.
5.2.2. Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
5.2.3. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні відносини на підставі договору про надання охоронних послуг, які регулюються умовами цього договору, вимогами ЦК України, ГК України та Законом України "Про охоронну діяльність".
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 8 Закону України "Про охоронну діяльність" визначено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.
Суди встановили, що п. 6.4 договору про надання охоронних послуг передбачено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені сторонніми особами, які проникли на територію об'єкту в період здійснення фізичної охорони та здійснили крадіжку, знищення чи пошкодження майна замовника.
Відшкодування збитків здійснюється після надання замовником необхідних документів в порядку та строки, що обумовлені діючим законодавством України. Розмір збитків має бути підтверджений замовником відповідними документами та розрахунком вартості викраденого, знищеного або пошкодженого майна та звіреним з даними бухгалтерського обліку. В склад збитків, що підлягають відшкодуванню входить вартість викраденого або знищеного майна та витрати, що здійсненні замовником на його відновлення (п. 6.7 договору про надання охоронних послуг).
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку завданням позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 договору про надання охоронних послуг. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" стороною цього договору не є.
5.2.4. При цьому, за приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частинами 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
5.2.5. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.
Також Верховний Суд враховує доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій були встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі акта щодо викрадення комплектуючих елементів сваєзадавлювальної машини від 30.08.2017, а також на підставі довідки старшого слідчого Соборного відділення поліції ГУ НП в Дніпропетровській області. При цьому, судами не надано оцінки доводам скаржника, що жодного процесуального документа слідчого, а саме протоколу огляду місця події, постанови про порушення кримінального провадження або ухвали та вироку суду в матеріалах справи немає.
5.2.6. Крім того, встановлюючи розмір збитків, який завдано позивачу, господарські суди зазначили, що вартість нових комплектуючих частин для сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 станом на 05.09.2017 становила 88 739,20 грн, що підтверджується рахунком-фактурою ПАТ "Одеський завод по випуску ковальсько-пресованих автоматів" №354 від 05.09.2017.
Також господарські суди вказали, що відповідачем-1 дотримано приписи щодо звернення до відповідача-2 з заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому доказів виплати страхового відшкодування були відсутні, що завдало позивачу збитків у загальному розмірі 88 739,20 грн. Відповідач-1 визнав позовні вимоги в частині відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок крадіжки комплектуючих частин сваєзадавлювальної машини ПЗС-160 у розмірі 1 000,00 грн (франшиза), з урахуванням умов договору страхування. Отже, визнавши суму збитків у зазначеному розмірі, на переконання господарських судів, відповідач фактично підтвердив наявність бездіяльності щодо незабезпечення схоронності майна позивача на охоронюваному об'єкті під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014.
Верховний Суд вважає, що наведені висновки господарських судів щодо розміру завданих позивачу збитків по суті ґрунтуються на внутрішніх документах відповідача-1 та правовідносинах відповідача-1 та відповідача-2 за договором страхування.
Отже, висновки судів про доведення факту викрадення обладнання, про розміри стягнення страхового відшкодування, про настання страхової події, про відсутність підстав для виключення страхової відповідальності є передчасними і такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
5.2.7. Крім того, суди обґрунтовано вважали, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів суми збитків не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем-1 є договірними (договір про надання охоронних послуг), відносини між відповідачами є договірними (договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами), а правовідносини між позивачем та відповідачем-2 щодо відшкодування збитків є позадоговірними, оскільки між позивачем та відповідачем-2 відсутній будь-який договір.
Так, вимогами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Водночас суди наведених вимог не врахували та не зазначили правову підставу для виплати в даному випадку по суті страхового відшкодування (за виключенням франшизи) позивачу відповідачем-2.
5.2.8. Крім того, Верховний Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є питання в тому числі щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на об'єкті, що охороняється, під час здійснення охоронюваної діяльності за умовами договору про надання охоронних послуг №03 від 20.01.2014 зі змінами та доповненнями.
Так, згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з наведеним вимогами суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обов'язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Господарськими судами не з'ясовано, чи обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення схоронності майна позивача на об'єкті, що охороняється, призводять до поновлення порушених прав, зокрема, чи сприяють такі вимоги ефективному відновленню порушеного права позивача.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст.ст. 73, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.
6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дослідити сукупність обставин, на які посилається позивач та відповідачі і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 у справі №904/3920/18 скасувати.
3. Справу №904/3920/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді І. Кондратова
О. Кролевець