Іменем України
10 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/290/19
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.
за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.
розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/290/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ»,
Вознесенський узвіз, буд. 14 офіс 16/13, м. Київ, 04053
до відповідача: Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА»,
проспект Перемоги, буд. 95, офіс 113, м. Чернігів, 14000
про стягнення 333625 грн 12 коп.
Представники учасників справи:
від позивача: не прибув
від відповідача: Кацер І. - директор
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ» подано позов до Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» про стягнення 333 625 грн12 коп. заборгованості за договором поставки №26/11/18 від 26.11.2018, а саме: 291 381,10 грн боргу, 6 751,41 грн інфляційних втрат, 2 730,20 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №26/11/18 від 26.11.2018, додаткових угод №1 від 26.11.2018 та №2 від 30.11.2018 щодо оплати поставленого газу скрапленого. Позивач у позовній заяві посилається на поставку відповідачу товару за видатковою накладною №16 від 29.11.2018 на суму 360 981,10 грн та за видатковою накладною №17 від 01.12.2018 на суму 330 400,00 грн, всього на суму 691 381,10 грн, на те, що пунктом 5 вищевказаних додаткових угод передбачено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у строк 3 банківських дні з моменту виставлення рахунку. Також позивач посилається на часткове перерахування покупцем (відповідачем) на рахунок постачальника (позивача) коштів 28.11.2018 - 120 000,00 грн та 280 000,00 грн, всього 400 000,00 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості за поставлений товар визначається позивачем у сумі 291 381,10 грн.
При визначенні ціни позову, позивачем було зазначено суму 333 625 грн12 коп., проте в прохальній частині позовної заяви, відсутня вимога позивача про стягнення з відповідача 32 762,41 грн пені, хоча в описовій частині позовної заяви наведено розрахунок вказаної суми, а також зазначено, що сума 333 625,12 грн, яка підлягає сплаті відповідачем, складається з суми боргу урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені. За таких обставин, позивачу необхідно чітко визначитися із складовими позовних вимог, їх сумами та ціною позову відповідно до обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та наведеними розрахунками.
Позивачем не було подано до позовної заяви доказів направлення відповідачу позовної заяви вих.№1 від 02.04.2019 з доданими до неї документами, тому ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ» залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Зазначену ухвалу отримано позивачем 17.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Частиною 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Позивач з посиланням на виконання ухвали суду від 12.04.2019 про залишення позовної заяви без руху надав позовну заяву №2 від 26.04.2019 з додатками усунувши недоліки, зазначені в ухвалі.
Приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повторне подання позовної заяви, проте проаналізувавши зміст позовної заяви вих.№1 від 02.04.2019 та позовної заяви №2 від 26.04.2019 суд доходить висновку, що вони є ідентичними і відрізняються лише усунутими позивачем недоліками, зокрема, формуванням у тексті позовної заяви підстав визначення прострочки оплати відповідача з 03.12.2018, зазначення всіх складових позовних вимог сформованих у позовній заяві №1 від 02.04.2019 та заявлених до стягнення з відповідача у загальній сумі 333 625,12грн, що включає: 291 381,10 грн боргу, 32 762,41 грн пені, 6 751,41 грн інфляційних втрат, 2 730,20 грн 3% річних. Крім того, до матеріалів позовної заяви №2 від 26.04.2019 додано виписку по рахунку за 28.11.2018 щодо сплати відповідачем коштів вказаних у позовній заяві, рахунок-фактуру №03-11 від 26.11.2018, докази направлення відповідачу копії позовної заяви №1 від 02.04.2019 з додатками та позовної заяви №2 від 26.04.2019 на усунення недоліків.
Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв'язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, який залучений до матеріалів справи та в якому значиться Приватне підприємство «БЕЛТРАНСНАФТА», місцезнаходження юридичної особи: проспект Перемоги, буд. 95, офіс 113, м. Чернігів, 14000, орган управління, керівник Кацер І.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2019, встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов.
В підготовче засідання 29.05.2016 прибули уповноважені представники сторін.
На час проведення підготовчого засідання, відзиву на позов, заяв, клопотань від сторін не надходило.
В підготовчому засіданні 29.05.2019 представник відповідача зазначив, що не проти мирного врегулювання спору та повідомив, що наразі сплатити заборгованість не має можливості через фінансові складнощі, заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача зауважив, що ніяких пропозицій від відповідача щодо мирного врегулювання спору не надходило, заперечив проти відкладення судового засідання, вважаючи, що відповідач навмисно намагається затягнути розгляд справи, просить суд за результатом підготовчого засідання закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
29.05.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.06.2019 на 12:00 год, про що учасники справи повідомленні під розписки, а ухвала повідомлення від 29.05.2019 рекомендованою кореспонденцією направлена на адреси позивача та відповідача.
У судове засідання 10.06.2019 прибув уповноважений представник відповідача Кацер І. директор, представник позивача не прибув.
До початку підготовчого засідання 10.06.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла сканкопія заяви б/н від 10.06.2019 про розгляд справи за відсутності представників позивача у засіданні суду, в якому, з-поміж іншого позивач підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Судом з'ясовано, що електронний лист, який надійшов на електронну пошту суду від позивача не містить електронного цифрового підпису, про що свідчить відповідна відмітка відділу документального забезпечення (канцелярія), оригінал заяви у паперовій формі до суду не надходив.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до п. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.
Згідно з п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Суд враховує, що в силу приписів пункту 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Отже, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представників позивача у засіданні суду не відповідає вимогам вказаних норм Кодексу, Закону та положенню Інструкції.
Оскільки клопотання б/н від 10.06.2019 про розгляд справи за відсутності представників позивача у засіданні суду не скріплено електронним цифровим підписом, не належать до офіційних, суд відповідно не приймає його до розгляду.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Явка уповноваженого представника позивача у судове засідання 10.06.2019 не визнавалася судом обов'язковою.
Позивач своїм процесуальним правом участі у підготовчому засіданні 10.06.2019 не скористався, повноважного представника для участі у підготовчому засіданні не направив.
Неявка представника позивача не перешкоджає проведенню 10.06.2019 судового засідання.
У підготовчому засіданні 10.06.2019 представник відповідача Кацер І. зазначив, що позовні вимоги ним визнаються та заявив усне клопотання про перерву у судовому засіданні для написання письмової заяви про визнання позову.
Суд усне клопотання представника відповідача задовольнив та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 10.06.2019 до 15:00год.
Після оголошеної перерви у судове засідання представники учасників справи не прибули.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Після перерви відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву №1/06 від 10.06.2019 за підписом директора Кацер Ігор, в якому Приватне підприємство «БЕЛТРАНСНАФТА» визнає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ» позовні вимоги повністю на суму 333625грн 12коп., заперечень не має.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За приписами ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191 та 192 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб; дії законного представника відповідача директора Кацер І., який підписав (підпис скріплений печаткою приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА») відзив на позовну заяву №1/06 від 10.06.2019, не суперечать інтересам особи, яку він представляє, і це є процесуальним правом сторони, згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд приймає визнання позову відповідачем щодо заявлених позовних вимог про стягнення 333625,12грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд встановив:
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 26.11.2018 між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки №26/11/18 (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ (БТ, СПБТ, ПБА чи інших марок) надалі - «товар», відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.
Згідно із положеннями пунктів 2.2.1., 2.3.1. договору №26/11/18 від 26.11.2018 постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар, а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений постачальником товар, відповідно до умов даного договору та додаткових угод до нього.
Пунктом 5.1. договору №26/11/18 від 26.11.2018 сторони погодили здійснення оплати за товар покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.
Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додатковій угоді до цього договору. Покупець зобов'язаний здійснити відповідну оплату в строки та у розмірі, що зазначені у договорі та додатковій угоді, за банківськими реквізитами постачальника. Датою здійснення оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (пп. 5.2., 5.3. договору №26/11/18 від 26.11.2018).
Пунктом 11.1. договору визначено, що цей договір вступає в силу з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Доказів припинення чи розірвання договору поставки №26/11/18 від 26.11.2018 сторонами суду не надано.
Додатковою угодою №1 від 26.11.2018 до договору поставки №26/11/18 від 26.11.2018 продавець (постачальник) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ у кількості 60 тон на суму 1 119 900грн, у тому числі ПДВ, на умовах оплати 100% шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у строк 3 (три) банківських дні з моменту виставленого рахунку.
Додатковою угодою №2 від 30.11.2018 до договору поставки №26/11/18 від 26.11.2018 продавець (постачальник) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ у кількості 18,880 тон на суму 330 400грн, у тому числі ПДВ, на умовах оплати 100% шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у строк 3 (три) банківських дні з моменту виставленого рахунку.
На виконання умов договору за видатковими накладними №16 від 29.11.2018 на суму 360981,10 грн та № 17 від 01.12.2018 на суму 330400,00 грн позивач передав, а відповідач прийняв газ вуглеводний скраплений PN-EN (код УКТЗЕД 2711 13 97 00) загальною вагою 38220кг на загальну суму 691381грн 10коп.
Відповідач не заперечив щодо обсягу та вартості отриманого скрапленого природного газу.
За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, рахунок-фактура №03-11 від 26.11.2018 на оплату скрапленого газу на суму 1 119 900грн, направлений 28.11.2018 електронною поштою на адресу відповідача.
Відповідач факт отримання рахунку не заперечив та здійснив 28.11.2018 перерахування на користь позивача 120000,00грн та 280000,00грн, а всього 400000,00 грн, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача від 28.11.2018, яка додана останнім до матеріалів справи.
Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи положення п. 2.3.1. договору поставки №26/11/18 від 26.11.2018, п.5. додаткових угод №1 та №2 до нього, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем скраплений природний газ у строк до 03.12.2018.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи та визнається відповідачем, останній в порушення взятих на себе зобов'язань за поставлений скраплений газ розрахувався не у повному обсязі.
За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить 291381,10грн ( 691381,10грн-400000,00грн), що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2018-14.01.2019, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.24), і проти суми якої відповідач не заперечує.
Виходячи з викладеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 291381грн 10коп. є обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовуються та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 32762грн 41коп. пені, 6751грн 41коп. інфляційних втрат та 2730грн 20коп. 3% річних за 114 днів прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару.
Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п.7.1 договору у разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в додаткових угодах до даного договору покупець сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведений позивачем розрахунок пені та 3% річних не містить дат початку та закінчення обрахунку, з зазначенням лише, що такий розрахунок здійснено за 114 днів прострочення. Усно під час підготовчого засідання, яке відбулося 29.05.2019, представник позивача пояснив, що нарахування проведені за період з 03.12.2018 по 01.04.2019.
Дослідивши наведені позивачем розрахунки сум заявлених до стягнення, суд дійшов висновку, оскільки, останнім днем сплати за отриманий газ є 03.12.2018, а позивач здійснив розрахунок пені і 3% річних за 114 днів прострочення, то період нарахування пені у сумі 32762,41грн та 3% річних у сумі 2730,20грн становить з 04.12.2018 до 27.03.2019.
Приймаючи до уваги визнання відповідачем вимог позивача в повній сумі, відповідність нарахувань фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 32762грн 41коп. пені та 2730грн 20коп. 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання з 04.12.2018 по 27.03.2019.
Перевіривши розрахунок позивача в частині заявлених до стягнення з відповідача втрат внаслідок інфляційних процесів суд встановив, що позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 6751грн 41коп. за період грудень 2018року по лютий 2019 року, що також визнається відповідачем і які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача,
З огляду на викладене, ці розрахунки перевірено судом, а отже є арифметично та методологічно правильними, відповідно суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 32762грн 41коп. пені та 2730грн 20коп. 3% річних, інфляційних втрат на суму 6751грн 41коп., нарахованими на прострочену заборгованість, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений скраплений газ своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не оспорив та визнав у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 291281грн 10коп. основного боргу, 32762грн 41коп. пені, 6751грн 41коп. інфляційних втрат та 2730грн 20коп. 3% річних.
За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При цьому частина 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачає повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
При зверненні до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до відповідача позивачем згідно з платіжним дорученням № 219 від 02.04.2019 було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 5004грн 38коп. (а.с.9).
На час ухвалення рішення заяви позивача про повернення 50% судового збору, у зв'язку з визнанням позову відповідачем, на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, а також вище викладеного та приймаючи до уваги задоволення позову на загальну суму 333625грн 12коп., суд доходить висновку, що судовий збір у сумі 2502грн 19коп., що становить 50% від суми судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні до суду підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 130, 165, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ» до Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» про стягнення 333625 грн 12 коп. заборгованості за договором поставки №26/11/18 від 26.11.2018 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» (проспект Перемоги, буд. 95, офіс 113, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 36045989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДНІПРОГАЗ» (Вознесенський узвіз, буд. 14 офіс 16/13, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 42525629) 291281грн 10коп. основного боргу, 32762грн 41коп. пені, 6751грн 41коп. інфляційних втрат, 2730грн 20коп. 3% річних та 2502грн 19коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складений та підписаний 14.06.2019.
Суддя Н.Ю.Книш