Іменем України
10 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/160/19
Господарський суд Чернігівської області у складі:
Судді Ноувен М.П.,
за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/160/19, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження за позовом
Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону
вул. Рибалко,6А, смт. Десна, Козелецький р-н, Чернігівська обл.,17024
в інтересах держави в особі:
позивачів:
Міністерства оборони України
пр-т Повітрофлотський,6, м. Київ, 03168
Остерської квартирно-експлуатаційної частини району
вул. Ювілейна,3, смт. Десна, Козелецький р-н, Чернігівська обл.,17024
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Деляура Костянтина Юрійовича
АДРЕСА_1 , 45, с. Десна, Козелецький р- АДРЕСА_2 Чернігівська обл АДРЕСА_3 , 17024 (магазин “Ніка”)
про стягнення 226 663,41 грн
за участю:
представника позивача 1:Зінченко Д.П. дов. № 220/77/Д від 11.01.2019,
представника позивача 2: не з'явився,
представника відповідача: Деляур К.Ю. - особисто,
прокурора: не з'явився.
Заступник військового прокурора Деснянського гарнізону звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Остерської квартирно-експлуатаційної частини району з позовом до Фізичної особи - підприємця Деляура Костянтина Юрійовича про стягнення 226 663,41 грн заборгованості з орендної плати.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого військового майна, розташованого в Деснянському гарнізоні за адресою: Чернігівська обл., Козелецький р-н, смт. Десна, вул. Довженка,45 № 08/2003/Голов КЕУ від 15.01.2013 з подальшими змінами і доповненнями згідно з додатковою угодою № 2д/2004Голов КЕУ від 11.11.2004, додатковою угодою № 19-Д від 15.01.2017, додатковим договором № 36/д від 26.01.2017, додатковою угодою № 7-Д/2010 від 26.01.2010, додатковим договором оренди № 67/Д-2012 від 26.01.2012, додатковою угодою № 08/2015-Д від 24.01.2015.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/160/19 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.04.2019, встановлено сторонам строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у підготовчому засіданні, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №1400043036620, проте в судове засідання не прибув, повноважних представників не направив, відзив на позов не подав.
Відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з знаходженням його на лікарняному.
Ухвалою від 09.04.2019 клопотання відповідача задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 10.06.2019, відкладено підготовче засідання до 20.05.2019.
20.05.2019 відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з знаходженням його на лікарняному.
Підготовче засідання 20.05.2019 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці, а з 21.05.2019 - на лікарняному.
Ухвалою від 27.05.2019 суд повторно призначив підготовче засідання на 03.06.2019 о 12 год.00 хв.
Від відповідача 31.05.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшов лист в якому повідомляє, що знаходиться на лікуванні, у зв'язку з чим заявляє клопотання про перенесення підготовчого засідання у справі № 927/160/19 до його одужання.
Відповідно до ч.3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням сторін або з ініціативи суду.
Частиною першою статті 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що строк підготовчого провадження продовжено судом до 10.06.2019, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про перенесення підготовчого засідання.
Таким чином, клопотання відповідача відхилено судом.
У судовому засіданні 03.06.2019 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 10.06.2019.
У судове засідання 10.06.2019 з'явились повноважний представник позивача-1 та відповідач.
До початку розгляду справи по суті відповідачем 10.06.2019 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 910/6225/18, оригінал претензії № 2565 від 11.12.2018, копію заяви про вчинення злочину від 22.02.2019, лист № 2566 від 11.12.2018, лист № 46-01/1444 від 26.04.2019 Адміністрації Президента України, заява-клопотання від 03.06.2019, копія листа - відповіді № 233 від 30.01.2019.
В обґрунтування пропуску строку подання даних доказів у строк, встановлений законом, відповідач зазначив, що він довгий час перебуває на лікуванні, а тому не мав можливості надати їх у строк.
Суд задовольнив клопотання про долучення документів до матеріалів справи з врахуванням положень ст. 80 ГПК України.
Відповідачем у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання для подання доказів оплати.
Представник позивача 1 заперечив проти відкладення.
Клопотання Відповідача судом відхилено з врахуванням наступного.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
У судовому засіданні 10.06.2019 відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на здійснення орендних платежів, але доказів не надав.
Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи.
15.01.2003 між Міністерством оборони України, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Деляур Костянтином Юрійовичем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого військового майна №8/2003/ГоловКЕУ (надалі-договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення в будівлі № 1/153, площею 259,3 м2, які розміщенні за адресою: смт Десна, вул. Довженка № 45.
15.01.2013 сторонами договору складено і підписано акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду, відповідно до якого в оренду приватному підприємцю Деляуру К.Ю. передано майно (будова 1971 року загальною площею 259,3 кв.м, вартістю 47 195 грн) в будівлі №1/153 за адресою: вул. Довженка,45 смт. Десна Чернігівської області, 25.01.2012 умови даного договору викладено у новій редакції шляхом укладання додаткового договору № 67/Д-2012 від 25.01.2012 року, де орендодавцем виступала Остерська квартирно-експлуатаційна частина району. Дію договору було продовжено до 23.01.2015 року.
Відповідно до п. 3.1. додаткового договору №67/Д-2012 від 25.12.2012 (в редакції додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015) орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2014 року) на рівні 6168,96 грн за результатами домовленості з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2014 року) 5185,48 грн.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди.
Пунктом 10.11. додаткового договору № 67/Д-2012 від 25.12.2012 передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець вимагає від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення.
Додатковою угодою № 08/2015-Д від 24.01.2015 строк дії договору продовжено до 22.01.2018 року.
Пунктом 6 додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015 року внесено зміни в п. 10.6.1., за умовами якого, сторони домовились, що про розірвання договору орендодавець повідомляє орендаря не пізніше, ніж за три дні до планової дати розірвання.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2018 орендодавець звернувся до відповідача з листом № 96 з вимогою підготувати орендоване приміщення для прийому-передачі його орендодавцю, оскільки термін дії договору №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року продовжено не буде.
Відповідач орендоване приміщення орендодавцю після закінчення строку дії договору не повернув, у зв'язку з чим орендодавцем були виставлені рахунки відповідачу на сплату орендної плати у подвійному розмірі на загальну суму 265 461,74 грн, а саме: № 34 від 14.02.2018 на суму 15 018,82 грн, № 86 від 16.05.2018 на суму 24 725,06 грн,№ 111 від 12.04.2018 на суму 24 997,03 грн, № 145 від 14.05.2018 на суму 25 197,00 грн, № 171 від 18.06.2018 на суму 25 197,00 грн, №197 від 17.07.2018 на суму 25 197,00 грн, № 223 від 15.08.2018 на суму 25 020,62 грн, № 249 від 13.09.2018 на сум у25 020,62 грн, № 275 від 16.10.2018 на суму 25 495,90 грн, №301 від 20.11.2018 на суму 25 929,46 грн, 326 від 21.12.2018 на суму 23 663,23 грн.
27.11.2018 комісією у складі голови комісії головного інженера - заступника начальника Остерської КЕЧ району майора Поспелова Ю.С, членів комісії: економіста Аршинник І.В., позаштатного економіста з договірних та претензійних робіт ОСОБА_1 , інженера ОСОБА_2 ., в односторонньому порядку складено Акт про повернення нежитлового приміщення в будівлі № 1/153 (житловий будинок) по вул. О.Довженка,45 з оренди та припинення нарахування орендної плати.
Зазначений акт був складений орендодавцем на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6225/18 від 03.09.2018. Відповідно до даного рішення зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 не пізніше 3 робочих днів, після набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення будівлі № 1/153, загальною площею 259,3 кв.м за адресою: смт АДРЕСА_3 Десна АДРЕСА_4 р-н, Чернігівська обл., вул. О.Довженка,45 та повернути його балансоутримувачу - Остерській квартирно-експлуатаційної частини району за актом приймання- передачі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/6225/18 рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі № 910/6225/18 залишено без змін.
11.12.2018 листом № 2565 орендодавець звернувся до відповідача з претензією про сплату суми заборгованості в розмірі 191 886,74 грн.
10.01.2019 листом № 76 орендодавець повторно звернувся до відповідач з претензією про сплату суми заборгованості в розмірі 226 663,41 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, заявник зазначає, що договір №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року припинив свою дію 22.01.2018.
Відповідач не звільнив орендоване приміщення та не повернув орендоване майно орендодавцю протягом трьох робочих днів, у відповідності до умов п. 6 додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015 року та продовжував ним користуватися внаслідок чого орендодавцем нарахована орендна плата у подвійному розмірі в сумі 226 663,41 грн за період з 23.01.2018 по 27.11. 2018 року, яку і просить стягнути прокурор.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Частиною 4 ст. 284 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 764 ЦК України визначає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору. При цьому такі заперечення мають бути висловлені не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди.
Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Додатковим договором від 25.01.2012 № 67/Д-2012 (в редакції Додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015) сторонами узгоджено термін дії договору до22.01.2018 включно.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Пунктом 10.6.1. Додаткового договору від 25.01.2012 № 67/Д-2012 (в редакції Додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015) передбачено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Виходячи зі змісту з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком закінчення строку дії договору оренди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі № 910/6225/18 встановлено, що дія спірного договору припинилась 22.01.2018; зобов'язано Фізичну особу - підприємця Деляура Костянтина Юрійовича не пізніше 3 робочих днів, після набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення будівлі № 1/153, загальною площею 259,3 кв.м за адресою: смт. Десна, Козелецький р-н, Чернігівська обл., вул. О.Довженка, 45 та повернути його балансоутримувачу - Остерській квартирно-експлуатаційної частини району за актом приймання- передачі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/6225/18 рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі № 910/6225/18 залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення орендованого майна не пізніше 3 робочих днів, після набрання рішенням законної сили не здійснив.
Майно повернуто орендодавцю 27.11.2018, що підтверджується актом від 27.11.2018, затвердженого начальником Остерської КЕЧ району.
З огляду на викладене, порушення відповідачем умов Договору та користування орендованим за договором майном після закінчення терміну його дії підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотиву є відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки, як зазначено вище, орендодавець листом від 11.01.2018 № 96 вимагав підготувати орендоване приміщення для прийому - здачі, оскільки термін дії спірного договору продовжено не буде, судовим рішенням також зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути майно орендодавцю і те, що станом на 27.11.2018 (день складання акту Остерською КЕЧ району), відповідачем орендоване приміщення не повернуто, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України у розмірі 226 663,41 грн за період з 23 січня 2018 року по 27 листопада 2018 року.
Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним свого обов'язку по поверненню майна з оренди, а також доказів сплати неустойки.
За таких обставин, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, підтверджуються матеріалами справи, і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача підлягає стягненню на користь Остерської квартирно-есплуатаційної частини району судовий збір в сумі 3 399,92 грн.
Керуючись ст.129, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави особі Міністерства оборони України (код 00034022), Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (код 07807645) до Фізичної особи - підприємця Деляура Костянтина Юрійовича (ІК 2297514511) про стягнення 226 663,41 грн заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Деляура Костянтина Юрійовича, АДРЕСА_4 ., 17047, ід.код 2297514511 на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини району, вул. Ювілейна,3, смт. Десна, Козелецький р-н, Чернігівська обл., 17024, код 07807645, 226 663,41 грн заборгованості, 3 399,92 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2019.
Суддя М.П. Ноувен