36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.06.2019 Справа № 917/657/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Нечипоренко А.П., розглянувши справу № 917/657/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" , вул. Л. Толстого 87, м. Лубни, Полтавська область,37500
до відповідача Лубенської районної ради Полтавської області, пл. академіка Олексія Бекетова м. Лубни, Полтавська область,37503
про стягнення 18 474,96 грн. заборгованості
Без повідомлення (виклику) учасників справи
24.04.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" до відповідача Лубенської районної ради Полтавської області про стягнення 18 474,96 грн. заборгованості, в тому числі 16 991,93 грн. пені та 1483,03 грн.- 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 25.04.2019 року cуд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/657/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 року була надіслана відповідачу 25.04.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення було вручене відповідачу 26.04.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№3600114252393).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
07.05.2019 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 20 894,81 грн. пені , 1808,27 грн. 3% річних.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядає їх в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
03.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (позивач, постачальник) та Лубенською районною радою Полтавської області, (відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №114-ЛБ з додатком (арк. с.15-21).
Умовами даного договору сторони погодили наступне:
- постачальник зобов'язався на умовах, визначених договором постачати споживачу необхідні (що визначені в додатку №1 до договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору);
- розрахунковим періодом за цим договором є відповідний газовий місяць (п. 5.7. договору);
- розрахунки споживача за природний газ здійснюються на умовах попередньої оплати, що не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ №117 від 23.04.2014 року "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та Постанови НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року "Про затвердження кодексу газотранспортної системи" вартості планових (договірних) обсягів природного газу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Інший порядок розрахунків може визначатися сторонами у додатковій угоді до договору (п. 5.8. договору);
- остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється споживачем у термін до 10 числа місця, наступного за розрахунковим періодом (п. 5.9. договору);
- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 10.1. договору);
- у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов'язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 10.2. договору).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в періоди: з січня 2018 року - квітень 2018 року, листопад 2018 року - січень 2019 року ним було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 827 392,70 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання - передачі природного газу №144 від 31.01.2018р. на суму 86 194,78 грн., №314 від 28.02.2018 р. на суму 123 612,37 грн., №521 від 31.03.2018 р. на суму 113 467,03 грн., №671 від 30.04.2018 р. на суму 18123,35 грн., №1095 від 30.11.2018 р. на суму 138 963,53 грн., №1372 від 31.12.2018 р. на суму 154 906,08 грн., №125 від 31.01.2019 р. на суму 192 125,56 грн.
Відповідач в порушення умов договору за отриманий газ розрахувався з порушенням строків, визначених умовами договору.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача:
- 20 894,81 грн. пені за періоди: з 10.02.2018 року - 20.03.2018 року (за зобов'язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 16.04.2018 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 23.06.2018 року (за зобов'язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 17.12.2018 року (за зобов'язаннями за квітень 2018 року); з 10.12.2018 року - 22.12.2018 року (за зобов'язаннями за листопад 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.02.2019 року (за зобов'язаннями за грудень 2018 року); з 10.02.2019 року - 21.03.2019 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року);
- 1 808,27 грн. 3% річних за періоди: з 10.02.2018 року - 20.03.2018 року (за зобов'язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 16.04.2018 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 23.06.2018 року (за зобов'язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 17.12.2018 року (за зобов'язаннями за квітень 2018 року); з 10.12.2018 року - 22.12.2018 року (за зобов'язаннями за листопад 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.02.2019 року (за зобов'язаннями за грудень 2018 року); з 10.02.2019 року - 21.03.2019 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року) (розрахунок в матеріалах справи).
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивачем протягом січня 2018 року - квітень 2018 року, та протягом листопада 2018 року - січня 2019 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 827 392,70 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання - передачі природного газу №144 від 31.01.2018р. на суму 86 194,78 грн., №314 від 28.02.2018 р. на суму 123 612,37 грн., №521 від 31.03.2018 р. на суму 113 467,03 грн., №671 від 30.04.2018 р. на суму 18123,35 грн., №1095 від 30.11.2018 р. на суму 138 963,53 грн., №1372 від 31.12.2018 р. на суму 154 906,08 грн., №125 від 31.01.2019 р. на суму 192 125,56 грн. Однак поставлений природний газ був оплачений відповідачем з порушенням строків визначених у договорі.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов'язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:
- 20 894,81 грн. пені за періоди: з 10.02.2018 року - 20.03.2018 року (за зобов'язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 16.04.2018 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 23.06.2018 року (за зобов'язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 17.12.2018 року (за зобов'язаннями за квітень 2018 року); з 10.12.2018 року - 22.12.2018 року (за зобов'язаннями за листопад 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.02.2019 року (за зобов'язаннями за грудень 2018 року); з 10.02.2019 року - 21.03.2019 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року);
- 1 808,27 грн. 3% річних за періоди: з 10.02.2018 року - 20.03.2018 року (за зобов'язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 16.04.2018 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 23.06.2018 року (за зобов'язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 17.12.2018 року (за зобов'язаннями за квітень 2018 року); з 10.12.2018 року - 22.12.2018 року (за зобов'язаннями за листопад 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.02.2019 року (за зобов'язаннями за грудень 2018 року); з 10.02.2019 року - 21.03.2019 року (за зобов'язаннями за лютий 2018 року) (розрахунок в матеріалах справи).
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних, суд звертає увагу на наступне:
При нарахуванні пені та 3% річних позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення за зобов'язаннями листопада 2018 року та зобов'язаннями січня 2019 року.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "Ліга Закон", до стягнення підлягає пеня в сумі 20 378,76 та 3% річних в сумі 1749,48 грн.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 378,76 грн. пені та 1749,48 грн. 3% річних.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Лубенської районної ради Полтавської області (пл. академіка Олексія Бекетова,19, м. Лубни, Полтавська область,37503, ідентифікаційний код 210726447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (вул. Л. Толстого 87, м. Лубни, Полтавська область,37500, ідентифікаційний код 39581002) 20 378,76 грн. пені, 1749,48 грн. 3% річних, 1872,36 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 13.06.2019 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Тимощенко О.М.