36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.06.2019 Справа № 917/584/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Нечипоренко А.П., розглянувши справу № 917/584/19
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008
до відповідача Фізичної особи-підприємця Ладур Тетяни Вікторівни АДРЕСА_1
про стягнення 22 711,60 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
11.04.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Фізичної особи-підприємця Ладур Тетяни Вікторівни про стягнення 22 711,60 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 12.04.2019 року cуд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/584/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.04.2019 року була надіслана відповідачу 15.04.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення було вручене відповідачу 17.04.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№3600304069870).
02.05.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що між сторонами дійсно існують договірні відносини з приводу надання послуг із теплопостачання, проте відправною точкою їх початку на думку позивача є набрання чинності рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2017 року по справі №9171073/17, а саме - 20.10.2017 року. Тому позивач безпідставно починає нараховувати заборгованість за договором починаючи з 01.03.2017р. Також відповідач вказує на те, що суд повинен критично оцінювати надані позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірні періоди оскільки вони не пропонувалися для узгодження відповідачу.
14.05.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2017 року по справі №917/1073/17 позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) до відповідача фізичної особи - підприємця Ладур Т.В. (відповідач, споживач) було задоволено повністю та визнано укладеним договір №4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, що направлений відповідачу з пропозицією від 13.03.2017р. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
Судом при розгляді вказаної справи було встановлено, що фізична особа - підприємець Ладур Т.В. (відповідач, споживач) користується нежитловим приміщенням загальною площею 45,5 кв.м. за адресою вул . Балакіна, 1/2 в м. Полтаві для здійснення підприємницької діяльності (продовольчий магазин).
16.03.2017 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» направлено цінним листом з описом вкладення відповідачу на адресу проживання та на адресу місця розташування нежитлового приміщення, де здійснює підприємницьку діяльність відповідач, пропозицію щодо укладення договору № 4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з Додатки № 1 «Розрахунок обсягу теплової енергії» (далі - Договір).
Однак, в порушення вимог ст.180 Господарського кодексу України відповідач залишив пропозицію про укладання договору без відповіді та реагування.
Отже, постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу здійснюється на підставі договору №4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, що направлений відповідачу з пропозицією від 13.03.2017р., укладеним на підставі рішення Господарського су Полтавської області № 917/1073/17 від 05.09.2017 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.01.2019 року по справі №917/1381/18 було внесено зміни у договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №4375 з 20.10.2017 року, викладені в редакції додаткової угоди №1 з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії", запропонованої Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до укладання супровідними листами за вих. №30.1-13/748 від 05.04.2018 року та вих. №30.1-13/749 від 05.04.2018 року наступного змісту. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
У Договорі (з урахуванням внесених змін) сторони узгодили, зокрема наступне :
- ТО бере на себе зобов'язання постачати Т/Е у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення Споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Балакіна, 1/2 - нежитлове приміщення (п. 1 договору);
- обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді на опалення нежитлового приміщення, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єкту з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно Державних будівельних норм. Розрахунок наведений у Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», який є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 16 договору);
- облік споживання Т/Е на опалення житлового будинку по вул. Балакіна, 1/2 в м. Полтава, де знаходиться нежитлове приміщення споживача, проводиться відповідно до показників ВКО Т/Е SKS - 3, зав.№040933.
Показники ВКО Т/Е приймаються лише до розрахунку лише після прийняття його на абонентський облік, що здійснюється ТО у порядку, передбаченому діючим законодавством, зі складанням відповідного Акту.
ВКО Т/Е повинен проходити державну метереологічну повірку відповідно до терміну, що зазначений в паспорті приладу (п. 16 Договору в редакції Додаткової угоди № 1);
- зняття показників ВКО Т/Е проводиться в останню декаду кожного місяця в опалювальний період спільно представниками ТО та власником (балансоутримувачем) житлового будинку.
При наявності засобів дистанційної передачі параметрів показники ВКО T/E, згідно яких проводяться нарахування, знімаються підприємством протягом відповідного розрахункового періоду (п. 16.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1);
- у місяці, наступному за розрахунковим, теплопостачальна організація визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає Споживачу рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії ( п. 17 Договору);
- кількість Т/Е -Q, на опалення житлового будинку щомісячно визначається як різниця показників ВКО Т/Е на дату їх зняття у звітному місяці N2 та показників минулого місяця N1: Q=(N2-N1) х К,
де: К - коефіцієнт переводу Т/Е в Гкал з одиниць виміру приладу обліку: К=0,85981 (при вимірюванні в МВт), 100,23885 (при вимірюванні в ГДж), К- 1,00 (при вимірюванні в Гкал) (п. 17. Договору в редакції Додаткової угоди № 1);
- при відсутності у Споживача ВРО Т/Е розрахунок за спожиту Т/Е проводиться згідно обсягу, розрахованого за показниками ВКО Т/Е за мінусом обсягів, визначених по показникам ВРО Т/Е споживачів (при наявності) та витрат Т/Е місць загального користування споживачів (при наявності), які мають індивідуальні (автономні) системи опалення. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають ВРО Т/Е, пропорційно займаної площі кожного споживача.
На момент укладання договору:
- опалювальна площа житлового будинку по вул. Балакіна, 1/2 становить - 1824,38 м.
- площа нежитлового приміщення, яку займає Споживач в будинку за адресою вул . Балакіна, 1/2 становить - 45,50 м.
Сторони домовились, що у разі зміни опалювальної площі будинку кількість частки Т/Е, що припадає на Споживача, збільшується (зменшується) пропорційно зміні загальної опалювальної площі будинку. Розподіл загальної кількості Т/Е, визначеної за показниками ВКО Т/Е, в такому випадку змінюється відповідно до зміни частки Споживача без укладання додаткових угод (п. 17.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1);
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.
Тариф на теплову енергію з 24.02.2017 року для потреб для інших споживачів (крім населення) 1513,28 грн./Гкал (без ПДВ) (п. 20 Договору);
- тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (крім населення) з 05.01.2018 - 1558,93 грн./Гкал (без ПДВ). (п. 20 договору Додатковою угодою № 1 доповнено);
- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в Додатку, проводиться Споживачем плановим платежем до кінця поточного місяця (п. 21 Договору);
- кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку (п. 22 Договору);
- факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.
У разі неповернення Споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено п. 12 Договору він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. 24 Договору);
- у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги ", а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України ( п. 25 Договору).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.
Згідно зазначених вище норм, а також згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.20.11 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг (Національною комісією державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) підприємству «Полтаватеплоенерго» постановами встановлювалися тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів, які діяли протягом спірного періоду, а саме: з 24.02.2017 - 1 513,28 грн./Гкал (постанова НКРЕКП № 151 від 01.02.2017) та з 05.01.2018- 1 558,93 грн./Гкал (постанова НКРЕКП № 1529 від 28.12.2017).
В обґрунтування свої позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору за період з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення.
Факт відпущення відповідачу теплової енергії у спірний період підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії.
В рахунки з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивачем включено період з 01.03.2017 року по 04.04.2017 року та разом з актами направлено відповідачу.
Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії та були пред'явлені відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи, арк.с.28-41). Факт направлення вказаних актів та рахунків підтверджується реєстрами рахунків згрупованих поштових відправлень (копії залучені до матеріалів справи, арк. с. 42-49).
За даними позивача в порушення умов договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 01.03.2017 р. по 09.04.2018 р. і станом на 30.04.2018 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 11 152,54 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 22 711,60 грн. заборгованості за договором №4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в томі числі: 11 152,54 грн. - заборговані спожиту теплову енергію в період з 01.03.2017 року по 30.04.2018 року, 11 152,54 пені, 173,57 грн. - 3% річних, та 232,95 грн. - інфляційних втрат. (розрахунок арк. с. 50-53).
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2017 року по справі №917/1073/17 позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) до відповідача фізичної особи - підприємця Ладур Т.В. (відповідач, споживач) було задоволено повністю та визнано укладеним договір №4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, що направлений відповідачу з пропозицією від 13.03.2017р. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.01.2019 року по справі №917/1381/18 було внесено зміни у договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №4375 з 20.10.2017 року викладені в редакції додаткової угоди №1 з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії", запропонованої Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до укладання супровідними листами за вих. №30.1-13/748 від 05.04.2018 року та вих. №30.1-13/749 від 05.04.2018 року наступного змісту. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення Господарського су Полтавської області № 917/1073/17 від 05.09.2017 року та рішення Господарського су Полтавської області № 917/1381/18 від 03.01.2019 року та встановлені у них факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.
Отже, постачання позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу здійснюється на підставі договору №4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, який визнано укладеним на підставі рішення Господарського су Полтавської області № 917/1073/17 від 05.09.2017 року та на підставі додаткової угоди №1 до даного договору в редакції позивача укладеної на підставі рішення Господарського су Полтавської області № 917/1381/18 від 03.01.2019 року.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Таким чином, договір № 4375 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води є укладеним з моменту набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за спірний період, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, рахунками та реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за кожен місяць спірного періоду.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та прийняття даного рішення складає 11 152,54 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 152,54 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
У п. 25 Договору визначено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги ", а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11 152,54 пені, 173,57 грн. - 3% річних, та 232,95 грн. - інфляційних втрат. (розрахунок арк. с. 50-53) суд дійшов висновку, що вимоги позивача відповідно до Цивільного кодексу України та умов укладеного між сторонами договору є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11 152,54 грн. заборговані спожиту теплову енергію, 11 152,54 пені, 173,57 грн. 3% річних, 232,95 грн. інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню судом.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Так, дійсно відповідно до приписів ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
З моменту набрання чинності рішенням господарського суду Полтавської області про визнання договору укладеним між сторонами, договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води між ПОКВПРТГ «Полтаватеплоенерго» та ФОП Ладур Т.В. вважається укладеним в редакції підприємства, тобто його умови діють між сторонами з 20.10.2017.
Так, за умовами договору, повний текст якого викладено в рішенні суду, а саме згідно п. 30 визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками,поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.03.2017 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Тож, враховуючи резолютивну частину рішення та, відповідно, умови договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу заборгованість саме за період з 01.03.2017 року по 09.04.2018 року.
Що стосується актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на її оплату, то слід зазначити, що посилання відповідача у відзиві на те, що такі акти та рахунки не пропонувалися для узгодження, у зв'язку з чим відсутня будь-яка позначка у розділі «Споживач», не відповідає дійсності, оскільки дані документи протягом спірного періоду направлялися позивачем на адресу відповідача листами, що підтверджується реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за кожен місяць спірного періоду.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, не є підставою для відмови у задоволенні позовні вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 75,129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ладур Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008, ідентифікаційний код 03338030) 11 152,54 грн. заборговані спожиту теплову енергію, 11 152,54 пені, 173,57 грн. 3% річних, 232,95 грн. інфляційних втрат, 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
Повне рішення складено 12.06.2019 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Тимощенко О.М.