вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/576/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Адвокатського об'єднання "Дроздович, Угрин та партнери" (м.Київ) до Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (АРК, м. Ялта, смт. Масандра), Філії Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (м. Київ) про стягнення 91500,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача-1: не прибув;
від відповідача-2: не прибув.
Адвокатське об'єднання "Дроздович, Угрин та партнери" (далі - позивач) подало до суду позов про солідарне стягнення з Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (далі - відповідач - 1) та Філії Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (далі - відповідач - 2) 91500,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем - 1 угоди про надання правової допомоги та консультаційних послуг №01ДК від 12.02.2016 в частині оплати наданих йому послуг.
Ухвалою від 07.03.2019 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання для її розгляду на 02.04.2019.
Ухвалою від 02.04.2019 господарський суд відклав підготовче засідання на 02.05.2019 та витребував у позивача письмові пояснення щодо підстав залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Кабінету Міністрів України; докази надання послуг за Угодою про надання правової допомоги та консультаційних послуг №01ДК від 12.02.2016; документальне підтвердження погодження договірної ціни.
Ухвалою від 02.05.2019 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 21.05.2019. Повторно витребував у позивача: письмові пояснення щодо підстав залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України та Господарсько-фінансовий департамент Кабінету Міністрів України; докази надання послуг за Угодою про надання правової допомоги та консультаційних послуг №01ДК від 12.02.2016; документальне підтвердження погодження договірної ціни. Також суд додатково витребував у позивача документально підтверджені письмові пояснення щодо затвердження калькуляції послуг сторонами угоди та письмові пояснення щодо змісту та нормативного обгрунтування підстав заявлення позовних вимог, пред'явлених в розрізі кожного відповідача окремо. Витребувані судом документи зобов'язав надати у строк до 15.05.2019.
21.05.2019 до суду від позивача надійшло клопотання від 21.05.2019, згідно з прохальної частини якого останній просив солідарно стягнути з відповідачів на його користь грошові кошти, які складають суму позовних вимог. Окрім іншого, у клопотанні наведені мотиви, за якими позивач вважає, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансового департаменту Кабінету Міністрів України по відношенню до відповідача, однак клопотання не містить прохання позивача щодо здійснення судом дій по залученню вищевказаних осіб до участі у справі в якості третіх осіб.
Ухвалою від 21.05.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.06.2019.
Представники позивача та відповідачів в судове засідання 11.06.2019 не прибули, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином. Зокрема, представник позивача був присутнім на засіданні суду, яке відбулося 21.05.2019, та був повідомлений про дату наступного судового розгляду справи.
Представники відповідачів правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.
Господарським судом було оглянуто в судовому засіданні клопотання позивача від 21.05.2019, що надійшло на адресу суду 21.05.2019, та вирішено залишити його без розгляду, оскільки воно подане поза межами строків на вчинення процесуальної дії щодо подачі витребуваних документів, встановлених судом в ухвалі від 02.05.2019, та за відсутності клопотання про продовження процесуального строку, поданого до закінчення цього строку.
При цьому щодо неприбуття в засідання суду учасників процесу та прийняття рішення за їх відсутності, господарський суд зважив на таке.
Як вбачається із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи в суді позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Київ АДРЕСА_2 Машинобудівна, будинок АДРЕСА_3 , відповідач-1 за адресою: 98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Миру, буд. 6, відповідач-2 за адресою: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, буд. 24.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
За ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Разом з тим, суд вказує, що у відповідності до ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" м. Ялта Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до п. 21 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України унормовано, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
У відповідності до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Суд зазначає, що ухвали суду від 07.03.2019, 02.04.2019, 02.05.2019 та 21.05.2019 були оприлюднені на офіційному веб-порталі "Судової влади України" в Єдиному державному реєстрі судових рішень, www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі. Крім того, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.
Поряд з цим, слід зазначити, що адреси учасників процесу (позивача та відповідача-2), на які направлялися ухвали Господарського суду Київської області від 07.03.2019, 02.04.2019, 02.05.2019 та 21.05.2019, відповідають адресам, вказаним у витягах з ЄДР.
Відповідачу-1 ухвали суду, окрім іншого, направлялися також на поштову адресу місцезнаходження юридичної особи, яка була зазначена позивачем у позовній заяві.
Проте в матеріалах справи містяться докази невручення відповідачам вищевказаної судової кореспонденції. Причинами повернення до господарського суду ухвал суду відділом поштового зв'язку зазначено: "за закінченням встановленого строку зберігання".
Таким чином, судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення учасників процесу з розгляду справи № 911/576/19, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи, а отже останні вважаються повідомленими про судове засідання, призначене на 11.06.2019, належним чином, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останні не скористалися.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищенаведене, відсутність будь-яких клопотань учасників процесу про необхідність відкладення розгляду справи та неможливість її розгляду в даному судовому засіданні, а також те, що відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -
12.02.2016 між Адвокатським об'єднанням "Дроздович, Угрин та партнери" в особі керуючого партнера адвоката п. Угрин Святослава Володимировича (далі - об'єднання) та Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" в особі генерального директора Мікаеляна Генріха Левановича (далі - довіритель) було укладено угоду про надання правової допомоги та консультаційних послуг № _01_ДК (далі - угода).
Відповідно до даної угоди сторони дійшли згоди щодо надання об'єднанням довірителю правової допомоги щодо наступного - представляти довірителя щодо захисту його прав та інтересів в всіх установах та організаціях України, МВС та підрозділах, Національній Поліції України та підрозділах, Прокуратури України та підрозділах, Національному антикорупційному бюро України та підрозділах, в органах державної виконавчої влади та управління, нотаріальних установах, Фіскальній службі України та підрозділах, Державної Митної служби України та підрозділах, Антимонопольному комітету України та відділеннях, а також перед громадянами та нерезидентами України; надавати довірителю правову допомогу захищати його права, інтереси та свободи, відстоювати охоронювані законом інтереси, надавати консультації та правові висновки, а також від імені та в інтересах довірителя здійснювати дії правового характеру, перелік яких визначено умовам угоди.
Угодою передбачено, що вона дійсна до 31.12.2025, але може бути розірвана в порядку чинного законодавства.
Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання угоди Адвокатським об'єднанням "Дроздович, Угрин та партнери" були надані, а Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" прийняті наступні послуги:
- послуги з підготовки та внесення змін до ЄДРЮОФОПГФ стосовно призначеного в.о. директора ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на суму 1500,00 грн;
- послуги з отримання виписки з ЄДРЮОФОПГФ ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на суму 500,00 грн;
- послуги з забезпечення виготовлення печатки ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на суму 500,00 грн;
- послуги з розробки проектів наказів та заяв про внесення змін до ЄДРЮОФОПГФ про призначення директорів державних підприємств, що входять до складу ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на суму 6000,00 грн;
- послуги по розробці проекту положення про "Філія ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на суму 7000,00 грн;
- консультаційні послуги адвоката з питань організації господарської діяльності довірителя (56 годин) на суму 51000,00 грн;
- юридичні послуги стосовно реєстрації Філії ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на суму 25000,00 грн.
Всього послуг на загальну суму 91500,00 грн (без ПДВ).
За твердженням позивача, факт надання послуг на вищевказану суму підтверджується рахунком від 09.03.2016 та рахунком від 02.06.2016 до угоди про надання правової допомоги та консультаційних послуг № _01_ДК від 12.02.2016, за якими сторони своїми підписами та печатками засвідчили, що послуги надані в повному обсязі та підлягають сплаті.
Позивач вказує, що 30.05.2016 ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" направило Адвокатському об'єднанню "Дроздович, Угрин та партнери" гарантійний лист, згідно з якого підтвердило прийняття послуг належної якості та гарантувало виконання своїх грошових зобов'язань за угодою в термін до 30.06.2016, в тому числі за рахунок грошових коштів її філії через яку, ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" здійснює свою господарську діяльність на території України.
Оскільки ні станом на 01.07.2016, ні станом на 01.03.2019 ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" не виконало своє грошове зобов'язання перед Адвокатським об'єднанням "Дроздович, Угрин та партнери" за угодою про надання правової допомоги та консультаційних послуг № _01_ДК від 12.02.2016, останнє звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення з ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та Філії Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" 91500,00 грн заборгованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам позивача, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво, або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Слід зазначити, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, порядок укладення та виконання якого, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зокрема ст. 903 ЦК України передбачає, шо якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розумінні, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст.27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність");
- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;
- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
- в договорі сторони можуть передбачити умови щодо сплати умовного адвокатського гонорару, так званого "гонорару успіху", (це угода за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом) та звичайного гонорару (витрат понесених адвокатом на надання послуг правового характеру, дійсність яких може бути встановлена);
- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні вимоги про компенсацію понесених адвокатом витрат на надання правової допомоги клієнту, задовольнити її повністю або частково. Аналогічного висновку притримується і Верховний Суд у своїй постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Як вбачається із тексту підписаної між сторонами угоди, останні погодили, що винагорода об'єднання складає 50 відсотків платежів отриманих об'єднанням в інтересах довірителя як компенсації, штрафи, винагороди, роялті, інші платежі за результатами позовів, кримінальних проваджень, реалізованих претензій від імені довірителя третім особам, рішень та проваджень Антимонопольного комітету України та його відділень, супроводження договорів; фактичні витрати об'єднання та сплата окремих послуг здійснюється на підставі рахунків об'єднання акцептованих довірителем.
Таким чином, в угоді сторони передбачили сплату довірителем об'єднанню як умовного гонорару за позитивне вирішення питання довірителя, так і гонорару за надання послуг, визначених умовами угоди.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума не є умовним гонораром.
Позивач просить стягнути з відповідачів вартість фактичних витрат, наданих консультативних та юридичних послуг, які визначені сторонами в угоді як окремі послуги.
На підтвердження погодження між сторонами ціни послуг, наданих об'єднанням довірителю, до матеріалів справи було надано два рахунки, а саме рахунок від 09.03.2016 на суму 66500,00 грн та рахунок від 02.06.2016 на суму 25000,00 грн. В рахунках визначена калькуляція (ціна) послуг, які має оплатити довіритель, у фіксованій грошовій сумі. Рахунки підписані обома сторонами, що свідчить про те, що вони акцептовані довірителем.
Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару за надання консультативних та юридичних послуг та лише зазначається про порядок оплати такої професійної допомоги, що має здійснюватися на підставі акцептованих рахунків. Тобто фактично у договорі сторони передбачили, що рахунки мають посвідчувати факт надання послуг. В даному випадку, рахунки слід розглядати як акти наданих послуг по виконанню об'єднанням умов угоди, що також вбачається зі змісту підписаних документів.
Поряд з цим, суд вказує, що ціна юридичних та консультаційних послуг має бути зазначена саме в умовах угоди, як її істотна умова, та не може погоджуватися сторонами на підставі виставлених рахунків, які фактично за угодою є доказами прийняття послуг, наданих стороною.
За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Як вказано у ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, ч. 8 ст. 181 ГК України унормовано, що у разі якщо сторони не досягнули згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Слід зазначити, що хоча сторони в угоді не встановили розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару за надані об'єднанням довірителю послуги за умовами угоди, за виключенням умовного гонорару (по змісту угоди - винагорода), однак із наданих до суду рахунків вбачається, що об'єднанням було фактично вчинено дії по виконанню угоди, отже наразі відсутні підстави для визнання угоди про надання правової допомоги та консультаційних послуг № _01_ДК від 12.02.2016 неукладеним договором.
Оскільки з огляду на подані об'єднанням до суду документи, у суду була відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись в тому, що суми, які зазначені в рахунках від 09.03.2016 та від 02.06.2016 є дійсно погодженими між сторонами та відповідали їх домовленостям по формуванню ціни на надані послуги, господарський суд ухвалами від 02.04.2019 та 02.05.2019 витребував у позивача, зокрема, письмові пояснення з приводу того, на підставі яких документів визначалася калькуляція послуг, визначена в рахунках.
Позивач вимог ухвали суду не виконав, доказів (як-то додаткова угода до угоди № _01_ДК від 12.02.2016, прейскурант цін на послуги об'єднання, інші двосторонні документи тощо) на підтвердження погодження домовленості між об'єднанням та його довірителем щодо розміру та/або порядку обчислення та сплати адвокатського гонорару за надання окремих послуг, до суду не надав. Фактично понесені витрати з посиланням на первинні документи (як-то акти наданих послуг, квитанції, чеки тощо), документально не підтвердив. Разом з тим, суд вказує, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З огляду на вищевикладене та те, що об'єднання належними та допустимими доказами не довело в суді, що між сторонами угоди було досягнуто домовленості щодо того, яким чином має визначатися ціна (гонорар) об'єднанню за надані довірителю послуги, суд дійшов висновку, що наразі відсутні підстави для задоволення позову, у зв'язку з його недоведеністю.
При вирішенні спору судом було також враховано, що відповідач-1 відзиву на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суду невідома його позиція з приводу заявлених позивачем позовних вимог, зокрема чи вважає він правомірним порядок формування позивачем ціни на надані послуги та чи погоджується він з тим, що такий порядок між сторонами був документально підтверджений.
Що стосується гарантійного листа відповідача-1 від 30.05.2016, то суд не розцінює його як обставину визнання відповідачем позовних вимог, оскільки за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. В свою чергу, у відповідності до ч. 2 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Натомість, гарантійний лист відповідача-1 від 30.05.2016 не є заявою по суті спору.
Ще однією підставою для відмови в задоволенні позову, суд вважає вимогу позивача про стягнення на його користь з відповідачів грошових коштів як із солідарних боржників.
Солідарна відповідальність є видом цивільно-правової відповідальності. Так, відповідно до статті 541 ЦК України унормовано, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (543 ЦК України).
Солідарна відповідальність, зокрема, має місце в учасників повного товариства між собою за зобов'язаннями цього товариства (ст. 124 ЦК України), осіб, які спільно завдали шкоду (ст. 1190 ЦК України), у відносинах поруки (ст. 554 ЦК України) та в інших випадках.
Позивач не довів в суді, що наявні підстави, передбачені законом чи угодою, за яких відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 обов'язку щодо оплати адвокатського гонорару як солідарний боржник.
Більш того, позивач не довів правомірність включення відповідача-2 до складу учасників судового процесу, оскільки останній є лише структурним підрозділом юридичної особи - філією, яка не може бути відповідачем у справі з огляду на приписи ст. ст. 4, 45 ГПК України.
Згідно із ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Пунктом 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005099877, Філія Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" не є окремою юридичною особою, а є відокремленим підрозділом юридичної особи Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра".
Отже, Філія Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" до якої як співвідповідача було заявлено позов, є неналежною стороною у справі, оскільки не має статусу юридичної особи, а отже не може нести відповідальність внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 умов укладеної з позивачем угоди та не може набути процесуального статусу відповідача-2 у справі.
Суд зазначає, що стаття 231 ГПК України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд вбачає наявними підстави для закриття провадження у справі в частині вимог пред'явлених до Філії Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами, повернення судового збору з бюджету.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже при зверненні позивача до господарського суду з відповідним клопотанням, судом буде вирішено питання повернення йому сплаченої суми судового збору за вимогою, за якою було закрито провадження у справі.
За вимогою за якою було відмовлено в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 231, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-
1. У задоволенні позову Адвокатського об'єднання "Дроздович, Угрин та партнери" в частині вимог пред'явлених до Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" про стягнення 91500,00 грн відмовити.
2. Провадження у справі за позовом Адвокатського об'єднання "Дроздович, Угрин та партнери" в частині вимог пред'явлених до Філії Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" про стягнення 91500,00 грн закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 14.06.2019
Суддя В.М. Антонова