ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
14.06.2019Справа № 910/7591/19
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6)
до 1.Кабінету Міністрів України (01008, вул. Грушевського, 12/2)
2.Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6)
про стягнення 4 491 417 000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про стягнення 4 491 417 000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на встановлену рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/6064/17 від 10.04.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 року протиправну бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невизначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, при прийнятті постанови від 01.10.2015 року № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», чим завдано шкоди позивачу на загальну суму 4 491 417 000,00 грн.
Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Суд зазначає, що імперативні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до п. 5 ч. 3 позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відповідно до п. 8 ч. 3 - перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до позовної заяви, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Дослідивши матеріали позовної заяви суд встановив, що остання не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача або іншої особи оригіналів поданих доказів.
Окрім цього суд зазначає, що згідно частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 5 ст. 164 ГПК України).
Тобто подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через уповноважених представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь - якого представництва.
За приписами частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтвердженні, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Крім того, суд зауважує, що 30.09.2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401).
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Отже, з 01.01.2019 року представництво в суді першої інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016 року, має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Разом з тим, частина 3 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921,00 грн.
Наразі з урахуванням розміру заявлених позовних вимог та ціни даного позову в розмірі 4 491 417 000,00 грн., виходячи з визначених частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України критеріїв визначення форми господарського судочинства, за висновками суду дана справа не є малозначною в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, звертатись до суду з позовом та підписувати позовну заяву від імені АТ «НАК «Нафтогаз України» може в порядку самопредставництва його керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами, та/або адвокат.
Адвокатом згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, встановлений частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У відповідності до ч.ч. 4, 7 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Як встановлено судом, подану до суду позовну заяву № 14/3-766 від 03.06.2019 року підписано представником позивача Короленко В., на підтвердження повноважень якого надано довіреність № 14-173 від 26.04.2019 року, видану від імені АТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Голови правління Коболєвим А.В. уповноваженій особі адвокату ОСОБА_1, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 1472/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 29.10.1998 року № 53, та на підставі договору про надання правової допомоги від 22.04.2019 року №14/438/19.
Проте належним чином засвідченої копії відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 позивачем суду не надано.
Таким чином матеріали позовної заяви не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження перебування ОСОБА_1 в статусі адвоката відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Поряд із цим позивачем надано суду копію договору № 14/438/19 про надання правової допомоги від 22.04.2019 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_1 та АТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Директора з юридичних питань ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 12.04.2019 № 14-126.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Таким чином, документи від імені юридичної особи підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.
В свою чергу суд звертає увагу, що в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які документи (довіреність тощо), якими надано повноваження ОСОБА_2 вчиняти дії від імені позивача АТ «НАК «Нафтогаз України», зокрема, щодо укладання правочинів від імені товариства.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Зокрема, копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Так, засвідчення копії документа, або копій документів складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Копія документа - документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки чи їх частину.
Однак, в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем до позовної заяви додані копії документів, частина з яких жодним чином не засвідчена, а саме: копії Облікової політики ПАТ НАК «Нафтогаз України», затвердженої Протоколом № 291 засідання правління ПАТ НАК «Нафтогаз України»; протоколу № 1 від 06.02.2017 року засідання комісії з нарахування резерву сумнівних боргів, резерву під судові виплати та резерву під пенсійні зобов'язання ПАТ НАК «Нафтогаз України»; протоколу № 3 від 11.05.2017 року засідання комісії з нарахування резерву сумнівних боргів, резерву під судові виплати та резерву під пенсійні зобов'язання ПАТ НАК «Нафтогаз України»; актів приймання - передачі природного газу за січень - лютий 2016 року.
Окрім цього суд зауважує, що решта доданих до позовної заяви документів, наданих позивачем на підтвердження викладених в позовній заяві обставин та підстав позову, засвідчена іншими особами ніж особа, якою підписано позовну заяву № 14/3-766 від 03.06.2019 року та якою здійснюється представництво АК «НАК «Нафтогаз України» в межах даної справи - ОСОБА_1
При цьому оскільки жодних доказів на підтвердження повноважень вказаних осіб на вчинення відповідних дій (статуту, наказу, довіреності) матеріали позовної заяви не містять, у суду відсутні підстави вважити, що додатки до позовної заяви АК «НАК «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про стягнення 4 491 417 000,00 грн. засвідчені уповноваженими особами, які мають на це право.
Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти зазначені копії в якості належних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Залишити позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без руху.
2. Встановити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування представника ОСОБА_1 в статусі адвоката;
- подання до суду письмових пояснень із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень Директора з юридичних питань ОСОБА_2 на вчинення дій з укладення правочинів від імені позивача;
- вчинення дій із засвідчення всіх доданих до позовної заяви доказів у відповідності до вимог чинного законодавства;
- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень осіб, якими засвідчено копії доданих до позовної заяви документів, на вчинення відповідних дій від імені АК «НАК «Нафтогаз України».
Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачам.
4. Ухвала набрала законної сили 14.06.2019 року та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Селівон