61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.06.2019р. Справа №905/258/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (юридична адреса: 51909, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, Південний район, вул.Чайковського, буд.3Ж, код ЄДРПОУ 37425507)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» (юридична адреса: 84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дружби, буд.73, код ЄДРПОУ 05505963)
про стягнення 353867,40 грн заборгованості, 15573,84 грн пені, 20765,13 грн - 48% річних
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: Горячко О.Б. - адв.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта», м.Кам'янське звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням заяви №29/03/2019-Ю від 29.03.2019р. про зменшення розміру позовних вимог) до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд», м.Краматорськ про стягнення 353867,40 грн заборгованості, 15573,84 грн пені, 20765,13 грн - 48% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №190517 від 19.05.2017р. в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені та відсотків річних.
Ухвалою суду від 25.02.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/258/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
У відзиві б/н від 20.03.2019р. відповідач зазначав, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №190517 від 19.05.2017р., постачальником відвантажено товар на суму 385314,11 грн, що підтверджується видатковою накладною №3049 від 29.08.2018р. Одночасно, з огляду на те, що покупцем перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» грошові кошти в сумі 50000 грн, про що свідчить платіжне доручення №226 від 16.11.2018р., заборгованість відповідача за цим правочином становить 335314,11 грн. При цьому, з огляду на те, що нарахування пені та процентів річних має здійснюватись саме на вказану суму, за контррозрахунком відповідача розмір пені становить 14551,71 грн, 48% річних - 19402,29 грн.
У відповіді №01/04/2019 від 01.04.2019р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» на відзив б/н від 20.03.2019р. Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» позивач вказував, що грошові кошти в сумі 50000 грн, сплачені на підставі платіжного доручення №226 від 16.11.2018р., перераховані постачальнику із наступним призначенням платежу: «відповідно рах.3147 від 29.09.18 та рах.№3154 від 29.09.18р., оплата за дорожні та транспортні послуги в сумі 50000 грн». При цьому, рахунок №3154 віл 29.09.2018р. на суму 23553,29 грн був виставлений позивачем на підставі укладеного сторонами договору №1905-17ТК від 19.05.2017р. про надання послуг по перевезенню вантажів. Таким чином, за твердженням позивача, сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 23553,29 грн були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором №1905-17ТК від 19.05.2017р. (акт надання послуг №3056 від 29.09.2018р.), а в сумі 26446,71 - в рахунок погашення заборгованості за поставкою товару за видатковою накладною №3049 від 29.08.2018р. (договір №190517 від 19.05.2017р.).
У запереченнях б/н від 26.04.2019р. Товариство з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» вказувало, що у розумінні ст.ст.536, 692, 625 Цивільного кодексу України проценти річних є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Проте, за твердженням відповідача, сума процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 48% річних від простроченої суми заборгованості, нарахована на підставі п.5.3 договору №190517 від 19.05.2017р., за своєю правовою природою підпадає під визначення пені. Відтак, з огляду на те, що п.5.2 укладеного сторонами правочину встановлено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплаченого товару (партії товару), за кожний день прострочення платежу, та яка заявлена постачальником до стягнення в межах розглядуваного спору, з огляду на приписи ст.61 Конституції України, вимоги в частині стягнення 48% річних є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою суду від 22.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019р.
Ухвалою суду 04.06.2019р. відкладено розгляд справи та повідомлено сторін, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 12.06.2019р. Присутність учасників справи у судовому засіданні визначена не обов'язковою.
Позивач у судове засідання 12.06.2019р. з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 12.06.2019р. з розгляду справи по суті не з'явився, у клопотанні б/н від 12.06.2019р., яке надійшло на електронну адресу суду, просив суд відкласти розгляд справи з посиланням на зайнятість у іншому судовому процесі.
Позивач проти задоволення клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» заперечив.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 цього кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 216 зазначеного кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.202 вказаного нормативно-правового акту суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п.2).
Як визначено у ч.3 ст.202 зазначеного кодексу, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2).
З урахуванням змісту наведених норм процесуального законодавства, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, приймаючи до уваги повторну неявку вказаного учасника розгляду справи у засідання з розгляду справи по суті, клопотання б/н від 12.06.2019р. відповідача про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для оголошення перерви в судовому засіданні в порядку норм ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 19.05.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був підписаний договір поставки нафтопродуктів №190517, за змістом п.п.1.1 - 1.2 якого постачальник зобов'язується передати у погоджені терміни у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Асортимент, кількість і ціна, умови поставки і оплати товару на кожну окрему партію встановлюється сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі заявки покупця і вказується в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України і складають невід'ємну частину цього договору.
Ціна товару та кожної партії встановлюється в національній валюті України - гривні та визначається в рахунку-фактурі на оплату, що виданий на підставі заявки покупця та відповідає ціні товару (партії товару) у видатковій накладній. В разі поставлення товару (партії товару) засобами постачальника вартість послуг по доставці товару (партії товару) включається в ціну товару (п.3.1 договору №190517 від 19.05.2017р.).
За змістом п.п.6.1, 6.2 укладеного сторонами правочину цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін договору і діє до 31.12.2017р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання. Якщо по закінченню строку вказаного в п.6.1 цього договору, сторони не виявили бажання його розірвати, договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах ще на один календарний рік.
Згідно зі ст.929 Цивільного кодексу України, норми якої кореспондуються з вимогами ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
19.05.2017р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (перевізник) підписано договір №1905-17/ТК про надання послуг по перевезенню вантажів, за приписами п.1.1 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішніх та міжнародних сполученнях.
Ціни на послуги встановлюються та затверджуються в «замовленнях на перевезення» і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Валюта договору - українська гривня (розділ 3 договору №1905-17/ТК від 19.05.2017р.).
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.21.2017р., а в частині зобов'язань - до повного їх виконання. Якщо кожна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п.8.1 договору №1905-17/ТК від 19.05.2017р.).
Зазначені договори підписані та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» та Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд». Факт перебування сторін у договірних відносинах на момент виникнення спірних правовідносин учасниками розгляду справи не заперечується.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказані вище договори як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За приписами п.4.4 договору №1905-17/ТК від 19.05.2017р. за фактом виконання перевезень перевізник складає акт про надання послуг в двох примірниках та надає для підпису замовнику, факсом або за електронною адресою перевізника, визначеної договором. У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт про надання послуг ним не підписаний і не заперечений протягом 3 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін.
Одночасно, на підтвердження надання послуг з перевезення товару (м.Кременчук - м.Краматорськ ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» надано акт надання послуг №3056 від 29.09.2018р. на суму 23553,29 грн, який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами надання послуг з перевезення вантажу на загальну суму 23553,29 грн в межах договору №1905-17/ТК від 19.05.2017р.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
За правилами п.п.2.6, 2.7 договору №190517 від 19.05.2017р. постачальник вважається виконаним свій обов'язок з поставки товару з моменту передачі товару покупцю представнику покупця згідно належним чином оформленої довіреності встановленого зразка на отримання товару або транспортній організації, в залежності від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товарно-транспортною накладною та/або видатковою накладною. Право власності на товар (партію товару) і ризики втрати та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю або перевізнику. Датою поставки вважається дата отримання кожної партії товару покупцем відповідно до умов поставки, що засвідчується підписом уповноважених представників сторін на видаткових накладних на відповідну партію товару.
За твердженням позивача, на підставі укладеного сторонами договору поставки нафтопродуктів у вересні 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» було поставлено відповідачу товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 у кількості 25,86 тн на загальну суму 385314,11 грн, що підтверджується видатковою накладною №3049 від 29.09.2018р.
Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленою видатковою накладною продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення постачальником умов договору щодо порядку та строків поставки, кількості, асортименту, якості товару.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку товару на загальну суму 385314,11 грн в межах договору №190517 від 19.05.2017р.
Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №190517 від 19.05.2017р. обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі та у визначений угодою строк не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу (з урахуванням заяви №29/03/2019-Ю від 29.03.2019р. про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 353867,40 грн.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норм ч.ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).
Тобто, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, слід виходити з приписів частини другої ст.530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої ст.692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1ст.692 Цивільного кодексу України.
За приписами п.4.1 договору №1905-17/ТК від 19.05.2017р. розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у валюті договору шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3 банківських днів від дати рахунка-фактури перевізника, якщо в «замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
У відповідності до розділу 3 договору №190517 від 19.05.2017р. поставка товару та кожної партії товару може здійснюватись на умовах 100% передплати. Покупець зобов'язується здійснити оплату за товар (партію товару) у розмірі 100% вартості товару (партії товару) з моменту отримання рахунку-фактури наданого на підставі заявки покупця, у строк визначений в рахунку для сплати. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, зазначених в рахунку-фактурі, на поточний рахунок постачальника.
Як свідчать матеріали справи, позивачем був виставлений рахунок на оплату №3147 від 29.09.2018р. товару на суму 385314,11 грн за договором №190517 від 19.05.2017р. та рахунок на оплату №3154 від 29.09.2018р. послуг з перевезення вантажу на суму 23553,29 грн за договором №1905-17/ТК від 19.05.2017р.
Факт отримання зазначених рахунків за договорами №190517 від 19.05.2017р., №1905-17/ТК від 19.05.2017р. відповідачем не заперечується. Про їх фактичне отримання також свідчить посилання відповідача на відповідні рахунки у призначеннях платежів наявних у справі платіжних доручень.
Разом з тим, рахунок на оплату товару за договором поставки нафтопродуктів умов щодо строку оплати товару не містить.
Проте, приймаючи до уваги зміст розділу 3 та п.п.2.6, 2.7 договору №190517 від 19.05.2017р., враховуючи приписи ст.ст.530, 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк оплати товару на суму 385314,11 грн настав в момент отримання відповідачем товару, а саме 29.09.2018р.
Як вказує позивач, та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Товариством з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 50000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №226 від 16.11.2018р., із наступним призначенням платежу: «відповідно рах.3147 від 29.09.18 та рах.№3154 від 29.09.18р., оплата за дорожні та транспортні послуги в сумі 50000 грн».
При цьому, за твердженням позивача, за договором №1905-17/ТК від 19.05.2017р. про надання послуг по перевезенню вантажів в рахунок сплати заборгованості за послуги з перевезення вантажу було зараховано 23553,29 грн. Одночасно, залишкова сума у розмірі 26446,71 грн, сплачена на підставі зазначеного вище платіжного документа, була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за поставкою товару за видатковою накладною №3049 від 29.09.2018р.
Разом з тим, на підставі платіжного доручення №240 від 15.02.2019р. Товариство з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» перерахувало на користь позивача грошові кошти у сумі 5000 грн із призначенням платежу: «згідно з рах.3147 та №3154 від 29.09.18р., оплата за бітум та транспортні послуги в сумі 50000 грн».
Відтак, з огляду на те, що заборгованість за договором №1905-17/ТК від 19.05.2017р. відсутня, зазначена вище сума була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів.
За таких обставин, з огляду на те, що позивач на виконання договору №190517 від 19.05.2017р. здійснив поставку товару на загальну суму 385314,11 грн, а покупець перерахував на користь постачальника в рахунок оплати товару грошові кошти у розмірі 31446,71 грн, господарський суд встановив, що заборгованість відповідача за наведеним договором поставки нафтопродуктів (в межах предмету позову) становить 353867,40 грн.
Як вказувалось вище, у відзиві б/н від 20.03.2019р., відповідач зазначав, зокрема, що заборгованість відповідача за договором №190517 від 19.05.2017р. становить 335314,11 грн.
При цьому, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта», саме у визначеному відповідачем розмірі не представлено.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №190517 від 19.05.2017р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості отриманого товару від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за вказаним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги (з урахуванням заяви №29/03/2019-Ю від 29.03.2019р. про зменшення розміру позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» до Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» про стягнення 353867,40 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.5.2 договору №190517 від 19.05.2017р., у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплаченого товару (партії товару), за кожний день прострочення платежу.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 15573,84 грн за загальний період з 17.12.2018р. по 29.01.2019р.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним та виконаним в межах визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування цього виду неустойки.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Більш того, сторони в цивільно-правовому договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства лише якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або з суті відносин між сторонами (п.3 ч.1 ст.3, ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (ст.257 названого Кодексу).
Як вбачається зі змісту п.5.3 договору №190517 від 19.05.2017р. за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару (партії товару) більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 48% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України, що не звільняє його від відповідальності, передбаченої п.5.2 цього договору.
Відтак, з огляду на приписи чинного законодавства України та погоджені сторонами умови вказаного правочину поставки нафтопродуктів, позивачем заявлено до стягнення проценти річних за період з 17.12.2018р. по 29.01.2019р. у розмірі 20765,13 грн, які нараховані за ставкою 48%.
При цьому, як встановлено судом, відповідні відсотки нараховані саме з огляду на приписи ст.625 Цивільного кодексу України та на її підставі, внаслідок чого викладені у запереченнях б/н від 26.04.2019р. Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» твердження не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку процентів річних, суд встановив, що він є арифметично вірним.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені та процентів річних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення процентів річних та пені підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 5853,10 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Одночасно, приймаючи до уваги наявність обставин зменшення розміру позовних вимог, з огляду на зміст заяви №29/03/2019-Ю від 29.03.2019р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта», судовий збір у зменшеній частині (75,01 грн) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» за наявності відповідного клопотання заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» (84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дружби, буд.73, код ЄДРПОУ 05505963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (51909, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, Південний район, вул.Чайковського, буд.3Ж, код ЄДРПОУ 37425507) 353867,40 грн заборгованості, 15573,84 грн пені, 20765,13 грн - 48% річних, а також судовий збір в сумі 5853,10 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 12.06.2019р.
Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2019р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця