13.06.2019 м.Дніпро Справа № 904/8354/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кузнецової І.Л.,Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Сотник А.М.- представник, довіреність № 155 від 28.12.2018 ;
від позивача: Семенчук М.А. - представник, довіреність № 92 від 15.08.2018 ;
від відповідача-1: Дзюба М.О. - представник, довіреність № 18/1027 від 08.02.2019;
від відповідача-2: Іванніков А.Ю.- адвокат, ордер ДП № 923/000039 від 31.05.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018р. (повний текст якого складено 03.12.2018р, суддя Панна С.П.) у справі №904/8354/16
за позовом Національного антикорупційного бюро України, м. Київ
до відповідача 1: Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" м. Жовті Води Дніпропетровської області
про визнання договору недійсним
21.09.2016р. Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 11.02.2015 № 52/13 зі змінами, укладеного між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "СхідГЗК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-Сервіс" (далі - ТОВ "Торговий дім "Еко-Сервіс").
14.12.2018р., керуючись положеннями частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час подання процесуального документу), абзацами четвертим, п'ятим пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, абзацом четвертого пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 1, НАБУ подало заяву про зміну підстав позову (вих. № 01-202/44607 від 09.12.2016р.).
Заява мотивована тим, що в процесі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22015000000000114, яке проводиться слідчою групою Національного бюро з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п'ятою статті 191 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, встановлено, що за результатами процедури відкритих торгів щодо закупівлі мінералів для хімічної промисловості чи виробництва добрив (сірки грудкової), 11.02.2015 між Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Схід ГЗК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО-Сервіс» (далі - ТОВ «ТД «ЕКО-Сервіс») укладено договір №52/13 про закупівлю товарів та обставини та додаткові угоди до нього, які можуть свідчити про недійсність вказаного правочину внаслідок порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» у редакції від 06.11.2014.
Заява в частині обґрунтування наявності підстав для звернення до господарського суду мотивована тим, що ДП «Схід ГЗК» за організаційно-правовою формою є державним підприємством, що утворене Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Преамбулою Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Визначене положеннями Закону України «Про здійснення державних закупівель» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави та, відповідно, кожної особи, котра в ній існує, а тому, така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Отже, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель» вимог. Внаслідок протиправного, на думку позивача, укладення Договору про закупівлю товарів № 52/13 від 11.02.2015р та додаткових угод до нього, визнання недійсними яких становить предмет позову, сторонами оспорюваного провочину було порушено встановлений згаданим Законом порядок та не було забезпечено дотримання вимог законності і, як наслідок, безпосередньо інтересів держави.
Наявність порушення прав та охоронюваних законом інтересів державному органу слід обґрунтовувати лише тоді, коли він звертається до суду з метою захисту прав та інтересів у спорах, зазначених у статті 12 ГПК України, стороною правовідносин яких було або могло чи мало бути Національне бюро.
В іншому випадку, якщо державний чи інший орган звертається до господарського суду, де відсутня мета захисту його прав та інтересів, важливо встановити, чи передбачено чинним законодавством України випадок, коли він має право звернутися до суду, і в такому разі ані частина друга статті 1 ГПК України, ані частина перша статті 2 ГПК України не вимагають обов'язку обґрунтування інтересів держави.
Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено випадок, коли Національне бюро має право звертатися до суду, а саме: подання позову про визнання недійсними угод, і цим Законом, а тим паче ГПК України, не вимагається доводити наявність у Національного бюро інтересу, оскільки державний орган звертається до суду у випадку, передбаченому законодавчим актом України.
З аналізу наведених положень Закону та Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне бюро, за наявності ознак корупційного правопорушення, зобов'язане вжити ефективних заходів для його припинення, в тому числі шляхом подання позову, а сам факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах свідчить про порушення інтересів держави, тому необхідність окремо мотивувати підстави звернення з відповідним позовом до суду відсутня.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017р. (суддя Мельниченко І.Ф.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р., у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017р. у справі №904/8354/16 скасовано, матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 (суддя Петрова В.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 скасовано частково. Суд визнав недійсними додаткові угоди № 2 від 27.02.2015, № 3 від 16.03.2015, № 4 від 14.05.2015 до договору про закупівлю № 52/13 від 11.02.2015, укладеного між ДП "СхідГЗК" та ТОВ "Торговий дім "Еко-Сервіс". В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2017р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 у справі № 904/8354/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
10.06.2019р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстрована заява Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про закриття апеляційного провадження. Заява мотивна прийняттям Конституційним Судом України рішення № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019р. у справі № 3-294/2018 (3058/18), яким визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційним) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014р. № 1698-VII. Оскільки при зверненні до суду позивач на підтвердження своєї процесуальної дієздатності посилався саме на положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014р. № 1698-VII, на думку відповідача 1, позивач не наділений процесуальною дієздатністю, а тому не може бути повноважною стороною у даній справі, що у відповідності до положень ст. 55 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України є підставою для закриття апеляційного провадження у даній справі.
11.06.2019р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстроване клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" про закриття апеляційного провадження. Клопотання мотивоване посиланням на підстави, викладені у вищезазначеній заяві Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про закриття апеляційного провадження .
12.06.2019р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстровано заперечення Національно антикорупційного бюро України, відповідно до якого, Позивач заперечує проти вказаних клопотань з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Посилаючись на ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у від 05.06.2019 № 4-р (11)/2019 зазначає, що п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» втратив чинність з 05.06.2019 і саме з 05.06.2019 у Національного бюро відсутнє право на подання до суду позовів про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
Разом з тим, до 05.06.2019 п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» підлягав застосуванню, оскільки був чинним.
З моменту подання позову та порушення судом провадження у справі Національне бюро набуло статусу позивача у справі № 904/8354/16. Посилаючись на положення частини 1 статті 254 ГПК України вважає, що Національне бюро, як учасник справи, має право на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області 21.11.2018.
З посиланням на ч.ч. 1, 2 ст. 44 , ч.ч.3,4 ст.56 ГПК України, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», зазначає що апеляційна скарга Національного бюро:
- подана учасником справи № 904/8354/16 - позивачем, який наділений процесуальною дієздатністю;
- підписана уповноваженою особою - Директором Національного бюро Ситником А.С.
Враховуючи, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області 21.11.2018 у справі № 904/8354/16 Національним бюро було подано 26.12.2018, тобто до визнання неконституційним п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», вважає, що підстави для закриття апеляційного провадження у справі № 904/8354/16 відсутні, у зв'язку з чим клопотання відповідачів задоволенню не підлягають.
Правомірність застосування норм законодавства України до їх визнання неконституційними підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.10.2018 у справі № 161/3466/16-а та від 16.04.2019 у справі № 318/2132/14-а.
12.06.2019р в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстровані письмові пояснення Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до заяви про закриття апеляційного провадження, відповідно до яких, відповідач-1 з посиланням на п.1 ч.3, ст.2, ч.1 ст.3, ч.1, 2 ст.11 ГПК України зазначає, що на господарський суд покладений обов'язок конституційного нормоконтролю, на виконання якого суд має оцінювати на відповідність Основному Закону України ті норми, що підлягають застосуванню у справі, а у разі виявлення їх невідповідності - безпосередньо застосовувати Конституцію України як норми прямої дії та одночасно ініціювати перед Верховним Судом питання звернення до Конституційного Суду України. Зазначає, що після ухвалення Рішення про неконституційність положення пункту 13 частини першої статті 1 7 Закону стало очевидно, що позивач не мав права оспорювати до суду господарський договір зі змінами Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки не є стороною цих правочинів і такі повноваження цього правоохоронного органу суперечать Конституції України. Відтак, 5 червня 2019 року, тобто вже після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності у розумінні пункту 2 частини першої статті 264 Кодексу. Звертає увагу суду, що згідно з тлумаченням зазначеної норми суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкритій апеляційного провадження виявилося,що апеляційну скаргу подано особою, яка не мас процесуальної дієздатності. При цьому, зазначена норма визначає відсутність процесуальної дієздатності у теперішньому часі (на момент розгляду справи), а саме: не мас процесуальної дієздатності. Посилаючись на принцип верховенства права, положення статті 8, частину другу статті 150, статтю151-2, частину першу статті 152 Конституції України, абзаци другий та третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року N2 15-рп/2000 у «справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України», вважає, що з наведених норм Основного Закону України та актів їх офіційного тлумачення однозначно випливає, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність законодавчого положення воно втрачає чинність та застосовуванню не підлягає, а тому при продовженні розгляду та вирішенні апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро України по суті, апеляційний суд у своїй постанові може застосувати не чинну неконституційну норму, чим фактично пролонгує дію неконституційної норми Закону.
13.06.2019р в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстровані письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" до клопотання про закриття апеляційного провадження зміст яких повторює доводи Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" викладені в його вищезазначених поясненнях до заяви про закриття апеляційного провадження .
З урахуванням тотожності доводів викладених в заяві Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" про закриття апеляційного провадження, колегія суддів, з метою оптимізації строків розгляду справи, вважає за необхідне провести одночасний розгляд даних звернень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду вирішила відмовити в задоволені заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018р. у справі №904/8354/16 з огляду на наступне:
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Предметом позову є матеріально правова вимога про визнання недійсним правочину, укладеного, на думку позивача, з порушенням, встановленого законом України «Про здійснення державних закупівель» .
Як вбачається з преамбули Закону України «Про здійснення державних закупівель», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
З урахуванням вищевикладеного, наявність прямого інтересу держави, який полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі встановлених вищезазначеним Законом, на який в якості підстав позову посилалося НАБУ була наявною як на час подання позову так є наявною і на час розгляду заявлених заяви і клопотання.
Частиною 2 статті 1 ГПК України в редакції чинній на час подання позову, визначено, що у випадках передбачених законодавчими актами України до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Аналогічні положення містить частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017р., відповідно до якої до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про національне антикорупційне бюро України », який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2019 від 05.06.2019 , за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України;
Відповідно до частин 1,2 статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до абзацу третього пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997р. № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), №3/690-97, частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019р. у справі № 3-294/2018 (3058/18), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що положення
пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII мали юридичну силу як на час подання позовної заяви так і на час подання апеляційної скарги Національним антикорупційним бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018р. у справі №904/8354/16 (02.01.2019р.).
Посилання Відповідача на абзаци 2,3 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України(справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) № 1-31/2000, згідно до яких системне тлумачення зазначених вище нормативних положень у контексті Конституції України свідчить, що рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8), не спростовує висновків ,викладених у рішенні Конституційного Суду України від 24.12.1997р. № 8-зп, а тому висновків колегії судів щодо наявності юридичної сили положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, як на час подання позовної заяви так і на час подання апеляційної скарги Національним антикорупційним бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018р. у справі №904/8354/16 (02.01.2019р.) не спростовують.
Посилання Відповідачів на необхідність застосування принципу верховенства права відхиляються, як такі, що носять декларативних характер.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів вважає загально відомим і таким, що не підлягає додатковому доказуванню зміст терміну, юридична сила - основна властивість правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин, який має два аспекти: співвідношення правових актів між собою та обов'язковість до виконання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оскільки Відповідачами не наведено інших доводів відсутності процесуальної дієздатності у Позивача, окрім визнання , згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2019 від 05.06.2019 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про національне антикорупційне бюро України », колегія суддів констатує відсутність факту виявлення, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частини 4 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Керуючись статтями ст.ст.264-269 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-СЕРВІС" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018р. у справі №904/8354/16- відмовити .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В.Березкіна