вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1323/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ Груп", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 33 923, 56 грн.
Представники:
від позивача Чернета В.Є.;
від відповідача не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 25 054 грн., що складають суму заборгованості за Договором поставки № 18100 від 22.06.2018, 4 155, 56 грн. - інфляції, 1 034, 84 грн. - річних, 1 259, 06 грн. - пені, та 2 420, 10 грн. - договірної штрафної санкції.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про те, що відповідно до пункту 7.1. спірного договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку, проте, вказаний рахунок на адресу ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" не надходив.
Крім того, останній у відзиві на позовну заяву вказує на узгодження сторонами пункту 13.4. спірного договору, який встановлено, що прострочені замовником грошові зобов'язання повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Ухвалою від 03.04.2019 господарський суд Дніпропетровської області залишив вказану вище позовну заяву без руху на підставі п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
22.10.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем виконано вимоги, викладені в ухвалі від 03.04.2019.
Ухвалою від 25.04.2019 господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/1323/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її для розгляду спору по суті на 21.05.2019.
21.05.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено господарським судом.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 відкладено розгляд справи до 11.06.2019.
24.05.2019 відповідачем подана заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких останній просить суд постановити ухвалу про розгляд справи № 904/1323/19 за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено два можливих випадки розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом частини другої статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частинами 1, 2 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною 2 статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Положення частини першої статті 247, частин 1, 7 статті 250 ГПК України слід розуміти так, що малозначна справа розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження та не може бути розглянута за правилами загального позовного провадження навіть з урахуванням критеріїв, установлених частиною третьою статті 247 ГПК України.
Виходячи із вказаних вище положень ГПК України та беручи до уваги ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, який розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд не вбачає підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Представник відповідача в судові засідання 21.05.2019 та 11.06.2019 не з'явилявся, проте, останній був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які залучено до матеріалів справи (а.с. 35, 59).
11.06.2019 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
22.06.2018 Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ Груп" (Постачальник) укладено договір поставки № 18100.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного вище договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Замовника товар, вказаний у Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а Замовник взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар на визначених договором умовах.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування товару: металопрокат круглий - сталь інструментальна.
За умовами пункту 1.4. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" на складі Постачальника за адресою: м. Дніпро, пр.-т Богдана Хмельницького, б. 106а, за рахунок та транспортом Замовника.
Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від Постачальника до Замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (пункт 1.5. договору).
У пункті 3.1. договору сторони узгодили, що кількість та асортимент товару зазначаються у Специфікації (Додаток № 1), яка є його невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 6.1 договору Замовник оплачує товар за цінами, вказаними у Специфікації.
Загальна сума за цим договором складає - 150 000,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 30 000,00 грн. Всього: 180 000,00 грн. (пункт 6.2. договору).
До спірного договору поставки сторонами узгоджено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору) (а.с. 18).
За умовами пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється рівномірними партіями згідно заявок на протязі 5 календарних днів в разі письмового повідомлення Замовника. Кількість та асортимент товару у кожній партії визначається в заявці Замовника.
У пункті 5.2. договору сторони дійшли згоди про те, що передача товару від Постачальника Замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною Постачальник зобов'язується надати Замовнику один екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару Замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.
Виконуючи умови договору позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 80 670,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3251 від 29.08.2018, копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 19).
Згідно з пунктом 7.1. договору розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від Постачальника рахунку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, в сумі 55 616,00 грн., та з порушенням встановлених строків оплати, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 4963 від 18.12.2018 (а.с. 22).
Доказів погашення заборгованості з оплати товару на суму 25 054,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
При викладених обставинах, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно наданому позивачем розрахунку останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 10.10.2018 по 01.04.2019 в сумі 1 034,84 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з жовтня 2018 по лютий 2019 в сумі 4 155,56 грн.
Розрахунок річних позивачем завищено в результаті допущеної арифметичної помилки та не вірно визначеного початку періоду заборгованості.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 11.10.2018 по 01.04.2019 в сумі 667,09 грн.
Із розрахунку інфляції грошових коштів вбачається, що він позивачем також завищений в результаті допущеної арифметичної помилки та не вірно визначеного початку періоду прострочення, оскільки останнім не враховано положення пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає сума інфляції грошових коштів за загальний період прострочення з листопада 2018 по лютий 2019 в сумі 2 169,17 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За порушення Замовником строків розрахунків за договором сторонами у договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів сторонами передбачено додаткову відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 3 % від несплаченої суми (пункт 10.3. договору).
Згідно наданому позивачем розрахунку останнім до стягнення нарахована пеня за загальний період прострочення з 10.10.2018 по 01.04.2019 в сумі 1 129,06 грн.
Розрахунок пені позивачем також завищено з причин, які стали підставою і для завищення суми річних.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 11.10.2018 по 01.04.2019 в сумі 811,62 грн.
Як встановлено при розгляді даної справи, прострочення в оплаті мало місце більше ніж 30 днів, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 2 420,10 грн., який підлягає до примусового стягнення.
Посилання відповідача на передчасність заявлених позовних вимог стосовно оплати товару з посиланням на відсутність виставленого рахунку не заслуговують на увагу у зв'язку з тим, що сторонами у пункті 7.1. спірного договору узгоджено здійснення оплати товару з дня його отримання.
Не заслуговують на увагу і заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування сум річних та інфляції грошових коштів з огляду на наступне.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Правовий аналіз змісту частини другої статті 625 ЦК свідчить, що зазначена в ньому норма щодо сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є імперативною, тобто носить обов'язковий зобов'язальний характер.
Це свідчить про те, що законодавчо передбачена сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних є обов'язковою, однак законодавець дозволяє змінювати у сторону збільшення або зменшення тільки розмір цих процентів. Не виключається, щоб у договорі сторони встановили ставку в 0% річних, але скасувати таку відповідальність сторони в договорі не можуть.
Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
При цьому, господарський суд враховує, що у випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.
Враховуючи, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.
Таким чином, як вбачається з умов спірного договору, а саме, пункту 13.4., сторонами інший розмір процентів, який би складав 0%, узгоджено не було.
Керуючись статтями 526, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Дементьєва, буд. 12, кв. 30, код ЄДРПОУ 35395547) 25 054,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 667,09 грн. (шістсот шістдесят сім гривень 09 коп.) річних, 811,62 грн. (вісімсот одинадцять гривень 62 коп.) пені, 2 169,17 грн. (дві тисячі сто шістдесят дев'ять гривень 17 коп.) інфляції грошових коштів, 2 420,10 грн. (дві тисячі чотириста двадцять гривень 10 коп.) штрафу, 1 762,35 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 35 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 14.06.2019.
Суддя І.Ф. Мельниченко