вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"10" червня 2019 р. Cправа № 902/729/18
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Колбасова Ф.Ф., суддів Маслія І.В. та Нешик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул. Фізкультури, 28 д, м. Київ, 04210)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." (вул. Соборна, буд. 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При секретарі судового засідання Вознюк К.В.
За участю представників сторін:
позивача: Гавриш С.І. - за довіреністю від 27.08.2018 р.;
відповідача: Давиденко Ю.В. - згідно ордеру серії ВН № 099202 від 01.02.2019 р.;
третьої особи (ОСОБА_1): ОСОБА_17 - згідно ордеру серії ВН № 094308 від 13.02.2019 р.;
третя особа (ОСОБА_11): не з'явився;
третя особа (ОСОБА_10 ): не з'явився.
12.11.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ.", зазначивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/246/2008 від 14 травня 2008 року, а саме: нежитлову будівлю гаража літера "А", загальною площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." (ЄДРПОУ 38328431, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100), а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити на погашення загальної заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що складає 104 566, 84 (сто чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість доларів 84 центи) доларів США, що еквівалентом станом на 23.10.2018 року відповідно до офіційного курсу НБУ становить 2936707,42грн., застосувавши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна в ході виконавчого провадження, але не нижче 852 071,00 грн. (вісімсот п'ятдесят дві тисячі сімдесят одна гривня), що визначена сторонами при укладенні договору іпотеки № PСNL - В00/125/2007 від 14 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Богутенко О.В. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 1184.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням позичальником кредитних зобов'язань за кредитним договором № СМ-SMEB00/246/2008 від 14 травня 2008 року.
Ухвалою суду від 16.11.2018 р. вказаний позов залишено без руху.
07.12.2018 р. до суду від позивача надійшов супровідний лист за № 160 від 06.12.2018 р., до якого додано докази сплати судового збору - платіжне доручення №5176 від 05.12.2018 р. на суму 42288,61 грн. та докази направлення документів сторонам по справі (копії опису, накладної, квитанції).
Враховуючи, що недоліки позовної заяви позивачем були усунені, суд ухвалою від 10.12.2018 р. відкрив провадження у справі № 902/729/18. Вказаною ухвалою розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі було призначено на 26.12.2018 р. Також залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_5 .
26.12.2018 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити повністю в задоволенні позову з огляду на наступне.
- позивачем не доведено наявність в нього права на пред'явлення позову;
- момент виникнення у позичальника - ОСОБА_10 права на отримання кредиту не настав;
- відсутнє будь-яке судове рішення, яким підтверджено заборгованість ОСОБА_7 перед позивачем;
- позивачем жодним чином не підтверджується наявність заборгованості за кредитом;
- не відповідає дійсності твердження позивача про направлення відповідачу іпотечного повідомлення відповідно до ст. 35 ЗУ "Про іпотеку";
- відповідач жодної письмової вимоги про усунення порушення не отримував, не надано доказів надіслання письмової вимоги боржнику - ОСОБА_5 .;
- з 01.04.2013 р. ОСОБА_5 втратив право власності на гараж;
- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач не передавали гараж в іпотеку;
- позивач не надав відомості про те, коли і з якого моменту ОСОБА_10 порушив зобов'язання за кредитним договором.
26.12.2018 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування позовної давності до позовної заяви. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
26.12.2018 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована тим, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває справа № 2/127/4843/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У задоволенні вказаної заяви судом було відмовлено, оскільки, як вбачається із ухвали від 14.11.2018 р. про відкриття провадження у справі № 127/28152/18 (провадження №2/127/4843/18) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося у Вінницький міський суд Вінницької області із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а справі № 902/729/18 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до ТОВ "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ.", зазначивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, сторони та предмет у справах № 127/28152/18 (провадження №2/127/4843/18) та №902/729/18 є різними.
26.12.2018 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Ухвалою від 26.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/729/18 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 14.02.2019 р. та залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
13.02.2019 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 13.02.2019 р. про зупинення провадження у справі № 902/729/18 до набрання законної сили рішенням суду у справі №127/28152/18.
Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду та відмовлено в його задоволенні.
14.02.2019 р. від третьої особи ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання від 13.02.2019 р., в якому останній просить суд зобов'язати сторони належним чином виконати вимоги пунктів 5, 6 ухвали суду від 26.12.2018 р. у справі № 902/729/18, оскільки треті особи не мають можливості ознайомитися із вказаними документами, підготувати та подати до суду письмові заяви, в яких висловити свої процесуальні позиції щодо позову.
Вказане клопотання прийнято було судом до розгляду та задоволено.
В підготовчому засіданні 14.02.2019 р. судом було встановлено, що учасниками судового процесу не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 26.12.2018 р., в зв'язку з чим ухвалою від 14.02.2019 р. підготовче засідання було відкладено на 06.03.2019 р.
04.03.2019 р. від позивача до суду надійшла відповідь б/н від 01.03.2019 р. на відзив, в якій позивач із запереченнями відповідача та його аргументами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, безпідставними з огляду на наступне.
- згідно рекомендованого повідомлення про вручення, представником відповідача Пахолюк 21.09.2018 р. було отримано поштове відправлення, у якому знаходилося іпотечне повідомлення;
- досудова вимога, направлена позичальнику - ОСОБА_10, фінансовому поручителю 17.09.2018 р. і його копія знаходиться в матеріалах цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором;
- строк позовної давності щодо реалізації права звернення на предмет іпотеки почав обчислюватися з моменту направлення Іпотекодержателем на адресу Іпотекодавця ( власника) іпотечного повідомлення; сплив строку позовної давності не припиняє кредитного та іпотечного зобов'язання; спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.
05.03.2019 р. від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.
05.03.2019 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування копій з матеріалів цивільної справи № 206/3509/12 Вінницького міського суду. Доказів про вжиття заходів для самостійного отримання вказаних доказів відповідач не надав. Вказане клопотання було залишено судом без задоволення.
06.03.2019 р. від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
06.03.2019 р. від третьої особи В.В. Кушера до суду надійшли пояснення №002/2019 від 05.03.2019 р., в яких він просить суд застосувати до позовної заяви позовну давність та відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
- позивачем не доведено наявність в нього права на пред'явлення позову;
- момент виникнення у позичальника - ОСОБА_10 права на отримання кредиту не настав;
- відсутнє будь-яке судове рішення, яким підтверджено заборгованість ОСОБА_10 перед позивачем;
- позивачем жодним чином не підтверджується наявність заборгованості за кредитом;
- судовим рішенням стосовно ОСОБА_5 встановлено відсутність факту набуття ним права власності на гараж, який став предметом іпотеки.
06.03.2019 р. від третьої особи ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання №2019/4 від 05.03.2019 р. про зупинення провадження у справі № 902/729/18 до набрання законної сили рішенням суду у справі №127/28152/18.
За результатами проведеного підготовчого засідання 06.03.2019 р. судом було задоволено клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи та постановлено ухвалу про створення колегії у складі трьох суддів для подальшого розгляду справи № 902/729/18.
06.03.2019 р. справу передано для здійснення автоматизованого розподілу та визначення колегіального складу суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.03.2019 р. для розгляду справи № 902/729/18 сформовано судову колегію у наступному складі: головуючий суддя Колбасов Ф.Ф., судді Маслій І.В. та Нешик О.С.
Ухвалою від 11.03.2019 р. було прийнято справу № 902/729/18 до провадження судової колегії у складі: головуючого судді Колбасова Ф.Ф., суддів Маслія І.В. та Нешик О.С. Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі було призначено на 21 березня 2019 р.
19.03.2019 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_7 .
За результатами проведеного підготовчого засідання 21.03.2019 р. судом було :
1) відхилено клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_10 , з огляду на характер спірних правовідносин та предмет заявлених позовних вимог;
2) відхилено клопотання № 2019/4 від 05.03.2019 р., яке подано до суду 06.03.2019 р., третьої особи ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 902/729/18 до набрання законної сили рішенням суду у справі №127/28152/18, оскільки наявний у справі обсяг доказів дає можливість надати повну та всебічну оцінку спірних правовідносин та прийняти рішення у даній справі.
Ухвалою від 21.03.2019 р., в зв'язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов'язків, підготовче засідання відкладено на 23.04.2019 р.
23.04.2019 р. від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, яку долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 23.04.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/729/18 для судового розгляду по суті на 23 травня 2019 р.
23.05.2019 р. від представника позивача до суду надійшла заява б/н від 23.05.2019 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням представника позивача у відпустці та неможливістю забезпечення явки в судове засідання на визначений час.
Ухвалою від 23.05.2019 р. було відкладено розгляд справи по суті до 10.06.2019 р.
10.06.2019 р. від представника позивача до суду надійшли пояснення по справі б/н від 10.06.2019 р., в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі та виклав свою позицію щодо позовної давності.
На визначену судом дату - 10.06.2019 р. в судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача, третьої особи ОСОБА_1 Представники третіх осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в судове засідання не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи - ОСОБА_1 . заперечив проти позовних вимог та пояснив суду, що договір факторингу не оскаржувався.
Окрім того, представники відповідача, третьої особи ОСОБА_1 просили суд застосувати позовну давність, на що представник позивача заперечив, вважаючи, що позивачем не пропущено строку позовної давності.
При неявці в судове засідання представників третіх осіб суд враховує наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
З огляду на вказане треті особи не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 23.05.2019 р. про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки третіх осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_10
Розглянувши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи - ОСОБА_1, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
08.05.2008 р. постійно діючий третейський суд при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" рішенням від 08.05.2008 р.:
- визнав договір купівлі - продажу від 30.04.2008 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 будівлі гаражу літера "А" площею 736, 8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 дійсним;
- визнав за ОСОБА_10 право власності на будівлю гаражу літера "А" площею 736, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
- зобов'язав ОСОБА_10 . провести остаточний розрахунок по договору купівлі - продажу від 30.04.2008 р. у сумі 505000, 00грн., що становить 100000 дол. США в термін 19.05.2008 р. (т.2 а.с.6-8).
12.05.2008 р. ОСОБА_7 отримано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам про право власності на будівлю гаражу літера "А" площею 736, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 08.05.2008 р., зареєстрованого Жмеринським районним структурним підрозділом Комунального підприємства "Вінницьке ООБТІ" 12.05.2008 р. в реєстровій книзі № 85 за реєстровим № 553 (т.2 а.с.9).
14.05.2008 р. ЗАТ "ОТП Банк" правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" ( далі ПАТ "ОТП Банк") укладено з ОСОБА_10 кредитний договір №СМ-SMEB00/246/2008 на суму 100000 дол. США строком до 12.05.2023 р. (т.1 а.с.18-21).
В частині №1 кредитного договору сторони передбачили, що кредит в сумі 100000 дол. США надається ОСОБА_7 для придбання нерухомого майна з остаточним погашенням суми кредиту 12.05.2023р.
Відповідно п.1.1. частини 2 вказаного Договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у Частині № 1 цього Договору, а Позичальник зобов'язався прийняти і належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені в цьому Договорі.
Пунктом 1.3 частини 2 кредитного договору передбачено, що Позичальник забезпечує укладання договору страхування Предмету іпотеки, договору страхування фінансового ризику власника Предмету іпотеки.
Відповідно до підп. 1.5.1, 1.5.1.1 п.1.5 частини 2 Договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього Договору), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.
14.05.2008р. в забезпечення виконання за кредитним договором між ПАТ ОТП Банк укладено з ОСОБА_10 договір іпотеки №PM-SMEB00/246/2008 на нежитлове приміщення - будівлю гаражу літера "А" площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та, яке належало на праві власності Іпотекодавця, що підтверджувалося рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 08.05.2008р., зареєстрованого Жмеринським районним структурним підрозділом Комунального підприємства " Вінницьке ООБТІ" 12.05.2008р. в реєстровій книзі № 85 за реєстровим №553 та балансовою вартістю 505000,00грн. ( т.1. а.с. 22-24).
Відповідно до ст. 2 Договору, іпотека забезпечує виконання таких вимог Іпотекодержателя, зокрема, як: повернення кредиту; сплата процентів за користування кредитом; сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів, а також сплата штрафу за нецільове використання кредиту.
В ст. 4 договору іпотеки сторони зазначили, що вартість Предмету іпотеки за згодою Іпотекодавця та іпотеко держателя складає 852071,00грн.
Згідно ст. 5 Договору у разі порушення Іпотекодавцем будь-яких із його зобов'язань за статтею 5 цього Договору, Іпотекодержатель має право на негайне виконання Іпотекодавцем боргових зобов'язань, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотекодавець може вчинювати будь - які юридичні дії щодо предмета іпотеки лише отримавши попередню письмову згоду Іпотекодержателя.
Відповідно ст. 6 Договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги (далі - "Фактичні вимоги"):
а) всі боргові зобов'язання, несплачені Іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по незабезпеченим кредитам отриманим від Іпотекодержателя;
б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем його зобов'язань за цим Договором, а також всіх фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим Договором.
14.05.2008р. ЗАТ "СК "Веско" (страховик) уклало з ОСОБА_10 (страхувальник) та ПАТ "ОТП Банк" (вигодонабувач) договір страхування майна №070-иг/08(кп), а саме: будівлю гаражу літера "А" площею 736,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, та загальною вартістю 852071,00грн. згідно експертної оцінки. ( т.2. а.с.11-16).
14.05.2008р. ЗАТ "СК "Веско" (страховик) уклало з ОСОБА_7 (страхувальник) та ПАТ "ОТП Банк" (вигодонабувач) договір страхування фінансового ризику №003-фр/08(кп), пов'язаного з втратою права власності на нерухомість. ( т. 2. а.с.17-22).
14.05.2008 р. ПАТ "ОТП Банк" уклав договір поруки №SR-SMEB00/246/2008 з ОСОБА_7 щодо кредитного договору №CM-SMEB00/246/2008. Статтею 1 даного договору сторони передбачили, що Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Боржник та Поручитель відповідають як солідарні боржники (т.2, а.с.128-129).
10.12.2010р. ПАТ "ОТП Банк" укладено з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" договір купівлі - продажу кредитного портфелю (в тому рахунку по кредитному договору укладено з ОСОБА_10 кредитний договір №CM-SMEB00/246/2008 та договору іпотеки №PM-SMEB00/246/2008. (т.1. а.с.46-52).
В додатку №1 до договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 р. за №1100 рахується боржник - ОСОБА_10 за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008 з сумою боргу по кредиту 98728,56дол.США, 5838,28дол.США за користування кредитом, а разом 104742,11дол.США. ( т.1, а.с.53).
10.12.2010 р. ПАТ "ОТП Банк" (Клієнт) укладено з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Фактор) договір про відступлення права вимоги де передбачили, що Клієнт передає Фактору право вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору укладеному між Клієнтом та позичальником Клієнта, перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору, що забезпечується іпотекою / заставою за Договорами іпотеки / Договорами застави ( т.1, а.с.54-55).
В додатку до даного договору за №965 значиться ОСОБА_7 за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008 від 14.05.2008 та договором іпотеки №PM-SMEB00/246/2008 від 14.05.2008 ( т.1, а.с.56).
26.07.2010 р. ОСОБА_2 звернулась до Жмеринського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 08.05.2008 року (справа №0205/649/2012).
01.06.2012 р. ухвалою суду по справі №0205/649/2012 позов ОСОБА_2 задоволено.
- Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств", ухвалене 8 травня 2008 року в складі головуючого судді Смірнової О.В. у відкритому судовому засіданні за адресою м. Вінниця, вул. Визволення, 2 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про розв'язання спору, згідно договору купівлі-продажу від 30.04.2008 року, щодо остаточного виконання умов договору, та стягнення коштів у повному обсязі, а також зустрічного позову про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на будівлю гаража літ. "А", яка розташована за адресою АДРЕСА_7, загальною площею 736,8 кв.м. - скасовано повністю.
- Скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб без самостійних вимог ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", ПАТ "ОТП Банк" про визнання недійсним рішення третейського суду вжиті ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03.05.2012 року. ( т.1. а.с.103-106).
29.05.2012 р. Замостянським судом було порушено провадження у справі №206/3509/2012 за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_5 та ОСОБА_10 про стягнення 122593,38дол.США заборгованості за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008 (т.2, а.с.63).
10.12.2012 р. ухвалою Вінницького міського суду по справі №206/3509/2012 позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_10 та ОСОБА_10 залишено без розгляду, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача (т.2, а.с.63).
07.02.2013р. заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду по справі №205/4193/2012 - Визнано нежитлову будівлю гаражу літ."А", загальною площею 736,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
- Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, тобто по 1/2 частині кожному у праві власності на нежитлову будівлю гаражу літ."А", загальною площею 736,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7. ( т.1 а.с.107-108).
18.11.2013р. заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду по справі №130/3076/13ц р. скасовано обтяження належного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності - по 1/2 частині кожному - нерухомого майна - нежитлової будівлі гаражу літ. "А", загальною площею 736,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_7. у вигляді заборони на його відчуження, яка накладена 14 травня 2008 р. приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу в забезпечення виконання зобов'язання по договору іпотеки № РМ-8МЕВ00/246/2008 від 14 травня 2008 р., укладеним між ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_10 ( т.1. а.с. 37-38).
31.03.2014р. рішенням апеляційного суду Вінницької області заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду від 18.11.2013р. по справі № 130/3076/13 ц р. скасовано та в позові відмовлено.
В своєму рішенні апеляційного суду Вінницької області, зазначив наступне:
Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції: керуючись cm.cт. 316, 317, 319, 391 ЦК України, виходив із того, що позивачі є власниками вказаної будівлі і їх право власності є зареєстрованим належним чином, тому вони мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права розпорядження своїм майном.
Із такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права з огляду на наступне.
Заборона на відчуження вказаного вище нерухомого майна була внесена до ЄРЗВОНМ не на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 08.05.2008 року, а на підставі договору іпотеки від 14.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_10 та ЗАТ "ОТП Банк", тому посилання позивачів про незаконність даного обтяження у зв'язку із скасуванням рішення третейського суду не можна вважати обґрунтованими.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 36 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".
Однак положень даної правової норми судом першої інстанції застосовано не було.
Враховуючи, що суду не надані докази припинення вказаного договору іпотеки, тому позивачі, як нові власники зазначеного майна, набули статусу іпотекодавців за цим договором, включаючи всі права та обов'язки, які належать іпотекодавцю. (т.1, а.с.39).
03.07.2014 р. рішенням Жмеринського міськрайонного суду по справі №130/1270/14ц позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_10 та ПАТ "ОТП Банк" про скасування договору іпотеки, припинення іпотеки та скасування заборони відчуження об'єкту нерухомого майна задоволено. ( т.1 а.с. 26-28).
14.10.2014 р. ухвалою апеляційного суду Вінницької області рішення Жмеринського міськрайонного суду по справі №130/1270/14ц від 03.07.2014р. залишено без зміни. ( т.1 а.с. 29-32).
05.11.2014 р. між ОСОБА_11, ОСОБА_1 (продавці) та ТОВ" Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." (покупець) було укладено договір купівлі-продажу гаража загальною площею 736,8кв.м., якій розташований за адресою: АДРЕСА_7. (т.1 а.с.101-102).
В п. 1.1. договору зазначено, що ПРОДАВЦІ передали у власність (продали), а ПОКУПЕЦЬ прийняв у власність (купив) належну ПРОДАВЦЯМ нежитлову будівлю гараж надалі - (предмет договору ), що знаходиться в АДРЕСА_7 на земельній ділянці площею 0,3150га, цільове призначення (використання земельної ділянки - для комерційних потреб - кадастровий номер 0510300000:00:003:5078, яка згідно відомостей, що викладені у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданому державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області О.В. Хімчуком 28.10.2014 року, за № НВ-0502318022014 не є власністю ПРОДАВЦІВ і зобов'язується сплатити встановлену у цьому договорі грошову суму.
В п.2.1 договору передбачено, що продаж предмету договору вчиняється за узгодженою між сторонами ціною - 10000,00 грн., яка є остаточною і змінам не підлягає.
В п.2.2 договору вказано, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку майна, який виданий 27.10.2014р. ФОП ОСОБА_14 , що є суб'єктом оціночної діяльності, вартість нерухомості станом на 27.10.2014 р. становить 292613,00 грн.
21.01.2015 р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Жмеринського міськрайонного суду по справі №130/1270/14ц від 03.07.2014р. від 03.07.2014р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14.10.2014р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В своїй ухвалі Вищий спеціалізований суд України зазначив наступне: Так, суд першої інстанції виходив із того, що за наслідком скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації розвитку та правозахисту підприємств від 8 травня 2008 року договір купівлі-продажу від 30 квітня 2008 року втратив застережену законом підставу власної' дійсності щодо можливості її визнання судом, а отже, з огляду на відсутність його нотаріального посвідчення, що є однією з визначальних передбачених законом загальних вимог форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, яким є вказана будівля гаражу, даний договір набув ознак нікчемного правочину, який не створює юридичних наслідків окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, а, отже, договір іпотеки підлягає скасуванню, а іпотека - припиненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Проте суди у порушення вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України за відсутності відповідних позовних вимог ухвалив рішення, в якому визначив та встановив обставини щодо набуття договором купівлі-продажу від 30 квітня 2008 року ознак нікчемності, вийшовши за межі заявлених позивачами вимог.
При цьому ст. 17 Закону України "Про іпотеку" визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема: іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визначення іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодержатель не відновив її.
Однак жодних підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку", який являється спеціальним актом законодавства та регулює дані правовідносини, судами не встановлено і не наведено.
Разом з тим, що стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Проте суди у порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не визначилися з характером спірних правовідносин, доводи відповідачів належним чином не перевірили та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. ( т.1 а.с. 33-35).
03.03.2015 р. ухвалою Жмеринського міськрайонного суду по справі №130/1270/14ц позов залишено без розгляду. ( т.1 а.с.36).
25.06.2015 р. рішенням Вінницького міського суду по справі №127/3373/13-ц в задоволенні позову ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" до ОСОБА_10, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_10 , публічне акціонерне товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним договору страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість з моменту його укладення відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ПАТ "ОТП банк" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ОСОБА_10, за участю третьої особи ОСОБА_10 про стягнення страхового відшкодування та визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню задоволено частково.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_10 до ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_10, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про тлумачення договору страхування фінансового ризику пов'язаного з втратою права власності на нерухомість задоволено.
Витлумачено наступним змістом розділ 4 договору страхування фінансового ризику пов'язаного з втратою права власності на нерухомість №003-фр/10 (кп) від 28.05.2010 року, саме:
- в п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 поняття як "ризик визнання рішенням суду правового акту недійсним" витлумачити як "ризик скасування рішенням суду правового акту";
- в п. 4.2 "страховим випадком" за цим договором є виконання рішення суду про визнання правового акту недійсним і передачу нерухомого майна (повністю або частково) належному власнику, що набуло законної сили і прийнято за позовом третьої особи на підставі, яка виникла до укладення правового акту" витлумачити як "страховим випадком" за цим договором є виконання рішення суду про скасування правового акту і передачу нерухомого майна (повністю або частково) належному власнику, що набуло законної сили і прийнято за позовом третьої особи на підставі, яка виникла до укладення правового акту". (т.2 а.с.30-42).
10.08.2015р. ухвалою апеляційного суду Вінницької області рішення Вінницького міського суду Вінницької області №127/3373/13-ц від 25.06.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ПАТ "СК "АХА Страхування" до ОСОБА_10 задоволено.
Визнано недійсним договір страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою права власності на нерухомість №003-фр/10(кп) від 28.05.2010 року з моменту його укладення.
У задоволенні позову третьої особи ПАТ "ОТП Банк" до ПАТ "СК "АХА Страхування", ОСОБА_10 про стягнення страхового відшкодування та визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню - відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_10 до ПАТ "СК "АХА Страхування", ПАТ "ОТП Банк" про тлумачення умов договору страхування - відмовлено. (т.2 а.с.97-105).
02.12.2015 р. ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Вінницької області по справі №127/3373/13-ц від 10.08.2015 залишено без змін. (т.2 а.с.106-109).
14.11.2018 р. ухвалою Вінницького міського суду порушено провадження у справі №127/28152/18 за позовом ТОВ" ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про стягнення 122593,38 дол. США заборгованості за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008.
13.03.2019 р. ухвалою Вінницького міського суду порушено провадження у справі №127/28152/18 позовом ТОВ" ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_10 та ОСОБА_7 третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." про стягнення заборгованості за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008 залишена без розгляду у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.
Позивач надав до матеріалів справи досудову вимогу №48849 від грудня 2011р. до ОСОБА_10 про погашення заборгованості за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008 та досудову вимогу №48848 від грудня 2011р. до ОСОБА_5 про погашення заборгованості за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008. На даних вимогах стоять підписи ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про їх отримання 18.02.2019р. ( т.2. а.с.57-58).
Також надана вимога про усунення порушень до ТОВ "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ.", яка отримана останнім 21.09.2018р. (т.1, а.с.58-59).
Як вбачається із матеріалів справи, Банк належним чином виконав умови кредитного договору, та надав Позичальнику кредит на умовах та в сумі, які зазначені в договорі.
Надання Банком кредиту на суму 100000,00 дол. США, та отримання вказаного кредиту Позичальником підтверджується рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10.08.2015 р. у справі № 127/3373/13-ц, яке залишено без змін ухвалою від 02.12.2015 р. колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Обставини встановленні рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10.08.2015 р. у справі № 127/3373/13-ц є преюдиційними для даної справи в силу ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Додатку № 1 до Договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 р. позивач прийняв кредитний договір № CM-SMEB00/246/2008 (боржником за яким є ОСОБА_10 ) із загальною сумою боргу - 98728,56 дол. США, із загальною сумою процентів - 6 013, 55 дол. США, що разом становить 104742, 11 дол. США.
Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна сума простроченої заборгованості становить - 104742,11дол. США., з яких: залишок заборгованості за кредитом - 98728, 56 дол. США, не сплачені відсотки - 5838, 28 дол. США, окрім того, пеня за прострочення виконання зобов'язання становить 10756211, 64 грн.
Ні відповідачем, а ні ОСОБА_7 в матеріали справи не подано доказів виконання умов кредитного договору № CM-SMEB00/246/2008 щодо повернення кредиту, сплати нарахованої заборгованості.
Враховуючи невиконання умов кредитного договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою (іпотечним повідомленням) достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, сплатити залишок заборгованості за кредитом - 98728,56 дол. США, відсотки за користування кредитом - 5838, 28 дол. США, пеню 10113979,24 грн., протягом тридцяти днів з дня отримання даної вимоги. Вказану вимогу отримав представник відповідача Пахолюк 21.09.2018 р., що стверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (т.1 а.с. 60).
Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Як встановлено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).
У ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 546 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1-2, 4-5 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У статті 3 вказаного Закону зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Згідно ч.ч.1-3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Як вказувалось вище положення договору іпотеки передбачає виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення зобов'язань по кредитному договору.
Судом встановлено, що позичальником зобов'язання за кредитним договором не виконано, а отже можливість ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернути стягнення на заставлене майно не протирічить ні договору іпотеки, ні приписам цивільного законодавства.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів проведення розрахунків за кредитним Договором.
Виходячи з встановлених обставин справи, які свідчать про наявність заборгованості за кредитним договором та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованою.
Як зазначалося вище, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18.11.2013р. по справі № 130/3076/13 ц р. встановлено, що суду не надані докази припинення договору іпотеки, тому позивачі - ОСОБА_18 та ОСОБА_1, як нові власники об"єкта нерухомого майна, нежитлової будівлі - гараж літера "А", загальною площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , набули статусу іпотекодавців за цим договором, включаючи всі права та обов'язки, які належать іпотекодавцю. (т.1, а.с.39).
Обставини встановленні рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18.11.2013 р. у справі № 130/3076/13-ц р. є преюдиційними для даної справи в силу ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи встановлено, що 05.11.2014 р. між ОСОБА_11, ОСОБА_1 (продавці) та ТОВ" Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." (покупець) було укладено договір купівлі-продажу гаража загальною площею 736,8кв.м., якій розташований за адресою: АДРЕСА_7. (т.1 а.с.101-102).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна, нежитлова будівля - гараж літера "А", загальною площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ."
Статтею 23 Закону України " Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності ( права господарського відання ) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його зобов'язання за іпотечним договором у тому обсязі та тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку").
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (ст. 41 Закону України "Про іпотеку").
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в повному обсязі.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Натомість відповідачем та третіми особами не надано суду жодних доказів на спростування заявлених вимог позивача, в тому числі, не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором.
Відзив відповідача та пояснення третьої особи ОСОБА_1 судом оцінюються критично, оскільки спростовуються викладеними вище обставинами та поданими в справу доказами, зокрема, такими як, кредитний договір від 14.05.2008 р. (т.1 а.с.18-21), договір іпотеки від 14.05.2018 р. (т.1 а.с.22-24), розрахунок заборгованості (т.1 а.с.25), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна (т.1 а.с. 41), договір купівлі - продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 р., додаток 1 до вказаного договору (т.1 а.с. 46 - 53), договір про відступлення права вимоги від 10.12.2010 р., додаток № 1 до вказаного договору (т.1 а.с. 54 - 57), вимога про усунення порушення (іпотечне повідомлення), реєстраційне посвідчення на об"єкти нерухомого майна від 12.05.2008 р., заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду від 07.02.2013 р. по справі № 205/4193/2012, рішення апеляційного суду Вінницької області від 31.03.2014 р. по справі № 130/3076/13цр, договір купівлі - продажу гаража від 05.11.2014 р., ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2015 р. по справі № 130/1270/14ц.
Разом із тим, відповідачем, третьою особою ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування позовної давності, розглянувши які, суд прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені в ст. 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань визначені в статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 9.1. іпотечного договору, даний договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боржником зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань Іпотекодавця за цим договором..
Як встановлено судом, іпотечний договір №РM-SMEB00/246/2008 від 14.05.2008 року, укладений між ПАТ ОТП Банк та з ОСОБА_10 , забезпечував вимоги заставодержателя (ПАТ "ОТП Банк") за кредитним договором №CM- SMEB00/246/2008 від 14.05.2008 року.
Іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання, іпотека не припинається, якщо основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
Строк дії Іпотечного договору не закінчується та іпотека не припиняється у разі невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором з повернення кредитної заборгованості, прийнятої боржником за договорами переведення боргу, оскільки це зобов'язання є основне і було забезпечене іпотечним договором.
Врахувавши наведене, суд дійшов висновку про те, що строк дії іпотечного договору не закінчився, оскільки іпотечний договір відповідно до його умов діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором №CM-SMEB00/246/2008 від 14.05.2008 року та цим договором, які на час розгляду справи позичальником - ОСОБА_10 не виконані в повному обсязі, іпотечний договір продовжує свою дію.
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 цього Закону).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає.
Поряд з цим постановами Верховного суду України від 23.03.2016 р. у справі № 3-137гс16 та від 21.09.2016 р. у справі № 6-1685цс16 зроблено правовий висновок, суть якого зводиться до наступного: "Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать : - припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки; - набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; - визнання іпотечного договору недійсним; - знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її."
Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов'язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.
Отже, проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв'язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України суд дійшли такого висновку.
Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 .
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Так, для застосування позовної давності важливе значення має правильне визначення початкового моменту перебігу позовної давності.
Згідно ч.1, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов'язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Умовами вищевказаного кредитного договору від 14 травня 2008 року № СМ-SМЕ В00/246/2007, передбачено дату остаточного повернення кредиту - 12 травня 2023 року.
Окрім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою (іпотечним повідомленням) достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, сплатити залишок заборгованості за кредитом - 98728, 56 дол. США, відсотки за користування кредитом - 5838, 28 дол. США, пеню 10113979, 24 грн., протягом тридцяти днів з дня отримання даної вимоги. Вказану вимогу отримав представник відповідача Пахолюк 21.09.2018 р., що стверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (т.1 а.с. 60).
Пред'явивши вказану вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 9.1. іпотечного договору, даний договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боржником зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань Іпотекодавця за цим договором.
Оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, порушено, підстави для застосування строку позовної давності до позовних вимог відсутні, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEB00/246/2008 від 14 травня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю гаража літера "А", загальною площею 736, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." (ЄДРПОУ 38328431, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100), а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити на погашення загальної заборгованості перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що складає 104 566, 84 (сто чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість доларів 84 центи) доларів США, що еквівалентом станом на 23.10.2018 року відповідно до офіційного курсу НБУ становить 2 936 707, 42 грн., застосувавши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна в ході виконавчого провадження, але не нижче 852 071,00 грн. (вісімсот п'ятдесят дві тисячі сімдесят одна гривня 00 копійок), що визначена сторонами при укладенні договору іпотеки № PСNL - В00/125/2007 від 14 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Богутенко О.В. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 1184.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ." (код ЄДРПОУ 38328431, вул. Соборна, буд. 1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (код ЄДРПОУ 36789421, вул. Фізкультури, 28 д, м. Київ, 04210) 1762, 00 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 14 червня 2019 р.
Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.
Суддя Маслій І.В.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. 6 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул.Фізкультури, 28 д, м.Київ, 04210)
3 - відповідачу (вул.Соборна, буд.1, приміщення 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)
4 - третій особі - ОСОБА_7 . ( АДРЕСА_8
5 - третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9
6 - третій особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )