10.06.2019 року м.Дніпро Справа № 28/83-08
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. - доповідач
судді: Коваль Л.А., Кузнецов В.О.
секретар судового засідання Кисельов Є.О.
Учасники процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019р., яка набрала законної сили з моменту її підписання - 26.03.2019, суддя Рудь І.А., у справі №28/83-08
за скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України у справі:
за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", Дніпро
до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення 76 751 400 грн. 00 коп.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019р. у справі №28/83-08 скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665 залишено без розгляду.
Відмовлено у відкритті провадження за скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником пропущено визначений п.а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України строк на подання до суду скарги на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665. Скарга в частині оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Не погодившись з ухвалою господарського суду Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом не враховано приписи частини 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України якою зазначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Скаржником було повідомлено суд, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665 взагалі Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не отримувалась, а тому про її існування скаржник дізнався лише 13.03.2019, а отже строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665 повинен обчислюватись відповідно до вимог ст. 341 Господарського процесуального кодексу України з 13.03.2019.
Як зауважено скаржником, рішення державного виконавця про прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665 прийнято при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області виданого 17.11.2008 по справі№28/83-08, а тому й скаржник скористався законним правом звернутися зі скаргою на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ.
Посилання Господарського суду Дніпропетровської області на п. 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012 є помилковою, у зв'язку з тим, що в даному випадку постанова про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665 не виконується як виконавчий документ в окремому виконавчому провадженні, а виконавча дія щодо її винесення вчинена державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області виданого 17.11.2008 по справі №28/83-08.
На підставі вищевикладених обставин, скаржник вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 по справі №28/83-08 підлягає скасуванню.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2008 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" збитки від різниці в тарифах у розмірі 76 751 400 грн. 00 коп., державне мито 25 500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн. 00 коп.
17.11.2008 на виконання вказаного рішення господарським судом видано накази.
25.03.2019 Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019р. у справі скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665 залишено без розгляду.
Відмовлено у відкритті провадження за скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відповідності закону та обґрунтованості винесеної судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених закономабо міжнародним договором України;
11) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Як передбачено частини 1, 3, 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.07.1998 №11-рп/98 у справі №1-19/98 щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
Частина 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частина 1 пункт "а", частина 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 вирішено питання щодо розв'язання виключної правової проблеми, яка полягає у колізії норм пункту "а" частини 1 статті 341 ГПК України та частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила таке.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Так, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону (частина 1 статті 74), так і нормами ГПК України (стаття 339).
Однак, норми Закону та норми ГПК України, які є законодавчими актами однакової юридичної сили, встановлюють неоднаковий строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
Так, за приписами частини 5 статті 74 Закону рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Натомість, приписами пункту "а" частини 1 статті 341 ГПК України, встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
При цьому, враховуючи положення статті 115 ГПК України та Рішення Конституційного Суду України від 07.07.1998 №11-рп/98, десятиденний строк, зазначений у пункті "а" частини 1 статті 341 ГПК України, слід обчислювати в календарних днях.
За змістом частини 1 статті 3 ГПК України, при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом.
Господарський процесуальний кодекс України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням.
Натомість, Закон регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів, що убачається з приписів частини 3 статті 74 Закону.
Також Закон регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів, про що зазначено у частині 1 статті 3 Закону.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ст.74 Закону є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, оскільки застосовується до більш широкого кола відносин, а саме: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Як встановлено судом першої інстанції у даній справі, та з чим погоджується апеляційний суд, жодних обґрунтувань щодо пропуску процесуального строку на звернення до суду у скарзі не наведено, заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665 скаржником не надано.
Тому, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №920/149/18 та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі, розглядаючи скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, правильно застосовано приписи ст. 118, пункту "а" частини 1 статті 341 ГПК України та, відповідно, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2013 №40567665.
При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що залишення без розгляду скарги не позбавляє заявника права повторно звернутись до суду з відповідною скаргою на рішення, дії державного виконавця та клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання скарги із зазначенням поважності таких причин.
Стосовно оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом №1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом № 1404-VIII установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, вірно зробив висновку, що скарга в частині оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019 №40567665 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15.
Отже, відповідно до положень частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон № 1404-VIII установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірного висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019р. у справі №28/83-08 прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає її без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019р. у справі №28/83-08 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.06.2019 року.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов