10.06.2019 року Справа № 912/1104/18
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 415-а
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.
секретар судового засідання Абадей М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача-1: представник не з'явився;
від відповідача-2: Остафійчук М.В., адвокат, довіреність №54 від 10.05.2019;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2018 у справі №912/1104/18 (суддя - Вавренюк Л.С.)
за позовом: Приватного підприємства "Юліус", м. Кропивницький
до відповідача-1: Приватного підприємства "Цитрус Лайм", м. Кропивницький
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ
про визнання недійсним договору, виключення записів з Державного реєстру
Короткий зміст заяви та ухвали суду.
01.10.2018, під час знаходження справи в Центральному апеляційному господарському суді в зв'язку з розлядом апеляційної скарги, від ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до суду першої інстанції надійшла заява №08/12886 від 19.09.2018 про накладення арешту на майно, яке було предметом застави. Заявник просив накласти арешт на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Кіровоград, вул. Леніна, під номером 22а та складається з: І поверх: тамбуру 2,3 кв.м, залу 45,5 кв.м, санвузлів 2,7 кв.м, 2,7 кв.м, коридорів 4,0 кв.м, 5,5 кв.м, мийки 4,2 кв.м, кухні 22,3 кв.м, підсобного 7,8 кв.м, котельної 4,3 кв.м, ІІ поверх: підсобного 14,2 кв.м, санвузла 1,4 кв.м, кабінету 4,8 кв.м.
Заява обґрунтована посиланням на ч.5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України та ч. 12 ст. 238 ГПК України, визнання судом недійсним іпотечного договору від 14.03.2008.
Після повернення матеріалів справи №912/1104/18 до Господарського суду Кіровоградської області судом прийнята заява до розгляду та ухвалою суду від 21.12.2018 у її задоволенні відмовлено.
Ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2018 обґрунтована тим, що до спірних відносин могли бути застосовані положення ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, в тому числі у вигляді накладення арешту на майно, втім, відповідно до ч. 12 ст. 238 ГПК України питання про накладення арешту вирішується на стадії ухвалення рішення суду, а ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся із заявою вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Доводи та вимоги апеляційної скарги та відзивів на неї.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило ухвалу суду скасувати, заяву про накладення арешту задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- суд першої інстанції, визнаючи у рішенні від 27.08.2018 недійсним договір іпотеки №644 від 14.03.2008, укладений між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПП "Цитрус Лайм", не застосував імперативні приписи ч.5 ст. 1057-1 ЦК України та ч. 12 ст. 238 ГПК України щодо обов'язкового накладення арешту на предмет застави;
- судом незаконно відмовлено в задоволенні заяви банку про накладення арешту на майно, оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена та закон не передбачає будь-якого обґрунтування необхідності арешту, при цьому не має значення, з яких підстав договір визнано недійсним.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.03.2019, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2018 у справі №912/1104/18. Апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2018 у справі №912/1104/18 зупинено до надходження справи №912/1104/18 до Центрального апеляційного господарського суду.
06.05.2019 справа № 912/1104/18 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.
10.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/1104/18 з метою дотримання процесуального строку на вчинення відповідної дії, а саме - поновлення провадження у справі у зв'язку з відпусткою судді - доповідача Широбокової Л.П.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2019, справу №912/1104/18 передано колегії суддів у складі: Антонік С.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 13.05.2019.
27.05.2019 у зв'язку з виходом з відпустки судді Широбокової Л.П. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.05.2019 справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В., про що винесено ухвалу. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 10.06.2019.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 розгляд апеляційної скарги, призначеної на 10.06.2019, за клопотанням апелянта визначено проводити в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду м.Києва.
У судовому засіданні 10.06.2019 повноважний представник Відповідача-2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення про накладення арешту на майно.
Позивач та Відповідач-1 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені за наяною в матеріалах справи адресою. Будь-яких документів від них до суду не надходило.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в наявному складі присутніх у судовому засіданні представників учасників спору.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом, висновки апеляційного суду.
Дослідивши матеріали оскарження, вислухавши пояснення присутнього представника учасника справи (Відповідача-2), обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
У травні 2018 року ПП "Юліус" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним іпотечний договір, укладений 14.03.2008 між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПП "Цитрус Лайм", посвідчений 14.03.2008 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №644 про передачу в іпотеку вбудовано- прибудованого нежитлового приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Кіровоград, вул. Леніна, під номером 22а. Також просило виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, зареєстрований 14.03.2008 за №8163999 та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження, зареєстрований 14.03.2008 за №8164015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду у справі №912/2365/16, яке набрало законної сили, визнаний недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що є предметом іпотеки, укладений між Позивачем та Відповідачем. Тому, відповідно, Відповідач-1 не набув права власності на предмет іпотеки, а укладений 14.03.2008 договір іпотеки суперечить нормам ст. ст. 576, 583 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 у справі №912/1104/18 (суддя Вавренюк Л.С.), яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018, позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 14.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Приватним підприємством "Цитрус Лайм", посвідчений 14.03.2008 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №644 про передачу в іпотеку вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22а (зі всіма змінами та доповненнями).
Стягнуто з Приватного підприємства "Цитрус Лайм" на користь Приватного підприємства "Юліус" витрати зі сплати судового збору в сумі 881,00 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь Приватного підприємства "Юліус" витрати зі сплати судового збору в сумі 881,00 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Питання щодо накладення арешту на предмет іпотеки судами не вирішувалося, відповідач-2 такої заяви не надавав.
Згідно з ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 12 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України "Зміст рішення" у разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати замовлення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (договором застави).
Тобто, відповідно до процесуальної норми суд повинен був вирішити це питання при прийнятті рішення у справі, втім рішення суду в цій частині відповідачем-2 не оскаржувалося.
Відповідно до норми матеріального права арешт на предмет іпотеки може бути накладено за заявою кредитодавця, при цьому з підтвердженням заборгованості за кредитним договором. Положення ст. 1057-1 ЦК України не визначають терміну, в який така заява повинна бути подана, тому суд першої інстанції безпідставно не розглянув вказану заяву по суті, пославшись лише на те, що таке питання може бути вирішено тільки на стадії прийняття рішення.
При розгляді цієї заяви по суті апеляційний суд враховує, що постановою Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №912/1104/18 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області, на час розгляду цієї апеляційної скарги остаточне рішення у справі №912/1104/18 не прийнято.
Тобто, на даний час оспорюваний договір іпотеки є чинним та зберігається заборона на відчуження майна, що є предметом іпотеки та на яке відповідач-2 просить накласти арешт, тому на даний час в цій частині права заявника не порушуються та підстави накладати арешт відсутні. Відповідач-2 не позбавлений можливості звернутися з відповідними заявами до суду першої інстанції, який проводить новий розгляд справи.
Крім того, апеляційний суд враховує наступний висновок Верховного Суду України у справі №592/1809/15-ц, постанова від 22.02.2017.
Частина п'ята статті 1057-1 ЦК України, яка набрала чинності з 4 листопада 2012 року, застосовується у тому випадку, коли суд визнає недійсним договір застави. Ця норма носить імперативний характер та зобов'язує суд при вирішенні питання про недійсність договору застави у випадку звернення кредитодавця з заявою накласти арешт на майно, яке було предметом застави.
Частина перша статті 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Отже, норми Закону №5405-VI від 2 жовтня 2012 року, якими ЦК України доповнено статтею 1057-1 , набрали чинності 4 листопада 2012 року, тобто після укладення спірного іпотечного договору, який було укладено 14.03.2008, та додаткового договору до нього від 01.09.2008, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин.
Таким чином, у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на відсутність пісдстав для застосування до спірних відносин положень ст. 1057-1 ЦК України та скасуванням судового рішення, на підставі якого відповідно до ч.12 ст. 238 ГПК України суд мав накласти арешт.
Висновок суду, що заява ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не пілягає задоволенню, оскільки подана після прийняття рішення у справі, є неправомірним, бо норми ЦК України не містять заборони надати її в будь-який час.
З огляду на те, що судом першої інстанції по суті прийнято правильне рішення та у задоволенні заяви про накладення арешту відмовлено, оспорювання ухвала суду від 21.12.2018 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 238, 255, 269, 271, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2018 у справі №912/1104/18 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2018 у справі №912/1104/18 залишити без змін.
Судові витрати, пов'язані з розглядом цієї апеляційної скарги, покласти на апелянта - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 14.06.2019.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна