проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" червня 2019 р. Справа № 922/3547/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Сєдєлєва Т.А., довіреність №9-18-06-109/62-19 від 26.02.2019 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми (вх. №1257 Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у справі №922/3547/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч. ), повний текст якого складено 25.03.2019 року
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми
до Фізичної особи-підприємця Гончар Дениса Сергійовича, смт. Солоницівка
про стягнення коштів 161 163,74 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у справі №922/3547/18 в позові відмовлено повністю.
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у справі №922/3547/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Також, апелянт просить провести розгляд справи у режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Сумської області або в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду .
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Договір №487/57-18-ДО оренди землі відповідно до п.1 якого орендодавець-Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надає, а орендар - Фізична особа-підприємець Гончар Денис Сергійович приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15,3962 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області, укладено 07.11.2018 року та підписано сторонами, чим досягнуто згоди щодо усіх істотних його умов та він набрав чинності з моменту його підписання сторонами.
Листом Управління ДКС України у Путивльському районі Сумської області від 12.11.2018 року №01-59 та листами Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області від 12.11.2018 року №168 та від 27.11.2018 року №368/02-13 підтверджено факт ненадходження коштів від відповідача як оплати за оренду земельної ділянки протягом 3-х банківських днів з дня укладення договору №487/57-18-ДО.
За неналежне виконання ФОП Гончар Д.С. свого обов'язку щодо своєчасного здійснення орендних платежів, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області з урахуванням п.14 договору, нараховано штраф у розмірі 161068,42 грн. та пеню за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день у розмірі 95,32 грн..
Припинення договору не є підставою для не сплати штрафу та пені, а є заходом відповідальності за порушення невиконання зобов'язання, визначеного договором; посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі №6-1412цс16.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у даній справі; призначено справу до розгляду на 20.05.2019 року; доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у даній справі; відповідачу встановлено строк до 10.05.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу.
13.05.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №4710), у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні, так як представник відповідача зазначеної дати буде представляти інтереси сторони в Центральному апеляційному господарському суді у справі №3904/3938/18, яке долучено до матеріалів справи.
13.05.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4711), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року по даній справі залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.
В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що вимагати сплати будь-яких сум поза строком дії договору, після припинення його дії, є неможливим та не ґрунтується на вимогах закону.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 12.06.2019 року, у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні представника відповідача, доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у справі.
05.06.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№5519), в якому останній просить приєднати до матеріалів справи квитанцію №N0GHU48040 від 15.11.2018 року про сплату вартості винагороди, що сплачується переможцем аукціону згідно з угодою 29-10-18/25/1/1 від 29.10.2018 року в розмірі 34 000,00 грн., яке долучено до матеріалів справи.
В обгрунтування даного клопотання представник відповідача вказує, що на разі виникає необхідність у приєднанні до матеріалів справи №922/3547/18 квитанції №N0GHU48040 від 15.11.2018 року про сплату вартості винагороди, що сплачується переможцем аукціону згідно з угодою 29-10-18/25/1/1 від 29.10.2018 року в розмірі 34 000,00 грн. та, що під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції, позивачем був прихований факт того, що відповідачем була здійснена оплата вартості винагороди в розмірі 34 000,00 грн., а відповідач в свою чергу не акцентував на цьому уваги, оскільки по суті даний факт прямо не стосувався предмету спору.
Розглянувши клопотання представника відповідача щодо приєднання до матеріалів справи квитанції про сплату вартості винагороди, що сплачується переможцем аукціону згідно з угодою 29-10-18/25/1/1 від 29.10.2018 року в розмірі 34 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ч.8 статті 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За змістом ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, клопотання щодо необхідності у приєднанні до матеріалів справи квитанції №N0GHU48040 від 15.11.2018 року про сплату вартості винагороди, що сплачується переможцем аукціону згідно з угодою 29-10-18/25/1/1 від 29.10.2018 року в розмірі 34 000,00 грн., заявником обгрунтовано зокрема, тим, що позивачем був прихований факт того, що така оплата була здійснена відповідачем.
Втім, сам заявник у клопотанні зазначає, що відповідачем не акцентувалось уваги на приєднанні такого доказу при розгляді справи в господарському суді першої інстанції, оскільки по суті даний факт прямо не стосувався предмету спору.
А за таких обставин, підстав для прийняття квитанції №N0GHU48040 від 15.11.2018 року про сплату вартості винагороди, що сплачується переможцем аукціону згідно з угодою 29-10-18/25/1/1 від 29.10.2018 року в розмірі 34 000,00 грн., як доказу в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, не має.
11.06.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та за відсутності відповідача (вх.№5683), в якій останній зазначає, що в період з 11.06.2019 року по 21.06.2019 року він буде перебувати у щорічній відпустці, що також свідчить про те, що об'єктивно не зможе бути присутнім під час розгляду апеляційної скарги, також вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, яку долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.06.2019 року представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у справі №922/3547/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання 12.06.2019 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
На підтвердження направлення копії ухвали суду від 20.05.2019 року відповідачу у справі додано фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 22.05.2019 року №6102228139458, з якого вбачається, що відповідач отримав копію ухвали 11.05.2019 року (а.с.171, том 1).
Крім того, вказану ухвалу суду від 20.05.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до протоколу земельних торгів № 1 від 07.11.2018 року, організованих позивачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (об'єкт продажу - право оренди на земельну ділянку площею 15,3962 га, місцезнаходження: Сумська обл., Путивльский район, Чорнобривкинська сільська рада, кадастровий номер 5923888100:07:002:0432), відповідач - Фізична особа-підприємець Гончар Денис Сергійович є переможцем таких земельних торгів.
07.11.2018 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15,3962 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з кадастровим номером 5923888100:07:002:0432, яка розташована за межами населених пунктів на території Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області.
Відповідно до п. 8 договору №487/57-18-ДО, його укладено на строк 7 років.
У пункті 9 договору сторони визначили, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 161068,42 грн. на рік, - 37,359894 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Згідно з п. 11 договору, орендна плата вноситься у такі строки: на земельні ділянки державної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди.
Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором; стягується пеня за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день відповідно до ст. 129.4 Податкового кодексу України.
Одним з обов'язків орендаря згідно пп. 1 п. 28 договору є сплата орендної плати за використання земельної ділянки.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.
13.03.2019 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив зокрема з того, що ч. 2 ст. 653 ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, означає що з розірванням договору з 13.11.2018 року припиняються всі невиконані до моменту розірвання договору зобов'язання сторін та, що договором не передбачено умови щодо продовження дії невиконаних зобов'язань, в тому числі пені та штрафу після припинення його дії; між сторонами не укладався допоміжний договір, який змінював би загальне правило щодо припинення зобов'язань, встановлене ч. 2 ст. 653 ЦК України і з розірванням договору у позивача зникло право вимагати від відповідача сплати штрафу та пені за невиконання зобов'язання, а у відповідача зник відповідний обов'язок перед позивачем.
Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені висновки місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Так, відповідно до протоколу проведення земельних торгів від 07.11.2018 року, складеного за результатами їх проведення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» від 27.09.2018 року №867, між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області в особі начальника відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастр у Сумській області, як орендодавцем та ФОП Гончар Д.С. , як орендарем, укладено договір оренди землі від 07.11.2018 року №487/57-18-ДО (далі -договір), за умовами п.п.1 п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15,3962 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923888100:07:002:0432 .
Вказаний договір підписано сторонами, а отже досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов та він набрав чинності з моменту його підписання.
Частиною 1 ст. 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником ( переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Згідно ч.31 ст.137 Земельного кодексу України, ціна продажу земельної ділянки, плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуто на торгах, а також сума витрат, здійснених організатором або виконавцем земельних торгів на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів, підлягають сплаті переможцем земельних торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення відповідного договору.
Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 5923888100:07:002:0432) на дату укладення становить 431126,55 грн. і підлягає щорічній індексації.
Згідно п.9 договору, орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 07.11.2018 року вноситься орендарем у розмірі 161068,42 грн. на рік, що становить 37,359894% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтом індексації відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Згідно п. 11 договору, орендна плата вноситься у такі строки : за земельні ділянки державної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів:за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, орендна плата за земельні ділянки державної власності, набуті в оренду на земельних торгах, згідно з протоколом № 1 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 07.11.2018 року у розмірі річної орендної плати, що становить 161068,42 грн, підлягала сплаті орендарем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди землі на розрахунковий рахунок Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області.
Відповідно п.14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі річної орендної плати, встановленої цим договором та стягується пеня за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день відповідно до ст. 129.4 Податкового кодексу України.
За приписами ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до умов законодавчих правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 286 ГК України, орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до п.9 договору, орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області, однак, вказані кошти відповідач на рахунок ради не перерахував.
Так, за інформацією відділу у Путивльського районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, з листа від 12.11.2018 року №68/254/18 слідує, що орендна плата за земельну ділянку державної власності, набуту в оренду за результатами земельних торгів за перший рік користування на рахунок сільської ради не надійшла.
Вказана інформація щодо несплати орендної плати також підтверджується листом від 12.11.2018 року №168 Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області, з якого слідує, що станом на кінець операційного дня 12.11.2018 року кошти від ФОП Гончар Д . С . в сумі 161068,42 грн. за перший рік користування земельної ділянки не надходили.
Крім того, зі змісту листа від 27.11.2018 року №368/02-13 Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області, за земельну ділянку площею 15,3962 га, кадастровий номер 5923888100:07 :002:0432, право користування якою було набуто на земельних торгах, орендна плата на рахунок Чорнобривкинської сільської ради не надходила.
Також, відділ у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області листом від 12.11.2018 року звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Путивльському районі з проханням надати актуальну інформацію щодо надходження плати за землю на рахунок Чорнобривкинської сільської ради Путивльського району Сумської області від переможця торгів ФОП Гончар Д .С . станом на кінець операційного дня 12.11.2018 року. У відповідь на даний лист Управління Державної казначейської служби України у Путивльському районі листом від 12.11.2018 року №01-59 було надано підтвердження щодо ненадходження зазначених коштів від ФОП Гончар Д.С. .
Відповідно до ч.5 ст.138 Земельного кодексу України, результати торгів анулюються організатором земельних торгів у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, а також у разі несплати переможцем в установлений строк належної суми за придбаний лот.
У зв'язку з несплатою переможцем земельних торгів ФОП Гончар Д.С . річної орендної плати за земельну ділянку протягом встановленого строку, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13.11.2018 року №957 «Про анулювання результатів земельних торгів», земельні торги були анульовані.
Відповідно до п.35 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку в разі невиконання підпунктів 1,3,4,8 п.28 договору.
Підпунктом 1 п.28 договору визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки.
Пунктом 38 договору передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору, а саме: за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору.
Так, поза увагою господарського суду першої інстанції залишився той факт, що відповідач укладаючи договір №487/57-18-ДО, був обізнаний з правовими наслідками та ризиками, встановленими цим договором в разі його невиконання та погодився з усіма його умовами, в тому числі і відповідальністю, шляхом його підписання.
Оскільки договір є підставою не тільки виникнення, зміни та припинення договірних відносин, то його зміна або розірвання тягнуть за собою певні правові наслідки.
За своєю природою правові наслідки є певними юридичними змінами, які відбуваються внаслідок вчинення юридичних дій, настання подій, сплину строків тощо.
А отже, несплата у встановлені строки, орендної плати за використання земельної ділянки є підставою для припинення дії договору оренди землі від 07.11.2018 року №487/57-18-ДО шляхом його розірвання в односторонньому порядку та анулювання земельних торгів.
Втім, відповідач за вказаних обставин, законодавчо не звільняється від відповідальності за невиконання умов п.14 договору, тобто від сплати штрафу у розмірі річної орендної плати, встановленої договором та пені за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день, а тому штраф у розмірі 161068,42 грн. та пеня в розмірі 95,32 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Правовий аналіз зазначених норм законодавства надає підстави дійти висновку, що за невиконання умов договору відповідач не звільняється від відповідальності, встановленої цим договором та, що його твердження щодо того, що з розірванням договору припиняються і всі невиконані за ним зобов'язання, суперечать нормам чинного законодавства.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з розірванням договору оренди від 13.11.2018 року №487/57-18-ДО припиняються всі невиконані до моменту його розірвання зобов'язання та, що цим договором не передбачено умови щодо продовження дії невиконаних зобов'язань, в тому числі пені та штрафу після припинення його дії.
Так, відповідно до положень частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України, в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
А отже, зобов'язання сторін припиняються у разі домовленості обох сторін.
Втім, матеріали даної справи не містять домовленості сторін щодо розірвання договору.
Разом з тим, договір оренди припинений шляхом його розірвання в односторонньому порядку та договором передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу за невиконання зобов'язання, що є заходом відповідальності за порушення зобов'язання, який встановлено договором.
А тому, позивач обґрунтовано посилається на те, що після припинення договору відповідач повинен сплатити йому не суму річної орендної плати, яким є основне грошове зобов'язання, а суму штрафу та пені, як наслідок невиконання ним у встановлений строк істотних умов договору, за яким у пункті 38 договору№487/57-18-ДО передбачено правовий наслідок, а саме відповідальність за його невиконання.
Також, за загальним правилом, припинення договору шляхом його розірвання, припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його припинення, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'янь, а саме відповідальність за порушення зобов'язань, відповідно до закону та договору.
Таким чином, припинення договору не є підставою для припинення стягнення штрафу та пені, а є заходом відповідальності за порушення невиконання зобов'язання, визначеного договором.
Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 07.09.2016 року у справі №6-1412цс16, на які посилається апелянт та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15- та від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц щодо тлумачення положень статті 625 ЦК України, яка розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, зазначаючи, що у цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
А отже, після закінчення строку дії договору, а за обставинами справи - після його припинення, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору.
Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 ГК України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Окрім того, частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на спростовування позовних вимог, які б могли би свідчити про відсутність у відповідача обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафу та пені.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Отже, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та за умов недоведеності обставин справи, що місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у справі №922/3547/18 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, поклавши судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, ч.2 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 року у справі №922/3547/18 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончар Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) 161 163,74 грн., з яких 95,32 грн. пені, 161068,42 грн. штрафу та 6043,65 грн. судового збору за подання позову та апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.06.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Склярук