проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" червня 2019 р. Справа № 922/377/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Ногіна О.М., посвідчення №032167 від 11.02.2015 року;
позивача - не з'явився;
відповідача- не з'явився;
третьої особи-Цибулько А.В., довіреність №3026/9/20-40-10-09-01 від 31.01.2019 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області м. Харків (вх. № 1441 Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2019 року у справі №922/377/19, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.) повний текст якої складено 16.04.2019 року.
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, смт. Покотилівка
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Харківській області, м. Харків
до ФОП Кульова Анатолія Олександровича, м. Харків
про внесення змін до договору
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2019 року у справі №922/377/19 заяву відповідача про закриття провадження у справі задоволено; закрито провадження у справі №922/377/19; стягнуто з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області на користь ФОП Кульова А.О. 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області на користь ФОП Кульова А.О . 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу; повернуто прокуратурі Харківської області судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений платіжним дорученням №73 від 23.01.2019 року.
Заступник прокурора Харківської області з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2019 року у справі №922/377/19 в частині стягнення з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області та Покотилівської селищної ради на користь ФОП Кульова А.О . 10000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу в рівних частинах та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП Кульову А.О. у стягненні з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури та Покотилівської селищної ради витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.; в іншій частині залишити ухвалу без змін; судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідача. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Господарським судом першої інстанції безпідставно стягнуто з прокуратури Харківської області та позивача на користь ФОП Кульова А.О. витрати на професійну правничу допомогу, оскільки заява адвоката Камінської А.А. від 09.04.2019 року про закриття провадження у справі №922/377/19 вимог про стягнення з прокуратури Харківської області на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу не містила; відповідачем не надано належних доказів надання йому правничої допомоги в обсязі, який зазначено його представником.
Договір про надання правової допомоги №01/19-КА, укладений 18.03.2019 року між ФОП Кульовим А .О. та адвокатом Камінською А.А. не містить відомостей щодо надання професійної правничої допомоги виключно у справі №922/377/19, а лише передбачає отримання такої допомоги під час її розгляду.
Попередній розрахунок судових витрат представника відповідача від 09.04.2019 року не містить відомостей, що виконані адвокатом роботи здійснено на виконання договору про надання правової допомоги №01/19-КА, а також по справі №922/377/19; розрахунок не містить належного обґрунтування наданих послуг, їх вартості, необхідності в їх наданні, витраченого адвокатом для цього часу, а також відомостей про його погодження з ФОП Кульовим А.О .
Відповідачем та його представником не надано завірених належним чином копій відповідного рахунку-фактури та акту приймання наданих послуг, що є підставою для сплати гонорару; копія прибуткового касового ордеру від 08.04.2019 року №1 на суму 10000 грн. не містить відомостей про послуги, за які прийнято від ФОП Кульова А.О. кошти, а лише підтверджує факт передачі коштів останнім у визначеній сумі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2019 року у даній справі; учасникам справи встановлено строк до 05.06.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 12.06.2019 року.
04.06.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на пеляційну скаргу (вх.№5456), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2019 року у дані й справі залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.
У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем, надаючи документи в обгрунтування заявлених вимог, а прокурором, подаючи позов, не було звернуто увагу на те, що спірні правовідносини виникли не з ФОП Кульов А.О., до якого як наслідок був пред'явлений безпідставний позов, а з фізичною особою Кульов А.О. та, що така помилка стала підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У судовому засіданні 12.06.2019 року прокурор просив задовольнити апеляційної скаргу та скасувати ухвалу місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у такому стягненні; представник третьої особи покладався на розсуд суду.
У судове засідання 12.06.2019 року представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
На підтвердження направлення копії ухвали суду від 13.05.2019 року позивачу та відповідачу у справі додано фіскальні чеки УДППЗ "Укрпошта" від 15.05.2019 року: №602228294313 та №6102228294291, з яких вбачається, що позивач отримав копію ухвали 17.05.2019 року (а.с.188, том 1), відповідач- 21.05.2019 року (а.с.190, том 1).
Крім того, вказану ухвалу суду від 13.05.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області (далі - прокурор), звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - позивач) з позовом до ФОП Кульова А.О. (далі - відповідач), в якому просив суд внести зміни до договору оренди землі, який укладено 25.12.2007 року Покотилівською селищною радою з ФОП Кульовим А . О. щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0668 га, за кадастровим номером 6325158200: 00 :006: 00549 , розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Покотилівка, вул. Жихірська, 88а, який зареєстровано у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 22.02.2008 року за №04087030002, виклавши положення пунктів 5 та 9 договору у наступній редакції: "Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 року становить 266013,38 грн."; "Пункт 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік".
Позов обґрунтовано ст.ст. 14, 131-1 Конституції України, ст.ст. 20, 179, 187, 188 ГК України, ст. ст. 15, 16, 632, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 1, 14, 16, 19-1, 20, 271, 286, 288, 289 ПК України, ст.ст. 1, 152 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 13, 15, 21, 30, 35, 36 Закону України "Про оренду землі", ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 16, 18-1, 26, 33, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Зі змісту договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0668 га, за кадастровим номером 6325158200:00:006:0049, розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Жихірська, 88а від 25.12.2007 року, додатків до договору (план встановлення меж, акт обміру та погодження меж земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати, акт приймання-передачі земельної ділянки), Витягу з технічної документації з грошової нормативної оцінки земельної ділянки №82 від 09.10.2015 року, слідує, що договір було укладено між Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області та громадянином Кульовим А.О. , як фізичною особою.
Господарський суд першої інстанції, встановивши, що у даному спорі відповідачем є Кульов А.О. , як фізична особа - громадянин, а не як фізична особа-підприємець, дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а віднесена до юрисдикції цивільного суду та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі підлягає закриттю.
11.04.2019 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до частин 3 та 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Так, висновок господарського суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі вмотивований тим, що оскільки у даному спорі відповідачем є Кульов А.О. , як фізична особа - громадянин, а не як фізична особа-підприємець та даний спір не стосується корпоративних відносин та не пов'язаний з діяльністю господарського товариства, а позовну заяву пред'явлено до фізичної особи (громадянина) і у спорі, що належить не до корпоративних, а до цивільних спорів, дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а віднесена до юрисдикції цивільного суду.
Закривши провадження у справі на підставах зазначених вище, місцевим господарським судом оскаржуваною ухвалою стягнуто з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області на користь ФОП Кульова А.О . - 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області на користь ФОП Кульова А.О . 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала господарського суду першої інстанції від 11.04.2019 року оскаржується лише в частині стягнення з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області на користь ФОП Кульова А.О . - 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу та з Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області на користь ФОП Кульова А.О . 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2019 року між ФОП Кульовим А.О. та адвокатом Камінською А.А. було укладено договір про надання правової допомоги №01/19-КА.
За умовами договору №01/19-КА в порядку і на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат приймає доручення на надання професійної правничої допомоги, представництво та захист інтересів клієнта, зокрема: правове консультування, обслуговування та супроводження справ та будь-яких питань (в тому числі, але не виключно, трудового, корпоративного характеру тощо) клієнта за завданням та замовленням клієнта, що пов'язане із взаємовідносинами клієнта з юридичними та фізичними особами (будь-якими іншими суб'єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями, банківськими установами, контролюючими органами, органами державної влади та місцевого самоврядування тощо); у цивільних, господарських, адміністративних справах і справах про адміністративні порушення в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції України, зі всіма правами, наданими чинним законодавством України позивачеві, відповідачеві, третій особі, кредитору, боржнику, стягувачу, потерпілому, в тому числі, з правом підпису та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших документів; повної та часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову та підстав позовних вимог, укладення мирових угод, знайомитися з матеріалами судових справ, надавати пояснення, заявляти відводи та клопотання, засвідчувати копії документів, що долучаються до матеріалів справ, оскаржувати дії та рішення органів управління юридичної особи, органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Пунктом 6.1 договору №01/19-КА визначено, що адвокат має право на отримання гонорару у зв'язку з виконанням доручення клієнта у порядку, встановленому цим договором.
Згідно п. 6.3 договору №01/19-КА клієнт сплачує/передає на користь адвоката в якості винагороди за досягнення бажаного для клієнта результату виконання доручення 25000,00 грн..
Згідно прибуткового касового ордеру №1 від 08.04.2019 року ФОП Кульовим А.О. сплачено адвокату Камінській А.А. 10000,00 грн..
Також, матеріали справи містять: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1342 від 28.09.2012 року на ім'я ОСОБА_5 ; ордер на надання правової допомоги серії ПТ №000644 від 18.03.2019 року ФОП Кульову А.О. за договором про надання правової допомоги №01/19-КА від 18.03.2019 року у господарському суді Харківської області.
За змістом ч. 5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання ані прокурора, ані позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатом.
Господарський суд першої інстанцї обгрунтовано врахувавши, що відповідачем надано договір про надання правової допомоги №01/19-КА, за яким здійснено оплату за правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. та підтверджено правовий статус адвоката, який брав участь у судових засіданнях у даній справі, дійшов вірного висновку про доведеність витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн. та покладення їх на прокурора, як суб'єкта звернення в інтересах держави та на позивача у рівних частинах.
Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено:
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, витрати на правову допомогу документально підтверджено наступними доказами: явочними листами, які стверджують присутність адвоката в двох судових засіданнях господарського суду першої інстанції; клопотанням адвоката про ознайомлення з матеріалами справи з відміткою про таке ознайомлення; складеним адвокатом процесуальним документом, а саме: заявою про закриття провадження у справі; попереднім розрахунком судових витрат, в якому перелічено обсяг наданих адвокатом послуг; копією договору про надання правової допомоги №01/19-КА, на підставі якого безпосередньо діяв адвокат у даній справі; ордером та копією прибуткового касового ордеру, відповідно до якого оплата в розмірі 10 000,00 грн. була здійснена саме на підставі цього договору.
Вказані докази не спростовані матералами справи та підтверджують обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, який було стягнуто місцевим господарським судом з прокурора та позивача.
Здійснення оплати послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн. саме по даній справі та на підставі договору №01/19-КА не заперечується і ФОП Кульовим А.О..
За таких обставин, не приймаються аргументи апелянта щодо того, що попередній розрахунок судових витрат представника відповідача від 09.04.2019 року не містить відомостей, що виконані адвокатом роботи здійснено на виконання договору про надання правової допомоги №01/19-КА, а також по справі №922/377/19 та, що розрахунок не містить належного обґрунтування наданих послуг, їх вартості, необхідності в їх наданні, витраченого адвокатом для цього часу, а також відомостей про його погодження з ФОП Кульовим А.О.
Разом з тим, відповідно до п. 6.3 договору №01/19-КА, клієнт сплачує/передає на користь адвоката в якості винагороди за досягнення бажаного для клієнта результату виконання доручення 25000,00 грн.
Згідно з п.6.4. договору №01/19-КА, право адвоката на отримання гонорару виникає відповідно з: моменту вступу у справу як представника клієнта.
За змістом пункту 6.5. договору №01/19-КА, його умови застосовуються у випадку вибору одного з підпунктів п.6.2 договору - клієнт сплачує на користь адвоката в якості оплати послуг адвоката з виконання доручення.
Так, умовами договору №01/19-КА не передбачено підписання актів приймання наданих послуг, а виконання таких робіт підтверджується самим фактом їх виконання (вчинення дій адвокатом) та не оскаржуються клієнтом.
Також, договором №01/19-КА не передбачено, що рахунок-фактура є обов'язковим документом для вчинення оплати послуг адвоката.
Оплата здійснюється в порядку визначеному п.6.4. договору №01/19-КА, яким не передбачено надання рахунку-фактури та акту приймання наданих послуг.
Отже, відсутність рахунку-фактури та акту приймання наданих послуг не може бути підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
А за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта щодо того, що відповідачем та його представником не надано завірених належним чином копій відповідного рахунку-фактури та акту приймання наданих послуг, що на думку апелянта є підставою для сплати гонорару та, що копія прибуткового касового ордеру від 08.04.2019 року №1 на суму 10000 грн. не містить відомостей про послуги, за які прийнято від ФОП Кульова А.О. кошти та лише підтверджує факт передачі коштів останнім у визначеній сумі.
Разом з тим, надані адвокатом послуги клієнту в різних справах, на що посилається апелянт, не є взаємопов'язаними, оскільки вони надані на підставі різних договорів, а тому такі аргументи апелянта не приймаються.
Окрім того, представник відповідача посилається на те, що ані позивачем, надаючи документи в обгрунтування заявлених вимог, ані прокурором, подаючи позов до місцевого господарського суду, не було звернуто увагу на ті обставини, що спірні правовідносини виникли не з ФОП Кульов А.О. , до якого як наслідок було пред'явлено безпідставний позов, а з фізичною особою Кульов А.О. та, що саме така помилка і стала підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Господарським судом першої інстанції було вірно встановлено, що також слідує і з матеріалів справи, що даний спір не стосується корпоративних відносин та не пов'язаний з діяльністю господарського товариства, а позовну заяву пред'явлено до фізичної особи (громадянина) і у спорі, що належить не до корпоративних, а до цивільних спорів, на підставі чого і було закрито провадження у справі, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду про компенсацію відповідачу здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки він не суперечить вимогам ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Отже, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, ч.1 ст. 275, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2019 року у справі №922/377/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.06.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін