Справа № 619/2964/18
Провадження № 1-кп/638/723/19
12 червня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого по кримінальному провадженню №12018220280000709 від 11.05.2018 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Високий, Харківського району Харківської області, який перебуває в умовах СІЗО УДПтС України в Харківській області №27,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
встановив:
В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України
До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 17 червня 2019 року.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ст.177 КПК України продовжують існувати.
Потерпілий підтримав заявлене прокурором клопотання.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні, просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який.
Колегія суддів, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись обвинуваченого від суду, а також те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наступне.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, у вчиненні злочину, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, з огляду на вірогідність можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення, спростовує доводи обвинуваченого про відсутність зазначених ризиків.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому суд продовжує застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 серпня 2019 року.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому суд вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів -
постановив:
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 10 серпня 2019 року.
Копію ухвали вручити учасникам провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3