Справа №568/1627/18
Провадження №2-а/568/4/19
12 червня 2019 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Саган В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радивилів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Бречка Назара Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.11.2018 року серія БР №530844,
встановив:
у Радивилівський районний суд Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Бречка Н.П. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.11.2018 року серія БР № 530844, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. В обгрунтування позову посилається на те, що вважає постанову незаконною, тому що остання не відповідає дійсним обставинам, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував. При цьому зазначив, що із змісту постанови від 04.11.2018 р. серія БР № 530844 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі, 04.11.2018 р. о 17:05 год. на автодорозі М-06, Київ-Чоп, 390 км, він керуючи автомобілем "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_1 , нібито перетнув вузьку суцільну лінію 1.1, що поділяє транспортні потоки протилежного напрямку та порушив вимогу дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим, була винесена оскаржувана постанова із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 255 грн.
Вину у вчинені зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення не визнає та звертає увагу на процесуальні порушення з боку відповідача при винесенні даної постанови, а саме: під час розгляду справи відповідачем не було проведено розгляду у передбаченому законом порядку, не продемонстровано позивачу, та не досліджено будь-яких доказів щодо вчиненого позивачем інкримінованого порушення. Відповідач посилався, як на доказ, встановлення вини позивача, на показання свідка, яким був службовець поліції - напарник відповідача ОСОБА_2 , та рапорт відповідача. Жодних інших доказів, в тому числі фото-, або відеофіксація не були зазначена при винесені постанови, та відповідачем проігноровано пояснення позивача та пояснення свідків, які перебували з позивачем в автомобілі.
Позивач у відкрите судове засідання не з'явився. До суду направив додаткові пояснення, просить позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях позивача, справу розглядати за його відсутності.
Відповідач у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких відомостей щодо причин неявки суду не надав, відзив на позов до суду не надходив.
Щодо вчинення процесуальних дій у справі, суд зазначає, що ухвалою від 20.11.2018 р. було прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у спрощеному позовному порядку. Встановлено відповідачу строк - до 01.02.2019 р., для подання відзиву у справі. Витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови. Відповідач вимог ухвали суду від 20.11.2018 р., щодо надання відзиву та матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови - не виконав.
Суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності позивача та відповідача, із врахуванням належного їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення судового засідання на підставі ч. 1 ст. 205 КАС України.
Інших процесуальних дій не вчинялося, заяви та клопотання не заявлялися.
Суд, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 530844 від 04.11.2018 р. (а.с. 6), винесеної інспектором роти №3 батальйону УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Бречко Н.П. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 17:05 год. на автодорозі М-06, Київ-Чоп, 390 км, водій керуючи автомобілем "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_1 , перетнув вузьку суцільну лінію 1.1, що поділяє транспортні потоки протилежного напрямку та порушив вимогу дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим порушив розділ 34 п.1.1 та розділ 33 п.3.25 Правил дорожнього руху України за що до останнього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що підставою її винесення були пояснення ОСОБА_2 , пояснення водія, рапорт ОСОБА_3 , проводилася відеофіксація на технічний пристрій.
Судом встановлено наявність порушеного права на належний розгляд справи за встановленою законом процедурою, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП, встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається із п. 9 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 р. № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Позивачем зазначено, що не заперечується та не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем, останній при розгляді справи не забезпечив належного розгляду клопотань позивача, не заслухав пояснення позивача щодо заперечення вчинення правопорушення, не дослідив доказів вчинення адміністративного правопорушення, а відтак допустив суттєве порушення процедури розгляду справи по суті.
Разом з тим, відповідачем не надано для дослідження у судовому засіданні будь-яких доказів вчинення позивачем інкримінованих правопорушень, які були взяті до уваги при розгляді справи відповідачем та покладені в основу останнім при винесенні оскаржуваної постанови.
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності адміністративного правопорушення, як-то речові докази, показання технічних приладів та засобів, відео- та фотофіксація, кінозйомка, тощо, хоча про такі вказано у оскаржуваній постанові та судом витребовувалися такі із надаванням строку для надання їх в суд, чого виконано відповідачем не було.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд зазначає, що наявна в матеріалах справи постанова про адміністративне правопорушення не може бути визнана доказом вчинення позивачем порушення ПДР України, оскільки не є доказом в розумінні статті 251 КУпАП.
Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб'єктів владних повноважень. Обов'язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
За таких обставин винесену постанову не можна вважати обґрунтованою та законною.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, отже їхня відсутність викликає сумнів у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, а тому будь-який сумнів тлумачиться на користь позивача.
Як вбачається із ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак до суду належних доказів правопорушення надано не було, тому суд вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 530844 від 04.11.2018 р., винесеної інспектором роти №3 батальйону УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Бречко Н.П. відносно ОСОБА_1 , а справу - закрити.
З огляду на вищевказане та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 72, 73, 77, 286 КАС України, ст.ст. 247, 251, 252, 283 КУпАП, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05.04.2012 року Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області) до інспектора роти №3 батальйону УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Бречка Назара Петровича (місцезнаходження :м.Рівне вул.Степана Бандери, №14 а) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.11.2018 року серія БР №530844 - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії серія БР №530844 від 04.11.2018 року відносно ОСОБА_4 , а справу - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Радивилівський районний суд Рівненької області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Панчук