Справа № 526/2354/18
Провадження № 2/526/142/2019
10 червня 2019 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Тищенко Л.І.
з участю секретаря Синепол С.А.
представника позивача адвоката Хоруженка С.Г.
представника третіх осіб виконавчого комітету Рашівської сільської ради, Органу опіки та піклування Рашівської сільської ради Омельченка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , виконавчий комітет Рашівської сільської ради, Орган опіки та піклування Рашівської сільської радипро визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
до суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У позовній заяві позивач вказує, що їй та її чоловіку в рівних частках, на підставі свідоцтва про право на спадщину, належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , який залишився після померлого сина ОСОБА_5 . У вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_2 , 1985 року народження та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначені громадяни після смерті ОСОБА_5 не проживають у даному будинку з 13.07.2017 року та не приймають участі у догляді за домогосподарством, не сплачують комунальні платежі, не зберігають особисті речі. На усні прохання добровільно знятись з реєстрації за вказаною адресою відповідачі ніяким чином не відреагували. З цих підстав, позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник позивача адвокат Хоруженко С.Г. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третіх осіб виконавчого комітету Рашівської сільської ради, Органу опіки та піклування Рашівської сільської ради Омельченка В.І. у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки відповідач ОСОБА_2 , яка була дружиною померлого сина позивача, дійсно не проживає у будинку належному позивачу та її чоловіку. Що стосується неповнолітнього сина відповідача ОСОБА_3 він також не проживає у будинку належному позивачу, окрім того на території Рашівської сільської ради проживає його батько та інші близькі родичі, які забезпечені житлом.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.
Суд, дослідивши докази, заслухавши учасників справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 01.03.2018, посвідчених приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Буланкіною С.М. за реєстровими номерами 110 та 108 , являються власниками житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , в рівних частках, який залишився після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації виконавчого комітету Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 14.02.2019 № 02-32/75, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час на території Рашівської сільської ради не проживає. Сільська рада не має відомостей щодо наявності у ОСОБА_2 права власності чи права користування житловим будинком на території сільської ради. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час постійно на території сільської ради не проживає, навчається у Польщі.
Факт відсутності відповідачів за місцем фактичної реєстрації доведено позивачем долученими до справи доказами, а саме: актами від 18.01.2018, 14.05.2018, 20.08.2018, 19.11.2018, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_1 , але фактично не проживають за вказаною адресою.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більше одного року не проживають у житловому будинку, належному на праві власності позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 , у добровільному порядку відмовляються знятися з реєстрації, чим обмежують власників у вільному користуванні та розпорядженні своїм житловим приміщенням.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України та ч. 1 ст. 319 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.
Як роз'яснено у п. 34 та п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення такої вимоги, як про позбавлення права користування жилим приміщенням.
Задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Статтею ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження майном.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у житловому будинку, власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , понад один років, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , виконавчий комітет Рашівської сільської ради, Орган опіки та піклування Рашівської сільської радипро визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 14 червня 2019 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Відомості, що не проголошуються:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий Л. І. Тищенко