ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2019Справа № 910/303/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг"
про виселення з приміщення
за участю представників:
від позивача: Федотова О.С.
від відповідача: Дробот Н.В.
До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Діпробудмашина" (далі - ПрАТ "Діпробудмашина", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" (далі - ТОВ "Корум Майнінг", відповідач) про виселення з приміщення.
У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що договір оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 р., укладений з ТОВ "Корум Майнінг", був припинений позивачем у односторонньому порядку з 16.12.2018 р., про що відповідача повідомлено відповідно до умов договору листом № 58 від 19.06.2018 р. Проте, відповідач не звільнив орендоване приміщення та продовжує користуватися ним, не маючи на це відповідних правових підстав.
У позові ПрАТ "Діпробудмашина" просить суд виселити ТОВ "Корум Майнінг" із нежитлового приміщення площею 1 733,0 кв.м., розташованого на п'ятому поверсі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б) за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 .
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у строк, встановлений законом, надав суду відзив, у якому проти вимог позивача заперечив, вважав їх необґрунтованими.
Також відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва іншої судової справи - № 910/1380/19 за позовом ТОВ "Корум Майнінг" до ПрАТ "Діпробудмашина" про визнання одностороннього правочину - повідомлення ПрАТ "Діпробудмашина" № 58 від 19.06.2018 р. щодо дострокового припинення договору оренди від 10.07.2014 р. нікчемним та визнання у ТОВ "Корум Майнінг" права користування нежитловим приміщенням, що є об'єктом цього договору оренди.
За результатами розгляду вказаного клопотання суд постановив ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання, про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Cуд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У даному випадку суд виходив з того, що під час розгляду даної справи суд за наявними у матеріалах справи доказами може самостійно надати правову оцінку доводам відповідача щодо нікчемності одностороннього правочину № 58 від 19.06.2018 р. про дострокове припинення договору оренди від 10.07.2014 р., тому клопотання відповідача про зупинення провадження суд визнав безпідставним та відмовив у його задоволенні.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не дотримано форми одностороннього правочину, яким було розірвано посвідчений нотаріально договір оренди, лист ПрАТ "Діпробудмашина" № 58 від 19.06.2018 р. про дострокове припинення договору оренди також мав бути нотаріально посвідчений, а тому такий односторонній правочин є нікчемним в силу закону. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.07.2014 між ПрАТ "Діпробудмашина" (далі - орендодавець) та ТОВ «Корум Груп» (далі - орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір оренди). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 3 465,00 кв.м. на четвертому та п'ятому поверхах адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2 договору оренди об'єкт оренди може використовуватися орендарем для розміщення офісу. Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.
Згідно з п. 1.5 договору об'єкт оренди передається орендарю не пізніше 10.07.2014 за актом приймання-передачі. Відповідно до п. 2.1.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди на умовах та в строки, передбачені договором, в орендне користування. Орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки обумовлені цим договором (п. 3.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди та діє до 09.09.2019 (п. 1.8). Дія договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця за умови попередження (шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення (листа)), у письмовій формі за 180 календарних днів до дати припинення (п. 10.5).
Договір оренди посвідчений 10.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1194.
У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов укладеного договору ПрАТ "Діпробудмашина" передало, а ТОВ "Корум Майнінг" прийняло приміщення загальною площею 3 465,00 кв.м., розташоване у адміністративному будинку та їдальні (літ. Б), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 , що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 10.07.2014 р.
Із матеріалів справи вбачається, що у подальшому частина приміщення - загальною площею 1 732,00 кв.м. була повернута орендарем позивачу, про що свідчить акт приймання-передачі від 31.12.2015 р. Таким чином у користуванні ТОВ "Корум Майнінг" залишилось приміщення площею 1 733,00 кв.м. (3 465,00 кв.м. - 1 732,00 кв.м.), про що сторони уклали договір про внесення змін від 02.03.2016 р. до договору оренди.
Також судом встановлено, що 19.06.2018 р. орендодавець - ПрАТ "Діпробудмашина", посилаючись на п. 10.5 договору, листом № 58 повідомив відповідача про дострокове припинення цього договору з 16.12.2018 р. та просив представника відповідача 16.12.2018 р. забезпечити повернення позивачу орендованого приміщення за відповідним актом приймання-передачі.
Проте, після припинення дії договору, (16.12.2018 р.) відповідач орендоване приміщення не звільнив та по акту приймання-передачі його позивачу не передав, а продовжує користуватись приміщенням.
Зважаючи на невиконання ТОВ "Корум Майнінг" своїх зобов'язань за договором оренди від 10.07.2014 р. щодо звільнення орендованого приміщення у зв'язку з припиненням дії договору оренди, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить виселити відповідача із вказаного приміщення.
Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Судом встановлено, що у договорі оренди сторони передбачили, що дія договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця за умови попередження шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення (листа) за 180 календарних днів до дати припинення (п. 10.5 договору).
Отже, умовами укладеного між сторонами договору оренди від 10.07.2014 р. передбачено право орендодавця (ПрАТ "Діпробудмашина") на припинення дії цього договору в односторонньому порядку.
Як свідчать матеріали справи, позивач скористався наданим йому правом на дострокове припинення дії договору та звернувся до відповідача з листом № 58 від 19.06.2018 р., у якому повідомив останнього, що строк дії договору оренди закінчується 16.12.2018 р. Даний лист відповідач отримав 19.06.2018 р., про що свідчить відповідна відмітка на цьому листі.
Отже, суд робить висновок, що орендодавець завчасно, за 180 календарних днів до дати припинення дії договору (16.12.2018 р.), повідомив орендаря (19.06.2018 р.) про дострокове припинення дії договору оренди від 10.07.2014 р.
Указане свідчить, що договір оренди припинив свою дію з 16.12.2018 р. та на час прийняття рішення по справі у відповідача відсутні правові підстави користування нежитловим приміщенням, що було об'єктом договору.
Доводи відповідача про те, що односторонній правочин - лист ПрАТ "Діпробудмашина" № 58 від 19.06.2018 р. про дострокове припинення дії договору, не відповідає формі основного договору оренди від 10.07.2014 р., а значить - є нікчемним в силу закону, суд відхиляє та зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно з ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
За приписами ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, враховуючи наведені норми, формами правочину можуть бути лише усна та письмова форми, а тому відповідач помилково ототожнює дію з нотаріального посвідчення правочину з його формою та вважає, що нотаріально посвідчений правочин є окремою формою правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 910/20142/17).
Крім того, норми закону не вимагають нотаріального посвідчення повідомлення про дострокове припинення дії договору оренди.
За таких обставин, доводи відповідача про нікчемність одностороннього правочину - повідомлення ПрАТ "Діпробудмашина" № 58 від 19.06.2018 р. про дострокове припинення дії договору оренди від 10.07.2014 р. є безпідставними.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 9.1 договору визначено, що орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, враховуючи, що відповідач займане приміщення не звільнив, за відсутності правових підстав для користування цим приміщенням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виселення ТОВ "Корум Майнінг" із нежитлового приміщення площею 1 733,0 кв.м., розташованого на п'ятому поверсі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б) за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 55 915,08 грн., про що позивач подав відповідну заяву.
У судовому засіданні відповідач заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу та вказав про завищення позивачем суми цих витрат, у зв'язку із чим просив їх зменшити до 27 674,00 грн.
Суд, розглянувши вимоги про стягнення витрати на професійну правничу допомогу, заслухавши думку сторін в цій частині, прийшов до висновку про наступне.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У даному випадку на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 55 915,08 грн. позивач надав:
- договір про надання правової допомоги № 09/12-2018 р. від 26.12.2018 р., укладений між Адвокатським об'єднанням «Адер Лігал» та ПрАТ "Діпробудмашина", відповідно до п. 3.2 якого винагорода виконавця за надання правової допомоги розраховується за погодинною ставкою у розмірі 3 584,10 грн. (еквівалент 130 дол. США, курс НБУ 27,57 грн.) за годину, однак, не може перевищувати гривневий еквівалент 5000 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ, встановленого на дату здійснення платежу; з додатковою угодою № 1 від 25.02.2019 р. до вказаного договору;
- звіти про виконані роботи за період з 01.12.2018 по 30.04.2019 р.; акти наданих послуг № 20 від 02.01.2019 р., № 21 від 28.02.2019 р., № 22 від 29.03.2019 р., № 26 від 30.04.2019 р.;
- докази оплати правничої допомоги позивачем на загальну суму 208 915,14 грн. (платіжні доручення № 628 від 14.01.2019 р., № 866 від 13.03.2019 р., № 987 від 09.04.2019 р.);
- ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатами Віценком А.Г. (серія КС № 459689 від 28.01.2019 р.) та Федотовою О.С. (серії КС № 585174 від 01.04.2019 р.), свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Віценко А.Г. № 4345/10 від 28.10.2010 р.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 6.5), господарський суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Із наданих позивачем звітів щодо послуг з правничої допомоги вбачається, що Адвокатським об'єднанням "Адер Лігал" були надані позивачу наступні послуги, пов'язані з розглядом даної справи: з підготовки позовної заяви про виселення, обсяг затраченого часу 5 год.; з підготовки та подання до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі, обсяг затраченого часу 5 год.; з підготовки пояснень по судовим витратам, обсяг затраченого часу 1,8 год., участь у судових засіданнях (включаючи проїзд та очікування), які відбулись 14.02.2019 р. з обсягом часу 1,5 години, 14.03.2019 р. з обсягом часу 2,5 год., 15.04.2019 р. з обсягом часу 1,00 год.
Відповідно до частини 5 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У даному випадку суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо суми витрат на правничу допомогу, а також враховує той факт, що спір у справі не є складним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, підготовка позову, так само як і підготовка заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі, не зайняли великого обсягу правових знань у кваліфікованого юриста. При цьому, тривалість та обсяг судових засідань (зазначених у звітах), у яких був присутній представник позивача, не відповідає часовому проміжку, зазначеному у протоколах судових засідань, а час проїзду і очікування на кожне судове засідання позивачем не підтверджені.
З урахуванням викладеного, перевіривши подані позивачем докази на обгрунтування понесених витрат на правничу допомогу та виходячи з принципу співрозмірності та розумності при стягненні суми винагороди за адвокатські послуги, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу з 55 915,08 грн. до 27 674,00 грн., та покласти їх на відповідача.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" про виселення з приміщення.
Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний номер 37041854) із нежитлового приміщення площею 1 733,0 кв.м., розташованого на п'ятому поверсі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б) за адресою: м . Київ, вул. Лейпцизька, 15.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний номер 37041854) на користь Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний номер 00241212) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27 674 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 3 червня 2019 року.
Повний текст рішення складений 11 червня 2019 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.