ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.06.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/157/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" (вих. № б/н від 17.05.2019; вх. № 9403/19 від 20.05.2019) про відстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"
про стягнення страхового відшкодування в сумі 100 000,00 грн.
За участю:
від заявника (відповідача/боржника): Чмихов Ю.А.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2019 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення страхового відшкодування в сумі 100 000,00 грн задоволено.
На виконання вищезазначеного рішення видано наказ від 16.05.2019 про стягнення 100 000,00 грн страхового відшкодування та 1 921,00 грн судового збору.
20.05.2019 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про відстрочення виконання судового рішення (вих. № б/н від 17.05.2019; вх. № 9403/19 від 20.05.2019). В обґрунтування заяви зазначено, що Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" має намір добровільно виконати рішення у даній справі. Проте, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та значною сумою боргу, необхідною до сплати на даний момент не має можливості виконання рішення в повному обсязі. Така ситуація склалася у зв'язку із складними фінансовими взаємовідносини з контрагентами по договірних зобов'язаннях, виплатою грошових коштів підрядникам та виплатою заробітної плати працівникам підприємства. Окрім цього, стосовно Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" винесено рішення та відкрито виконавчі провадження по господарських справах № 909/1041/18 та № 9091120/18, в яких мова йде про стягнення понад 350 000,00 грн. Дані суми до стягнення є надзвичайно великими для Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" і в разі всієї сплати може призвести до зупинення діяльності боржника та його неплатоспроможності. За штатним розкладом на підприємстві працює 277 людей та 30 людей на сезонних роботах, яким внаслідок такої ситуації загрожує не виплата заробітної плати. Також, негайна виплата або блокування рахунків на суму 100 000,00 грн, без відстрочки, зумовить неможливість погашення заборгованості за іншими платежами, податками та зборами, спричинить звільнення працівників. В підтвердження скрутного фінансового становища додає довідки з банків (АТ "Таскомбанк", ПАТ АКБ "Укргазбанк", АТ КБ "Приватбанк") та інформацію про стан дебіторської та кредиторської заборгованості по Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство". Виходячи зі змісту даних документів негайне погашення заборгованості перед кредитором може призвести до банкрутства державного підприємства.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 суд постановив заяву про відстрочення виконання судового рішення призначити до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2019.
До Господарського суду Івано-Франківської області від обох сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду заяви (вих. № 1125221 від 30.05.2019; вх. № 9342/19 від 30.05.2019 та вих. № б/н від 30.05.2019; вх. № 9324/19 від 30.05.2019).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2019 суд постановив заяву про відстрочення виконання судового рішення відкласти на 11.06.2019.
Представник заявника в судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив суду пояснення щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення та просив суд у задоволенні заяви відмовити та розглянути заяву без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами. Заперечуючи проти відстрочення виконання судового рішення позивач вказує на те, що наявність інших грошових зобов'язань та ймовірність затримки по виплаті заробітної плати працівникам, на чому у своїй заяві наголошує Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство", не є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Заборгованість, яку стягнуто з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2019 у справі № 909/157/19 виникла у вересні 2017 року, більше того заяву позивача про досудове врегулювання цього питання відповідачем не вчинено жодної дії для того, щоб домовитися про виплату боргу у розстрочку та запобігти розгляду справи в суді. Державним підприємством "Надвірнянське лісове господарство" не надано докази існування особливих, непереборних, виключних обставин, які ускладнюють вчасне виконання рішення суду; заборгованість виникла у 2017 році та протягом майже двох років не погашалась навіть частково, що свідчить про значний ступінь вини відповідача у виникненні спору; відстрочення виконання рішення свідчитиме про недотримання балансу інтересів сторін спору та матиме наслідком порушення прав Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на справедливий суд.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення заслухавши представника заявника, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, обов'язковою умовою надання відстрочення є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.
Таким чином, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може відстрочити виконання рішення.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подані заявником докази в підтвердження скрутного фінансового становища, а саме: довідка АТ "Таскомбанк" від 24.04.2019 № 13/592, згідно даних якої заявником використано ліміт овердрафту в сумі 873 744,38 грн; довідка ПАТ АКБ "Укргазбанк" від 24.04.2019 № 5-47/08/333/2019, згідно якої залишок коштів по даному рахунку становить 26 485,72 грн; довідка АТ КБ "Приватбанк" від 24.04.2019 № 190424SU13032808, згідно якої залишок на рахунках становить 2259,77 грн; інформація про дебіторську та кредиторську заборгованість по Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" станом на 24.04.2019, згідно якої дебіторська заборгованість становить 3929,00 грн, кредиторська - 17 131,00 грн не визнаються судом такими доказами, що підтверджують виняткові обставини неможливості виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що заборгованість відповідача перед позивачем, яка стягнута рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2019 виникла у 2017 році та протягом майже двох років не погашалась навіть частково, що свідчить про значний ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Наведені обставини про те, що Надвірнянське лісове господарство є державним підприємством та не може виконати рішення, у зв'язку з відсутністю коштів, а блокування рахунків зумовить зупинення господарської діяльності підприємства не є винятковими обставинами, які були б підставою для відстрочення виплати страхового відшкодування, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.
Стосовно твердження заявника про неможливість виплати заробітної плати працівникам Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" в разі блокування рахунків, а як наслідок звільнення працівників, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 15, ст. 22, ч.ч. 1, 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Згідно з ч. 5 ст. 331 ГПК України відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Тобто, вимогами ст. 331 ГПК України чітко передбачено, що, по-перше, підставою для відстрочення виконання рішення суду є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; по-друге, відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
В даному випадку, строк на який може бути надано відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2019 у справі №909/157/19 не може перевищувати - 18.04.2020 (сплив річного строку, встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40).
У пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) вказано, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 43 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
В пункті 35 рішення від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (заява № 56849/00) Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Більше того, Суд вважає, що держава має позитивний обов'язок створити систему виконання рішень, яка б була ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок (п. 84 рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", (заява № 71186/01).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволені заяви Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про відстрочення виконання судового рішення, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами наявність виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 74, 232-234, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні заяви Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" (вих. № б/н від 17.05.2019; вх. № 9403/19 від 20.05.2019) про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та у строк, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 13.06.2019.
Суддя М.А. Шіляк