88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11.06.2019 м. Ужгород Справа № 907/220/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/220/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАПАК-УКРАЇНА”, с. Ходорів Жидачівського району Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю “ЯБ-ЛОКО”, с. Лалово Мукачівського району про стягнення суми 110.845,27грн.
Представники:
від позивача - Піцикевич В.В.представник за дого.про надання пр.допомоги від 18.01.2019 року,
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДУНАПАК-УКРАЇНА”, с. Ходорів Жидачівського району Львівської області звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ЯБ-ЛОКО”, с. Лалово Мукачівського району про стягнення суми 110.845,27грн. у тому числі 100.130,88грн. основного боргу по оплаті вартості поставленої продукції за договором поставки №310718/01 від 31.07.2018, суми 8592,05грн. - пені за несвоєчасний розрахунок, 1406,34грн. інфляційних втрат та 716,00грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 218, 220 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності оплати придбаного товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, чим порушив вимоги ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 100 130,88 грн. Крім того, позивачем керуючись ст.625 ЦК України суму 1406,34грн. інфляційних втрат та 716,00грн. три відсотки річних, а також суму 8592,05грн. - пені за несвоєчасний розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 05.06.2019 р.
10.05.2019 року представником позивача надіслано на адресу суду клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2019 було задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін та призначено розгляд справи на 11.06.2019 року.
06.06.2019 року до Господарського суду Закарпатської області факсограмою надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна” про участь у судовому засіданні 11.06.2019 р. в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Галицькому районному суді м.Львова, м.Львів.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.06.2019 було задоволено клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАПАК-УКРАЇНА”, с. Ходорів Жидачівського району Львівської області про участь у судовому засіданні, яке призначено на 11.06.2019 на 14:30 год. у режимі відеоконференції.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 21.05.2019 була надіслана відповідачу 24.05.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 89664, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Лалово, вул. Українська, б/н, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8850100928658 отримана відповідачем 28.05.2019 року..
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 11.06.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю “ДУНАПАК-УКРАЇНА”, с. Ходорів Жидачівського району Львівської області та товариством з обмеженою відповідальністю “ЯБ-ЛОКО”, с. Лалово Мукачівського району, 31.07.2018 року укладено договір поставки товару №310718/01 (далі- договір) , згідно п.1.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі товар), на умовах та у порядку визначених цим договором.
Згідно п.2.1 договору покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення, яка містить найменування, кількість, місце та умови поставки товару. Заявка-замовлення є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.1-3.3-3.4-3.5 договору обумовлено, що ціна на Товар вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних Постачальника. У ціну Товару входить вартість упаковки та маркування; вартість транспортування Товару на адресу Покупця або в інше місце, визначене Покупцем, у разі здійснення транспортування за рахунок Постачальника. Зміна ціни на Товар, щодо якого Постачальник прийняв та підтвердив Заявку-Замовлення, не допускається. У випадку зміни цін на Товар Постачальником, або у випадку зміни чинників шо складають собівартість Товару, Постачальник має право змінити ціни на Товар, шляхом направлення Покупцю відповідного письмового повідомлення про такі зміни в строк не менш, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати, з якої будуть діяти нові ціни на Товар. У випадку відмови Покупця за умови зміни ціни, Покупець повинен ще до узгодження наступної Заявки-Замовлення письмово повідомити Постачальника про таку відмову. У випадку відмови Покупця через зміну ціни, Постачальник має право призупинити прийняття нових Заявок-Замовлень до моменту Остаточного узгодження цін з Покупцем. Остаточним узгодженням цін вважається підписання нової Специфікації.
Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату партії товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії товару згідно узгодженої заявки-замовлення, якщо інще не передбачено додатком до договору.
Згідно із п. 4.2., 4.3. Договору датою отримання товару є дата підписання товарно транспортної накладної та/або видаткової накладної Покупцем. Всі грошові кошти, які надійшли від Покупця на банківський рахунок Постачальника зараховуються як оплата за
останню неоплачену партію Товару.
Поставки товару Постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок-замовлень Покупця, що унормовано пунктом 4.1. Договору.
Згідно із додатковою угодою № 1 до Договору від 31.07.2018 р. викладеної у новій редакції. Відповідно до нього Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений Товар у розмірі 100% вартості партії на протязі 30 календарних днів. Загальна сума неоплаченого товару становить 200000,00 грн.. У випадку перевищення даної суми заборгованості, постачальник вправі не приймати заявку-замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки товару позивачем поставлено товар згідно видаткової накладної №2900 від 20.09.2018 року на суму 160130,88 грн. та отримано відповідачем, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2900 від 20.09.2018 року.
Вказана видаткова накладна та товарно-транспортна накладна №Р2900 від 20.09.2018 року скріплена печатками та підписами обох сторін - позивача та відповідача.
Позивач в позовній заяві зазначає., що з урахуванням попередньої передплати відповідача за попередню поставку, у відповідача залишилася неоплаченою заборгованість у сумі 100130,88 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і е особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, як постачальник, поставив відповідачу як покупцю товар на загальну суму 160130,88грн., яка оплачена відповідачем частково, у звязку з чим, на суму 100130,88 грн., за доводами позивача, у останнього утворився борг на вказану суму.
Також, позивач, керуючись п.10.2, п.10.4 договору та ст.625 ЦК України просить суд стягнути, крім основної суми заборгованості суму 8592,05 грн. - пені, 716,00 грн. 3% річних та суму 1406,34 грн. - інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної №2900 від 20.09.2018 року та товарно-транспортної накладної № Р2900 від 20.09.2018 р. на суму 160 130,88 грн., внаслідок чого у товариства з обмеженою відповідальністю “ЯБ-ЛОКО”, с. Лалово Мукачівського району виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “ДУНАПАК-УКРАЇНА”, с. Ходорів Жидачівського району Львівської області у розмірі 100 130,88., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання е його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Сторони у п.10.1 обумовили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором винна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані збитки.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин е вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) в грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За порушення термінів розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
3гідно п. 10.2. Договору, за порушення строків оплати Товару Покупець зобов'язаний. сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати товару.
Крим того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача крім основної суми боргу, заборгованість в розмірі 8592,05 грн. - пені, 716,00 грн. 3% річних та суму 1406,34 грн. - інфляційних втрат.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.
Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.
Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі1921,00 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯБ-ЛОКО”, (89664, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Лалово, вул Українська, б/н, код ЄДУПОУ 37940862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАПАК-УКРАЇНА”, (81750, Львівська обл., Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька, буд. 11 код ЄДРПОУ 30028622) заборгованість за поставлений товар за договором поставки товару №310718/01 від 31.07.2018 року в сумі 110.845,27грн. у тому числі 100.130,88грн. основного боргу, 8592,05грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1406,34грн. інфляційних втрат та 716,00грн. три відсотки річних, а також суму 1921,00 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 13.06.2019.
Суддя О.Ф. Ремецькі