10.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/641/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Пац В.О., довіреність №14-191 від 17.05.2019 р., адвокат;
представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019р. у справі №904/641/19 ( суддя Петренко І.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК"
про стягнення 128592,26грн., з яких 78271,55грн. пені; 12427,57грн. трьох відсотків річних; 37893,14грн. інфляційних втрат за договором №4854/1617-БО-3 від 31.10.2016 постачання природного газу
Позивач - Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернувся до Комунального підприємства "КОМУНАЛЬНИК" із позовом про стягнення 128592,26грн., з яких 78271,55грн. пені; 12427,57грн. трьох відсотків річних; 37893,14грн. інфляційних втрат (договір №4854/1617-БО-3 від 31.10.2016 постачання природного газу).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 року у справі №904/641/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) до Комунального підприємства "Комунальник" (51100, Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, селище міського типу Магдалинівка, ВУЛИЦЯ КОМАРОВА, будинок 41; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32447471) про стягнення 128592,26грн., з яких 78271,55грн. пені; 12427,57грн. трьох відсотків річних; 37893,14грн. інфляційних втрат (договір №4854/1617-БО-3 від 31.10.2016 постачання природного газу) задоволено частково.
Суд стягнув з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОМУНАЛЬНИК" (51100, Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, селище міського типу Магдалинівка, ВУЛИЦЯ КОМАРОВА, будинок 41; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32447471) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) 78271,55грн. (сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят одна грн. 55 коп.) пені; 12427,57грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять сім грн. 57 коп.) трьох відсотків річних; 37566,07грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 07 коп.) інфляційних втрат; 1924,06грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири грн. 06 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог, а саме, в частині стягнення з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОМУНАЛЬНИК" на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" 327,07грн. інфляційних втрат відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в незадоволеній частині позовних вимог, позивач - Публічне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних в сумі 327,07 грн. та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилався на те, що суд здійснив неправильний перерахунок інфляційних, не дотримавшись порядку нарахування інфляції, передбаченого Листом Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Відповідно до даного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Крім того апелянт посилається на те, що відповідно п.3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N62-97p.
Отже, при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, помноженої на суму боргу, що відповідає як методиці, викладеній у Листі Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97, так і роз'ясненням, викладеним у постанові пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 року у справі № 904/641/19, розгляд призначено на 10.06.2019рік.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних в сумі 327,07 грн. та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, явку свого повноважного представника у судове засідання апеляційного господарського суду не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання у справі повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням , яке було направлено на його адресу ( вул.Комарова АДРЕСА_1 41, Дніпропетровська АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) та було повернуто засобами поштового зв'язку з відміткою « за закінченням встановленого строку зберігання» ( а.с.90,т.1).
Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Таким чином , представник відповідача має можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.
За таких обставин, неявка представника відповідача у судове засідання, яке відбулося 10.06.2019, не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області.
В судовому засіданні 10.06.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач, постачальник) та КОМУНАЛЬНИИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "КОМУНАЛЬНИК" (далі - відповідач, споживач) укладено договір №4854/1617-БО-3 від 31.10.2016 постачання природного газу (далі - договір).
Предметом договору визначено, що позивач зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується його оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Ціну договору визначено у розділі 5. Ціна газу. Пунктом 5.5 договору закріплено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Строк визначено розділом 12 договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Звертаючись до відповідача - Комунального підприємства “Комунальник” із позовом про стягнення 128592,26грн., з яких 78271,55грн. пені; 12427,57грн. трьох відсотків річних; 37893,14грн. інфляційних втрат за договором №4854/1617-БО-3 від 31.10.2016 постачання природного газу, позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого газу, що є підставою для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежно виконував зобов'язання за договором №4854/1617-БО-3 від 31.10.2016 постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу, а тому вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню. Проте, здійснивши перерахунок інфляційних, суд виявив помилку, та відмовив у стягненні інфляційних в розмірі 327,07 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду оскаржується лише позивачем і лише в частині відмови у стягненні 327,07 грн. інфляційних, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду першої інстанції саме в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу газ, що підтверджується:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 24598,73грн. (жовтень 2016 року);
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 484994,56грн. (листопад 2016 року);
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 588823,49грн. (грудень 2016 року);
- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 524449,00грн. (січень 2017 року).
- актом приймання-передачі природного газу від 31.02.2017 на суму 406677,18грн. (лютий 2017 року).
- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 304775,11грн. (березень 2017 року).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач погасив заборгованість перед позивачем за природний газ поставлений в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, проте з порушенням встановлених договором строків.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня 2017 року по листопад 2017 року у розмірі 37893,14грн.
Господарський суд здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 37566,07грн.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача та розрахунку, зробленого судом першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Порядок нарахування інфляції передбачений Листом Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Відповідно до даного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку спірних періодів з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.97 року № 62-97 « Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», вважає правильним розрахунок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за березень 2017 року позивач здійснював не лише на суму основного боргу, а й на суму інфляційних втрат, нарахованих позивачем у даному періоді.
Так, за розрахунком позивача за зобов'язаннями березня 2017 року позивач на суму основного боргу в розмірі 304 775,11 грн. нарахував інфляційні в розмірі 15 494,72 грн. за період прострочення з 01.05.2017 року по 30.09.2017 року
У подальшому, відповідач частково сплатив заборгованість за зобов'язаннями березня 2017 року у розмірі 212 322,82 грн., і суд першої інстанції розрахував інфляційні на залишок боргу у розмірі 92 452,29 грн. за період прострочення з 01.10.2017 по 30.11.2017 року у сумі 1951,48 грн., в той час, як позивач здійснив такий розрахунок наступним чином: до залишку боргу у розмірі 92 452,29 грн. додав інфляційні у сумі 15 494,72 грн., і здійснив розрахунок інфляційних на суму залишку основного боргу та інфляційних втрат, нарахованих за попередній період, отримавши результат у сумі 2 278,55 грн.
Колегія суддів вважає такий розрахунок позивача невірним, оскільки як Лист Верховного Суду України, так і Постанова Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року передбачають розрахунок інфляційних виходячи з суму боргу, що існувала на останній день
місяця помноженої на сукупний індекс інфляції, а не додаток суми залишку основного боргу та інфляційних втрат, нарахованих за попередній період ( у тому випадку, коли борг зменшується протягом місяця внаслідок часткових оплат).
З огляду на вищезазначене, доводи позивача в цій частині є безпідставними, а розрахунок та методика суду першої інстанції, є правильною.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16).
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.10.2018 по справі № 910/17938/17.
Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на судову практику ВС у справі № 904/10242/17, оскільки у даній справі суд не надавав оцінки методиці нарахування інфляційних, застосованої позивачем. В даній справі ВС зазначив, що при розрахунку інфляційних, судами не було враховано існування заборгованості станом на листопад 2013 року, в той час, як інфляційні за жовтень 2013 року, нараховані на суму основного боргу, вже стягнуті судовим рішенням. Аналогічні обставини по справі № 913/63/18.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019р. у справі №904/641/19 - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.06.2019року
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов