вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1930/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.,
та представників:
від позивача: Скороход А.О.;
від відповідача: Олексієнко О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Дніпро)
до Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у загальному розмірі 4 911 грн. 22 коп.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради (далі - відповідач) заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у загальному розмірі 4 911 грн. 22 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з січня 2017 року по грудень 2018 року позивачем були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", проте відповідачем у порядку, визначеному законом, не було відшкодовано позивачу вказані витрати, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у загальній сумі 4 911 грн. 22 коп. При цьому, у відповідності до вимог чинного законодавства, вказана сума має бути відшкодована позивачу головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є відповідач - Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради. Також позивач зазначає, що законодавство не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даних правовідносинах виникають безпосередньо із Законів України та не залежать від їх бажання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 24483/19 від 03.06.2019), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що субвенція за рахунок коштів державного бюджету на відшкодування спірних витрат Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не передбачена. Більше того, видатки "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку" не передбачені також і у рішеннях Кам'янської міської ради від 16.12.2016 "Про міський бюджет на 2017 рік" та від 22.12.2017 "Про міський бюджет на 2018 рік". Отже, враховуючи норми пункту 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, за спірними правовідносинами не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. У відзиві також зазначено, що Управління відповідно до вимог статті 538 Цивільного Кодексу України листами від 27.05.2017 № 1/1328 та від 24.07.2018 № 2/3152 повідомляло позивача, що видатки на надання пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян не були передбачені у місцевому бюджеті, а тому відповідні договори не були укладені, а їх проекти були повернуті позивачу. На цій підставі звірку кількості пільговиків, які мають пільги з послуг зв'язку, на думку відповідача, було проводити безпідставно. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що наданий позивачем розрахунок спірної заборгованості є помилковим, оскільки не враховує зміни в обліку пільговиків, які померли чи вибули до іншого району в 2017 та 2018 роках, а також відповідач зазначив прізвища і дати зняття з обліку 13 пільговиків, за якими позивачем у спірному періоді безпідставно здійснені нарахування на загальну суму 479 грн. 40 коп.
Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.суду 25531/19 від 10.06.2019), в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає про безпідставність заперечень відповідача. Так, позивач вказує, що згідно з підпунктом 20 (4) статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Таким чином, витрати за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають на території Південного району м. Кам'янська, мають бути відшкодовані позивачу головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є Управління соціального захисту населення адміністрації Південного районну Кам'янської міської ради. Позивач також зазначає, що відповідний договір між сторонами не було укладено з вини відповідача, але вказаний факт не змінює зобов'язань відповідача щодо відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даних правовідносинах виникають безпосередньо із Законів України та не залежать від їх бажання. Щодо 13 абонентів, які, як з'ясувалося з відзиву на позову заяву, не мають право на пільги, позивач зазначив, що оскільки про відповідні зміни в обліку пільговиків відповідач не повідомив, то вказана заборгованість утворилась саме з його вини.
У судове засідання 10.06.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представником позивача у судовому засіданні 10.06.2019 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування, з урахуванням вказаних доводів представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 10.06.2019 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Згідно з пунктом 2.2.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", одним з основних видів діяльності ПАТ "Укртелеком" є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.
Отже, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з січня 2017 року по грудень 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам - мешканцям Південного району м. Кам'янська Дніпропетровської області, які підпадають під дію пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" та пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Відповідно до наданих позивачем розрахунків загальна вартість вказаних послуг за період з січня 2017 року по грудень 2018 року складає 4 911 грн. 22 коп.
За даними позивача, переліки споживачів-пільгових категорій за видами пільг складалися позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції "Про порядок її заповнення", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 №1172/14439, а також направлялись в письмовому вигляді відповідачеві щомісячно. Відповідні звернення позивача відповідачем не опротестовані, зауважень та заперечень на них не надано.
Крім того, позивач щомісячно направляв відповідачеві відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
До матеріалів справи додано копії таких переліків з супровідними листами на адресу відповідача, а також докази їх направлення по кожному місяцю окремо за весь період з січня 2017 року по грудень 2018 року (а.с.23 - 128).
З матеріалів справи також вбачається, що плата за надані в період з січня 2017 року по грудень 2018 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення відшкодована відповідачем у добровільному порядку не була, що і стало причиною звернення із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг ряду категорій громадян встановлено Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про прокуратуру", "Про охорону дитинства".
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищезазначених законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема, статті 17 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікаційні послуги", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у вказаних законах, зокрема:
- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її уповноважених органів відшкодувати такі пільги.
Згідно з нормами пункту 204 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема, на пільги з послуг зв'язку.
Статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, у тому числі компенсаційних виплат за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі - Порядок № 256).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не була передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільгові послуги зв'язку окремим категоріям громадян.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно з пунктом 3 Порядку № 256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Так, рішенням Кам'янської міської ради № 298-09/VІІ від 29.07.2016 затверджено "Положення про Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради" (а.с.176-178).
Таким чином, головним розпорядником коштів в Південному районі м. Кам'янська Дніпропетровської області є Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Слід також вказати, що згідно з частиною 3 статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.
Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог чинного законодавства
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1 - 4 статті 48 Бюджетного кодексу України, на яку посилався відповідач у відзиві на позовну заяву.
Вказаним спростовуються заперечення відповідача в частині того, що за спірними правовідносинами не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість, оскільки спірні видатки не були передбачені ні в Державному бюджеті на 2017 та 2018 роки ні в місцевому бюджеті, а також відсутній договір між сторонами щодо їх відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Більше того, за змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку є підставою для відмови в позові, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків.
Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (пункт 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).
Із матеріалів справи вбачається що позивач надсилав відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період з січня 2017 року по грудень 2018 року (а.с.23 - 128).
При цьому, відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених пунктом 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Однак, під час розгляду даної справи, було з'ясовано, що за період з січня 2017 року по грудень 2018 року відбувалися зміни в обліку пільговиків, які мешкають в Південному районі м. Кам'янська Дніпропетровської області, що підтверджується звітами Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради щодо пільговиків, які зняті з обліку, складеними в спірний період (а.с.189-200).
З вказаних звітів вбачається, що за період з 28.10.2015 по 28.11.2018 було знято з обліку таких пільговиків, щодо яких здійснив нарахування позивач та заявив у даній справі їх до стягнення з відповідача:
- ОСОБА_1 ; дата зняття з обліку - 31.05.2017; причина зняття - помер;
- Камінський Анатолій Миколайович; дата зняття з обліку - 28.11.2018; причина зняття - вибув в інший район;
- Петров Валерій Борисович; дата зняття з обліку - 23.11.2018; причина зняття - помер;
- Гершун Микола Григорович; дата зняття з обліку - 27.04.2018; причина зняття - помер;
- Артьомова Олександра Опанасівна; дата зняття з обліку - 19.01.2017; причина зняття - померла;
- Ворона Іван Андрійович; дата зняття з обліку - 08.03.2018; причина зняття - помер;
- Слободянюк Василь Ларіонович; дата зняття з обліку - 18.07.2017; причина зняття - помер;
- Кіба Іван Никифорович; дата зняття з обліку - 28.02.2018; причина зняття - помер;
- Радько Людмила Іванівна; дата зняття з обліку - 27.04.2018; причина зняття - померла;
- Поддубний Федор Федорович; дата зняття з обліку - 20.01.2018; причина зняття - помер;
- Волкова Наталія Федорівна; дата зняття з обліку - 28.10.2015; причина зняття - померла;
- Хлівной Григорій Олександрович; дата зняття з обліку - 10.01.2017; причина зняття - помер;
- Унделюк Надія Олександрівна; дата зняття з обліку - 22.03.2017; причина зняття - померла.
Отже, суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо безпідставного заявлення до стягнення з відповідача вартості наданих в спірному періоді послуг на загальну суму 479 грн. 40 коп., оскільки, у зазначені вище дати кожним з вказаних абонентів було втрачено право на пільгу, відповідно, і відсутнє у позивача право вимагати відшкодування вартості наданих після вказаних дат телекомунікаційних послуг головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є відповідач - Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради.
Судом не приймаються до уваги заперечення позивача в частині суми 479 грн. 40 коп., яка на його думку утворилася з вини відповідача, а отже має бути ним і відшкодована, оскільки факт відсутності повідомлення відповідачем про зміни в обліку пільговиків, які мешкають в Південному районі м. Кам'янська Дніпропетровської області, не змінює того факту, що в момент зняття з обліку (смерті, вибуття) втрачається право на пільгу, отже, відсутній обов'язок і з відшкодування вказаних витрат державою в особі уповноважених органів.
В іншій частині (послуг на суму 4 431 грн. 82 коп.) заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи відсутні; щодо наявності таких заперечень не було повідомлено представником відповідача і у судовому засіданні 10.06.2019.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання щодо оплати наданих позивачем в період з січня 2017 року по грудень 2018 року пільг на загальну суму 4 431 грн. 82 коп. не були виконані відповідачем.
З приводу настання строку оплати наданих у спірний період пільг, враховуючи зміст пункту 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, господарський суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пунктах 5, 7 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад:
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій в межах сум, отриманих від Казначейства за відповідним видом послуг, протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення об'єднаних територіальних громад відповідно до фактичних зобов'язань з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.
Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.
Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частини 1, 2 статті 252 Цивільного кодексу України).
Так, нормою пункту 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, не визначено строку виконання зобов'язання, та терміну, що визначався б календарною датою, до якої відповідач повинен був би розрахуватися або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Така подія, як отримання коштів субвенцій, не може розцінюватись як така, що має неминуче настати.
У даному випадку слід застосовувати норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено слідуюче: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, позивачем надсилалася відповідачу вимога № 53 від 22.04.2019, в якій він просив протягом 7 днів з дня її отримання перерахувати 4 911 грн. 22 коп. в рахунок відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Південного району м. Кам'янська Дніпропетровської області за період з січня 2017 року по грудень 2018 року (а.с.18). Вказана вимога була отримана відповідачем 23.04.2019, про що свідчить поштове повідомлення № 5190905001355 (а.с.19).
Враховуючи вказані обставини, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4 431 грн. 82 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Доказів оплати наданих в період з січня 2017 року по грудень 2018 року послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 4 431 грн. 82 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4 431 грн. 82 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; у задоволенні вимог про стягнення 479 грн. 40 коп. суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради про стягнення заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у загальному розмірі 4 911 грн. 22 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Управління соціального захисту населення адміністрації Південного району Кам'янської міської ради (51909, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, вулиця Затишна, будинок 3; ідентифікаційний код 03192520) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, будинок 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49501, м. Дніпро, вулиця Херсонська, будинок 26; ідентифікаційний код 25543196) 4 431 (чотири тисячі чотириста тридцять одна) грн. 82 коп. - заборгованості та 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 32 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.06.2019
Суддя Ю.В. Фещенко