13.06.2019 року м. Дніпро Справа № 908/840/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І. М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І. Л., Широбокової Л.П.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 р.
( суддя Федорова О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 03.09.2018 р.)
у справі
за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" інтересах
позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс"
( м. Київ )
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір"
( м. Запоріжжя )
про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав, -
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” в інтересах Позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс” до товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 223 380,00 грн.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано неправомірним ( без надання відповідного дозволу) використанням Відповідачем у приміщенні піцерії "Пау Вау" за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 4 музичного твору "Сам собі країна" (автор музики та тексту ОСОБА_1 В ОСОБА_2 , виконавець "Скрябін" ) та музичного твору "Люди як кораблі" (автор музики та тексту ОСОБА_3 , виконавець "Скрябін") шляхом публічного виконання.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Нодір” на користь приватної організації “Організація колективного управління авторськими і суміжними правами” в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс” 32 000,00 грн. компенсації за незаконне використання музичних творів та 480,00 грн. витрат на оплату судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з вказним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Нодір" звернулось до суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 р. у справі № 908/840/18 повністю, та ухвалення нового рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник зазначає на те, що Організація не надала доказів, що саме 31.10.2016 р. Видавник мав права на музичні твори «Сам собі країна» та «Люди як кораблі» ( виконавець - Скрябін ). Тому неможна вважати Права на музичні твори «Сам собі країна» та «Люди як кораблі» переданими Правовласником Видавнику.
Скаржник вважає, що у Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» відсутнє право на звернення до господарського суду оскільки у особи, що підписала позовну заяву відсутні на це належні повноваження - довіреність від юридичної особи - Позивача ( Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекорде» ), що є порушенням приписів ст. 60 ГПК України.
Скаржник наголошує на тому, що повноваження для проведення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання мають бути підтверджені Довіреністю, наданою Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекорде». Особа, яка складала Акт фіксації № 08/10/16 від 31.10.2016 р. ( Гавзинський Е. І. ), що діяв на підставі Довіреності від 13.09.2016 р. № 13/09/16/2, виданої Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами»), не мала на це законних підстав, тому зазначений Акт фіксації № 08/10/16 від 31.10.2016 р. не може бути визнаний належним і допустимим Доказом.
Водночас, на думку Скаржника, судом не надано правової оцінки Акту фіксації від 31.10.2016 р. № 08/10/16, який містить суперечливу інформацію, яка ще й відрізняється від інформації щодо файлів відео, але оцінки цім доказам судом надано не було. Крім того, не з'ясовано чинність Договору про управління майновими авторськими правами № 17052012/01 від 17.05.2012 р. на момент проведення фіксації.
Від приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" ( далі ПО ОКУАСП ), надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Організації не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Організація посилається на те, що фізичній особі, ОСОБА_4 , 13.09.2016 р., була видана ПО ОКУАСП довіреність, в тому числі, для здійнення фіксацій незаконного використання творів.
Організація також вказує на те, що відповідно до п. 4 Додаткової Угоди № 15 до Договору про управління майновими правами № 17052012/01 від 17.05.2012 р. Позивач та ПО ОКУАСП дійшли згоди про те, що права на твори будуть підтверджуватись шляхом декларування. Сторони послались на форму декларування, яка мала бути зазначена в Додатку № 1. Однак Додаток № 1 так і не був підписаний, таким чином форма декларування залишилась довільною. Права на спірні твори були задекларовані Позивачем в Деклараціях № 69 та № 48/2. ПО ОКУАСП однозначно погодився із зазначеним декларуванням і самою його формою, про що свідчать його наступні дії. При цьому, ані ПО ОКУАСП, ані Позивач не заперечують жодним чином перебування спірних творів в управлінні ані ПО ОКУАСП на час подання позову до суду, ані після цього.
Також, Організація звертає увагу на те, що Позивачем в цій справі є не ПО ОКУАСП, а саме ТОВ «Мун Рекорде». Відповідно до п. 49 Постанови Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»: «Названі організації, ( організації колективного управління ) діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі ст. ст. 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку». Тобто ПО ОКУАСП правомірно діяла в інтересах Позивача.
Разом з відзивом на апеляційну скаргу, від представника приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшла заява про розгляд справи за відсутності Позивача.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018 р. (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нодір” залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 у справі № 908/840/18 скасовано повністю. Позов залишено без розгляду.
Не погодившись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018 р. у даній справі, приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018 р. та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 р.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 р. касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018 р. зі справи № 908/840/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П., прийнято до свого провадження справу № 908/840/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.05.2019 р.
13.05.2018 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Дніпропетровському апеляційному господарському суді, у зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Широбокової Л.П. розгляд справи № 908/840/18 в судовому засіданні не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р., у зв'язку із усуненням обставин, пов'язаних із відпусткою члена колегії - судді Широбокової Л.П., розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 р. у справі № 908/840/18 призначено в судове засідання на 06.06.2019 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 р. по справі було оголошено перерву на 13.06.2019 р.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
13.06.2019 р. до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Нодір” надійшла відповідь на відзив в якій Товариство посилається на неотримання від приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» відзиву з доданими до нього матеріалами. Також у відповіді на відзив, за наслідками аналізу доданих до відзиву на апеляційну скаргу матеріалів, Товариство наполягає, що у Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо творів «Люди як кораблі» та «Сам собі країна».
У судовому засіданні 13.06.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" ( далі Організація ) є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 р. № 18/2011.
Організація здійснює управління майновими авторськими правами ТОВ "Мун Рекордс" на підставі укладеного Договору від 17.05.2012 р. № 17052012/01 про управління майновими авторськими правами.
Так, згідно з п. 2.1 Договору від 17.05.2012 р. № 17052012/01 ( в редакції додаткової угоди від 01.12.2016 р. № 17 ) Видавник ( ТОВ "Мун Рекордс" ) доручив Організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на всі твори, перелік яких додається до цього договору, а саме дозволяти від імені ТОВ "Мун Рекордс" використання творів користувачами, а також збирати винагороду ( роялті ) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 Договору № 17052012/01.
Відповідно до п. 2.2 Договору від 17.05.2012 р. № 17052012/01 Організація здійснює управління майновими авторськими правами видавника і збирання винагороди за використання творів такими способами: публічне виконання, публічне сповіщення, відтворення в домашніх умовах за допомогою відповідного обладнання і матеріальних носіїв (приватна копія).
У разі виявлення порушень майнових прав видавник надає Організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; попереднє досудове врегулювання порушень майнових прав видавника; здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також за необхідності в апеляційній чи касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами, для чого видавник наділяє Організацію всіма правами, передбаченими чинним законодавством України для позивача в процесі. Для забезпечення вищезазначеного видавник зобов'язується надати необхідну інформацію і (або) необхідну документацію щодо відповідної позовної заяви, у тому числі, забезпечити довіреностями представників Організації для виконання даного пункту Договору ( підпункт 3.2.7 п. 3.2 Договору від 17.05.2012 р. № 17052012/01 ).
Згідно з підпунктом 4.1.2 п. 4.1 Договору від 17.05.2012 р. № 17052012/01 Видавник зобов'язаний декларувати відповідно до правил Організації твори з каталогу, права на які передаються в управління Організації за формою, наведеною в додатку № 1 до Договору.
Договір від 17.05.2012 р. № 17052012/01 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012 р., а в частині зобов'язань з надання звітів, розподілу та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами ( п. 9.1 ).
Строк дії Договору від 17.05.2012 р. № 17052012/01 неодноразово продовжувався шляхом підписання сторонами додаткових угод до Договору.
Відповідно до додаткової угоди від 01.12.2017 р. № 19 до Договору строк дії Договору № 17052012/01 продовжено до 31.12.2018 р. включно.
ТОВ "Мун Рекордс" подано декларації від 01.07.2014 р. та від 20.01.2016 р. щодо переданих в управління Організації музичних творів: "Сам собі країна" (автор музики та тексту Кузьменко А.В., виконавець "Скрябін", частка правовласника щодо публічного виконання 100 %), "Люди як кораблі" ( автор музики та тексту Кузьменко А. ОСОБА_5 ., виконавець "Скрябін", частка правовласника щодо публічного виконання 100 % ).
У свою чергу, 13.05.2013 р. ТОВ "Мун Рекордс" уклало Договір № 01/13-05-13 про передачу авторських та суміжних прав з громадянином Кузьменком А ОСОБА_6 , за яким набуло з 01.07.2014 р. виключні майнові авторські та суміжні права ( з моменту підписання додатку № 31 до договору № 01/13-05-13 ) на використання, зокрема, музичних творів "Сам собі країна" (автор музики та тексту ОСОБА_3 , виконавець "Скрябін"), "Люди як кораблі" ( автор музики та тексту ОСОБА_3 , виконавець "Скрябін" ).
Договір № 01/13-05-13 вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 р. ( п. 10.1 ).
Згідно з актом фіксації від 31.10.2016 р. № 08/10/6 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання у приміщенні піцерії "Пау-Вау", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 4, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Нодір" шляхом відеозапису за допомогою відеокамери Sony DCR DVD6109E № 173531 оптичного диску, було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема творів "Сам собі країна" та "Люди як кораблі" (виконавець "Скрябін"). Згідно з актом фіксації в приміщенні закладу наявні працюючі побутові прилади для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом.
Посилаючись на те, що Відповідач використовував спірні музичні твори без дозволу правовласника та без сплати відповідної винагороди, а також не підтвердив факт наявності в нього авторського права або суміжних прав щодо спірних музичних творів, приватна організація “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах Позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс” про стягнення з Відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Нодір” компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. “г” ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” в розмірі 30 мінімальних заробітних плат за кожний музичний твір, що на дату подання позову відповідає 111 690,00 грн. х 2 = 223 380,00 грн.
Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Нодір" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.
Суд встановив, що Позивач наділений майновими авторськими та суміжними правами щодо музичних творів “Люди як кораблі” та “Сам собі країна” ( виконавець - Скрябін ), а заявник позову наділений правом збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів. На момент проведення фіксації комерційного використання музичних творів 31.10.2016 р. Позивачу належали майнові авторські права на спірні твори, а заявнику належало право на управління ними. Використання Відповідачем спірного музичного твору відбулося без дозволу правовласників ( видавника, організації колективного управління правами ) та без сплати авторської винагороди. Відповідач не підтвердив додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України “Про авторське право і суміжні права” при використанні спірних музичних творів. Зокрема, не надав суду договорів із правовласником ( автором або організацією колективного управління авторськими та суміжними правами ), якими надано Відповідачу права на комерційне використання спірних творів.
Заявник позову визначив компенсацію за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу кожного музичного твору у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, встановлених ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” з 01 січня 2018 року на рівні 3 723,00 грн. на місяць, що складає 111 690,00 грн., за обидва твори - 223 380,00 грн.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення з Відповідача компенсації за неправомірне використанні кожного музичного твору в мінімальному розмірі - 10 мінімальних заробітних плат, виходячи із розрахункової величини заробітної плати 1 600,00 грн., та задоволення позовних вимог частково, а саме: у розмірі 16 000,00 грн. за кожний музичний твір, всього за обидва твори - 32 000,00 грн.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України “Про авторське право і суміжні права” ( далі - Закон ).
Відповідно до ст. 1 Закону: автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
В ч. 1 ст. 11 Закону зазначено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Відповідно до ст. 1 Закону публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Виходячи з цього, сповіщення музичних творів за допомогою технічних пристроїв для передачі звуку в місці здійснення господарської діяльності, де може бути присутнім невизначене коло осіб вважається публічним виконанням твору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Згідно з п. “в” ч. 1 ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.
У ст. 1 Закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.
Організації колективного управління відповідно до п. “г” ч. 1 ст. 49 Закону повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
Виходячи з наведених приписів законодавства, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
В даному випадку позов пред'явлений приватною організацією “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” в інтересах Позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс”.
У якості доказів права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації приватна організація “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” надала суду свідоцтво про облік організації колективного управління правами № 18/2011 від 24.01.2011 р., договір № 17052012/01 від 17.05.2012 р. про управління майновими авторськими правами, укладений між приватною організацію “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” ( заявник позову, Організація ) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс” ( Позивач, Видавник), а також договір № 10/13-05-13 від 13.05.2013 р. про передачу авторських та суміжних прав, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс” та громадянином України ОСОБА_3 ( Правовласник ).
Як вбачається із договору № 17052012/01 від 17.05.2012 р. про управління майновими авторськими правами, Видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до цього договору, а саме: дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, визначеними п. 2.2 даного договору.
У п. 2.2 даного договору визначено, організація здійснює управління майновими авторськими правами Видавника і збирання винагороди за використання творів наступними способами: публічне виконання, публічне сповіщення, відтворення в домашніх умовах, за допомогою відповідного обладнання і матеріальних носіїв (приватна копія).
П. 3.2.7 договору про управління майновими авторськими правами надано організації повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, зокрема: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; здійснення представництва інтересів видавника у суді з усіма правами позивача в процесі.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.12.2012, а в частині зобов'язань по наданню звітів, розподілу та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами.
З урахуванням умов додаткових угод № 10 від 12.12.2013 р., № 14 від 12.12.2014 р., № 17 від 01.12.2016 р., № 19 від 01.12.2017 р., дія договору була продовжена сторонами до 31.12.2018 р.
Також, додатковою угодою № 17 від 01.12.2016 р. сторони виклали в іншій редакції пункти 1.1.1 та 2.1 договору про управління майновими авторськими правами, згідно яких визначили, що твір - оприлюднений музичний твір, у тому числі аудіовізуальний, з текстом чи без тексту, майнові авторські права на який належать видавнику.
Видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на всі твори, перелік яких додається до цього договору, а саме: дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 даного договору. Сторони також погодили, що видавник залишає за собою право надавати дозволи третім особам (користувачам) на використання творів способами: публічне виконання та публічне сповіщення.
Як вірно зазначив суд першої інстанції - доказів припинення договору про управління майновими авторськими правами суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду. У свою чергу, видавник отримав майнові авторські та суміжні права на спірні твори “Люди як кораблі” та “Сам собі країна” (виконавець - Скрябін) на підставі договору про передачу авторських та суміжних прав №10/13-05-13 від 13.05.2013 р., укладеного ним із громадянином України ОСОБА_3 ( Правовласник ).
За цим договором (підпункти 2, 14) майнові авторські права передбачають право видавника здійснювати та дозволяти третім особам здійснювати щодо творів у межах території та протягом строку публічне виконання творів (на концертах, по телебаченню, мережами кабельного сповіщення, по радіо та іншим чином); доводити твори до загального відома таким чином, аби будь-яка особам могла отримати доступ до них із будь-якого місця та в будь-який час на власний вибір, у тому числі з використанням мережі Інтернет та інших аналогічних засобів.
П. 1.2 договору про передачу авторських та суміжних прав правовласник надає видавнику виключне право отримувати винагороду за публічне виконання та публічне сповіщення творів, фонограм та зафіксованих у них виконань, перелічених у додатках до даного договору, а також винагороду за виконання фонограм в особистих цілях.
В п. 10.1 даного договору строк його дії встановлено до 31.12.2020 р.
У додатку № 31 від 01.07.2014 р. до цього договору ( п. п. 4, 9 ) визначено, що Видавнику передаються виключні майнові авторські та суміжні права на спірні твори “Люди як кораблі” та “Сам собі країна” ( виконавець - Скрябін ).
Доказів припинення договору про передачу авторських та суміжних прав суду не надано, отже як слушно зазначив суд першої інстанції даний договір є чинним на момент судового розгляду.
Майнові авторські права на твір “Люди як кораблі” ( виконавець - Скрябін) задекларовані видавником в декларації об'єктів авторського права ( музичних творів ) № 48/2 від 20.01.2016 р., а щодо твору “Сам собі країна” ( виконавець - Скрябін ) - в декларації об'єктів авторського права ( музичних творів ) № 69 від 01.07.2014 р.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищезазначеним підтверджується, що Позивач наділений майновими авторськими та суміжними правами щодо музичних творів “Люди як кораблі” та “Сам собі країна” (виконавець - Скрябін), а заявник позову наділений правом збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів.
Факт публічного виконання цих творів 31.10.2016 р. у приміщенні піцерії “Пау-Вау” за адресою: бульвар Центральний, 4, м Запоріжжя, в якому господарську діяльність здійснює Відповідач, підтверджений актом фіксації № 08/10/16 від 31.10.2016 р. та диском відеозапису до нього.
Відповідач не надав суду договорів із правовласником ( автором або організацією колективного управління авторськими та суміжними правами ), якими надано Відповідачу права на комерційне використання спірних творів.
Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом - використання Відповідачем спірного музичного твору відбулося без дозволу правовласників ( Видавника, Організації колективного управління правами) та без сплати авторської винагороди.
Згідно з підпунктом “г” абзацу 1 ч. 1 та підпунктом “г” абзацу 6 ч. 2 ст. 52 даного Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Відповідача компенсації за неправомірне використанні кожного музичного твору в мінімальному розмірі - 10 мінімальних заробітних плат, за кожний музичний твір.
Щодо доводів Скаржника про відсутність доказів на підтвердження повноважень представника заявника Гавзінського Е.І. на здійснення фіксації від імені видавника, то як слушно зазначив суд першої інстанції, що дана особа діяла на підставі довіреності приватної організації “Організація колективного управління авторськими і суміжними правами”. Організація, у свою чергу, уповноважена видавником здійснювати фіксацію фактів комерційного використання творів на підставі договору про управління майновими авторськими правами №17052012/01 від 17.05.2012 р. ( п. 3.2.7 ). Крім того, фізичній особі, ОСОБА_4 - 13.09.2016 р., була видана ПО ОКУАСП довіреність, в тому числі, для здійнення фіксацій незаконного використання творів.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних із Актом фіксації від 31.10.2016 р. № 08/10/16, то як вбачається з оскаржуваного рішення суд першої інстанції досліджував вказаний Акт, але без аналізу наведеної в апеляційній скарзі, як вважає Скаржник суперечливої інформації, яка не висувались ним під час розгляду справи судом першої інстанції.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 р. у справі № 908/840/18 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13.06.2019 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова