проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" червня 2019 р. Справа № 922/3224/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм", м. Мерефа, Харківська обл., (вх. №971Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2019 (суддя Шатерніков М.І., повне рішення складено 26.02.2019) у справі №922/3224/18,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм", м. Мерефа
про стягнення 102481,96 грн., -
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" про стягнення 102 481,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання у відповідності до умов укладеного між сторонами договору № 148/18-ХК від 19.01.2018 щодо здійснення своєчасних розрахунків перед позивачем за отриманий товар.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2019 у справі № 922/3224/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-8; ідент. код 38397772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (03110, м. Київ, вул. М. Амосова, 10, п/р НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346; ідент. код 21633086) 102481,96 грн. основного боргу, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. Рішення мотивовано тим, що відповідач не надав суду належних доказів виконання зобов'язання за договором, а тому, враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 102481,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2019 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:
- в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України не надано мотивованої оцінки наведеним відповідачем аргументів стосовно відсутності боргу;
- в рішенні суду першої інстанції невмотивовано не взято до уваги копії платіжних доручень від 18.05.2018 на суму 103 120,77 грн та від 04.06.2018 на суму 31 072,87 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 призначено справу № 922/3224/18 до розгляду на 22.05.2019.
21.05.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника в дане судове засідання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 оголошено перерву у справі № 922/3224/18 до 11.06.2019.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 для розгляду справи №922/3224/18 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя (доповідач) Гребенюк Н.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.
11.06.2019 представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 10.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника в дане судове засідання, оскільки адвокат Безкровний М.Г. знаходиться у відпустці за кордоном України, на підтвердження чого надав копію квитка на літак.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Розглядаючи заявлене клопотання, судова колегія враховує, що представник відповідача не з'явився в попереднє судове засідання 22.05.2019, надавши клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника в судове засідання, яке колегією суддів апеляційної інстанції було задоволено та відкладено розгляд справи на 11.06.2019 керуючись основними принципами господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Отже, апелянт не був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні особисто або забезпечити участь у судовому засіданні іншого свого представника.
За викладених обставин, оскільки це вже друга неявка скаржника в судове засідання після відкладення розгляду справи за його клопотанням, явка представників учасників провадження у справі обов'язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги, що причини неявки скаржника не є поважними, та зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Харківської області, 19 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 148/18-ХК, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби, медичні вироби, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (Товар) у кількості, асортименті за цінами і в строки згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п.1.1. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору, товар за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі замовлень відповідача. Постачальник формує партії товару виходячи із замовленої номенклатури, асортименту, кількості, узгоджених цін та умов оплати. Замовлення покупець здійснює письмово та/або засобами телекомунікаційного зв'язку.
У п. 3.4 договору сторонами узгоджено, що перехід права власності на товар відбувається з моменту фактичної передачі товару в місці поставки у відповідності з п. 3.3 цього договору. Доказом передачі товару у власність покупця є оформлена належним чином видаткова накладна постачальника підписана уповноваженими особами сторін, за необхідності засвідчена відбитками печаток/штампів сторін.
Відповідно до п. 3.5 договору, уповноважені особи, що мають право на одержання товару згідно з договором зазначені у письмовому повідомленні покупця підписаного керівником та головним бухгалтером.
У відповідності до п.п. 4.1.,4.3.,4.3.1. Договору ціна даного Договору відповідає загальній вартості Товару, поставленого за цим Договором на протязі його дії, та відповідає сукупній вартості партій Товару згідно видаткових накладних. Оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строк зазначений у видаткових накладних, але не пізніше 30 календарних днів.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2018 року включно. (п. 5.1. Договору).
На виконання своїх зобов'язань за спірним договором позивачем за період часу з 21.05.2018 по 21.06.2018 окремими партіями було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується наданими до суду видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 18 - 133).
Відповідач, в свою чергу, поставлений товар отримав, що підтверджується підписом уповноважених представників та печаткою відповідача на відповідних видаткових накладних, проте оплату поставленого товару не здійснив. Таким чином, за твердженням позивача станом на 22.11.2018 заборгованість відповідача за договором поставки № 148/18 - ХК від 19.01.2018 р. обліковується у розмірі 102481,96 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, що і стало причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 148/18 - ХК від 19.01.2018 здійснив поставку відповідачу за період з 21.05.2018 по 21.06.2018 року товар на суму 102481,96 грн., який прийнятий відповідачем, про що свідчить підписи уповноваженої особи ТОВ "Церій Фарм" на видаткових накладних та скріплення їх печатками товариства.
Безпідставними є посилання відповідача щодо відсутності письмових замовлень на поставку товару, оскільки умовами договору (п. 3.1.) сторонами узгоджено альтернативні способи здійснення замовлень, як шляхом подачі письмової заявки, так і здійснення замовлення засобами телекомунікаційного зв'язку, а відтак відсутність письмової заявки не спростовую факту отримання товару відповідачем.
Посилання відповідача на не надання письмового повідомлення про уповноважених на отримання товару осіб та відсутності прізвищ та посади осіб, які отримали товар, є необґрунтованими, оскільки надані до матеріалів справи первинні документи мають посилання на час здійснення господарської операції, договір, за яким здійснюється поставка товару, кількість та ціна товару, найменування сторін договору (підпис представників постачальника та покупця, печатки юридичних осіб) та всі видаткові накладні скріплені печаткою ТОВ "Церій Фарм".
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до приписів п.п. 2.1, 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як “інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції” лише альтернативно такому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У даному разі, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується саме іншими альтернативними даними, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а саме підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою ТОВ "Церій Фарм".
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Пунктом 3.4. договору від 19.01.2018 № 148/18-хк сторони визначили, що перехід права власності на товар відбувається з моменту фактичної передачі товару в місці поставки у відповідності з п. 3.3 цього договору. Доказом передачі товару у власність покупця є оформлена належним чином видаткова накладна постачальника, підписана уповноваженими особами сторін, за необхідності засвідчена відбитками печаток/штампів сторін.
Отже, з аналізу умов договору вбачається, що первинним документом, яким підтверджується факт здійснення господарської операції з поставки товару за договором визначено видаткову накладну, яка повинна мати реквізити, що надають можливість ідентифікувати відповідний правочин, представників осіб, які беруть участь у його вчиненні (підпис представника договірної сторони та печатку юридичної особи).
Видаткові накладні з боку ТОВ "Церій Фарм" містять підписи осіб та відтиски печатки ТОВ "Церій Фарм", яка не заперечується відповідачем як дійсний відтиск печатки ТОВ "Церій Фарм".
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Доказів вилучення на незаконних підставах у відповідача первинних бухгалтерських документів, певних управлінських та розпорядчих документів, якими підтверджується кількість та види печаток господарства, так само як неправомірне вилучення відповідної печатки ТОВ "Церій Фарм" у відповідальної за її збереження особи та використання печатки за відсутності відповідних повноважень на вчинення відповідних дій, до матеріалів справи не надано. Також, не надано вироку суду в кримінальному провадженні, яким би підтверджувався факт фальсифікації підпису уповноважених осіб чи печатки юридичної особи на спірних видаткових накладних.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що видаткові накладні, які надані позивачем, у сукупності з іншими матеріалами справи є достатніми доказами виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий від позивача товар, фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: відтермінування оплати на 30 днів від дати поставки (п. 4.3.1 договору).
Отже, строк оплати відповідачем отриманого протягом травня-червня 2018 року товару на загальну суму 102481,96 грн, з огляду на вищевикладені положення договору настав, а відтак, відповідно до приписів ст. 612 ЦК України, відповідач визнається таким, що прострочив виконання з оплати поставленого ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." товару за договором поставки № 148/18 - ХК від 19.01.2018.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги копії платіжних доручень від 18.05.2018 на суму 103 120,77 грн та від 04.06.2018 на суму 31 072,87 грн, які на його думку, є доказом сплати заборгованості за спірним договором поставки № 148/18 - ХК від 19.01.2018.
Проте, надані відповідачем копії платіжних доручень від 18.05.2018 на суму 103 120,77 грн та від 04.06.2018 на суму 31 072,87 грн (а.с. 162-163 том І) містять реквізити іншого договору, а саме, договору № 108 від 10.06.2013, що не є належними доказами в обґрунтування своїх заперечень проти позову та підтвердженням здійснення відповідачем частини розрахунку саме за договором поставки № 148/18 - ХК від 19.01.2018.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів взятих на себе зобов'язань за договором, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 102481,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що представник апелянта - відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм", м. Мерефа, Харківська обл., своїм процесуальним правом не скористався та в судові засідання суду апеляційної інстанції 22.05.2019, 11.06.2019 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм", м. Мерефа, Харківська обл., не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2019 у справі №922/3224/18 підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм", м. Мерефа, Харківська обл., на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2019 у справі №922/3224/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2019 у справі №922/3224/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 13.06.2019.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Л.Ф. Чернота