вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2019 р. Справа№ 920/811/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Ігнатюк Г.В.
представники сторін не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Сумській області
на рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2019, повний текст якого складено та підписано 07.02.2019
у справі № 920/811/18 (суддя - Спиридонова Н.О.)
за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області
до комунального підприємства «Водоканал Білопілля»
про стягнення 7 197,38 грн збитків,-
У жовтні 2018 року Державна екологічна інспекція у Сумській області (далі-позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з комунального підприємства «Водоканал Білопілля» (далі-відповідач) 7 197,38 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, з яких: 2 159,21 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 1 439,48 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 3 598,69 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Білопільської міської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Білопільської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані виявленням під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства факту скиду відповідачем зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир без дозволу на спеціальне водокористування, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом та є порушенням вимог статей 44, 48, 49, 70, 95, 101 Водного кодексу України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.01.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявності вини відповідача у здійсненні ним у період з 17.12.2014 року по 29.08.2016 року забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки відповідач довів суду, що ним здійснювалися дії щодо вжиття всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування за вказаний період, що підтверджується листами від 02.12.2014 року, від 21.04.2015 року, від 12.04.2016 року та від 03.08.2016 року. Також, судом першої інстанції взято до увагу те, що факт здійснення відповідачем скиду зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир без дозволу на спеціальне водокористування, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом вже був предметом судового розгляду у справі №920/1263/16, і рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі №920/1263/16, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції від 28.01.2019, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2019 у справі №920/811/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення дійшов до необґрунтованого висновку про те, що в рамках справи №920/1263/17 досліджувались обставини факту скиду відповідачем зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир, без дозволу на спеціальне водокористування, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфат омами та залізом. Крім того, скаржник стверджує, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив факт відсутності в його діях по заподіяній навколишньому природному середовищу шкоди, і ця обставина не була враховано судом першої інстанції при прийняття оскаржуваного судового рішення. Також, скаржник стверджує, що матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.03.2019, справу №920/811/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М. А. - головуюча суддя; судді: Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу №920/811/18 до розгляду на 23.04.2019.
01.04.2019 від відповідача надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. Також, вказує на недоведення позивачем факту заподіяння ним шкоди навколишньому природному середовищу, вжиття ним всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування.
05.04.2019 від Сумської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що третя особа підтримує доводи апеляційної скарги.
15.04.2019 від позивача надійшло до суду клопотання про участь у судовому засіданні 23.04.2019 в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду Сумської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні 23.04.2019 у справі № 920/811/18 в режимі відеоконференції.
Учасники справи в судове засідання, яке відбулося 23.04.2018, не з'явилися. При цьому, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення останніх про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Однак, учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Розгляд справи було відкладено на 28.05.2019 рік.
У судове засідання, 28.05.2019 року представники сторін не з'явились про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.
Матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю зазначених учасників справи, оскільки відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, участь у судовому засіданні учасників процесу суд не визнавав обов'язковою. Також, колегією суддів враховано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачем відповідачу було надано дозвіл на спеціальне водокористування, в тому числі для відведення стічних вод до річки Вир, що підтверджується дозволом УКР 0750 СУМ від 30.08.2016 (а.с.22-24 т.1).
Позивач є органом, який здійснює державний контроль за додержанням підприємствами, в тому числі норм про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, що підтверджується Положенням про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженої Наказом Державної екологічної інспекції України №652 від 28.09.2017 (а.с.41-47 т.1).
В період з 17.08.2016 року по 07.09.2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Литвином В.М. та Литвиненком С.А. в присутності головного інженера КП «Водоканал Білопілля» Могиленець В.П. проведено планову перевірку по дотриманню відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Зазначеною перевіркою було встановлено факт перевищення граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир. Вищезазначений факт підтверджується складеним позивачем за результатами перевірки актом щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.18-23 т.1).
Відповідачем був поданий звіт про використання води за 2016 рік по формі 2-тп (водгосп) (а.с.29-30 т.1).
Позивачу Департаментом екології та охорони природних ресурсів листом від 01-19/812 від 23.03.2018 про надання інформації було надано для ознайомлення та опрацювання матеріали розрахунку нормативів ГДС КП «Водоканал Білопілля» (а.с.25-28 т.1).
З зазначених даних вбачається, що допустимим є скид БСК5 - 2,43 т/рік, ХСК - 10,937 т/рік, азот амонійний - 0,975 т/рік, нітрити - 0,06 т/рік, нітрати - 3,25 т/рік.
У березні 2018 позивач звернувся до Сумського обласного управління водних ресурсів. Зазначене управляння у відповідь на звернення позивача надало лист №499 від 22.03.2018 щодо надання інформації, в якому зазначено, що гідрохімічні вимірювання стічних та очищених вод виконуються за потребою підприємства. За період з 2016 по 2017 роки в лабораторії моніторингу води та грунтів відповідачем очищені стічні води було проконтрольовано в 2016 році в квітні, в липні та серпні і в 2017 році - в березні (а.с.31).
Також, було проведено лабораторні дослідження показників складу та властивостей вод, згідно до актів відбору проб вод №106 від 12.04.2016, №199 від 05.07.2016, №238-239 від 08.08.2016. Вищезазначене підтверджується протоколами дослідження проби поверхневих, підземних та стічних вод №47 від 19.04.2016, №109 від 11.07.2016, №121 від 15.08.2016 (а.с.32-34 т.1).
Розрахунок збитків позивачем проведений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 під № 767/16783, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 №389 (далі-Методика) (а.с.35-36 т.1).
27.03.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №33/03-11, в якій пропонував йому добровільно відшкодувати нанесені державі збитки в наслідок самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами без дозволу на спеціальне водокористування та нормативів ГДС загальною сумою 7 197,38 грн (а.с.37 т.1).
Відповідач, в свою чергу, у відповідь на претензію надіслав позивачу листа №69 від 10.04.2018, в якому зазначив, що аналогічною претензією №3158/09-14 від 26.10.2016 теж було запропоновано добровільно відшкодувати збитки несанкціонованого самовільного використання водних ресурсів в сумі 1 626 883,36 грн. Претензійні вимоги не були виконані, внаслідок чого екологічна інспекція звернулася з позовом до господарського суду Сумської області щодо примусового стягнення з нього збитків. 13.02.2017 господарським судом Сумської області було прийнято рішення, яким відмовлено в задоволенні позову (а.с.38 т.1).
Надаючи юридичну оцінку встановленим судом фактичним обставинам, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
У відповідності до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Згідно статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Частиною першою статті 149 та статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
У відповідності до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно із п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території
Пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачає, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Частина перша статті 49 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Відповідно до ст.95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Стаття 111 Водного кодексу України визначає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Як встановлено вище, розрахунок розміру шкоди позивачем здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року № 767/16783, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 року за № 389, і відповідно до якого розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в наслідок скиду відповідачем зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.-29.08.2016 в річку Вир без дозволу на спеціальне водокористування, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом, складає 7 197,38 грн.
У відповідності до ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Як свідчать матеріали справи та встановлено колегією суддів в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), а сама: 1) протиправність поведінки в діях відповідача полягає у порушенні правових норм ст.ст.44, 49 Водного кодексу України; 2) наслідком діяльності відповідача, що пов'язана зі самовільним скидом зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, закон визначає спричинення шкоди (збитків); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками) полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Відповідач, в процесі своєї діяльності здійснив самовільний скид зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС), в порушення норм ст.ст.44, 49 Водного кодексу України, без відповідного на те дозволу, спричинивши державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок); 4) вина відповідача полягає у скиді відповідачем зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.-29.08.2016 в річку Вир без відповідного на те дозволу, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності вини відповідача у здійсненні ним у період з 17.12.2014 року по 29.08.2016 року забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки відповідач довів суду, що ним здійснювалися дії щодо вжиття всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування за вказаний період, що підтверджується листами від 02.12.2014 року, від 21.04.2015 року, від 12.04.2016 року та від 03.08.2016 року. Також, судом першої інстанції взято до увагу те, що факт здійснення відповідачем скиду зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир без дозволу на спеціальне водокористування, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом вже був предметом судового розгляду у справі №920/1263/16, і рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі №920/1263/16, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дані висновки зроблені внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з огляду на таке.
Предметом розгляду у справі №920/1263/16 було стягнення з відповідача 1 626 883,36 грн шкоди, завданої у зв'язку із здійсненням забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування в період з 17.12.2014 по 29.08.2016, що є порушенням вимог статтей 44, 48, 49 Водного кодексу України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі №920/1263/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.83-85 т.1).
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявності вини відповідача у здійсненні ним у період з 17.12.2014 року по 29.08.2016 року забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки відповідач довів суду, що ним здійснювалися дії щодо вжиття всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування за вказаний період, що підтверджується листами від 02.12.2014 року, від 21.04.2015 року, від 12.04.2016 року та від 03.08.2016 року.
Таким чином, предметом дослідження у справі №920/1263/17 були обставини здійснення відповідачем самовільного забору та використання підземних вод на суму збитків 1 626 883,36 грн.
В той же час, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача збитків в сумі 7 197,38 грн, завданих внаслідок скиду відповідачем зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир без дозволу на спеціальне водокористування, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом та в порушення вимог статей 44, 48, 49, 70, 95, 101 Водного кодексу України.
Доказів того, що сума збитків 7 197,38 грн входила в предмет позовних вимог у справі №920/1263/17, а також того, що в межах зазначеної справи досліджувались обставини факту скидання відповідачем зворотних вод з перевищенням нормативів граничнодопустимого скиду (ГДС) за період з 01.01.2016 по 29.08.2016 в річку Вир без відповідного на те дозволу, що призвело до її забруднення БСК5, ХСК, нітратами, азотом амонійним, фосфатами, залізом, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене та доведеність позивачем існування всіх елементів цивільного правопорушення, за наявності яких приписи чинного законодавства України пов'язують можливість стягнення з відповідача завданих збитків, колегія суддів вважає, що вимогу позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 7 197,39 грн суд першої інстанцій не правомірно визнав необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
З огляду на що, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позовні вимог підлягають задоволенню на загальну суму 7 197,39 грн.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 7 197,38 грн збитків, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, шляхом її перерахування одержувачам: 2 159,21 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 1 439,48 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 3 598,69 грн - до спеціального місцевого бюджету Білопільської міської ради.
Доводи, наведені відповідачем у відзиві, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Поданий Сумською обласною радою відзив на апеляційну скаргу, колегією суддів не приймається до уваги та залишається без розгляду, оскільки остання не є учасником справи.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов слід задовольнити .
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2019 у справі №920/811/18 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 28.01.2019 у справі №920/811/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3. Стягнути з комунального підприємства «Водоканал Білопілля» (41800, Сумська область, місто Білопілля, вулиця Торгова площа, 27; код 33429825) 7 197 (сім тисяч сто дев'яносто сім) грн 38 коп. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, шляхом її перерахування одержувачам: : 2 159 (дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн 21 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 1 439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн 48 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 3 598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн 69 коп. - до спеціального місцевого бюджету Білопільської міської ради.
4. Стягнути з комунального підприємства «Водоканал Білопілля» (41800, Сумська область, місто Білопілля, вулиця Торгова площа, 27; код 33429825) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м.Суми, вул.Першотравнева, 29; код 37970834) 1 762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору за подачу позовної заяви, 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5.Видачу наказів доручити господарському суду Сумської області.
6.Матеріали справи №920/811/18 повернути до господарському суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко