ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 червня 2019 року Справа №906/1/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Берун О.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник Орел С.С. - адвокат
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 21.02.19р. суддею Шніт А.В. у м.Житомирі, повний текст складено 21.02.19р. у справі № 906/1/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)"
про стягнення 20726,26 грн
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.02.19р. у справі №906/1/19 в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" про стягнення 20726,26грн. відмовлено.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що природний газ був поставлений відповідачу в період січень-лютий 2014 року для виробництва теплової енергії. Заборгованість, на яку нараховані заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні, сплачувалась відповідачем з простроченням протягом 2014 року; остаточний розрахунок за отриманий газ проведено 24.12.2014р., що підтверджується виписками із особового рахунку відповідача.
2.2. Відтак, заборгованість Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" погашена в повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016, тобто, до 30.11.2016.
2.3. За таких обставин на таку заборгованість не нараховується неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.19р. у справі № 906/1/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" про стягнення 20726,26 грн., відповідно у якій просить, поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2019р. у справі №906/1/19; скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2019р. у справі №906/1/19 та прийняти нове рішення про стягнення з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 20726,26 грн., у тому числі: пеня - 6275,86 грн., 3% річних - 1639,91 грн., інфляційних втрат - 12810,49 грн.; стягнути з ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судовий збір за подання позову та скарги.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та процесуального (ст. 7, 86, 38 Господарського процесуального кодексу України) права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.
3.3. Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні господарського суду Житомирської області не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги ст. 7, 38, 86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття незаконного рішення.
3.4. Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Вважає, що застосування Закону до спірних правовідносин є неправомірним.
3.5. Також вказує, що виходячи з аналізу положень ст. 3 Закону, учасниками процедури врегулюванні заборгованості (яка включає в себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Матеріали справи не містять належні докази, що відповідач є теплопостачальною організацією, таким чином відмова у задоволенні позовних вимог - незаконна.
3.6. Також матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч.3 ст.7 Закону 1730 є невірним.
3.7. Апелянт посилається на аналогічну позицію стосовно обов'язковості включення до реєстру підприємств, що є учасниками процедури врегулювання заборгованості, яка викладена у ряді постанов Вищого господарського суду України, зокрема у справах №910/15010/16, №910/16766/13, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16, №911/3951/16.
3.8. Зазначає, що судом першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним судовим рішенням, відтак ухваливши рішення, судом порушено ряд норм законодавства, що регулюють спірні відносини.
3.9. На момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а тому не може бути учасником процедур, які визначені Законом 1730.
3.10. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач має у своїй власності або користування теплогенеруюче обладнання для виробництва теплової енергії. Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та теплопостачання теплової енергії не підтверджується відповідними ліцензіями.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. До початку розгляду апеляційної скарги від відповідача надійшов відзив на таку скаргу, у якій він заперечує доводи апелянта, вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
4.2. Інших заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.
4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2019 року у справі №906/1/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII (далі по тексту постанови також - Закон-1730);
Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 (далі по тексту постанови також - Порядок №93);
Закон України "Про судовий збір".
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається із матеріалів справи 27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Підприємство Житомирської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області №4" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №530/14-ТЕ-10 (далі - Договір) (а.с.13-18) з додатковими угодами №1 від 31.01.2014, №2 від 30.04.2014 (а.с.19-20).
7.3. Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
7.3.1. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2 договору).
7.3.2. За умовами п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця.
7.3.3. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
7.3.4. Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлавузлів обліку газу покупця.
7.3.5. У пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
7.3.6. Згідно з п.6.1 даного договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
7.4. На виконання умов договору №530/14-ТЕ-10 в період січень-лютий 2014 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 67655,53грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 43935,45грн, від 28.02.2014 на суму 23720,08грн, які підписано та скріплено печатками сторін (а.с.23-24).
7.5. В свою чергу відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу в період січень-лютий 2014 виконав у повному обсязі, сплативши позивачу всю суму заборгованості, однак при цьому порушив встановлені договором строки для оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача за період з 15.02.2014 по 23.12.2014 пені у сумі 6275,86грн, 3 % річних у розмірі 1639,91грн та інфляційних втрат у розмірі 12810,49грн за період з березня по листопад 2014 року.
7.6. В обґрунтування своїх вимог, позивач надав опис операцій по підприємству, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та послідовність їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості. Згідно з даним розрахунком, відповідач здійснив повну оплату за природний газ за вказаний період, основний борг відсутній, остаточне погашення здійснено 24.12.2014р. (а.с.26).
7.7. За результатами розгляду позову місцевим господарським судом було відмовлено у його задоволенні з підстав, викладених у п.п.2.1.-2.3. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін з наступного.
8.2. За змістом ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
8.3. Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
8.4. Договірні умови позивачем були виконані у повному обсязі (п.7.4. цієї постанови), а відповідачем була допущена затримка у розрахунках, що не може свідчити про належність виконання зобов'язання відповідачем (п.7.5. цієї постанови).
8.5. Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
8.6. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
8.7. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
8.8. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
8.9. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.10. Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
8.11. Згідно положень ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
8.12. Із змісту пункту 1.2 укладеного сторонами договору №530/14-ТЕ-10 від 27.11.2013 вбачається, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками.
8.13. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р., який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
8.13.1 Відповідно до приписів статті 1 Закону-1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
8.13.2. Згідно зі статтею 2 Закону-1730 дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
8.13.3. Частиною першою статті 3 Закону-1730 передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
8.14. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
8.15. Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.
8.16. Разом із тим, частиною 3 статті 7 Закону-1730, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
8.17. Помилковим є твердження апелянта, що незважаючи на відсутність заборгованості за поставлений природний газ на день набрання Законом-1730 чинності, нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється незалежно від наявності чи відсутності такої заборгованості, оскільки боржник не зареєстрований у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі також - Реєстр).
8.18. Адже частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 є нормою прямої дії. При цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
8.19. Отже, для правильного застосування положень Закону-1730, судом повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.2016р., а саме до 30.11.2016р..
8.20. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом-1730, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати на підставі частини третьої статті 7 Закону-1730.
8.21. Аналогічна правова позиція та висновки щодо застосування ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 №904/10745/16, 07.02.2018 №927/1152/16, 22.03.2018 №914/123/17, 23.07.2018 №904/10294/17.
8.22. Як зазначалося у даній постанові вище (п.7.6.) остаточний розрахунок за отриманий газ відповідачем проведено 24.12.2014р.
8.23. Відтак, заборгованість Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" погашена в повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016, тобто, до 30.11.2016.
8.24. За наведених обставин, та, з урахуванням приписів норм Закону-1730, на заборгованість, допущену відповідачем при виконанні умов Договору (п.7.2. цієї постанови) позивачем не повинна була нараховуватися неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягали списанню.
8.25. Покликання апелянта у апеляційній скарзі на постанови Вищого господарського суду України апеляційний господарський суд не приймає до уваги, враховуючи, що Верховним Судом значно пізніше надано правову кваліфікацію як щодо аналогічних правовідносин так і щодо застосування Закону-1730.
Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.
8.26. Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
8.27. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.28. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Житомирської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.29. За таких обставин апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2019 року у справі №906/1/19 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2019 року у справі №906/1/19 сплатило судовий збір у розмірі 2643,00 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".
10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 15.03.19р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 21 лютого 2019 року у справі №906/1/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/1/19 повернути господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "13" червня 2019 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.