вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" червня 2019 р. Справа№ 911/2001/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Костяк В.Д.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»
на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2019
у справі № 911/2001/18 (суддя Бацуца В. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабушкін сад»
до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ «Бабушкін сад», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (надалі - ПРАТ «Київобленерго», відповідач) про зобов'язання здійснити коригування договірної величини відповідно до заяви від 10.01.2018. до рівня 96 720 кВт*год за січень 2018 року, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 220054646 від 17.05.2012.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2019 у справі № 911/2001/18 позов задоволено повністю, зобов'язано ПРАТ «Київобленерго» здійснити коригування договірної величини відповідно до заяви від 10.01.2018 ТОВ «Бабушкін сад» до рівня 96 720 кВт*год за січень 2018 року, стягнуто з ПРАТ «Київобленерго» на користь ТОВ «Бабушкін сад» 1 762,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність у позивача заборгованості за спожиту в попередніх періодах електричну енергію, невиконання позивачем оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії та невиконання і недотримання позивачем інших умов, передбачених положеннями пунктів 5.5., 5.6. договору, п. 1.1. додатку № 4 до договору та положень п. 4.4. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (даті - ПКЕЕ); відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували прийняття відповідачем обґрунтованої відмови та повідомлення про неї позивача за результатами розгляду заяви останнього щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 року; у встановлені ПКЕЕ та договором порядку та строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 року за результатами розгляду листа позивача № 2018/01-10 від 10.01.2018 безпідставно не виконав.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ПРАТ «Київобленерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказував на те, що судом не враховано відсутність правових підстав для здійснення відповідачем коригування договірної величини відповідно до заяви позивача за січень 2018 року; всупереч умовам п. 5.6 договору, позивач несвоєчасно (не за 5 робочих днів до кінця розрахункового періоду) звернувся до відповідача за коригуванням договірних величин споживання електричної енергії, оскільки субота 13.01.2018 була неробочим днем, а відтак, відповідач мав законні підстави не здійснювати коригування; судом не взято до уваги, що позивач не надав належних та допустимих доказів оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії, чим не дотримано п. 4.4 ПКЕЕ; позивач в повному обсязі оплатив двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії за договором.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПРАТ «Київобленерго» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2019 у справі №911/2001/18, призначено її до розгляду на 06.05.2019, встановлено позивачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та від 20.05.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи №911/2001/18 оголошувались перерви на 20.05.2019 та 12.06.2019 відповідно.
У судове засідання 12.06.2019 позивач явку свого уповноваженого представника в черговий раз не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, заслухавши думку представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2019 у справі № 911/2001/18 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
12.06.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго», яке в подальшому змінило найменування на ПРАТ «Київобленерго» (у тексті договору - постачальник) та ТОВ «Бабушкін сад» (у тексті договору - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 220054646 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 400 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.
Точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ.
Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та споживача про покази приладів обліку».
Пунктом 2.3.4. договору встановлено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно Додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Згідно з п. 3.1.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на умовах передбачених в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії, на умовах, передбачених в додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», та інші платежі обумовлені цим договором.
Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.2 цього договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 5.2. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою додатку № 2 «Обсяги постачання електричної, енергії споживачу та субспоживачу».
Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.
Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.
У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання.
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.
Відповідно до п. 5.5. договору звернення споживача щодо коригування договірних величин протягом поточного розрахункового періоду, але не пізніше ніж за 10 днів до кінця поточного розрахункового періоду, розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Згідно з п. 7.5. договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 6 «Порядок зняття показів розрахунків приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку» оформлюються такі документи:
- акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції);
- акт результатів замірів електричної потужності (у разі потреби за ініціативи постачальника).
Пунктом 9.4. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до _____ р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Одночасно із укладенням договору сторонами було підписано додаток № 1 до договору - Загальна однолінійна схема електропостачання, додаток № 2 до договору - Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу, додаток № 4 до договору - Порядок розрахунків за активну електроенергію, та ін.
Згідно з п. 1.1. додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» розрахунковий період встановлено споживачу з 17 числа календарного місяця до 17 числа наступного місяця.
10.12.2013 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 98-99), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 5.5. договору у наступній редакції: «Звернення споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та/або електричної потужності протягом поточного розрахункового періоду, надане постачальнику але не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду, розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За дату надходження звернення приймається дата реєстрації постачальником письмового звернення споживача.».
Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2017 позивач надав відповідачеві заявку, у якій просив останнього встановити договірну величину в межах дозволеної потужності на 2018 рік у розмірі 382, 2 тис кВт*год, у тому числі, у січні - 34,6 тис кВт*год (а.с. 33).
04.01.2018 позивачем було оплачено відповідачу електроенергію згідно рахунку № 8777897433 від 15.12.2017 на січень 2018 та перераховано відповідачеві грошові кошти у розмірі 215 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 04.01.2018 (а.с. 109).
10.01.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 2018/01-10 від 10.01.2018 «Про коригування договірної величини споживання електричної енергії січня 2018р.», в якому просив останнього у зв'язку із виробничою необхідністю збільшення обсягів робіт, скоригувати договірну величину січня 2018 року в сторону збільшення на 62120 кВт*год, до рівня фактичного споживання оплаченої величини 96 720 кВт*год (а.с. 22).
Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідні коригування договірної величини відповідачем не були проведені, у зв'язку з чим останнім здійснено нарахування штрафу шляхом його утримання з позивача.
Так, у січні 2018 року відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 8875802095 від 15.01.2018 за січень 2018 року на загальну суму нарахування 380 470,20 грн, у тому числі, за перевищення договірної величини споживання на суму 149 731,09 грн (а.с. 88-89).
25.01.2018 позивач звернувся до відповідача із листом № 2018/01-25 від 25.01.2018, у якому просив останнього скасувати нарахування за перевищення договірної величини за січень 2017 року на суму 149 731,09 грн (а.с. 23).
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо здійснення коригування договірної величини споживання електричної енергії за січень 2018 року відповідно до заяви позивача від 10.01.2018, останній звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позову ТОВ «Бабушкін сад», а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України.
Так, згідно зі ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Як правильно зауважив суд першої інстанції, регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про електроенергетику», постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» № 28 від 31.07.1996, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» № 312 від 14.03.2018, іншими нормативно-правовими актами та безпосередньо договором, у разі його підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, укладення ПРАТ «Київобленерго» та ТОВ «Бабушкін сад» договору про постачання електричної енергії № 220054646 від 17.05.2012 було спрямоване на отримання останнім погодженого сторонами обсягу електричної енергії та одночасного обов'язку здійснювати оплату вартості електричної енергії у встановлений строк.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
При цьому, згідно з пунктами 4.1., 4.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою № 28 від 31.07.1996 Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - ПКЕЕ), постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальна організація) забезпечує рівень надійності електропостачання відповідно до узгодженої в договорі категорії з надійності електропостачання.
Споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження енергосистеми граничну величину споживання електричної потужності, доведену цьому споживачу відповідно до умов договору.
За взаємною згодою сторін рівень споживання електричної потужності може регулюватися шляхом встановлення автоматичних засобів обмеження електроспоживання.
Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15% обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору.
Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії.
Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.
Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.
Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.
Відповідно до п. 4.4. ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.
У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.
Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.
Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.
За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.
Як було зазначено вище, пунктом 5.5 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 10.12.2013) встановлено, що звернення споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та/або електричної потужності протягом поточного розрахункового періоду, надане постачальнику але не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду, розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За дату надходження звернення приймається дата реєстрації постачальником письмового звернення споживача.
Відповідно до п. 5.6. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2013) коригування договірної величини споживання електричної енергії та/або договірної (граничної) величини електричної потужності проводиться постачальником при виконанні споживачем наступних умов:
- надання споживачем письмового звернення постачальнику про коригування договірної величини електричної енергії на протязі поточного розрахункового періоду не пізніше ніж за п'ять робочих днів до його закінчення;
- відсутності у споживача заборгованості за спожиту в попередніх періодах електричну енергію;
- своєчасного виконання споживачем платежів, передбачених на розрахунковий період в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»;
- виконання споживачем оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії.
У разі неповної оплати споживачем додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії, коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності в сторону збільшення проводиться на величину фактично оплачених додатково заявлених обсягів, що існує на момент розгляду заяви.
Датою коригування договірної величини споживання електричної енергії вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів електричної енергії.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що умови договору та положення ПКЕЕ не передбачають обов'язку відповідача здійснювати коригування договірної величини споживання електричної енергії відповідно до заявки споживача, оскільки пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду, а право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин передбачено лише у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.
Разом з тим, як було зазначено вище, 04.01.2018 позивачем було оплачено електроенергію згідно рахунку № 8777897433 від 15.12.2017 на січень 2018 року та перераховано відповідачеві грошові кошти у розмірі 215 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 04.01.2018.
10.01.2018 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 2018/01-10 від 10.01.2018 «Про коригування договірної величини споживання електричної енергії січня 2018 р.» (вх. № 136 від 10.01.2018 ), у якому просив останнього у зв'язку із виробничою необхідністю збільшення обсягів робіт, скоригувати договірну величину січня 2018 року в сторону збільшення на 62120 кВт*год, до рівня фактичного споживання оплаченої величини 96 720 кВт*год.
При цьому, доводи апелянта про те, що відповідач мав законні підстави не здійснювати коригування, оскільки всупереч умовам п. 5.6 договору, позивач несвоєчасно (не за 5 робочих днів до кінця розрахункового періоду) звернувся до відповідача за коригуванням договірних величин споживання електричної енергії, адже субота 13.01.2018 була неробочим днем, а розрахунковим періодом згідно з п. 1.1 додатку №4 договору є період з 17.12.2017 по 16.01.2018, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 1.1. додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» розрахунковий період встановлено споживачу з 17 числа календарного місяця до 17 числа наступного місяця.
Згідно з частинами першою, другою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253, ч. 3 ст. 254 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Згідно з усталеною судовою практикою, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17, від 08.10.2018 у справі №927/490/18.
З огляду на вищевикладене, визначаючи крайню дату можливості звернення позивача до відповідача із заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії, необхідно виходити з того, що кінцевою датою розрахункового періоду у даному випадку є 17.01.2018, а відтак, з урахуванням вихідних днів - 13.01.2018 та 14.01.2018, вимога про звернення з відповідною заявою за 5 робочих днів до кінця розрахункового періоду була дотримана позивачем шляхом звернення до відповідача 10.01.2018.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивач, в порушення вимог п. 4.4 ПКЕЕ, не здійснив оплату додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії відповідно до поданої ним заяви на коригування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що попередньо погоджена сторонами договірна величина споживання електричної енергії в межах дозволеної потужності у січні 2018 року становила 34 600 кВт*год.
Відповідно до заяви вих. № 2018/01-10 від 10.01.2018 позивач просив відповідача відкоригувати договірну величину за січень 2018 року в сторону збільшення на 62 120 кВт*год до рівня фактичного споживання оплаченої величини 96 720 кВт*год.
Таким чином, згідно з вимогами п. 5.6. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2013) позивач повинен був здійснити оплату додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії у розмірі 62 120 кВт*год.
З наданих відповідачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію за грудень 2017 року та січень 2018 року вбачається, що залишок коштів з попереднього розрахункового періоду (грудень 2017 року) станом на січень 2018 року становив 2 806,20 грн.
Платіжним дорученням № 7 від 04.01.2018 позивачем було перераховано відповідачеві грошові кошти у сумі 215 000,00 грн.
При цьому, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, тариф за електроенергію за січень 2018 року складав 2,44964 грн з ПДВ за 1 кВт*год.
Отже, позивачем було оплачено в розрахунковому періоді - січень 2018 року 88 913,55 кВт*год (217 806,20 грн / 2,44964), що навіть більше, аніж було додатково заявлено позивачем (62 120 кВт*год).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 року, а саме, своєчасно - за 5 робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду (до 17.01.2018), за відсутності у нього заборгованості за спожиту у попередніх періодах електричну енергію та з урахуванням здійсненої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії.
Заперечення відповідача стосовно того, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 року за результатами розгляду листа позивача № 2018/01-10 від 10.01.2018 «Про коригування договірної величини споживання електричної енергії січня 2018 р.» у зв'язку з тим, що позивачем не було виконано і дотримано всіх умов, передбачених положеннями пунктів 5.5., 5.6. договору, п. 1.1. додатку № 4 до договору та положень п. 4.4. ПКЕЕ, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що розмір фактично спожитої у спірному розрахунковому періоді електричної енергії не впливає на обов'язок відповідача здійснити коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 року на підставі заявлених обсягів згідно з листом ТОВ «Бабушкін сад» №2018/01-10 від 10.01.2018.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що у встановлені ПКЕЕ та договором порядку та строк, а також станом на час розгляду справи ПРАТ «Київобленерго» обов'язок щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 року за результатами розгляду листа ТОВ «Бабушкін сад» № 2018/01-10 від 10.01.2018 «Про коригування договірної величини споживання електричної енергії січня 2018 р.» безпідставно не виконало.
При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається, заперечуючи проти позову, зокрема, на підтвердження наявності у позивача заборгованості за спожиту в попередніх періодах електричну енергію, невиконання позивачем оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії та невиконання і недотримання позивачем інших умов, передбачених положеннями пунктів 5.5., 5.6. договору, п. 1.1. додатку № 4 до договору та положень п. 4.4. ПКЕЕ.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем обґрунтованої відмови та повідомлення про неї позивача за результатами розгляду заяви останнього щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення у січні 2018 році.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога ТОВ «Бабушкін сад» до ПРАТ «Київобленерго» про зобов'язання здійснити коригування договірної величини відповідно до заяви від 10.01.2018 до рівня 96 720 кВт*год за січень 2018 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2019 у справі №911/2001/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПРАТ «Київобленерго» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2019 у справі №911/2001/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2019 у справі №911/2001/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2001/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.06.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
С.Я. Дикунська