Справа № 2-а-86\2010р.
Ім'ям України
23 лютого 2010 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
У складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
при секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня як учаснику війни, -
Встановив:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня як учаснику війни, посилаючись на наступне:
Згідно посвідченняНОМЕР_1 виданого 14.08.1997 року вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветереанів війни - учасників війни.
На підставі ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року їй, учаснику війни, повинна виплачуватися щорічна до 5 травня разова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Але фактично їй проводиться оплата лише в невеликій сумі. За 2007 рік їй було виплачено 55 грн, за 2008 рік було виплачено 65 грн, за 2009 рік було виплачено - 70 грн. Прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.14 ЗУ ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за період 2007-2009 років і стягнути на її користь недоплачену суму 3965 грн., поновивши строк для звернення до суду у зв'язку з пропуском з поважної причини.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, свої позовні вимоги підтримала і прохає їх задовольнити.
Відповідач по справі - представник Головного Управління праці та соціального захисту населення в Дніпропетровській обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, будучи повідомлений про день та час слухання справи належним чином.
Третя особа по справі - представник Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації, у судове засідання не з'явився, подавши заяву про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги позивача не визнав, прохає їй у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши письмові докази, надані сторонами по справі, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав:
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого 14.08.1997 року є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
У відповідності до статті 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Виплата така проводиться Головним Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Відповідно до приписів статті 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України”.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік“ мінімальна пенсія за віком у 2007 році встановлена у розмірі: з 01.01.2007р по 31.03.2007р - 380 грн, з 01.04.2007р по 30.09.2007р - 406 грн, з 01.10.2007р по 31.12.2007р - 411 грн, а Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна пенсія за віком встановлена у розмірі: з 01.01.2008р по 31.03.2008р - 470 грн, з 01.04.2008р по 30.06.2008р - 481 грн, з 01.07.2008р по 30.09.2008р - 482 грн, з 01.10.2008р по 31.12.2008р - 498 грн. Станом на день розгляду справи у суді мінімальний розмір пенсії за віком у 2009 році встановлений у 498 грн.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач отримував разову грошову допомогу, але не в повному обсязі, а саме: - у 2007році - 55 грн, у 2008 році - 65грн, у 2009 році - 70 грн. Всі виплати були проведені у квітні місяці, що свідчить довідка, видана 23.01.2010 року за № 2-а-86 Управлінням праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської РДА
Статтею 17-1 ЗУ “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
На протязі 1995-2008 років в Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль-ного захисту” неодноразово вносилися зміни, Закон неодноразово призупинявся, в тому числі і Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, до нього вносилися зміни Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“. У зв'язку з чим встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки, які суперечили вимогам статтей 12-16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Враховуючи той факт, що дії статей ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” були зупинені відповідними ЗУ ”Про Державний бюджет України”, то застосування норм матеріального права, статей 12-16 вказаного Закону, застосуванню не підлягали.
Отримання позивачем щорічної разової грошової допомоги у розмірах, встановлених Законами України “Про Державний бюджет України” - останнім не заперечується.
Відповідно до частини 2 статті 95 Конституції України виключно Законом України “Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 ст.4, ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що Управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.
Порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.1 якої передбачає, що Міністерство фінансів і Держказначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 3.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановлена сума для визначення розмірів та підвищень соціальних виплат (в тому числі одноразових допомог учасникам бойових дій) у розмірі 19,91 грн.
У відповідності до рішення № 6-рп від 9.07.2007 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Консти-туції України (конституційності) положень статей 29,36, частини другої статті 56, частини другої статті 62… (справа про соціальні гарантії громадян) - положення статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визнано неконституційними, тому виплати за 2007 рік слід проводити у відповідності вказаного Закону України у повному обсязі.
Дане Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані не конституційними.
У відповідності до статті 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки згідно статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України ( конституційність) :законів та інших правових актів Верховної Ради України.. та офіційне тлумачення Конституції України та законів України, - з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Офіційне тлумачення Конституції України та законів України Конституційним Судом України має «зворотну силу». Її межі визначаються моментом набрання чинності самими положеннями Конституції України та законами України, що інтерпретуються.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-провові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки рішення № 6-рп від 9.07.2007 року Конституційного Суду України було прийняте вже після виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги, суд прийшов до висновку про те, що виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007 року проведена у відповідності до діючого на той час закону і тому розмір виплати не підлягає перерахуванню у відповідності до вимог ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року.
Вирішуючи питання про вимоги позивача ОСОБА_1 відносно виплати їй щорічної грошової допомоги за 2008 рік, судом встановлено, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 22.05.2008 року №10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі і положення пункту 20 розділу 2 Закону України и” Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст.147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України - є остаточним та обов'язковим до виконання на всій території України та всіма суб”єктами владних повноважень і їх посадовими особами.
Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України і частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, що регулюються Законом України “Про Державний бюджет України“ є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання) зміст прав і свобод людини- це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик прав. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь - яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є інвалідом війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є інвалідами та ветеранами війни.
Тобто, між позивачем і державою встановлений певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі статусом “Ветеран війни”.
За змістом положень частини 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Функції з призначення, виплати разової грошової допомоги щорічно до 5 травня діючим законодавством покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення,що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту” передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги доводи відповідача, судом встановлено, що позивач одержав у квітні 2007-2008 років щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004 року “Про за без-печення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України” Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Законом України “Про Державний бюджет України на відповідні роки”, виключно якими, згідно частини 2 статті 95 Конституції України, визначаються будь-які видатки держави на загально-суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
У 2009 році Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Конституційним Судом України рішення про зміну розміру виплати щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам війни - не приймалося.
Законом України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у ст.14 передбачена виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учаснику війни у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Станом на день розгляду справи у суді дана стаття Закону не змінена, тому суд, виходячи з того, що на час розгляду справи розмір мінімальної пенсії становить 498 грн - прийшов до висновку, що право позивача на отримання такої допомоги у розмірі 1424 грн у квітні 2009 року, коли їй було виплачено лише 70 грн - було порушене і тому її позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого вказаною статтею Закону.
Позивач у заяві ставить питання про поновлення їй строку на звернення до суду, у зв'язку з пропуском строку з поважних причин, так як відомо їй стало про недоплачену їй суму по допомозі лише у літку 2009 року у зв'язку з тим, що вона за станом здоров'я мало спілкується із людьми, що не давало можливості своєчасно звернутися до суду.
Зазначені фактичні дані знаходять своє підтвердження, тому для суду це є підставою для визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та розгляду адміністративної справи в порядку, встановленому КАС України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід частково задовольнити.
Керуючись статею 6, 11 17, 71, 159-163 КАСУкраїни, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністра-тивним позовом про стягнення недоплаченої суми по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня за 2007 рік, у зв'язку з поважністю причини пропуску строку звернення.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації в частині невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2009 рік.
Стягнути з Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2009 ріку у розмірі 1424 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржене до Апеляційного Адміністративного суду Дніпро-петровської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту оголошення постанови.
Головуючий: