83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.03.10 р. Справа № 41/16пн
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Золотарівської сільської ради Шахтарського району, с. Золотарівка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Асі Ойл”, м. Донецьк
про:
1. зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, шліхом зносу споруд і будівель, розташованих на автозаправній станції;
2. стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 19370,90 грн.;
3. стягнення на користь Золотарівської сільської ради шкоди, спричиненої внаслідок зняття ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 6064,83 грн.
При участі представників:
від позивача: Мацеля О.М. - голова (посвідчення№1)
Компанієць І.М.- довіреність від 16.02.2010 №01-23-55
від відповідача: Русанов С.В. - генеральний директор,
Давиденко К.Ю. - довіреність від 13.08.2007р.
Шахтарський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Золотарівської сільської ради Шахтарського району до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асі Ойл”, м. Донецьк про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, шліхом зносу споруд і будівель, розташованих на автозаправній станції, а саме: інформаційного табло, навісу над колонками газового палива, будівлі операторської (розмірами біля 6,0х8,0 м), господарчої будівлі (розмірами біля 10,0х5,0 м), наземної трансформаторної підстанції (модуль), кам'яного туалету, підземного резервуару для зберігання палива, двох мачт зовнішнього освітлення майданчика, благоустрою майданчика (асфальтового покриття під'їзних шляхів, під навісами покриття з тротуарної плитки, огорожі шляхів газону з бордюрних плит); стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 19370,90 грн.; стягнення на користь Золотарівської сільської ради шкоди, спричиненої внаслідок зняття ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 6064,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що в ході перевірки встановлено факт порушення відповідачем вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає у використанні земельної ділянки без розробки та реєстрації у встановленому порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,319 га під обслуговування придбаних споруд АЗС, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,3523 га для розширення АЗС, роботи по будівництву та розширенню АЗС на площі 0,3523 га виконані зі зняттям поверхневого шару ґрунту без отримання спеціального дозволу з порушенням вимог ст. 168 Земельного кодексу України. Прокурором зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки призвело до порушення суміжних прав землекористувачів, крім того, самовільно зайнята земельна ділянка перебуває в межах відведення „Облавтодор”, чим порушено ст. 95 Земельного кодексу України.
Прокурором зазначено, що нарахована сума шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, становить 19370,90 грн., сума заподіяної шкоди внаслідок зняття ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу становить 6064,83 грн., суми шкоди відповідачем до цього часу не сплачено.
Позивачем позовні вимоги прокурора підтримано та додатково пояснено суду, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для функціонування АЗС відповідачу не проводилася та дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті не надавався. Позивачем зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Золотарівської сільської ради Шахтарського району, відповідно до розділу Х частини 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.
Представником позивача в судовому засіданні пояснено суду, що спірна земельна ділянка, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, розташована за межами населеного пункту, та повноваження щодо розпорядження нею наявні у Шахтарської районної державної адміністрації.
Відповідач, згідно з відзивом на потворну заяву, та доповненнями до заперечень на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись не те, що позивачем у встановленому законом порядку набуто та зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, та, таким чином, до відповідача в силу закону перейшло право користування цією земельною ділянкою та твердження відповідача щодо самовільного зайняття не відповідають дійсності. Відповідачем зазначено, що ним не здійснювались дії, пов'язані зі зняттям родючого гару ґрунту, межі земельної ділянки не розширювались.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Державним інспектором відділу звернень громадян та адміністративного впровадження Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 23.11.2009 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні земель Золотаревської сільської ради при розміщенні та функціонуванні авто заправки, результати якої викладені в акті перевірки від 23.11.2009 року.
Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,672 га для розміщення та функціонування автозаправочної станції уздовж автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка, майно зареєстровано згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно САА № 673921 від 23.10.2006 року на підставі рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2006 року, земельна ділянка відноситься до земель запасу транспорту Золотарівської сільської ради. Відповідно до матеріалів БТІ загальна площа під обслуговування автозаправної станції становить 0,3197 га, та, таким чином, площа 0,3523 га самовільно зайнята під розширення АЗС. На час перевірки земельна ділянка (0,3197 га - обслуговування АЗС, 0,3523 га - розширення АЗС) використовується без розробки правовстановлюючих документів та їх реєстрації у встановленому законодавством порядку в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Роботи по розширенню АЗС на площі 0,3523 га виконано зі зняттям ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу в порушення ст. 168 Земельного кодексу України.
За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу 23.11.2009 року видано, зокрема, припис № 033241, яким відповідачу приписано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, та припис № 033240, яким приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства України.
Як зазначалось, прокурор звернувся до суду з вимогою, зокрема, про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, шліхом зносу споруд і будівель, розташованих на автозаправній станції. Такі вимоги прокурором заявлені в інтересах держави в особі Золотаревської сільської ради.
Як зазначалось, представником позивача в судовому засіданні пояснено суду, що спірна земельна ділянка, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, розташована за межами населеного пункту, та повноваження щодо розпорядження нею наявні у Шахтарської районної державної адміністрації.
Стаття 17 Земельного кодексу України встановлює повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” визначено, що місцева державна адміністрація, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно п. 12 розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу України До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
З огляду на наведені положення законодавства та з огляду на те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, особою, що здійснює повноваження власника спірної земельної ділянки є Шахтарська районна державна адміністрація. Золотарівська сільська рада не є належним позивачем у справі, не визначена законом в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аси-Ойл” та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „Термінал” укладений попередній договір, згідно з умовами якого сторони договору дійшли згоди щодо купівлі-продажу комплексу будівель і споруд Автозаправного комплексу "Харцизька", розташованого у м.Харцизьк по автотрасі Харцизьк-Іловайськ та позначеного в технічній документації: літ.А - АЗС загальною площею 64,9 кв.м., літ.Б - вбиральня, літ.В - гараж загальною площею 111,3 кв.м.
На виконання умов попереднього договору б/н 21.08.2006р. між позивачем та відповідачем за цим позовом підписаний акт приймання -передачі нерухомості, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „Термінал”, м.Харцизьк передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Аси-Ойл”, м. Донецьк прийняло комплекс будівель та споруд АЗС „Харцизька” у м.Харцизьку по автотрасі Харцизьк-Іловайськ, позначених в технічній документації: літ.А - автозаправна станція загальною площею 64,9 кв.м., літ. Б -вбиральня, літ.В -гараж загальною площею 111,3 кв.м.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2006 року по справі № 45/267пн визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Аси-Ойл” на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд Автозаправної станції „Харцизька”, яке розташоване за адресою: Донецька область, місто Харцизьк, автотраса Харцизьк-Іловайськ, та позначеного в технічній документації: літ.А - автозаправна станція, загальною площею 64,9 кв.м., літ. Б -вбиральня, літ. В -гараж загальною площею 111,3 кв.м.
Право власності відповідача на нежитлові будівлі та споруди АЗС „Харцизька”, що розташовані за адресою: м. Харцизьк, траса Харцизьк-Іловайськ б/н, зареєстровано у встановленому законом порядку в Харцизькому бюро технічної інвентаризації, про що 23.10.2006 року видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12241310.
Тобто, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача права власності на будівлі та споруди автозаправної станції, розташованої на спірній земельній ділянці.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно з вказаною нормою власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Як зазначалось, прокурором у даній справі заявлено вимоги про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, шляхом зносу споруд і будівель, розташованих на автозаправній станції.
В силу вимог ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків, спеціально передбачених законом.
Знесення будинків, будівель і споруд передбачено чинним законодавством, але лише в разі їх неправомірного розташування особами на неналежних ним земельних ділянках на підставі ст. 212 Земельного кодексу України, яка регулює повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власника або землекористувачам з приведенням їх у придатний для використання стан, а також на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України, яка регулює обставини самочинного будівництва нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на будівлі та споруди АЗС, що розташовані на спірній земельній ділянці, набуто відповідачем правомірно та належним чином зареєстровано.
Право відповідача на користування спірною земельною ділянкою не оформлено правовстановлюючими документом відповідно до вимог Земельного кодексу України, але слід зазначити, що діюче законодавство не встановлює будь-яких строків для оформлення прав землекористування.
Відповідно до приписів статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на приміщення одночасно є підставою для переходу відповідного права на землю.
Частина земельної ділянки на якій розташована нерухомість, слідує юридичній долі нерухомості.
Крім того, 20.02.2009 року між розпорядником - Шахтарською районною державною адміністрацією та резервувачем земельної ділянки - ТОВ „Асі-Ойл” було укладено договір на тимчасове резервування земельної ділянки № 28, предметом якого є тимчасове резервування земельної ділянки на строк до укладання договору оренди (та оформлення державного акту) згідно законодавства на земельну ділянку, яка відноситься до земель комерції Золотаревської сільської ради з метою подальшого одержання документа, що посвідчує право на неї, для подальшого функціонування АЗС. Згідно п. 5 наведеного договору в тимчасове резервування передається земельна ділянка площею 0,5796 га.
Договір на тимчасове резервування земельної ділянки зареєстровано в журналі реєстрації договорів тимчасового резервування земельних ділянок 20.02.2009 року за № 28.
Земельна ділянка, щодо якої було укладено договір на тимчасове резервування земельної ділянки № 28 від 20.02.2009 року, було передано Шахтарською районною державною адміністрацією відповідачу за актом прийому-передачі в тимчасове резервування земельної ділянки від 20.02.2009 року.
Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, за умови наявності вчиненого правочину щодо спірної земельної ділянки, а саме, договору на тимчасове резервування земельної ділянки № 28 від 20.02.2009 року, зайняття відповідачем такої земельної ділянки не можна вважати самовільним.
Крім того, як зазначалось, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.11.2009 року встановлено, що відповідно до матеріалів БТІ загальна площа під обслуговування автозаправної станції становить 0,3197 га, та, таким чином, площа 0,3523 га самовільно зайнята під розширення АЗС.
Тобто, перевіркою встановлений та в акті перевірки зафіксований факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3523 га, яка використовується під розширення АЗС.
Прокурор звернувся до суду з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС.
Проте, наведена земельна ділянка, яка вимагається прокурором до звільнення відповідачем, не визначена спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в якості такої, що є самовільно зайнятою, та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.11.2009 року не містить у собі відомостей щодо факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3197 га, яка використовується під розміщення АЗС.
Як зазначалось, 23.11.2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель видано припис № 033241 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Наведений припис містить у собі відомості щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3523 га під розміщення АЗС.
Також, як вбачається з розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки при розширенні автозаправочної станції на території Золотаревської сільської ради (за межами населеного пункту), виконаного державним інспектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, такий розрахунок проведено щодо земельної ділянки площею 0,3523 га.
Таким чином у наведених матеріалах перевірки та адміністративних матеріалах та у позовних вимогах прокурора йдеться про різні земельні ділянки визначені індивідуально своїми площами, розташуванням та способом зайняття.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурором або позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС. Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, матеріалами справи не доводиться.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, яка використовується відповідачем під обслуговування АЗС, шліхом зносу споруд і будівель, розташованих на автозаправній станції, є такими, що не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, державним інспектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,3523 га, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка, 31км, при розширенні автозаправочної станції на території Золотаревської сільської ради (за межами населеного пункту), відповідно до якого загальний розмір заподіяної шкоди склав 19370,90 грн.
Прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 19370,90 грн.
Проте, зважаючи на те, що судом встановлена відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради, а також те, що Золотаревська сільська рада не є належним позивачем у справі, такі вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
Прокурором також було заявлено до суду вимогу про стягнення з відповідача шкоди, спричиненої внаслідок зняття ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 6064,83 грн.
Як зазначалось, перевіркою відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні земель Золотаревської сільської ради, встановлено, та у відповідному акті перевірки 23.11.2009 року зафіксовано, зокрема, що роботи по розширенню АЗС на площі 0,3523 га виконано зі зняттям ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу в порушення ст. 168 Земельного кодексу України.
За результатами перевірки, внаслідок порушення відповідачем ст. 168 Земельного кодексу України, директору відповідача 23.11.2009 року видано припис № 021282, яким приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.
Згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, державним інспектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на земельній ділянці площею 0,3523 га, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка, 31км, при розширенні автозаправочної станції на території Золотаревської сільської ради (за межами населеного пункту), відповідно до якого загальний розмір заподіяної шкоди склав 6064,83 грн.
Прокурором позов про стягнення збитків заявлено в інтересах Золотарівської міської ради, та саме на користь наведеної юридичної особи прокурор просив стягнути з відповідача суму шкоди в розмірі 6064,83 грн.
Однак, відповідно до ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями), для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:
а) зборів за забруднення навколишнього природного середовища;
б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;
в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
Статтею 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році є, зокрема, 100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.
Згідно зі ст.2 Бюджетного кодексу України до бюджетів місцевого самоврядування відносяться бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Проте, прокурор в позовній заяві просив стягнути суму шкоди, заподіяної внаслідок перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не на користь місцевого бюджету, а на користь юридичної особи-позивача, - Золотарівської сільської ради.
Прокурором або позивачем під час розгляду справи не було заявлено вимогу про стягнення суми нанесеної шкоди на користь місцевого бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
До суду не надходило відповідних клопотань заінтересованої сторони та, таким чином, у суду відсутні підстави для виходу, при прийнятті рішення, за межі позовних вимог, заявлених прокурором при поданні позову.
З огляду на викладене, вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Золотарівської сільської ради шкоди, спричиненої внаслідок зняття ґрунтового покриву без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці, розташованій на 31 км автомобільної дороги № 43 Харцизьк - Амвросіївка на землях Золоторівської сільської ради площею 0,3197 га, в сумі 6064,83 грн., є такими, що не відповідають приписам законодавства задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 17, 212, п. 12 розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, ст. 321, 353, 376 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст.47 "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст.2 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Суддя