83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.03.10 р. Справа № 37/258
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Левшиній Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою Приватного підприємства „Вилтос”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 306089916
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35237656
про: стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,37грн., як набуті та збережені без достатньої правової підстави, та відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 23.02.2010р. у розмірі 427107,85грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Яїцьков А.В. (за довіреністю б/н від 02.10.2009р.);
від Відповідача - не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
Згідно із ст.79 ГПК України 08.10.2009р. провадження у справі було зупинено. 25.02.2010р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 05.03.2010р.
Приватне підприємство „Вилтос”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,00грн., як набуті та збережені без достатньої правової підстави; відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 30.09.2009р. у розмірі 273730,74грн.; відсотків за користування грошовими коштами з 01.10.2009р. до дня прийняття рішення по справі, виходячи із розрахунку 1050,53грн. за кожен день; суми за порушення грошового зобов'язання у розмірі 196758,89грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на помилкове здійснення на користь Відповідача платежів, їх не повернення Відповідачем та продовження безпідставного утримання попри неодноразові звернення Позивача.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок заявлених до стягнення сум, правоустановчі документи, договір купівлі-продажу №6 від 22.01.2009р., виписки банку з особового рахунку, видаткові накладні, листи-повідомлення, акти звірки, постанови касаційних інстанцій із сформульованими правовими позиціями на підтвердження висновків Позивача.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 41,55 Конституції України; ст.ст. 8, 11, 15, 16, 321, 509, 536, 625,1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 174, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 15, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України.
До суду разом із позовом надійшла заява Позивача № 263 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать та знаходяться на усіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (а.с.а.с. 58, 59 т.1), за результатами розгляду якої винесено ухвалу від 30.09.2009р. про вжиття відповідних забезпечувальних заходів в межах суми позовних вимог у загальному розмірі 4211394,63грн., а також понесених Позивачем судових витрат у сумі 25500грн. державного мита і 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
05.10.2009р. надійшло клопотання Позивача №269 від 02.10.2009р. (а.с.62 т.1) про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, у задоволені якого ухвалою суду від 05.10.2009р. (а.с. 65 т.1) було відмовлено.
Позивач заявою №23/02/10-258 від 23.02.2010р. (а.с.а.с.127, 128 т.2) з додатками (а.с.а.с. 125, 126, 129 т.2) уточнив позовні вимоги, заявивши про стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,37грн., як набутих та збережених без достатньої правової підстави, та відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 23.02.2010р. у розмірі 427107,85грн.
На спростування доводів Відповідача та виконання вимог ухвали суду Позивачем надані письмові пояснення № 01-03/10В від 01.03.2010р. (а.с.132 т.2) та витребувані судом документи (а.с.а.с.136-141 т.2). Крім того, 04.03.2010р. Позивач подав клопотання №03-03/10В (а.с.133 т.2) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме і нерухоме майно Відповідача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №572 від 12.10.2009р. (а.с.а.с.3,4 т.2), в якому проти позову заперечив, посилаючись на здійснення поставки автомобільних шин на суму 5578248,10грн., яка перевищує здійснені Позивачем платежі, та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 5-117 т.2).
02.03.2010р. Відповідач через канцелярію суду надав клопотання (а.с.131 т.1) про перенесення судового засідання, призначеного на 05.03.2010р. на іншу дату у зв'язку із перебуванням директора та представника у відрядженні за межами Донецької області.
У судовому засідання 05.03.2010р. представник Позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, викладених у заяві №23/02/10-258 від 23.02.2010р., а також надав для огляду доданих до позову документів (у тому числі - банківські виписки про здійснені на користь Відповідача платежі).
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Відповідача не перешкоджає вирішенню справи з огляду на достатність зібраних документів та доведення до відома суду позиції сторін.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
22.01.2009р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №6 (а.с.а.с. 18-20 т.1), згідно п.1.1, 8.1 якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та сплачує Продукцію - автошини (товар) в кількості, сортаменті та за ціною, погодженими сторонами в рахунках на оплату, які є невід'ємною частиною цього договору. Даний договір діє до 31.12.2009р., а у відношенні до виконання обов'язків з оплати, до повного їх виконання Покупцем.
Згідно умов розділу 2 зазначеного договору вартість однієї одиниці товару встановлюється в українських гривнях і узгоджується сторонами у рахунках на оплату; розрахунок за поставлений товар здійснюється в українських гривнях, в безготівковій формі, шляхом оплати на розрахунковий рахунок Продавця, на умовах 100% передплати.
За змістом п. 3.1. договору купівлі-продажу передання товару опосередковується видатковою накладною, яка в числі інших товаросупроводжувальних документів передається Покупцеві в день отримання товару.
Визначаючи підставою платежу договір купівлі-продажу №6 від 22.01.2009р. Позивач у період з 26.01.2009р. по 13.02.2009р. згідно наданих банківських виписок (а.с.а.с.21-23, 28-33 т.1) перерахував Відповідачеві грошові кошти у загальному розмірі 5149412,00грн., що не заперечується останнім.
Як вбачається з викладених Відповідачем у відзиві пояснень, ним була здійснена поставка товару на загальну суму 5578248,10грн. Проте, Відповідачем на підтвердження цього факту були надані видаткові накладні на загальну суму 3835991,84грн. (а.с.а.с. 5, 14, 19, 28, 37, 48, 58, 69, 76, 85, 95, 103 т.2), які містять підпис та печатку лише підприємства Позивача, а також (надані): - листи Позивача (а.с.а.с. 6, 13, 20, 31, 37, 51, 60, 72, 82, 87, 102 т.2) про відвантаження певних моделей шин у відповідній кількості (без визначення вартості),
- товарно-транспорті накладі (а.с.а.с.7, 36, 38, 73, 90, 108 т.2) про відвантаження Відповідачем автошин водіям Суб'єктам підприємницької діяльності Коваленко, Савчука, Беркеля, Ковалевського для подальшого передання Позивачу;
- рахунки Відкритого акціонерного товариства „Белшина”, Республіка Бєларусь на сплату Відповідачем продукції (а.с.а.с.8, 16, 21, 29, 39, 50, 61, 71, 77, 88, 99, 104 т.2) та міжнародні товарно-транспортні накладі і товарно- транспортні накладі (а.с.а.с.9-11, 17, 18, 23-25, 32-35, 40-45, 52-53, 55-57, 62-68, 74, 75, 78-81, 89, 91-94, 97-98, 100, 107-113 т.2) на підтвердження постачання товару Відкритим акціонерним товариством „Белшина”, Республіка Бєларусь на користь Відповідача та листи останнього до цього Товариства про замовлення продукції (а.с.а.с.12, 15, 22, 30, 46, 59, 70, 83, 86, 101, 106 т.2).
Між тим, згідно наявних у справі видаткових накладних (а.с.а.с.24-27 т.1), що містять підписи обох сторін, Покупець отримав 29-30.01.2009р. від Постачальника за вказаними договором товар на загальну суму 1408506,63грн., що підтверджується обома сторонами.
01.05.2009р. сторони здійснювали звіряння розрахунків, за результатами якого був складений відповідний акт (а.с. 41 т.1), що містить розбіжності між Покупцем та Продавцем відносно обсягу зобов'язань одне одного - якщо перший визнає лише здійснення постачання товару на суму 1408506,63грн. підписаних ним видаткових накладних, то другий вважає здійсненим постачання і за непідписними покупцем накладними, внаслідок чого виводить заборгованість на свої користь у сумі 428836,1грн.; розбіжностей між сторонами відносно здійснених Покупцем платежів у сумі 5149412грн. за цим актом не має.
Листом №144 від 05.05.2009р. (а.с.а.с.34-35 т.1) Позивач звертався до Відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані від нього кошти, що були сплачені без попереднього узгодження ціни та виставлених рахунків на сплату, проте Відповідач досудовим нагадуванням №64 від 06.05.2009р. (а.с.а.с.36, 37 т.1) зажадав сплати товару сумі 428836,1грн. за видатковими накладними, копії яких з підписами обох сторін до матеріалів справи не надано, і які у листі №149 від 08.05.2009р. вимагав надати Позивача.
Листом №254 від 17.09.2009р. (а.с.а.с.45, 46 т.1) Позивач, зважаючи на виявлені за результатом звірення розрахунків розбіжності в обліку, звернувся до Відповідача з проханням надати засвідчені копії рахунків, за якими була здійснена оплата, а за даними Продавця - ще і фактичне постачання товару, а також копії видаткових накладних на підтвердження отримання Покупцем такого товару.
Не отримавши відповідних документів Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи, з урахуванням заяви №23/02/10-258 від 23.02.2010р. про уточнення позовних вимог (а.с.а.с.127-129 т.2), стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 3740905,37грн. та нарахованих за період з 31.01.2009р. по 23.02.2010р. відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 427107,85грн.
У зв'язку із апеляційним та касаційний переглядом ухвал від 30.09.2009р. та від 05.10.2009р. про вжиття забезпечувальних заходів та про відмову у забезпеченні позову відповідно, провадження у справі зупинялось та було поновлене ухвалою від 25.02.2010р. із призначенням до розгляду на 05.03.2010р.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №572 від 12.10.2009р. (а.с.а.с.3,4 т.2). На спростування означених аргументів Позивачем подані № 01-03/10В від 01.03.2010р. (а.с.132 т.2).
Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.140 т.2), складено та надісланому Позивачем (а.с.а.с.137-139 т.2) на виконання вимог суду.
Суд розглядає справу в контексті вимог, викладених у заяви про уточнення позовних вимог (а.с.а.с.127, 128), оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач до прийняття рішення по справі управнений збільшувати суми позовних вимог та змінювати предмет позову (у тому числі - шляхом виключення окремих вимог). Судом враховується, що відповідна заява була заздалегідь надіслана Відповідачеві і отримана ним (а.с.136 т.2).
В свою чергу, об'єднання в межах одного позову вимог про повернення безпідставно отриманих грошових коштів та нарахованих на них процентів цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, адже вимоги пов'язані підставами виникання та поданими доказами і їх спільний розгляд не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії та реалізації гарантованого ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача повернення Позивачу безпідставно утримуваних помилково перерахованих грошових коштів та нарахованих відсотків за користування ними.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.
Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.
Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов:
- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);
- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;
- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.
Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.
Відносно збільшення майна у набувача за рахунок потерпілого з одночасним зменшенням його у потерпілого:
Факт отримання Відповідачем як одержувачем від Позивача грошових коштів у сумі 3740905,37грн. (яка відповідає різниці між загальною сумою платежів у розмірі 5149412грн. та вартістю отриманого за підписаними Позивачем видатковими накладними товару у розмірі 1408506,63грн.), а отже - і одночасність збільшення майна першого за рахунок останнього - достатньою мірою підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.а.с. 21-23, 28-33 т.2) та змістом складеного сторонами акту звірення розрахунків (а.с.41 т.1).
Стосовно відсутності правових підстав для збільшення (збереження) грошових коштів:
Згідно встановлених судом обставин, правовою підставою для здійснення Позивачем відповідних платежів на користь Позивача був визначений договір купівлі-продажу №6 від 22.01.2009р. (сплата товару за цим договором). За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України договір, зазвичай, виступає належною правовою підставою для виникнення зустрічних взаємообумовлених зобов'язань.
Беручи до уваги правову природу договору №6 від 22.01.2009р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Відтак, приведені положення діючого законодавства передбачають визначеність грошового зобов'язання Покупця за сумою, що цілком узгоджується із ст. 691 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 180 та ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України.
За загальним правилом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України сплата визначеної сторонами ціни товару здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або законодавством не встановлено іншого. Наразі, п. 2.4. договору купівлі-продажу №6 від 22.01.2009р. передбачає 100% попередню оплату, що узгоджується із ч. 1 ст. 693 вказаного Кодексу.
Оскільки вартість певної партії товару перебуває у залежності від кількості товару, його асортименту та ціни за одиницю, які також за змістом ст. 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 669, 671 Цивільного кодексу України є істотними умовами договору поставки, остільки всі відповідні параметри мають бути узгоджені сторонами до здійснення Покупцем попередньої оплати - адже в іншому випадку визначати обсяг грошових зобов'язань останнього та здійснити 100% платіж від вартості товару є об'єктивно неможливо.
У пункті 1.1. вказаного договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди, що кількість, асортимент та ціна узгоджується ними у рахунках на оплату, які становлять невід'ємну частину договору. Таким чином, єдиним належним у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом визначення обсягу грошового зобов'язання (розміру відповідної суми 100% попередньої оплату певної партії товару), а отже і - і виникнення такого зобов'язання - є лише узгоджені сторонами рахунки на оплату. В свою чергу, належність виконання Покупцем такого грошового зобов'язання має визначатися сумами здійснених платежів, що мають відповідати сумам, визначеним у таких узгоджених рахунках.
Однак, як було встановлено судом, передбачені договором №6 рахунки відносно стягуваної суми безпідставно здійсненого платежу сторонами не узгоджувалися, що унеможливлює виникнення, а отже - і визначеність, грошових зобов'язань Покупця перед Продавцем за таким договором. Неузгодження означених параметрів взаємовідносин постачання вказує і на відсутність правової підстави для здійснення відповідних платежів, оскільки сам договір у представленій редакції не може вважатися самодостатньою підставою для цих платежів через невизначеність предмету (кількості, асортименту та ціни за одиницю) кожної відповідної партії товару, що має бути попередньо оплачена виходячи з цим відсутніх у договорі параметрів.
Суд наголошує, що здійснені Позивачем розрахунки не може кваліфікуватися і як дострокове виконання зобов'язання з платежу у розумінні ч. 5 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 531 Цивільного кодексу України, оскільки строк як категорія оцінки належності виконання зобов'язання (ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України) може застосовуватися лише до існуючого (в даному випадку - визначеного за розміром) зобов'язання з оплати визначеного товару.
У розумінні ст.538 Цивільного кодексу України визначені умовами договору купівлі-продажу №6 від 22.01.2009р. грошові платежі Покупця є зустрічним взаємообумовленим обов'язком останнього по відношенню до обов'язку Продавця здійснити поставку оплаченого товару.
Беручи до уваги, що відсутність узгоджених відповідно до вказаного договору рахунків унеможливлює і визначеність предмету поставки (кількості та асортименту товару), між сторонами не виникло зобов'язання з постачання Продавцем товару на суму здійснених Продавцем платежів, що вказує на їх безпідставність.
Представлені Відповідачем документи та сформована на їх основі позиція, що викладена у відзиві №572 від 12.10.2009р. (а.с.а.с.3,4 т.2), не спростовують означеного висновку суду, оскільки:
- листи Позивача (а.с.а.с. 6, 13, 20, 31, 37, 51, 60, 72, 82, 87, 102 т.2) про відвантаження певних моделей шин у відповідній кількості не містять всіх істотних умов (вартості), які сторони обумовили узгоджувати у рахунках на оплату, і такими рахунками, тим більше - узгодженими сторонами, вважатися не можуть;
- товарно-транспорті накладі (а.с.а.с.7, 36, 38, 73, 90, 108 т.2), рахунки Відкритого акціонерного товариства „Белшина”, Республіка Бєларусь на сплату Відповідачем продукції (а.с.а.с.8, 16, 21, 29, 39, 50, 61, 71, 77, 88, 99, 104 т.2) та міжнародні товарно-транспортні накладі і товарно- транспортні накладі (а.с.а.с.9-11, 17, 18, 23-25, 32-35, 40-45, 52-53, 55-57, 62-68, 74, 75, 78-81, 89, 91-94, 97-98, 100, 107-113 т.2) на підтвердження постачання товару Відкритим акціонерним товариством „Белшина”, Республіка Бєларусь на користь Відповідача та листи останнього до цього Товариства про замовлення продукції (а.с.а.с.12, 15, 22, 30, 46, 59, 70, 83, 86, 101, 106 т.2) - вказують лише на наявність у Відповідача певних відносин із відповідними особами, що не вливає на відсутність належного доказу існування правової підстави здійснених Позивачем платежів;
- видаткові накладні на загальну суму 3835991,84грн. (а.с.а.с. 5, 14, 19, 28, 37, 48, 58, 69, 76, 85, 95, 103 т.2), які містять підпис та печатку лише підприємства Позивача, - у розумінні ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” взагалі не є первинним документами, адже за відсутністю підпису Покупця не підтверджують проведення господарської операції з передачі товару, а, відтак, не можуть, на відміну від підписаних двома сторонами видаткових накладних від 29-30.01.2009р. на загальну суму 1408506,63грн. (а.с.а.с.24-27 т.1), розцінювати як доказ подальшого (після перерахування грошових коштів) фактичного узгодження сторонами параметрів, що мають визначатися у рахунках - асортименту, кількості та ціни.
Таким чином, встановлений судом факт внесення Позивачем грошових коштів у сумі, щодо якої сторонами ані попередньо, ані подальшим фактичним прийняттям здійсненої поставки не були встановлені належні правові підстави, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання Відповідачем кондикційного зобов'язання перед Позивачем з повернення грошових коштів в сумі 3740905,37грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). Водночас, безпосередньо ст. 536 або інші положення діючого законодавства не визначає розміру означених процентів, що зумовлює застосування в порядку ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України аналогії закону, адже ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняє відмовляти у розгляді справи через неповноту, неясність або відсутність законодавства.
За висновком суду, найбільш подібні до передбачених ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу відсотків за користування чужими грошима, які, так само як кондиційне зобов'язання в цілому не визначається мірою відповідальності за певні порушення, є (подібними) відсотки, що нараховуються за користування позикою відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується і суди касаційної інстанції, що, у тому числі, підтверджується доданими до позову постановами (а.с.а.с.47-57 т.1), роздрукованих із інформаційного ресурсу „ЛІГА”.
Як встановлено ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі не встановлення розміру процентів сторонами, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Здійснивши перевірку представленого Позивачем розрахунку (а.с.13 т.1, а.с.129 т.2) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення відповідних вимог у повному обсягу - в сумі 427107,85грн. - оскільки ця сума не перевищує розміру відсотків, як можуть бути нараховані за вказаний період.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 4168013,22грн., а з урахуванням судових витрат, які покладаються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (державне мито - 25500грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236грн.), усього 4193749,22грн.
Оскільки ухвалою від 30.09.2009р. забезпечення позовних вимог було здійснено відносно їх первісного загального розміру (і з урахуванням вимог, які не входять до остаточно визначеного предмету спору), що перевищує суму, присуджує суд до стягнення згідно цього рішення, остільки керуючись ст. 68 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує вжиті забезпечувальні заходи в частині суми перевищення фактично задоволених вимог, залишаючи під арештом грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина” у загальному розмірі 4193749,22грн.
Суд, дотримуючись власної позиції, приведеної в ухвалі від 05.10.2009р. про відмову у забезпечені позову (а.с.65 т.1), відмовляє у задоволенні клопотання Позивача №03-03/10В від 03.03.2010р. (а.с.133 т.2) про додаткове застосування забезпечувальних заходів у вигляді накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно Відповідача, оскільки існуючого забезпечення у вигляді арешту стягуваних грошових коштів цілком достатньо для забезпечення балансу майнових інтересів сторін і створення умов для належного виконання судового рішення, а запропоноване Позивачем забезпечення не кореспондується із заявленими позовними вимогами з огляду на правову позицію, висловлену Вищим господарським судом України в п. 6.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994р. №02-5/611.
Відмова у задоволенні клопотання Відповідача від 01.03.2010р. (а.с. 131 т.2) про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку із перебуванням керівника та представника за довіреністю у відрядженні за межами Донецької області зумовлена наступним:
- відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком суду, від здійснення або нездійснення якого не може перебувати у залежності право Позивача на вирішення спору впродовж розумного строку у відповідності до встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантій;
- Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування приведених у клопотанні обставин, а з огляду на положення ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких юридична особа може забезпечити представництво своїх інтересів у судовому засідання шляхом надання письмової довіреності будь-якій дієздатній фізичній особі, перебування у відрядженні певних осіб, особиста присутність яких судом не вимагалась, взагалі не може вважатися поважною причиною для відкладання розгляду справи;
- за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відсутність представника сторони може бути підставою для відкладання розгляду справи лише у тому випадку, коли це перешкоджає вирішенню спору. Між тим, наявні в матеріалах справи документи та доведена до відома суду у письмовому вигляді позиція Відповідача, повідомленого належним чином про судовий розгляд, за висновком суду є цілком достатніми для правової оцінки обґрунтованості розглядуваних позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Вилтос”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 306089916) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35237656) про стягнення грошових коштів у розмірі 3740905,37грн., як набуті та збережені без достатньої правової підстави, та відсотків за користування грошовими коштами з 31.01.2009р. по 23.02.2010р. у розмірі 427107,85грн., задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35237656) на користь Приватного підприємства „Вилтос”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 306089916) отримані та збережені без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 3740905,37грн., та відсотки за користування ними за період з 31.01.2009р. по 23.02.2010р. у розмірі 427107,85грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35237656) на користь Приватного підприємства „Вилтос”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 306089916) компенсацію судових витрат: витрати по сплаті державного мита в сумі 25500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 29 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Частково скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Донецької області про забезпечення позову від 30.09.2009р., щодо грошових коштів Відповідача, які перевищують загальну суму належних до стягнення грошових коштів, залишивши арешт грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький Торговий Дім „Белшина”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35237656) на його грошові кошти, які зберігаються на його рахунках у банківських установах в межах 4193749,22грн.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 05.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 05.03.2010р.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя