83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.03.10 р. Справа № 15/14
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектромонтаж-проект” м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 34910353)
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 00191193)
про стягнення основного боргу в сумі 193941,90 грн., пені в сумі 11125,48 грн., 3% річних у розмірі 1628,12 грн., інфляції в сумі 2913,24 грн.
за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве
до товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектромонтаж-проект” м. Запоріжжя
про стягнення штрафу у розмірі 67982,34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Крутов О.В. за довіреністю № 03 від 20.01.2010 р., Щербина О.І. за довіреністю № 05 від 01.03.2010 р.
від відповідача: Томицька Н.М. за довіреністю № 73/5-62 від 30.12.2009 р. (в останнє судове засідання не з'явився)
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектромонтаж-проект” м. Запоріжжя до відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве про стягнення основного боргу в сумі 193941,90 грн., пені в сумі 11125,48 грн., 3% річних у розмірі 1628,12 грн., інфляції в сумі 2913,24 грн.
Ухвалою суду від 06.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/14, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 05.02.2010 року прийнято зустрічну позовну заяву ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” до ТОВ “Промелектромонтаж-проект” про стягнення штрафу у розмірі 67982,34 грн. до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 15/14.
02.03.2010 р. від відповідача за первісним позовом до суду надійшло клопотання № 73/5-78 від 02.03.2010 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Двохмісячний строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчується 04.03.2010 р. Від жодної сторони заяв про продовження строку розгляду справи до суду не надходило. Крім того, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами. За вказаних обставин клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
В обґрунтування позовних вимог первісний позивач посилається на наступні обставини:
25.05.2009 р. сторони уклали договір поставки продукції № 2900435-С, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити в повному обсязі вказаний товар.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 5.7 договору разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних товаротранспортних документів: залізничної або товарно-транспортної накладної, сертифіката якості виробника товару; сертифіката відповідності; податкової накладної; рахунку-фактури; паспорт на товар, передбачений специфікаціями до договору.
Відповідно до п. 6.1.1 та п. 6.1.2 договору товар приймається по кількості та по якості згідно Інструкцій П-6 та П-7 про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості та по кількості.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що строки оплати товару погоджуються сторонами в специфікаціях.
До даного договору сторони підписали специфікації № 1 та № 2, якими передбачили найменування продукції, її кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, умови поставки та умови розрахунку.
Пунктом 4 специфікацій встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити поетапну оплату товару: 50% у формі передоплати в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; 50% - протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця та підписання акту прийому представниками покупця.
Відповідно до п. 11.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його представниками обох сторін та діяв до 31.12.2009 р. Договір та специфікації підписані сторонами та скріплені печатками, завірені копії додані до позовної заяви.
На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними № 000001 від 21.07.2009 р. на суму 291939,96 грн., № 000002 від 09.09.2009 р. на суму 387883,80 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Факт отримання відповідачем товару на вказані суми підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на вказаних накладних, а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та рахунками-фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до позову.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 2900435-С від 25.05.2009 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки у видаткових та податкових накладних, довіреностях та рахунках-фактурах вказаний саме договір № 2900435-С від 25.05.2009 р. Крім того, характеристики товару, зазначені в спірних видаткових накладних, повністю відповідають тим, що вказані в специфікаціях до договору. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем продукція, отримана за видатковою накладною № 000001 від 21.07.2009 р. на суму 291939,96 грн., була оплачена в наступному порядку: 15.06.2009 р. відповідач здійснив передоплату товару в розмірі 50% його вартості на суму 145969,98 грн.; 12.10.2009 р. товар був оплачений остаточно в розмірі залишкових 50% на суму 145969,98 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Продукція за видатковою накладною № 000002 від 09.09.2009 р. на суму 387883,80 грн., була оплачена відповідачем частково 27.07.2009 р. в розмірі 50% у формі передоплати на суму 193941,90 грн., що підтверджується банківською випискою, завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Таким чином, неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковою накладною № 000002 від 09.09.2009 р. на суму 193941,90 грн.
Позивач неодноразово направляв відповідачу листи з вимогами оплатити основний борг. Факт відправлення даних листів позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується фіскальними чеками та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень представнику відповідача. Завірені копії листів, чеків та поштових повідомлень містяться в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 2900435-С від 25.05.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідач надав до суду відзив № 73/5-48 від 02.02.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:
Оскільки позивачем до позовної заяви не додані акти прийому продукції, строк оплати для відповідача не наступив, тому встановити дату виконання грошового зобов'язання та відповідно дату прострочення виконання цього зобов'язання неможливо. З урахуванням вищевикладеного неможливо нарахувати штрафні санкції. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування пені у зв'язку з тим, що договором розмір пені не встановлений.
Позивач надав до суду письмові пояснення від 22.02.2010 р. на відзив, в яких зазначає, що факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, у зв'язку з чим відсутність актів приймання як окремих документів не є підставою для того, щоб строк оплати не настав.
Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що остаточний строк оплати для нього не наступив у зв'язку з відсутністю актів приймання на підставі наступного:
Згідно п. 4 специфікацій остаточну оплату отриманого товару покупець зобов'язаний був здійснити протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад покупця та підписання акту прийому продукції представниками покупця.
З матеріалів справи вбачається, що під час прийому-передачі товару сторони підписували видаткові накладні. Видаткова накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно-матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються. Таким чином, і акт приймання, і видаткова накладна виконують тотожні функції передатного акту, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника (продавця) і оприбуткування їх у вантажоодержувача (покупця), для здійснення розрахунків та ведення первинного обліку.
Позивач факт здійснення ним поставки товару відповідачу обґрунтовує наступними документами: договором № 2900435-С від 25.05.2009 р., специфікаціями до нього, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення податкових накладних, повідомлення продавця про повернення помилково перерахованих грошових коштів в рахунок часткової оплати за товар, відповідач до суду не надав. Крім того, посадові особи підприємства відповідача видали довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей своїм представникам, які підписали всі видаткові накладні без будь-яких заперечень, тим самим підтвердили факти отримання товару. Підписи керівника підприємства та головного бухгалтера на вказаних довіреностях скріплені печаткою відповідача, що свідчить про обізнаність керівництва про уповноваження представників відповідача на отримання від позивача товару згідно договору № 2900435-С від 25.05.2009 р.
За таких обставин роль актів приймання в даному випадку виконують видаткові накладні, які засвідчують факти передачі постачальником (позивачем) та прийняття покупцем (відповідачем) спірного товару.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
По обом спірним видатковим накладним встановлена відстрочка здійснення остаточної оплати на 30 календарних днів з моменту поставки та підписання видаткових накладних як актів приймання продукції. Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № 000001 товар був отриманий відповідачем 21.07.2009 р., строк оплати наступив у період з 22.07.2009 р. по 20.08.2009 р., а вже з 21.08.2009 р. по цій партії товару для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач вказану спірну видаткову накладну остаточно оплатив 12.10.2009 р., тобто прострочення оплати товару, отриманого по цій видатковій накладній, склало 52 дні. За спірною видатковою накладною № 000002 товар був отриманий відповідачем 09.09.2009 р., строк оплати наступив у період з 10.09.2009 р. по 09.10.2009 р., а вже з 10.10.2009 р. по цій партії товару для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар у встановлений строк, поставлений згідно договору № 2900435-С від 25.05.2009 р. в сумі 193941,90 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 25965,39 грн. та 3% річних в розмірі 1628,12 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 2913,24 грн., 3% річних в розмірі 1628,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач, керуючись ст. 231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором № 2900435-С від 25.05.2009 р., нарахував відповідачу пеню в сумі 11125,48 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.
Позивач в обґрунтування нарахування посилається на ст. 231 ч. 6 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що позивач невірно тлумачить її зміст, оскільки мова йде не про конкретний розмір пені, а про метод обчислення. Облікова ставка по суті є лише засобом вимірювання розміру пені, тому що в договорі сторони можуть передбачити пеню в розмірі декількох облікових ставок (одна, дві, три). Законом конкретний розмір пені не передбачений.
Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Договором № 2900435-С від 25.05.2009 р. розмір пені також не передбачений.
Пунктом 9.8 спірного договору встановлено, що неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Для розрахунку розміру неустойок, передбачених даним договором, вартість товару береться з урахуванням ПДВ.
Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 2900435-С від 25.05.2009 р., застосовувати не можна. У зв'язку з відсутністю належних доказів щодо домовленості між сторонами про застосування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відкрите акціонерне товариство “Єнакієвський металургійний завод” посилається на наступні обставини:
Пунктом 5.1 договору № 2900435-С від 25.05.2009 р. передбачено, що порядок та строки поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях.
Згідно п. 3 специфікацій № 1 до договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 25 робочих днів з дати передоплати в розмірі 50% вартості товару.
Позивач за зустрічним позовом на виконання умов специфікації № 1 до спірного договору здійснив попередню оплату за видатковою накладною № 000001 від 21.07.2009 р. в розмірі 50% вартості товару - 15.06.2009 р.
Пунктом 3 специфікації № 2 до договору передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 30 робочих днів з дати передоплати в розмірі 50% вартості товару.
На виконання умов специфікації № 2 до спірного договору позивач здійснив попередню оплату за видатковою накладною № 000002 від 09.09.2009 р. в розмірі 50% вартості товару - 27.07.2009 р.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 73 Кодексу законів про працю України передбачені святкові дні, зокрема, 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України.
28 червня в 2009 році припадало на неділю. Відповідно до ст. 67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Таким чином, 29.06.2009 р. та 24.08.2009 р. були неробочими днями.
Строк поставки спірного товару протягом 25 робочих днів згідно специфікації № 1 для відповідача наступив у період з 16.06.2009 р. по 21.07.2009 р. включно. Позивач здійснив поставку за видатковою накладною № 000001 від 21.07.2009 р., тобто порушення строку поставки, встановленого договором № 2900435-С від 25.05.2009 р. (з урахуванням специфікації № 1 до нього), відсутнє.
Строк поставки спірного товару протягом 30 робочих днів згідно специфікації № 2 наступив у період з 28.07.2009 р. по 08.09.2009 р. включно, а вже з 09.09.2009 р. для відповідача почалося прострочення поставки товару. Позивач здійснив поставку за видатковою накладною № 000002 від 09.09.2009 р., тобто порушення строку поставки, встановленого договором № 2900435-С від 25.05.2009 р. (з урахуванням специфікації № 2 до нього), становить 1 день.
Пунктом 9.2 спірного договору передбачено, що у випадку порушення постачальником встановлених даним договором строків поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару.
За вказаних обставин нарахування штрафу за прострочення поставки товару за видатковою накладною № 000001 від 21.07.2009 р. суд вважає безпідставним. Нарахування позивачем штрафу на підставі п. 9.2 договору за прострочення поставки товару за видатковою накладною № 000002 від 09.09.2009 р. є правомірним.
Відповідач надіслав до суду відзив від 22.02.2010 р. на зустрічну позовну заяву, в якому він заперечує проти зустрічних позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач не звертався до відповідача з претензіями про прострочення поставок, жодні записи в спірних видаткових накладних щодо прострочення поставки відсутні. До відзиву на зустрічні позовні вимоги відповідач додав календарний план поставок, згідно якого визначає кінець періодів здійснення поставок товару за спірними видатковими накладними 21.07.2009 р. та 09.09.2009 р. відповідно у зв'язку з перенесенням робочих днів на наступний день через святкові дні (День Конституції України та День незалежності України). Заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо закінчення строку поставки 21.07.2009 р. по першій партії товару суд приймає як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, про що було вказано вище. Заперечення відповідача щодо закінчення строку поставки 09.09.2009 р. по другій партії товару суд не приймає до уваги, тому що відповідач помилково визначив кількість днів у серпні 2009 р. як 30 днів, тоді як фактично така кількість складала 31 день.
Позивач в розрахунку окремо нараховує штраф по двом вказаним видатковим накладним. Розрахунок штрафу по видатковій накладній № 000002 від 09.09.2009 р. складає 38788,38 грн. Перевіркою розрахунку суми даного штрафу судом встановлено, що такий розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Розрахунок штрафу по видатковій накладній № 000001 від 21.07.2009 р. судом до уваги не приймається, тому що він не заснований на фактичних даних.
Таким чином зустрічні позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 67982,34 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 38788,38 грн. В частині стягнення штрафу на суму 67982,34 грн. - 38788,38 грн. = 29193,96 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні зустрічного позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (юридична адреса: 86429, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9; код ЄДРПОУ 00191193; рахунок 26006127300 в ЗАТ “Донгорбанк” Відділення № 1 м. Єнакієве, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектромонтаж-проект” (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, б. 19-Б, кв. 17; поштова адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 67-а, оф. 214; код ЄДРПОУ 34910353; рахунок 26009300006100 в ЗФ АКБ „Форум” м. Запоріжжя, МФО 313913) суму 198483,26 грн. (а саме: основний борг на суму 193941,90 грн., 3% річних в розмірі 1628,12 грн., інфляцію в сумі 2913,24 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1984,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,47 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 11125,48 грн.
Позовні вимоги по зустрічному позову задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектромонтаж-проект” (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, б. 19-Б, кв. 17; поштова адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 67-а, оф. 214; код ЄДРПОУ 34910353; рахунок 26009300006100 в ЗФ АКБ „Форум” м. Запоріжжя, МФО 313913) на користь відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (юридична адреса: 86429, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9; код ЄДРПОУ 00191193; рахунок 26006127300 в ЗАТ “Донгорбанк” Відділення № 1 м. Єнакієве, МФО 334970) штраф за прострочку поставки товару в розмірі 38788,38 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 387,88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 134,65 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу на суму 29193,96 грн.
У судовому засіданні 02.03.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя