83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.03.10 р. Справа № 15/17
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства “СЕБ-Фармація” м. Київ (код ЄДРПОУ 31011960)
до відповідача торгово-виробничого колективного підприємства “Аптека № 140” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 20365028)
про стягнення основного боргу в сумі 33001,00 грн., пені в сумі 1082,87 грн., 20% річних у розмірі 1056,46 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Деревянко А.І. за довіреністю № 66 від 08.02.2010 р. (в останнє судове засідання не з'явився)
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “СЕБ-Фармація” м. Київ до торгово-виробничого колективного підприємства “Аптека № 140” м. Єнакієве про стягнення основного боргу в сумі 33001,00 грн., пені в сумі 1082,87 грн., 20% річних у розмірі 1056,46 грн.
Ухвалою суду від 06.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/17, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвал суду від 06.01.2010 р., 09.02.2010 р. відповідач в судові засідання 09.02.2010 р., 04.03.2010 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -
14.05.2008 р. сторони уклали договір № 186/08, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити лікарські засоби, зареєстровані в Україні, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити їх в термін, зазначений у накладній. Кожна накладна є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець передає товар покупцю за цінами, передбаченими в накладних.
Згідно п. 4.4 договору обидві сторони визнають на накладних - додаткових угодах до діючого договору підписи та печатки (штампи) сторін, які засвідчують факт прийому продукції, факт досягнення згоди по строкам оплати і факт досягнення згоди по цінам за медичну продукцію. При цьому посадові особи, які відповідають за приймання продукції, вважаються уповноваженими керівництвом підписувати накладні - додаткові угоди до даного договору, а сам договір юридично дійсним з рахунком накладних - додаткових угод.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за поставлену партію товару проводиться у національній валюті України шляхом перерахування суми, яка вказана у накладній, на рахунок продавця.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за одержану партію товару проводиться згідно дати, яка вказана в накладній.
Згідно п. 6.1 договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем відповідно до Інструкцій Держарбітражу СРСР П-6, П-7.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що при порушенні термінів оплати покупець повинен сплатити вартість товару без урахування наданої знижки, вказаної у накладній.
Згідно п. 8.1 договору він вступив у силу з моменту підписання його представниками обох сторін та діє протягом трьох років з дня здійснення такого підписання.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Завірена копія додана до позову, оригінал був оглянутий в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.02.2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 186/08 від 14.05.2008 р. ним було передано відповідачу товар на загальну суму 35005,36 грн. за видатковими накладними: № 7602 від 06.10.2009 р. на суму 31244,07 грн., № 7793 від 06.10.2009 р. на суму 3761,29 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 35005,36 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи - директора Чернової Т.С., яка фактично отримала товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей б/н від 07.10.2009 р., податковими накладними: № 7602 від 06.10.2009 р., № 7793 від 06.10.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи, оригінали видаткових накладних та довіреності були оглянуті в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.02.2010 р.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 186/08 від 14.05.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових та податкових накладних, довіреності підставою поставки вказаний саме договір № 186/08 від 14.05.2008 р.
В позовній заяві позивач вказував, що відповідач товар, отриманий за видатковою накладною № 7602 від 06.10.2009 р. на суму 31244,07 грн., оплатив частково на суму 2004,36 грн., в результаті чого вказана видаткова накладна залишилася неоплаченою на суму 29239,71 грн. (31244,07 грн. - 2004,36 грн. = 29239,71 грн.). Видаткова накладна № 7793 від 06.10.2009 р. на суму 3761,29 грн. повністю не була оплачена. Таким чином, за розрахунком позивача, станом на 15.12.2009 р. заборгованість склала 33001,00 грн. (29239,71 грн. + 3761,29 грн. = 33001,00 грн.). В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії банківських виписок.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 186/08 від 14.05.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В договорі № 186/08 від 14.05.2008 р. сторони передбачили, що оплата за одержану партію товару проводиться згідно дати, яка вказана в накладній.
Виходячи з того, що видатковою накладною № 7793 від 06.10.2009 р. встановлений строк оплати до 20.10.2009 р., товар за цією накладною повинен був бути оплачений відповідачем у період з 07.10.2009 р. по 19.10.2009 р. включно, а вже з 20.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. Видатковою накладною № 7602 від 06.10.2009 р. встановлений строк оплати до 22.10.2009 р., товар за цією накладною повинен був бути оплачений відповідачем у період з 07.10.2009 р. по 21.10.2009 р. включно, а вже з 22.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.
09.02.2010 р. позивач надав до суду клопотання про зміну позовних вимог № 51 від 30.01.2010 р., в якому згідно ст. 22 ГПК України зменшив суму позову по основному боргу за видатковою накладною № 7793 від 06.10.2009 р. до суми 2760,29 грн. з урахуванням суми 1001,00 грн., яка була перерахована в рахунок оплати товару, відвантаженого за іншими накладними, у зв'язку з чим загальна сума позову по основному боргу склала 32000,00 грн. (до клопотання позивач додав новий розрахунок суми основного боргу з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат). В клопотанні позивач зазначає, що станом на 11.01.2010 р. основний борг повністю оплачений відповідачем. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії платіжних доручень та банківських виписок на загальну суму 32000,00 грн., акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, згідно якого станом на 01.02.2010 р. між сторонами сальдо дорівнює нулю. Крім того, позивач у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування до 12.01.2010 р. збільшив суму пені, 20% річних та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1447,87 грн., 20% річних в сумі 1414,52 грн. До клопотання додані нові розрахунки пені та 20% річних. Вказане клопотання суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.
З розрахунку позивача основного боргу та банківських виписок вбачаться наступне:
Відповідач 17.11.2009 р. та 09.12.2009 р. частково оплатив спірний товар на загальну суму 2004,36 грн., яка була врахована у розрахунку позивача основного боргу при подачі позову до суду.
15.12.2009 р. та 28.12.2009 р. відповідач частково оплатив спірний товар на загальну суму 11000,00 грн. Розрахунок суми основного боргу позивач здійснював станом на 15.12.2009 р.; позовна заява датована 14.12.2009 р., а фактично направлена до суду тільки 30.12.2009 р., про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті. Тобто при розрахунку основного боргу станом на 30.12.2009 р. позивач не врахував часткові оплати на загальну суму 11000,00 грн., здійснені 15.12.2009 р. та 28.12.2009 р. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду, тобто 30.12.2009 р., сума основного боргу складала 21000,00 грн. (32000,00 грн. - 11000,00 грн. = 21000,00 грн.). За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 11000,00 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
У період після звернення позивача до суду та за час судового розгляду справи відповідач повністю оплатив отриманий товар на загальну суму 21000,00 грн. Факт здійснення відповідачем вказаних оплат підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 05.01.2010 р. на суму 3000,00 грн., № 10 від 06.01.2010 р. на суму 3000,00 грн., № 18 від 11.01.2010 р. на суму 13000,00 грн., № 22 від 12.01.2010 р. на суму 2000,00 грн., банківськими виписками на вказані суми, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
За вищевказаних обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 21000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 7.1 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 1447,87 грн. та 20% річних в розмірі 1414,52 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 7.1 договору покупець у випадку несвоєчасної оплати товару повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню та проценти за користування чужими коштами в розмірі двадцяти відсотків загальної вартості товару, з якого допущено прострочення виконання. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач при розрахунку припустився суттєвих помилок по періодах нарахування пені та кількості днів прострочення. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені складає: 1) за видатковою накладною № 7793 від 06.10.2009 р.: 2760,29 грн. х 2 х 10,25% х 85 днів : 365 днів = 131,78 грн.; 2) за видатковою накладною № 7602 від 06.10.2009 р.: (31244,07 грн. х 2 х 10,25% х 26 днів : 365 днів) + (30244,07 грн. х 2 х 10,25% х 22 дні : 365 днів) + (29239,71 грн. х 2 х 10,25% х 6 днів : 365 днів) + (28239,71 грн. х 2 х 10,25% х 14 днів : 365 днів) + (18239,71 грн. х 2 х 10,25% х 7 днів : 365 днів) + (15239,71 грн. х 2 х 10,25% х 1 день : 365 днів) + (12239,71 грн. х 2 х 10,25% х 6 днів : 365 днів) = 456,25 грн. + 373,70 грн. + 98,53 грн. + 222,05 грн. + 71,71 грн. + 8,56 грн. + 41,25 грн. = 1272,05 грн. Загальна сума пені складає 1272,05 грн. + 131,78 грн. = 1403,83 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1447,87 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1403,83 грн. В частині стягнення пені на суму 1447,87 грн. - 1403,83 грн. = 44,04 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Передбачені п. 7.1 договору відсотки позивач вважає річними та нараховує їх на прострочену суму за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши пункт 7.1 договору стосовно процентів за користування чужими коштами, які нараховуються в розмірі двадцяти відсотків загальної вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, суд дійшов висновку, що нарахування вказаних відсотків передбачено ст. 536 ЦК України, а не ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Спірним договором № 186/08 від 14.05.2008 р. передбачена сплата відсотків за користування чужими коштами в розмірі 20%.
В розрахунку позивач нараховував відсотки за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 625 ЦК України. Це призвело до зменшення суми відсотків у розрахунку позивача. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення відсотків на суму 1414,52 грн.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі - на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови в задоволенні позовних вимог - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 80 ч. 1 п. 1-1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з торгово-виробничого колективного підприємства “Аптека № 140” (юридична адреса: 86420, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Комуністична, 24; код ЄДРПОУ 20365028; рахунок 2600255572292 в АКБ УСБ м. Донецька „Фінанси та кредит”, МФО 334011) на користь приватного підприємства “СЕБ-Фармація” (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 2; код ЄДРПОУ 31011960; рахунок 2600701284705 в „Укрексімбанку” м. Києва, МФО 322313) суму 2818,35 грн. (а саме: пеню в розмірі 1403,83 грн., відсотки в сумі 1414,52 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 238,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156,74 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 11000,00 грн.
Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 21000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 44,04 грн.
У судовому засіданні 04.03.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя