пр. № 2-з/759/86/19
ун. № 759/10563/19
11 червня 2019 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Войтенко Ю.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
До Святошинського суду м. Києва 11 червня 2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до положень частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Із змісту заяви вбачається, що предметом спору, у цілях якого було подано заяву про забезпечення позову, є виконавчий напис № 1761 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., виданий 16.05.2017 року, який позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, на виконання якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 58512840.
Згідно з приписами частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 6 частини першої ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, думка заявника щодо того, що, у разі вирішення спору на його користь, він не зможе повернути фактично стягнуті на користь банку у виконавчому провадженні грошові кошти, не ґрунтуються на законі, достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачається, а відтак заява про забезпечення позову до звернення із ним до суду, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Суддя Ю.В. Войтенко