ун. № 759/2859/19
пр. № 2-о/759/253/19
05 червня 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинська районна в м. Києві держави адміністрація, ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
у лютому 2019 р. заявник звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на житло виданого 30.09.1993 згідно розпорядження №3127, яке посвідчує Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності.
Заяву обгрунтовує тим, що 09.02.1963 заявник уклала шлюб із ОСОБА_3 , який 27.08.1991 було розірвано, після чого вона уклала шлюб із громадянином Чеської Республіки ОСОБА_4 та змінила прізвище з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , однак в той момент тільки розвалився радянський союз тому заявник не могла змінити прізвище у паспорті на ОСОБА_1, згодом 30.09.1993 заявник разом зі своїм колишнім чоловіком приватизували по Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 на підставі чого отримали свідоцтво про право власності на житло та враховуючи, що у паспорті заявника було зазначено прізвище ОСОБА_5 , у свідоцтві про право власності на житло її теж записали як ОСОБА_5 , хоча фактично на день приватизації її прізвище було ОСОБА_1 у всіх інших офіційних документах її прізвище було записано як ОСОБА_5 / ОСОБА_1 , після чого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер та залишив після своєї смерті Ѕ частину зазначеної квартири та внаслідок того, що у свідоцтві про право власності на житло вказано старе прізвище тому на даний час виникли пені неузгодженості з документами, які посвідчують її особу, внаслідок чого у неї немає змоги переукласти всі договори на постачання комунальних послуг та складання заповіту на свою дочку.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, 05.06.2019 від нього надійшла заява про слухання справи без його участі, заяву підтримує у повному обсязі, просив задовольнити (а.с. 33).
Заінтересовані особи у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про слухання справи (а.с. 27-29).
Суд, вважає за можливе розгляд справи у відсутність сторін, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд встановлює юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 з 09.02.1963 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який 27.08.1991 було розірвано (а.с. 8).
У вказаному шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
09.11.1991 заявник уклала шлюб із громадянином Чеської Республіки ОСОБА_4 та на підставі чого змінила своє прізвище із ОСОБА_5 на ОСОБА_9 (а.с. 9).
Відповідно до довідки ГУ ДМСУ у м. Києві виданої ОСОБА_1 у 1993 р. вона оформляла документи для виїзду на постійне проживання до Чехії. Процедурою оформлення було передбачено вилучення паспорта для знищення. В матеріалах архівної справи інформація про знищення паспорта колишнього СРСР серії НОМЕР_1 виданого ВВС Києво-Святошинського району Київської області відсутня (а.с. 13).
Як вбачається із довідки №503 видана Калмиковій/ ОСОБА_1 про те, що вона працювала в школі-інтернаті №23 м. Києва на посаді вихователя 01.12.1993 за наказом №103 від 25.06.1993 (а.с. 16).
29.03.1988 заявнику було видано паспорт як громадянці СССР ОСОБА_7 , 1940 року народження, який був дійсний до 29.08.1998 (а.с. 10).
У копіях закордонних паспортів виданих заявнику 05.01.1998 та 29.11.2017 її прізвище зазначено як « ОСОБА_1 » (а.с. 11, 12).
Згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Ленінградською РДА м. Києва 30.09.1993 №3127 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації, 19.10.1993 за реєстровим №2895 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який заповів своє майно, а саме Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 своїй дочці ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.08.2000 (а.с. 20).
Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » «на « ОСОБА_11 » (а.с. 19).
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 роз'яснено, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Відповідно до листа Верховного суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (витяг) від 01.01.2012, зазначено, що сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт того, що заявнику справді належить свідоцтво про право власності на житло видане 30.09.1993, зокрема, такий факт підтверджується в ухвалі Верховного суду (провадження №61-138вп18) від 26.11.2018 (а.с. 4).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України абставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку що заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів суд визнає обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України, -
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинська районна в м. Києві держави адміністрація, ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) свідоцтва про право власності на житло виданого 30.09.1993 згідно розпорядження №3127, яке посвідчує, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 праві приватної власності.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 05.06.2019.