РІШЕННЯ справа № 2-8/2010
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім”єю, визнання права власності на 2/3 частини незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки і зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна -
До суду звернулась позивач ОСОБА_1, з позовом про встановлення факту проживання однією сім”єю, визнання права власності на 2/3 частини незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки до відповідача ОСОБА_3, в якій просить встановити факт проживання однією сім”єю з ОСОБА_2, з червня 1986 року по вересень 2006 року . Визнати за нею право власності на 2/3 частини незавешенного будівництвом буднку, підвалу, парканів, підпірної стіни та присадибної земельної ділянки, розташованої за даресою: с. Пушкарівка вул. Підгірна, 97 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області свої позовні вимоги вона обгрунтовує тим, що з 1986 року вона проживала разом з ОСОБА_2, в належній йому квартирі в м. Верхньодніпровську по вул. Дімітрова, 53/13. Від сумісного життя в них народився син ОСОБА_4, 08.03.1988 року.
У відповідача була двокімнатна квартира, яку він розміняв з першою дружиною, уже проживаючи з нею на дві однокімнатні квартири в м. Верхньодніпровську по вул. С.Яцковського.
У зв”язку з народженням сина, а також у зв”язку з тим, що у ней було троє дітей, яких потрібно було годувати та виховувати, а також з тим, що вони з відповідачем бажали займатись домашнім господарством, держати тварин, вони вирішили придбати будинок в с. Пушкарівка, земельну ділянку та побудувати там новий будинок.
Відповідач продав свою однокімнатну квартиру і вони придбали в с. Пушкарівка по вул. Підгірній, 24 жилий будинок. 24.10.1991 року зі згоди відповідача вона особисто написала заяву в Пушкарівську сільську раду про дозвіл на будівництво нового будинку.
31.10.1991 року їм був виданий дозвіл № 82 на будівництво будинку. В 1991 році вони почали будівництво нового будинку. В зв”язку з чим закупили плити, блоки ФМ-4, перемички, стальні кутки на покрівлю, бетон, цеглу, цемент та інші будматеріали. Квитанції на придбання даних будматеріалів виписані на її ім”я, поскільки придбанням будматеріалів та їх оплатою займалась вона, в той час як відповідач почав зловживати спиртними напоями та перестав надавати гроші в сім”ю.
В 1993-1994 роках був збудований фундамент, були викладені стіни будинку, внітрішні перестінки та зроблена покрівля. Після того як коробка будинку була готова відповідач зовсім перестав давати гроші в сім”ю та на виховання сина і вона змушена була подати на аліменти
В 1993 році вона фактично одна будувала будинок, відповідач став ухилятись навіть від матеріальної допомоги на дитину, тому з 1994 року почали стягуватись аліменти на її користь на утримання сина. Але відповідач постійно змінював місце роботи, звільнювався з роботи, з метою ухилення від сплати аліментів.
Згідно рішення № 79 від 30.08.1997 року Пушкарівської сільської ради землю ОСОБА_2, біля будинку приватизував на своє ім”я та одержав державний акт на землю № 81
У будівництво будинку вона вкладала свій заробіток, а також пенсію, яку вона отримувала на двох дітей в зв”язку з втратою годувальника, підроблялась на торгівлі продуктами, в”язала, надавала допомогу фермерам у складанні звітів. Крім того вона продала належний їй металевий гараж, автомобіль ЗАЗ та придбала будматеріали на будівництво гаража та на придбання автомобіля Москвич в кредит.
Відповідач в 2002 та 2006 роках проходив лікування від алкоголізму.
В вересні 2006 року вони припинили спільне проживання і відповідач перестав її пускати на участок по вул. Підгірній в с. Пушкарівка. Земельна ділянка там не обробляється, заросла бур”яном, будинок почав втрачати свою першопочаткову цінність, починає руйнуватись та може завалитись, якщо його не добудувати. Відповідач не дає їй можливості добудувати будинок, чим порушує її право на збудований будинок, що й стало підставою до суду
Відповідач ОСОБА_2, подав зустрічну позону заяву до позивача ОСОБА_1, в які просить признати за ним право власності на ј частину житлового будинку, розташованого в с. Пушкарівка по вул. Шкільна, 36 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та в порядку розподілу спільного майна, набутого з ОСОБА_1, за час проживання однією сім”єю просить виділити йому незавершений будівництвом будинок, розташований в с. Пушкарівка по вул. Підгірній Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, посилаючись на таке: він дійсно з 1986 року по вересень 2006 року проживав однією сім”єю з ОСОБА_1 За 20 років спільного проживання вони набули майно, яке згідно чинного законодавства підлягає розподілу в рівних частинах.
У ОСОБА_1, на початку їхнього спільного проживання була трикімнатна квартира в м. Верхньодніпровську по вул. Дімітрова, 53/13, куди він посилився як член родини і в якій вони проживали до 2002 року. В 2002 році ОСОБА_1, продала дану квартиру і купила жилий будинок в с. Пушкарівка по вул. Шкільна, 36, оформивши його на себе.
Оскіульки кошти виручені за продану квартиру були менші суми придбаного будинку, при купівлі останнього з їх сімейного бюджету було добалено 4.5 тис. грн.
Даний жилий будинок придбаний для їхнього спільного проживання, куди вони і вселислись однією сім”єю. Після придбання будинку вони зробили там капітальний ремонт, зробили бетонну стяжку полів, настилили ліноліум, провели електромережу, реконструювали систему опалення, на дворі встановили новий паркан з сітки рабиці. Враховуючи те, що після припинення їхнього спільного проживання він залишився фактично без житла, вважає, що має право на ј частину даного жилого будинку.
Крім того за час спільного проживання однією сім”єю вони побудували кооперативний гараж для автомобіля, розташований в м. Верхньодніпровськ по вул. Дімітрова, кооператив № 1
ОСОБА_1 за час сумісного проживання придбали:
• електричну швейну машинку, яку він оцінює в 700 грн.
• телевізор кольоровий “Рейнфорд” з відеоприставкою - 800 грн.
• холодильник двокамерний “Норд” -1000 грн
• комп”ютер - 1300 грн.
• куточок кухонний - 900 грн.
• меблеву стінку - 1000 грн.
• набір кухонних меблів - 2100 грн.
• виятжку кухонну - 200 грн.
• автомобіль “Москвич - 2140 “ - 5000 грн
• палас напольний - 400 грн., а всього на смуму 13400 грн
Угоди про розподіл спільного майна вони не досягли, що й стало підставою для подання зустрічного позову.
В судовому засіданні позивачка за первісним позовом та представник позивача позовні вимоги підтримали, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, також ОСОБА_1, пояснила, що в результаті неналежної поведінки відповідача їх син отримав травму, що призвело до зниження його стану здоров”я.Син постійно потребував і потребує зараз медичного лікування. Відповідач матеріально їй не допомагав лікувати сина, його навчати та ухилявся від сплати аліментів. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не визнала пояснивши, що будинок по вул. Шкільній в с. Пушкарівка їй був подарований, так як вона доглядала жінку, що подарувала їй будинок. Вона сама проводила ремонти та покращення цього будинку, відповідач їй в цьому не допомагав ні фізично, ні матеріально. Автомобіль також купувала вона за власні кошти, так як раніше у неї був автомобіль “Запорожець” , вона його продала і на виручені від продажу кошти купила автомобіль “Москвич”
Відповідач за первісною позовною заявою ОСОБА_2, та представник відповідача факт проживання з ОСОБА_1 Н,І., однією сім”єю без рестрації шлюбук з 1986 по 2006 рік визнав. Позовні вимоги за первісним позовом не визнали, при цьому ОСОБА_2, пояснив, що з початку проживання з ОСОБА_1І він неодноразово пропонував їй зареєструвати шлюб, але вона відмовлялась. До початку спільного проживання з ОСОБА_1, у нього була однокімнатна квартира, яку він продав та купив будинок в с. Пушкарівка, де вони й почали будувати новий будинок. У ОСОБА_1 також була квартира, яку вона продала без його відома та згоди, але оформила договором дарування, але як зовсім чужа людина могла їй подарувати будинок. Коли розпочали будівництво він та його знайомі приймали активну участь у його бідівництві. На той час він працював і кошти, які ним отримувались йшли на будівництво будинку. Але так як ОСОБА_1, на той час працювала в будівельній організації, то квитанції на придбання будматеріалів всі виписані на її ім”я. Їх син травму одержав через безвідповідальність позивачки. Так як вона з ним була біля будинку, що будується, не слідкувала за дитиною і дитину придавило блоками, тому в хворобі дитини винна лише позивачка. За час, що вони проживали спільно, він весь час працював, їздив на заробітки до Росії, гроші давав позивачці, але вона всього цього не враховує і вважає, що його нічого немає. Все те майно, що ним перераховано в позові придбавалось ними спільно і все воно залишилось у позивачки, у нього немає нічого. А тепер вона хоче позбавити його ще й житла.
Вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висноку, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають задоволенню частково за такими підставами.
Як встановлено в судовому засіданні з 1986 року по вересень 2006 року сторони проживали однією сім”єю без реєстрації шлюбу, при цьому ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2, не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі. Факт спільного проживання визнається сторонами тому відповідно до п. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
На початку спільного проживання сторони проживали в квартирі в м. Верхньодніпровську по вул. Дімітрова, 53/13.
Від сумісного життя в сторін народився син ОСОБА_4, 08.03.1988 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про встановлення батьківства.
ОСОБА_2, мав двокімнатну квартира, яку він розміняв з першою дружиною, уже проживаючи з ОСОБА_1 на дві однокімнатні квартири в м. Верхньодніпровську по вул. С.Яцковського.
Так як сторони бажали займатись домашнім господарством, держати тварин, вони вирішили придбати будинок в с. Пушкарівка, на земельній ділянці побудувати там новий будинок.
ОСОБА_2 продав свою однокімнатну квартиру і вони придбали в с. Пушкарівка по вул. Підгірній, 24 жилий будинок. 24.10.1991 року за підписом ОСОБА_2 була подана заява в Пушкарівську сільську раду про дозвіл на будівництво нового будинку.
31.10.1991 року Пушкарівською сільською радою був виданий дозвіл № 82 на будівництво будинку на земельній ділянці за адресою: с. Пушкарівка вул. Підгірна. Та ОСОБА_2, зобов”язаний після завершення будівництва нового будинку, старий жилий будинок переобладнати в нежиле приміщення.
В 1991 році строни почали будівництво нового будинку. В зв”язку з чим закупили плити, блоки ФМ-4, перемички, стальні кутки на покрівлю, битон, цеглу, цемент та інші будматеріали. Квитанції на придбання даних будматеріалів виписані на ім”я ОСОБА_1
В 1993-1994 роках був збудований фундамент, були викладені стіни будинку, внутрішні перестінки та зроблена покрівля, що підтверджується як поясненнями сторін так і поясненнями свідків.
Допитані в судовому засіданні свідки як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача підтвердили, що сторони проживали разом однією сім”єю починаючи з 1986 року та спільною працею приймали участь у будівництві будинку по вул. Підгірна в с. Пушкарівка Верхньодніпровського району. При цьому свідки як з однієї сторони так і з іншої сторони не заперечують, що і ОСОБА_1, і ОСОБА_2, працювали спільно на будівництві будинку, їм допомгали діти, за виключенням деяких розбіжностей, коли свідки зі сторони позивача ОСОБА_1 вказували на її більший вклад у придбання та покращення спільно нажитого майна, а свідки зі сторони відповідача ОСОБА_2, навпаки зазначали, що саме він приймав більше участі і в будівництві будинку та гаражів, так як вони йому допомогали в проведенні будівельних робіт.
З чого суд роботь висновок, що сторони дійсно проживали спільно, однією сім”єю без реєстрації шлюбу протягом тривалого часу. За час спільного проживання набули значну кількість майна. Обоє вносили вклад в придбання та покращення даного майна як фізичною працею так і матеріально. Суду надані довідки про розмір заробітної плати кожної із сторін, з чого суд робить висновок, що і позивач і відповідач працювали, отримували заробітну плату, яку в кладали на придбання та поліпшення спільного майна. Доказів про те, що відповідач не надавав коштів сім”ї , приховув їх, та їх рахунок придбавав собі майно без відома позивачки суду не надано.
Так як спільне проживання сторін однією сім”єю та придбання ними спільного майна виникло, ще в період чиннсті КпШС України, та продовжувалось після набрання чинності Сімейним кодексом України, суд вважає, що на правовідносини, що виникли між ними повинні поширюватись норми, передбачені як КпШС України, так і норми Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження даним майном.
Таким чином, хоч сторони і не перебували в зареєстрованому шлюбі, але установлено, що вони проживали одніє сім”єю і не перебували в зареєстрованому шлюбі з іншими особами, за час спільного проживання набули майно, суд вважає, що дане майно потрібно визнати їх спільною сумісною власністю.
Так як спільне проживання сторін однією сім”єю продовжквалось і після набрання чинності Сімейним кодексом України ст. 74 якого передбачено право на майно чоловіка та жінки, які проживають однією сім”єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на них поширюється також чинність і данної норми.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім”єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної вланості, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.
На майно, що об”єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, або будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи сторони розпочали будівництво нового будинку в с. Пушкарівка по вул. Підгірній в 1991 році.
Згідно ст. 19 Закону України “Про власність” від 07.02.1991 року майно набуте спільною працею чи коштами членів сім”ї належить їм на праві спільної сумісної власності.
Таким чином суд вважає, що незавершений будівництвом будинок, розташований за адресою с. Пушкарівка вул. Підгірна, 97 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який є предметом спору, належить позивачеві ОСОБА_1, та відповідачеві ОСОБА_2, на праві спільної сумісної власності.
Згідно позовних вимог за первісним позовом позивач ОСОБА_1, просить визнати за нею право власності на 2/3 частини незавершеногои будівництвом будиноку, 74.6% готовності споруда Д-1, підвалу споруда п/д, парканів, споруди № 1 та № 2, підпірної стіни, споруда № 3, згідно технічного паспорту від 17.03.2008 року. А ОСОБА_2, згідно вимог за зустрічною позовною заявою просить визнати за ним право власності на весь даний незавершиний будівництвом будинок, розташований в с. Пушкарівка по вул. Підгорній, 97 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та виділити йому його в натурі.
При цьому позивач ОСОБА_1, свої позовні вимоги щодо виділення їй більшої частки в зазначеному будинку обгрунтовує тим, що з нею проживає їх спільний з відповідачем син, який хворіє та потребує лікування, що підтверджує медичним висновком консультанта областного діагностичного центру за 2005 рік. А також тим, що відповідач ухилявся від сплати аліментів на утримання сина, в зв»язку з чим з нього стягувалась пеня за прострочення сплати аліментів та існує велика заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджує копіями рішень суду та довідками виконавчої служби.також тим, що відповідач зловживав спиртними напоями, негідно повдив себе під спільного проживання, часто не працював.
Відповідач ОСОБА_2, свої позовні вимоги про виділення йому незавершеного будівництвом будинку обгрунтовує тим, що за час спільного проживання з позивачкою вони за спільні кошти придбали значну кількість майна, перелік якого та приблизну його вартість він зазначає в своїй позовній заяві, яке залишилось у користуванні ОСОБА_1, крім того вони спільно побудували три гаражі, які також залишились у позивачки тому просить виділити йому в натурі весь незавершений будівництвом будинок, рахунок поділу цього спільно нажитого майна.
Проте суд вважає, що доводи сторін щодо збільшення їхньої частки в спільному майні не можуть бути враховані судом за такими підставами.
Відповідно до ст. 28 КпШС України у випадку розподілу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити він рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповноілтніх дітей або заслуговуючі уваги інтереси одного із подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об”єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними або шлюбним договором
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім”ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім”ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збівльшена, якщо з нею , з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони отримують, недостаній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Судом встановлено, що на час розгляду справи в суді син сторін вже досяг повноліття, тому немає підстав для збільшення частки позивачки за тим, що з нею проживає неповнолітня дитина. Суду наданий медичний висновок про стан здоров”я сина, але доказів, що син є непрацездатним не надано, крім того наданий суду медичний висновок датований 2005 роком, в той час, як справа розпочиналась слуханням в 2007 році. Більш пізніх висновіків про стан здоров”я сина сторін та його непрацездатність суду не надано, тому за цією підставою також не може будти збільшена частка позивачки.
Посилання позивачки на те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, у нього є велика заборгованість по аліментах на даний час також не може бути прийнята судом до уваги для збільшення частки позивачки, так як дійсно згідно довідок виконавчої служби у відповідача ОСОБА_2, існувала заборгованість по сплаті аліментів, в зв”язку з чим був описаний та проданий на торгах і куплений позивачкою в рахунок погашення заборгованості по аліментах старий будинок з господарськими спорудами, розташований в с. Пушкарівка по вул. Підгірній, 97, що підтверджується протоколом та актом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Таким чином на час вирішення справи у відповідача відсутня заборгованість по аліментах, а позивака, купивши старий будинок вже збільшила свою частку у даному домоволодінні. Зловживання відповідачем алкогольними напоями не може бути підставою для зменьшення його частки в його спільному майні, так як судлом встановлено, що він працював, вносив свій вклад в будівництво будинку та придбання іншого майна.
Посилання відповідача ОСОБА_2, на те, що ним з позивачкою придбана значна кількість майна за час спільного проживання і це майно залишилось у користування позивачки, тому він просить виділити йому весь незавершений будівництвом будинок,а позивачці залишити інше придбане ними майно, також не може бути враховане судом, так як в позовних вимогах відповідач наводить перелік майна та його приблизну оцінку. Документів про те коли було придбане дане майно не надано, за виключенням автомобіля, та судом із показань свідків встановлено, що гаражі будувались під час спільного проживання сторін. Але висновку про дійсну вартість даного майна суду не надано, в зв”язку з чим суд не має можливості співставити вартість даного майна та вартість незавершеного будівництвом будинку.
Тому суд вважає що за позивачем та відповідачем потрібно визнати право власності на Ѕ частину будівель незавершенного будівництвом будиноку, 74.6% готовності споруда Д-1, підвалу споруда п/д, парканів, споруди № 1 та № 2, підпірну стіну споруда № 3, розташованих за адресою с. Пушкарівка вул. Підгірна, 97 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно технічного паспорту від 17.03.2008 року. Інвентарний номер 969, виготовленого Комунальним підприємством «Верхньодніпровське бюро технічної інвентарізації» за кожним, виходячи із рівності їхніх часток в спільно побудовному будинку.
Посилання представника відповідача на те, що даний будинок є незавершений будівництвом, старий будинок не переведений в нежилий, тому не має можливості провести розподіл майна, суд вважає безпідставним.
Так як згідно рішення Пушкарівсьткої сільської ради № 82 від 31.10.1991 року старий будинок повинен бути переведений в нежилий лише після завершення будівництва нового будинку, а так як новий будинок не завершений будівництвом і протягом тривалого строку відповідач не вчиняє ніяких дій на закінчення його будівництва, відповідно старий будинок ще не може бути переведений в нежиле приміщення. Безпідставним суд вважає і посилання, що в такому вигляді незавершене будіввництвом домоволодіння не підлягає розподілу, так як згідно позовних вимог позивачка просить не провести розподіл незавершеного будівництвом будинку в натурі, а лише визнати за нею право власності на його частку, як в спільному майні подружжя.
Безпідставним є посилання і на те, що визначивши за сторонами право власності на частину будівель, сторони не будуть знати як володіти та користуватись своє часткою, так як відповідно до ст. 369 ЦК України співласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домоленістю між ними. Тобто володіти і користуватись вказаним майном сторони повинні за взаємною згодою, або за домовленністю між собою, а у випадку недосягнення такої домовленості можуть завернутись до суду за вирішенням спору за цими підставами.
Позивач ОСОБА_1, в своїх позовних вимогах просить в порядку розподілу присадибної земельної ділянки площею 0.440 га., визнати за нею також право власності на 2/3 частини вказаної земельної ділянки.
Суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як земельна ділянка площею 0.440 га, розташована в с. Пушкарівка по вул. Підгірній для будівництва, обслуговування жилого будинку та особистого підсобного господарства приватизована відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на на землю, серія Ш-ДП № 099863 від 10.11.1999 року. Даний акт не оспорений сторонами. Посилання позивача та її представника про те, що при приватизації землі допущено ряд порушень, які дають право вважати його не дійсним суд вважає такими, що виходять за межі позовних вимог, так як позовних вимог про визнання державного акту про право власності на землю не дійсним не ставилось, та відсутні доказаи про наявність такого спору між сторонами. Тому в задоволенні даних позовних вимог суд вважає за потрібне відмовити.
Відповідач ОСОБА_2, в зустрічній позовній заяві ставить вимоги про визнання за ним права власності на ј частину жилого будинку, розташованого в с. Пушкарівка по вул. Шкільній, 36 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Суд вважає, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як відповідно до договору від 30.03.2003 року даний будинок був подарований ОСОБА_1
Та як відповідно до ст. 24 КпШС України, майно, що належить одному із подружжя до укладення шлюбу, а також отримане під час шлюбу в дар або в порядку спадкування є власністю кожного із них.
Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2, на те, що даний будинок придбаний позивачою за договором купівлі-продажу, а не за договором дарування, так як зовсім чужа людина не могла подарувати його їй, і вони платили спільні гроші за його придбання. Так як якщо дані обставини були відомі ОСОБА_2, він міг оспорити даний договір дарування, але не ставив і не ставить питання про визнання даного договору дарування не дійсним. Крім того до закінчення розгляду справи ОСОБА_1, продала даний будинок, що підтверджується копією договру купівлі-продажу будинку від 29.05.2008 року, даний договір також не оспорений ОСОБА_2
Не надані суду докази й того, що за час спільного проживання сторін суттєво збільшилась цінність будинку по вул. Шкільна, 36 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за рахунок трудових чи грошових затрат ОСОБА_2, чи обох із сторін.
Тому в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2, права власності на ј частину жилого будинку, розташованого по вул. Шкільній, 36 с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на думку суду потрібно відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлене судове рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Так як позовні вимоги ОСОБА_1. задовольняються частково суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, підлягають стягненню частково, понесені нею судові витрати, на загальну суму 1681 грн.
На основі ст. 22, 28 КпШС ст. 60, 70 СК України. керуючись ст. 10, 60,88,212, 256-258 ЦПК України, суд._
Позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом задовольнити частково.
Визнати факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім”єю без реєстрації шлюбу з червня 1986 року по вересень 2006 року.
Визнати будівлі: незавершений будівництвом будинок, 74.6% готовності споруда Д-1, підвал споруда п/д, паркани, споруди № 1 та № 2, підпірну стіну споруда № 3, згідно технічного паспорту від 17.03.2008 року, інвентарний номер 969, виготовленого Комунальним підприємством «Верхньодніпровське бюро технічної інвентарізації» розташовані за адресою: вул. Підгірна, 97 с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Длніпропетровської області спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за кожним право власності на Ѕ частину будівель розташованих в домоволодінні на земельній ділянці 0.440 га., за адресою с. Пушкарівка вул. Підгірна, 97 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно технічного паспорту від 17.03.2008 року, інвентарний номер 969, виготовленого Комунальним підприємством «Верхньодніпровське бюро технічної інвентарізації», а саме: на Ѕ частину незавершенного будівництвом будинку Д-1 дійсною вартістю 57860 грн., вартість Ѕ частини - 28930 грн., на Ѕ частину підвалу дійсною вартістю - 63079 грн., вартість Ѕ частини - 31539. 50 грн., на Ѕ частину паркану споруда № 1 - дійсна вартість -2086 грн.. вартість Ѕ частини - 1043 грн., на 1\2 частину паркану споруда № 2, дійсною вартістю 1660 грн., вартість Ѕ частини 830 грн., та на 1/ 2 частину підпірної стіни споруда № 3, дійсною вартістю 1414 грн., вартість Ѕ частини 707 грн. А всього на суму 63049 грн 50 коп. за кожним.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму - 1681 грн.
У задоволенні решти позовних вимог за первісним та зустрічним позовом сторонам відмовити
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену частину судового збору 579 грн 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачену суму судового збору - 428 грн 49 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви, через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.
Головуючий