Миколаївської області
Справа №477/1105/19
Провадження №3/477/717/19
12 червня 2019 року місто Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Л.М.Семенова, розглянувши матеріали, що надійшли з Вітовського ВП Корабельного ГУНП України в Миколаївській області про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,
- до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.1 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення АПР18№565593, 28 квітня 2019 року біля 17 години ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітнгіх дітей, які залишились без нагляду, чим порушила ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 150 СК України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП.
На виклик суду ОСОБА_1 не прибула, про причини неявки суду не повідомила.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступного.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
За положеннями ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (частина перша).
За частиною другою цієї ж статті, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частина 3).
Батьки зобов'язані поважати дитину (ч.4).
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (частина 5).
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (частина 6).
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (частина 7).
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім'ї, сім'ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
З аналізу вище наведених норм, за диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП настає адміністративна відповідальність як за сукупністю так і за скоєння будь-яких з ухилень, зокрема, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Більш того, норми даної статті є бланкетними та вимагають визначення конкретної норми Закону, що порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення (ст. 256) є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Втім, протокол відносно ОСОБА_1 взагалі не містить даних, що становлять суть порушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не містить визначення конкретних дій, що становляться в вину ОСОБА_1 , зокрема не зазначається в чому полягло невиконання обов'язку з виховання неповнолітніх дітей, не зазначено дані про самих дітей, не визначена конкретна норма Закону, який порушено. Перерахування статей певних Законів, без визначення конкретно порушеної норми та дії, що становлять таке порушення, не надає можливості встановити факт самого порушення, певні юридичні факти, що підлягають доведенню, а надані докази, належними, наданими на підтвердження такого факту.
Рішення суду не може будуватися на припущеннях (ст.62 Конституції України).
Зміст правопорушення має бути чітким, конкретно висвітлювати суть правопорушення, що ставиться в вину.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Притягнення до адміністративної відповідальності обумовлює певні обмеження щодо особи, тому складання протоколу про адміністративне правопорушення має бути лише з обґрунтованих підстав.
Враховуючи вище наведене, суд вважає неприпустимим формальний підхід з притягнення особи до адміністративної відповідальності без наявності доказів, що підтверджують суб'єктивний та об'єктивний склад певного правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до поліції з приводу зникнення її неповнолітньої доньки. Дитина була віднайдена самостійно, в той же час, відносно ОСОБА_1 складено вище вказаний протокол. Однак, самостійне залишення дитиною місця проживання, саме по собі, не свідчить про невиконання матір'ю обов'язків з виховання дитини. Особа вправі розраховувати на правову допомогу, захист та виконання своїх обов'язків відповідними органами та службами, не будучи притягнуто до відповідальності. Саме звернення до поліції з приводу зникнення дитини, свідчить про турботу матері щодо долі своєї дитини.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне провадження у даній справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 284 КУпАП, -
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Жовтневий районний суд до апеляційного суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.М. Семенова