Справа № 333/1085/19
Провадження № 2/333/1153/19
Іменем України
03 червня 2019 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запорожжя в складі: головуючий-суддя Кулик В.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна, 10», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення установчих зборів та визнання недійсним рішення правління об'єднання співвласників, -
21.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Водограйна, 10», ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійним рішення установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформленого протоколом від 29.05.2016 року, в частині вирішення четвертого питання порядку денного про обрання членом правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна, 10» - власника квартири НОМЕР_3 ОСОБА_2 ; визнати недійним рішення зборів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна, 10», оформленого протоколом № 1 від 06.06.2016 року про обрання голови правління; стягнути з відповідача 2 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що рішення установчих зборів від 29.05.2016 року в частині обрання членів правління багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 Запоріжжі є незаконним, оскільки до членів правління було обрано відповідача 2 ОСОБА_2 , який не є власником (співвласником) квартири чи нежилого приміщення в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому не може вважатись законним і рішення зборів правління, оформлене протоколом № 1 від 06.06.2016 року про обрання головою правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна, 10» - ОСОБА_2., який не є власником (співвласником) цього багатоквартирного будинку.
Відповідач 1 і 2 в особі ОСОБА_2 надали відзив на позовну заяву, в якому заперечили проти позову та просили відмовити, виходячи з наступних підстав. Законом чітко визначена вимога для обрання членів ревізійної комісії (ревізора) з числа співвласників і немає такої чіткої норми для членів правління. В статуті ОСББ «Водограйна, 10» також не міститься обов'язкової вимоги про обрання членів правління виключно із числа співвласників - власників квартир будинку АДРЕСА_1 . На момент скликання установчих зборів у ініціативної групи по створенню ОСББ ще не було інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власників квартир будинку АДРЕСА_1 . Таким чином при виборах членів правління установчі збори покладалися на інформацію зі слів фізичних осіб, що були обрані у правління. ОСОБА_2 вважав себе власником квартири АДРЕСА_2 , оскільки придбав її за власний кошт, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.03.2006 року, реєстровий № 777. Потім з сімейних підстав між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5 був укладений договір міни від 08.04.2008 року, реєстровий № 469. Додатковим доказом набуття та переходу права власності на квартиру НОМЕР_3 є технічні паспорти БТІ, копії яких містяться у додатку, пункти 4-5, на першій сторінці яких чітко видно, що власником квартири був ОСОБА_2 , а потім його дружина - ОСОБА_5 та його син - ОСОБА_6 Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином ця квартира була придбана у шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Формальна відсутність ОСОБА_2 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно як власника квартири не позбавляє його права спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_2 та дає підстави вважати його співвласником багатоквартирного будинку. Обрання головою правління ОСББ «Водограйна, 10» ОСОБА_2. не порушує права співвласників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна, 10». ОСББ функціонує достатньо ефективно, робиться багато справ щодо ремонту комунікацій будинку, ремонту під'їздів та таке інше.
Ухвалою суду від 26.02.2019 року було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд цієї справи проводити за правилами скороченого позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Матеріалами справи встановлено, що 29.05.2016 року рішенням установчих зборів ОСББ «Водограйна, 10» до членів правління ОСББ «Водограйна, 10» було обрано, зокрема, ОСОБА_2 ..
06.06.2016 року рішенням зборів правління ОСББ «Водограйна, 10», оформленим протоколом № 1, головою правління ОСББ «Водограйна, 10» було обрано ОСОБА_2
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 21.01.2019 року, договором міни від 08.04.2008 року, технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , складеного 09.01.2008 року зі змінами від 27.04.2008 року, встановлюється, що ОСОБА_2 не є власником (співвласником) квартири АДРЕСА_2 .
Встановивши дані обставини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що прямо зазначено в його преамбулі.
Згідно зі ст. 1 цього Закону, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ст. 10 даного Закону, для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об'єднання на загальних зборах обирається з числа співвласників ревізійна комісія (ревізор) або приймається рішення про залучення аудитора.
Виходячи з ст. 12 вказаного Закону, управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
В силу п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
На підставі п. 6 Статуту ОСББ «Водограйна, 10», у загальних зборах мають право брати участь усі співвласники. Інтереси співвласника, який особисто не бере участі в зборах, може представляти його представник, який у такому разі має право голосувати від імені такого співвласника.
За ст. ст. 60, 65, 67 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 СК України, сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів; цим Кодексом здійснюється регулювання сімейних відносин.
Таким чином, посилання відповідача на норми сімейного кодексу України є безпідставними, оскільки вони не поширюються на спірні правовідносини, які виникли між сторонами і встановлення, визначених в них обставин виходить за межі судового розгляду справи та не входить до предмету доказування у даній справі.
Отже, суд не може керуватись нормами Сімейного кодексу України при вирішенні цього спору і на підставі цих норм та Свідоцтва про укладення шлюбу від 26.11.1988 року, серії НОМЕР_1 , встановлювати факт спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_2 .
Виходячи з правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2019 року у справі № 686/8227/17, відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню. Таким чином, вирішуючи даний спір, суд повинен установити наявність порушених прав позивача, внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є, в тому числі, визнання рішення недійсним.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивачем не доведено, що відповідачами у справі або оскаржуваними нею рішеннями порушено, не визнано або оспорюється її право.
Виходячи з цього, зазначений позов є необґрунтованим, а отже таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що в задоволені позову відмовлено, судовий збір у відповідності до ст. 141 ЦПК України необхідно залишити за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 78, 80, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водограйна, 10», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення установчих зборів та визнання недійсним рішення правління об'єднання співвласників -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя В.Б. Кулик