Справа № 569/6276/19
10 червня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів , -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рівненського міського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 569/22161/13-ц та стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня вступу рішення суду в законну силу і до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона та відпоповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 В зареєстрованому шлюбі вони не перебували. У зв'язку з ненаданням відповідачем матеріальної допомоги дитині, у 2013 році вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів до ОСОБА_2 . Рішенням Рівненського міського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 569/22161/13-ц було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 750 грн. (сімсот п'ятдесят гривень) щомісячно, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову 04 грудня 2013 року. При визначенні розміру аліментів у розмірі 750 грн. суд взяв до уваги її посилання на те, що відповідач добровільно не надає коштів на утримання дитини, а вона самостійно не в змозі утримувати дитину, такий розмір аліментів вважав можливим до сплати і достатнім. Однак, з часу ухвалення вказаного рішення про стягнення аліментів суттєво зросли ціни, відповідно збільшились потреби матеріального забезпечення сина. Разом з тим, їй відомо, що відповідач працює неофіційно та має достатній регулярний дохід для сплати аліментів на належному рівні. Крім того, Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-УІІІ внесено зміни до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України та встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти в розмірі 750 грн. на теперішній час є меншими, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не покривають витрат на нормальне хаочування, забезпечення дитини шкільними приладдям, одягом, взуттям та інших витрат.
До початку судового засідання представник позивачки позивачки ОСОБА_1 адвокат Данилюк І.В. подала до суду письмову заяву згідно якої просила справу розглядати без її участі як представника, позов ОСОБА_1 просила задовольнити. До початку судового засідання відповідач ОСОБА_2 подав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та не заперечує проти задоволення позову. Розгляд справи просить провести у його відсутність.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позовна заява підлягає до задоволення .
Судом встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 569/22161/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 750 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову - 04 грудня 2013 року.
Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №1483, зареєстрований відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції підтверджується, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
З оглянутої судом довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 19061 від 21.03.2019 р., виданої Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг РМР вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за місцем проживання матері ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 пo 30 червня - 2027 грн., з 01 липня пo 30 листопада 2118 грн., з 01 грудня - 2218 грн. Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2). Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4). Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька. Згідно до ч. З ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суд у, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. За наведених обставин, враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, а також приймаючи до уваги положення частини другої статті 182 СК України, суд вважає необхідним та доцільним змінити розмір аліментів та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, визнаючи вказаний розмір аліментів справедливим та розумним. При ухваленні рішення, враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути аліменти саме не менше розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, враховуючи ту обставину, що розмір прожиткового мінімуму постійно змінюється, стягнення аліментів у такий спосіб позбавить позивачку необхідності повторних звернень до суду з позовами про збільшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму. Суд також враховує, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням суду від 18.02.2014 року (750 гривень) на теперішній час є значно меншим від мінімального розміру аліментів, встановленого частиною другою статті 182 СК України. За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення та стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, що узгоджується з положеннями ч.2 ст. 182 СК України. Оскільки судом встановлено наявність рішення суду про стягнення аліментів у цивільній справі № 569/22161/13-ц, то за зазначеним виконавчим документом слід припинити виконання за виключенням наявності боргу по сплаті аліментів. Судові витрати підлягають до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету України. На підставі вищевикладеного, ст.ст. 180,181, 182, 184, 192, СК України , Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", керуючись ст.ст. 12,81,141,263-268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд , - ВИРІШИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити. Змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з задоволенням позову про зміну розміру аліментів, припинити з моменту набрання рішенням законної сили подальше примусове виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.02.2014 р. у цивільній справі № 569/22161/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В разі наявності заборгованості за рішенням суду, проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп. в прибуток державного бюджету .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Повне рішення виготовлене - 12.06.2019 р. Суддя: О.В.Панас