Справа № 567/236/19
12 червня 2019 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018180000000611
по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
встановив :
30 грудня 2018 року близько 18 год. 40 хв., у темну пору доби, ОСОБА_8 , в порушення вимог пп. а) п.2.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння тяжкого ступеня, керуючи автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю не менше 81,8-83,1 км/год., що перевищує допустиму для даної ділянки дороги, по вул.Центральній у с.Розваж, Острозького району Рівненської області зі сторони м.Острог у напрямку с.Оженин, поблизу будинку №49 вищевказаної вулиці, в порушення вимог пп. б) п.2.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості руху та з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді пішохода, який знаходився на проїзній частині, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого пішохід ОСОБА_9 від отриманих травм загинув на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_8 вимог п.12.4 Правил дорожнього руху, що дозволяє водієві у населених пунктах рухатись транспортним засобом зі швидкістю не більше 50 км/год., перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України винним себе визнав частково.
При цьому він показав, що в його користуванні перебуває автомобіль «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 30.12.2018 року у вечірню пору доби, керуючи вказаним автомобілем він разом з сім'єю повертався додому в с.Оженин Острозького району з м.Нетішин Хмельницької області, де вони перебували в гостях і де він вживав алкогольні напої та випив приблизно 3 стопки горілки.
Близько 18:40 год. він рухався автомобілем «ВАЗ-2107» по вул.Центральній в с.Розваж зі сторони м.Острог в напрямку с.Оженин Острозького району Рівненської області.
Вказує, що рухався зі швидкістю приблизно 70 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар, по центру дороги та зазначив, що можливо швидкість руху автомобіля доходила до 80 км/год. Боковий інтервал від правих коліс до правого краю дороги становив приблизно 1,5 м. Чи була розмітка на дорозі не пам'ятає. Дорога була частково освітлена вуличними ліхтарями. Вказує, що під час руху, він будь-яких інших учасників руху, а саме пішоходів чи транспортних засобів, ні в зустрічному, ні в попутному напрямку не бачив. Зазначає, що за кілька секунд до зіткнення побачив пішохода, який перебував на проїздній частині дороги та не встиг уникнути зіткнення з ним. Припускає, що пішохід мав намір перейти дорогу та раптово вийшов на проїзну частину. Потерпілий йшов по його смузі руху, в попутному напрямку, спиною до нього, одягнений в темний одяг. Перед зіткненням він повернув кермо вліво і почав екстренно гальмувати та в цей час відчув удар, який прийшовся правою передньою фарою в задню частину тіла потерпілого, після чого тіло потерпілого впало на капот і розбило лобове скло автомобіля.
Після зупинки він вийшов з автомобіля та побачив, що на узбіччі лежить тіло чоловіка. Намагався викликати швидку. В подальшому, на місце події прибула швидка медична допомога та поліція. Вказав, що після ДТП випив ще горілки з пляшки, яка знаходилась в нього в автомобілі, оскільки перебував в стресовому стані. Під час того як він пив горілку, працівник поліції забрав в нього пляшку і поклав в салон автомобіля.
Після ДТП потерпілий знаходився на обочині, недалеко від краю асфальту.
Вказує, що на момент ДТП в автомобілі була його дружина, яка сиділа з правої сторони біля правої задньої дверки і дочка.
У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати. Попросив вибачення в потерпілої.
Просив суд не позбавляти його волі, надати можливість відшкодувати шкоду, будучи на волі, оскільки має на утриманні малолітню дитину та батьків похилого віку та при цьому матір є нвалідом 3-ої групи.
Потерпіла ОСОБА_5 показала, що загиблий ОСОБА_9 був її чоловіком. 30.12.2018 вона перебувала за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 ., а приблизно о 17:30 год. пішла на роботу, де в подальшому дізналась, що її чоловік ОСОБА_9 потрапив у ДТП та загинув. Після чого вона відразу поїхала на місце пригоди де побачила, що на узбіччі лежало тіло її чоловіка без ознак життя. На місці події були присутні працівники поліції та швидкої медичної допомоги. За яких обставин трапилась ДТП їй не відомо. Зі слів дітей їй відомо, що чоловік ввечері пішов в місцевий магазин.
В тому місці де сталась ДТП, дорога була освітлена вуличними ліхтарями та вона бачила, що тіло її чоловіка знаходилося з правої сторони дороги на узбіччі, а автомобіль «ВАЗ» був розвернутий в протилежному напрямку руху. Зазначила, що в той день ОСОБА_9 був одягнутий в камуфляжні темні штани, резинові чоботи, кожух без рукавів чорного кольору, кофту і шапку чорного кольору. Світло відбиваючих елементів на його одязі не було.
Вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді реального позбавлення волі, підтримавши думку прокурора в цій частині.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що працює слідчим СВ Острозького ВП ГУНП в Рівненській області та проживає в с.Розваж Острозького району. 30.12.2018 року близько 18:40 він перебував за місцем проживання баби його дружини, що в АДРЕСА_3 . Зазначив, що 30.12.2018 був вихідний, тому при виконанні службових обов'язків він не перебував.
Перебуваючи на подвір'ї зазначеного господарства, він почув гучний глухий удар, після якого послідував звук удару об скло. Після чого він відразу побіг до дороги. Приблизно через секунду від звуку розбиття скла, почувся звук гальмування коліс автомобіля, який був схожий на «свист» коліс. На момент його виходу на узбіччя, побачив як автомобіль марки «ВАЗ» темного кольору, завершує маневр розвороту, при цьому автомобіль був направлений передньою його частиною в напрямку с.Оженин, а права його частина розверталася до будинків по правій стороні дороги в напрямку с.Оженин. Окрім вказаного автомобіля на дорозі в напрямку с.Оженин, ні в напрямку м.Острог ніяких автомобілів не було.
Також зазначив, що на той час була темна пора доби, однак дорога була освітлена денним світлом вуличних ліхтарів, видимість була хороша - в межах 1,5 кілометра.
По правій стороні узбіччя в напрямку с. Оженин він побачив тіло чоловіка без видимих ознак життя, підбігши до нього, він відразу перевірив його пульс, однак пульсу не відчув, та оцінивши неприродне положення тіла після падіння зрозумів, що останній отримав тілесні ушкодження не сумісні із життям. У вказаному чоловіку він впізнав місцевого жителя ОСОБА_9 .
Вказав, що відірвані шматки одягу потерпілого лежали за межами проїзної частини і за межами обочини, потерпілий лежав на обочині в напрямку головою до автомобіля.
Після цього він підійшов до автомобіля, який був на відстані близько 10-15 метрів від виявленого тіла. В автомобілі були пошкоджені передня права сторона автомобіля, фара та лобове скло, та була увімкнена ліва передня фара, однак чи ближнім світлом фар чи дальнім він сказати не може.
Зі сторони водія з автомобіля вийшов невідомий йому чоловік, який був стривожений та постійно повторював «що я наробив».
З дверей правої сторони автомобіля вийшла жінка з дитиною, він відразу запитав чи потрібна їм медична допомога, на що остання відмовилась і направилася до магазину. При цьому жінка йому пояснювала, що потерпілий їхав на велосипеді та раптово виїхав на дорогу, тому ОСОБА_8 не міг його побачити. Водночас ОСОБА_10 зазначив, що велосипеда на місці події не було.
Після чого про подію, що сталася він повідомив оперативного чергового Острозького ВП.
Підійшовши до водія, він відразу представився, назвав посаду, прізвище та звання і сказав йому залишатися на місці події, що він і зробив. Також він повідомив для водія, щоб він дістав із авто страховий поліс та свідоцтво про реєстрацію автомобіля.
Зазначив, що із салону автомобіля було відчутно запах випарів алкоголю, однак чи йшов він від водія ОСОБА_10 сказати не може.
Весь час до приїзду працівників поліції він знаходився біля водія автомобіля «ВАЗ». В подальшому, по приїзду працівників поліції він відразу повідомив про обстановку, що склалася та перебував на місці події і здійснював охорону місця події.
Коли до водія підійшли працівники поліції ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , він побачив, що водій тримає в руках пляшку та намагається випити, однак працівники поліції, які перебували біля нього, не дали йому це зробити і повели до службового автомобіля. Що саме було в пляшці ОСОБА_10 сказати не може. При ньому, до приїзду працівників поліції ОСОБА_8 спиртних напоїв не вживав.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він перебуває на посаді інспектора ГРПП №2 Острозького ВП ГУНП в Рівненській області. 30.12.2018 року близько 18:40 год. до чергової частини Острозького ВП надійшло повідомлення про те, що в с.Розваж Острозького району Рівненської області було здійснено наїзд на пішохода із летальним випадком. По приїзду на місце події службовим автомобілем він спільно з інспектором ОСОБА_12 відразу підійшли до автомобіля, який знаходився на місці події марки «ВАЗ» темного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля якого знаходився невідомий чоловік та слідчий Острозького ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_10 . Останній повідомив їм обстановку після чого він почав опитувати водія про обставини події. При перевірці документів, водієм автомобіля виявився ОСОБА_8 .
На місці події водій пояснював, що потерпілий раптово з'явився посеред дороги.
Вказав, що на момент їх прибуття на місце події, автомобіль «ВАЗ» знаходився біля проїжджої частини дороги, наполовину розвернутий в напрямку м.Острог. На автомобілі були наявні видимі пошкодження передньої правої частини бамперу, капоту, фари, та лобового скла. Тіло потерпілого лежало на асфальті головою до центру дороги, однак точно сказати не може, оскільки до потерпілого він не підходив.
Пояснив, що по зовнішніх ознаках ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння та запах алкоголю було відчутно з його порожнини роту.
Під час перебування на місці події ОСОБА_8 дістав з салону автомобіля пляшку на намагався випити її вміст, а саме став відкручувати пробку пляшки, але вони йому цього зробити не дали та відібрали вказану пляшку.
Пояснив, що на місце події вони приїхали на службовому автомобілі, за кермом якого перебував він, та прибули на місце ДТП через 2-3 хвилини після повідомлення про ДТП. Зазначив, що видимість дороги під час руху автомобіля була доброю, в районі 200 метрів.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що перебуває на посаді інспектора ГРПП №3 Острозького ВП ГУНП в Рівненській області. 30.12.2018 року близько 18:40 год. до чергової частини Острозького ВП надійшло повідомлення про те, що в с.Розваж Острозького району Рівненської області сталась дорожньо-транспортна пригода із летальним випадком. Після чого він спільно з інспектором ОСОБА_11 службовим автомобілем виїхали на місце події. На місці події вони підійшли до автомобіля марки «ВАЗ» темного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу якого знаходився невідомий їм чоловік та слідчий Острозького ВП ГУНП ОСОБА_10 .
На час їх прибуття на місце події, автомобіль «ВАЗ» знаходився біля краю проїжджої частини дороги, наполовину вернутий в напрямку м. Острог, однак не повністю. На автомобілі були наявні пошкодження передньої правої частини бамперу, капоту, фари, та лобового скла.
Вони почали запитувати водія про обставини ДТП та водій пояснював, що потерпілий вийшов назустріч руху авто.
При перевірці документів водієм автомобіля виявився ОСОБА_8 та в ході спілкування із ним, відчувався запах алкоголю з його ротової порожнини. В зв'язку з цим ОСОБА_11 запитав водія чи вживав він алкоголь, на що він відповів що ні та відразу після цього направився до свого автомобіля та взяв до рук пляшку горілки, яка знаходилась в його автомобілі і хотів випити, однак він відразу вирвав із його рук вказану пляшку горілки та кинув на сидіння його автомобіля. Після чого вони запросили ОСОБА_8 до службового автомобіля.
В його присутності ОСОБА_8 алкогольних напоїв не вживав, від моменту приїзду на місце події і до моменту затримання ОСОБА_8 працівниками СУ ГУНП.
Після приїзду працівників СУ ГУНП в Рівненській області на місце події було прийнято рішення про направлення водія до відповідного лікувального закладу для визначення у ОСОБА_8 стану алкогольного сп'яніння. В ході огляду ОСОБА_8 лікарем було відібрано зразки крові, оскільки ОСОБА_8 у лікарні відмовився від проходження перевірки на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора. Після чого ОСОБА_8 було доставлено до Острозького ВП.
Суд приходить до висновку, що показання потерпілої та свідків є послідовними, повними і логічними, та в сукупності з іншими доказами повністю узгоджуються між собою.
При цьому, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні необережних дій, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
З витягу з кримінального провадження №12018180000000611 вбачається, що 30.12.2018 року було зареєстровано кримінальне провадження за ч.2 ст.286 КК України про те, що 30.12.2018 близько 18:40 год. водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Центральній в с.Розваж Острозького району Рівненської області, зі сторони м.Острог в напрямку с.Оженин поблизу буд. №49 по вищевказаній вулиці, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на проїзній частині і в результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 від отриманих травм загинув на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та фото таблицями до нього від 30.12.2018 зафіксовано обстановку на місці події після дорожньо-транспортної пригоди 30.12.2018 в с. Розваж по вул.Центральній Острозького району Рівненської області. З зазначеного протоколу огляду вбачається, що початок осипу скла та уламків транспортного засобу на місці ДТП знаходиться на відстані 0,4 м від краю проїжджої частини дороги, що вказує на те, що перед ДТП пішохід ОСОБА_9 рухався не ближче до середини проїжджої частини, на що вказує обвинувачений, а по краю проїжджої частини дороги.
Згідно висновку експерта №01 від 01.01.2019 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 встановлено, що смерть ОСОБА_9 настала від масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів та між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Масивність та важкість отриманих тілесних ушкоджень дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, а саме наїзд транспортним засобом (автомобілем) на пішохода ОСОБА_9 , який в момент наїзду на нього перебував у вертикальному або близькому до нього положенні та був обернутий задньою поверхнею тіла до транспортного засобу.
Таком чином, з зазначеного висновку та сукупності інших доказів вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок наїзду на нього автомобіля під час ДТП, яка мала місце 30.12.2018 року та при цьому наїзд мав місце не за обставин, на які вказує обвинувачений, тобто під час перетину ОСОБА_9 полотна дороги впоперек чи раптового виходу на проїзджу частину дороги, а під час наїзду на нього зі сторони спини в той час, коли він йшов по правому краю проїзджої частини дороги.
Згідно висновку експерта №3.1-17/19 від 22.01.2019 встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 знаходилася в працездатному стані; на момент експертного дослідження система рульового керування автомобіля «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 знаходилася в працездатному стані; на момент експертного дослідження фари ближнього та дальнього світла системи зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля «ВАЗ» р.н. НОМЕР_1 знаходилися в стані часткової відмови. Несправності системи зовнішнього освітлення автомобіля «ВАЗ» р.н. НОМЕР_1 виражені в руйнуванні світлорозсіювача, деформації і зміщенні рефлектора правої фари, руйнуванні скляної колби, деформації електродів та світловідбивного екрана електролампи ближнього-дальнього світла правої фари виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди. Несправність системи зовнішнього освітлення автомобіля «ВАЗ» р.н. НОМЕР_1 виражена в тріщині світлорозсіювача лівої фари виникла до даної дорожньо-транспортної пригоди та вказана несправність могла бути виявлена водієм вказаного транспортного засобу перед ДТП в ході контрольного огляду автомобіля.
Згідно висновку експерта №3.1-18/19 судової інженерно-транспортної експертизи встановлено, що контактування автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 із перешкодою (пішоходом) відбулося передньою правою частиною (передній бампер, права фара, капот, переднє вітрове (лобове) скло) на відстані 10-50 см. від правого габариту кузова автомобіля. Наїзд автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 пішохода відбувся на проїзній частині вул.Центральна в с.Розваж Острозького району Рівненської області, в напрямку с.Оженин, перед початком ділянки осипу уламків транспортного засобу.
Згідно висновку експерта №3.1-52/19 судової інженерно-транспортної експертизи встановлено, що виходячи із довжини зафіксованих на місці дорожньо-транспортної пригоди слідів гальмування та слідів юзу швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком гальмування становила не менше 81,8-83,1 км/год.
В дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, водій автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.2, п.12.3 та п.12.4 Правил дорожнього руху України.
В дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, водій автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 , в момент виникнення перешкоди для руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування та шляхом застосування екстреного маневру швидкості руху 81,8 - 83,1 км/год, при максимально допустимій швидкості руху на даній ділянці дороги 50 км/год, водій автомобіля «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування та шляхом застосування екстреного маневру.
В дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, дії водія автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідають вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Оцінивши досліджені в ході судового розгляду справи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 доведеною повністю та кваліфікує його дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого за ч.2 ст.286 КК України.
При цьому, суд вважає, що з обвнувачення ОСОБА_8 слід виключити посилання на порушення ним пп. ґ) п.2.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме керування транспортним засобом без полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки зазначене порушення є порушенням вимог КУпАП та не перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_9 .
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно із статті 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи із засад співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При призначені покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином та санкція якого передбачає визначений вид покарання - позбавлення волі.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8 , суд враховує, що він по місцю проживання згідно із довідкою Оженинської сільської ради характеризується позитивно, на утриманні має одну малолітню дитину, скарг та заяв щодо нього до сільської ради не надходило, має батьків похилого віку та при цьому матір є особою з інвалідністю 3 групи.
Згідно довідки КЗ «Острозька ЦРЛ» в наркологічному та психіатричному кабінетах на диспансерному обліку ОСОБА_8 не перебуває.
Згідно вимоги ДІАП НП в Рівненській області встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий.
Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Острозьким районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з співмешканкою, алкогольними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживає, відносини з раніше судимими особами не підтримує. За час перебування в державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» обвинувачений зарекомендував себе посередньо, підтримує посередні відносини зі співкамерниками, конфліктних ситуацій не створює. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.
Відповідно до статті 66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 є щире каяття, сприяння розкриттю злочину, а також повне відшкодування завданої матеріальної шкоди та часткове відшкодування завданої моральної шкоди.
При цьому, суд, зважаючи на показання обвинуваченого, які не відповідають дійсним обставина справи, в тому числі щодо застосування екстреного гальмування перед ДТП, що не відповідає показанням свідка ОСОБА_10 та обставинам щодо слідів гальмування, зафіксованим під час огляду місця події, його намагання вжити спиртне після ДТП не може погодитись з тим, що він активно сприяв розкриттю злочину, однак приходить до висновку, що сприяння зі стонони обвинуваченого розкриттю злочину все ж мало місце, на що вказує те, що він добровільно давав показання по кримінальному провадженню і хоч і відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, але добровільно здав зразки своєї крові для проведення такого дослідження.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України, суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1, а також висновками експерта №63, №152, згідно яких при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_8 виявлений етиловий спирт в концентрації 2,70 проміле. Сам обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що вживав алкогольні напої, після чого керував транспортним засобом, а його пояснення щодо вживання алкоголю вже після ДТП були спростовані поясненнями свідків.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення особи та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Суд, зваживши всі обставини кримінального провадження, враховує, що ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди з настанням тяжких незворотних наслідків у вигляді смерті потерпілого, а також враховує той факт, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. При цьому, суд вважає, що за будь-яких умов ОСОБА_8 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки мав дотримуватись Правил дорожнього руху.
При цьому, суд враховує також необережну поведінку потерпілого, який рухався по дорозі в темну пору доби без дотримання вимог п.4.1 ПДР України, якими визначено, що за умов, які склалися ОСОБА_9 мав рухатись по узбіччю та вимог п.4.4 ПДР України, яким визначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
Одночасно, суд вважає безпідставними посилання обвинуваченого та його захисника про те, що потерпілий переходив дорогу в невстановленому місці, в темну пору доби та раптово вийшов на проїжджу частину, оскільки зазначене повністю спростовується висновком експерта відповідно до якого встановлено, що в момент наїзду потерпілий перебував у вертикальному або близькому до нього положенні та був обернутий задньою поверхнею тіла до транспортного засобу.
З врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким та зазначених обставин суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки шість місяців, а також застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Враховуючи саме ці обставини, суд не погоджується з думкою захисника та висновком органу пробації про можливість призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.75 КК України чи ст.69 КК України. Одночасно, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, думку потерпілої та дані про особу обвинуваченого, а також поведінку потерпілого ОСОБА_9 , який йшов по проїзній частині дороги в темну пору доби з порушенням вимог ПДР, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі близького до нижньої межі, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
При цьому суд вважає неможливим звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком, як просить захисник чи застосувати стосовно нього ст.69 КК України, виходячи з наступного.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, з урахуванням всіх обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, наслідком якого стала загибель людини, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, обставин вчинення та характеру допущених грубих порушень Правил дорожнього руху, поведінки обвинуваченого перед вчиненням злочину, який вживав алкогольні напої, після чого керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, при цьому зазначені захисником дані про особу обвинуваченого, висновок органу пробації та наявність пом'якшуючих покарання обставин не свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання чи на те, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та враховуються судом при призначенні йому основного покарання в мінімальних межах визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Дане покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_8 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.
Згідно п.20, 21 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, і з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.
З урахуванням того, що ОСОБА_8 допустив низку порушень положень Правил дорожнього руху України, зокрема, п. 12.4 та п. 12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали у виді смерті потерпілого, а також враховуючи наявність у даному кримінальному провадженні обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - перебування в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, що підвищує суспільну небезпечність вчиненого злочину, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому суд вважає, що призначення додаткового покарання обвинуваченому не призведе до втрати ним роботи чи заробітку, оскільки він тимчасово не працює, а відтак, не має нагальної потреби у керуванні транспортними засобами.
При вирішенні питання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд виходить з того, що ухвалою слідчого судді від 31.12.2018 року щодо ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено, при цьому в судовому засіданні було встановлено наявність ризику того, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оскільки в судовому засіданні вбачається, що ризики, передбачені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли, підстав для скасування запобіжного заходу в судовому засіданні не наведено та клопотань учасників з цього приводу не надходило, то при вирішенні питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважає, що запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, з метою забезпечення його виконання та уникнення ризиків, слід залишити попередній - тримання під вартою.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.122 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз по даному кримінальному провадженню складають 5720 грн., а відтак, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_8 витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.
Вжиті під час досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 10.01.2019 року, а саме арешт автомобіля марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягають скасуванню відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України, а вказаний транспортний засіб, який є речовим доказом, підлягає поверненню законному володільцю ОСОБА_8 .
При вирішенні заявленого потерпілою ОСОБА_5 цивільного позову про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з наступного.
Керуючись статтею 128 КПК України, потерпіла ОСОБА_5 звернулася із цивільним позов до ОСОБА_8 , у якому просить стягнути на її користь майнову шкоду в розмірі 12725 грн та моральну шкоду в розмірі 300000 грн.
В обґрунтуванні майнових вимог ОСОБА_5 вказує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 нею та членами її сім'ї були понесені значні матеріальні витрати на організацію поховання чоловіка ОСОБА_9 : витрати на придбання товарів ритуальних послуг у сумі 4725 грн, придбання товарів на похорони у сумі 3000 грн. та витрати на організацію жалобного обіду після смерті чоловіка у сумі 5000 грн. Витрати у загальній сумі позивач визначає у розмірі 12725 грн., що підтверджується відповідними товарними чеками, наданими потерпілою.
Щодо вимоги компенсації моральної шкоди, керуючись положеннями частини першої статті 23 ЦК України, потерпіла ОСОБА_5 стверджує про те, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого вона та члени її сім'ї зазнали непоправної психологічної травми після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_9 . Останній належним чином забезпечував утримання сім'ї (дружину, неповнолітню доньку та доньку з малолітньою дитиною, що проживають в одному будинку з потерпілою), працюючи у місцевому сільськогосподарському підприємстві та отримуючи гідну заробітну плату; додатково реалізовував власну сільськогосподарську продукцію, вирощену на землях, які самостійно обробляв. Після втрати чоловіка ОСОБА_5 та члени її сім'ї залишилися без чоловічої підтримки, стабільного доходу на проживання, суттєвих змін зазнав загальнопобутовий лад життя. Значного психоемоційного дискомфорту зазнала її сім'я з огляду на резонансність дорожньо-транспортної пригоди та публічного висвітлення подій у засобах масової інформації. Пережиті події є причиною частих нічних жахіть потерпілої та тяжкої адаптації до змін життєвого ладу. Тяжких психологічних страждань зазнала неповнолітня донька, яка перебувала в особливих стосунках із батьком, так як відчувала підтримку та допомогу в її життєвих та побутових питаннях.
Враховуючи характер, обсяг, тривалість та глибину душевних страждань просить стягнути з обвинуваченого 300000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні потерпіла підтримала заявлений нею цивільний позов. Водночас вказала, що на даний час їй відшкодовано обвинуваченим 20000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_8 позов визнав частково, не заперечив факт спричинення потерпілій моральної шкоди, проте вважає визначений потерпілою розмір шкоди завищеним та згідний на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Зазначив, що матеріальна шкода ним повністю відшкодована.
Суд, вислухавши обвинуваченого та потерпілу, вивчивши матеріали справи в частині цивільного позову, вважає, що позов потерпілої до ОСОБА_8 доведений і підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із положеннями ч.1 ст.129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Частиною першою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Матеріалами справи підтверджується понесені потерпілою ОСОБА_5 витрати на організацію поховання чоловіка та організацію жалобного обіду, що підтверджується платіжними документами, доданими до матеріалів справи у виді товарного чеку витрат на ритуальні послуги від 31.12.2018 на суму 4725 грн., товарного чеку витрат на товари для похорону від 01.01.2019 на суму 3000 грн. та товарного чеку на витрати жалобного обіду від 05.02.2019 в сумі 5000 грн.
Водночас, в судовому засіданні встановлено, що завдана матеріальна шкода на даний час повністю відшкодована.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави забезпечення реалізації абсолютного права потерпілої на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, шляхом відшкодування майнової шкоди в сумі 12725 грн. на даний час відсутні, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Вирішуючи цивільний позов у частині стягнення заподіяної моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_8 та наслідками, що настали та перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із діянням обвинуваченого, для потерпілої ОСОБА_5 було завдано тяжких психоемоційних переживань, що викликані смертю її чоловіка, батька її дітей, враховує наявність тяжкого перебігу адаптаційного періоду в зміні життєво-побутового ладу для потерпілої та членів її сім'ї, а також складність психоемоційного стану її неповнолітньої доньки після втрати батька.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними, постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані засади, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що дану позовну вимогу слід задовольнити частково, виходячи з обставин справи, матеріального становища обвинуваченого, який не працевлаштований, реальності відшкодування даної шкоди, та з врахуванням часткового відшкодування обвинуваченим в рахунок моральної шкоди в розмірі 7275 грн. та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 140000,00 грн., що об'єктивно відповідатиме характеру дій заподіювача шкоди, глибині страждань та розміру моральної шкоди.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що цивільним позивачем не надано належного обґрунтування вимог щодо заявленої суми позову у 300000 грн. та не підтверджено доказами, виходячи із змісту положень частини першої статті 81 ЦПК України.
При цьому обговорюючи доведеність позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди на суму 300000 грн., а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи позицію обвинуваченого, який не заперечував, що внаслідок його дій було завдано моральної шкоди, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову потерпілої на суму 140000 грн.
Керуючись статтями 118, 124, 349, 368, 369, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_8 тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_8 з моменту затримання - 22 год. 20 хв. 30 грудня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз в розмірі 5720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) грн.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10.01.2019 року, а саме арешт автомобіля марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 після вступу вироку в законну силу повернути володільцю - ОСОБА_8 .
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 140000 (сто сорок тисяч) грн. моральної шкоди.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір у зв'язку із розглядом цивільного позову в кримінальному провадженні в розмірі 768,40 грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1