Справа № 562/1121/19
"29" травня 2019 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді Ємельянової Л.В.
з участю секретаря Аврамчук Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про розірвання шлюбу. Стверджують, що перебувають в зареєстрованому шлюбі з 20 серпня 1999 року. Від спільного життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне подружнє життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові та поваги, не склалося. Між ними відсутні взаєморозуміння та взаємоповага. Це привело до того, що протягом тривалого часу вони фактично не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Дійшли висновку, що примирення неможливе, сім'я існує формально, тому просять шлюб розірвати.
Між заявниками досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу з матір'ю, а також участі у забезпеченні умов життя дитини та участі у вихованні дитини того з батьків, який проживатиме окремо.
В заявах на ім'я суду заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять розглянути справу за їх відсутності та задовольнити заяву про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 просить залишити їй прізвище " ОСОБА_4 ".
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 3 ст.293 ЦПК України встановлено, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
У поданій заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що вони протягом тривалого часу не ведуть спільне господарство, не підтримують подружні стосунки, проживають окремо. При взаємовідносинах, які склалися між ними, суд вважає, що сім'я існує формально, збереження її неможливе.
Між заявниками досягнуто згоди щодо здійснення ними батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітньої дитини, про що свідчить договір про порядок та умови участі батьків у вихованні дитини, укладений заявниками 2019 року.
Таким чином, спору щодо порядку виховання та утримання дитини між заявниками немає.
Згідно з ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися та засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст.109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
У відповідності до ч.ч.3, 4 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що причини, які спонукали заявників наполягати на розірванні шлюбу, є обгрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам заявників, тому відповідно до ст.109 СК України такий шлюб розривається судом.
За таких обставин заява підлягає до задоволення.
Статтею 113 Сімейного кодексу України встановлено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 268, 293 ЦПК України, на підставі ст.ст.105, 109, 113, 160 Сімейного кодексу України, суд -
Заяву задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 20 серпня 1999 року в Мізоцькій селищній раді Здолбунівського району Рівненської області, актовий запис № 15, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 і залишити прізвище "ОСОБА_4 ".
Сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір'ю.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (підпункт 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).