Справа № 544/715/19
№ пров. 1-в/544/34/2019
іменем України
12 червня 2019 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 ,
заявника ОСОБА_4 , захисника заявника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду на вул. Ярмаркова, 17, заяву ОСОБА_4 про зняття арешту з майна,
07 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зняття арешту з належного йому майна, накладеного постановою про накладення арешту на майно від 28.09.2011, винесеною слідчим прокуратури ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовує тим, що постановою слідчого прокуратури слідчо-оперативної групи прокуратури Пирятинського району ОСОБА_6 від 28.09.2011 накладено арешт на все нерухоме майно, що йому належить. Даний арешт було накладено у кримінальній справі, яку в 2011 році розслідувала прокуратура Пирятинського району Полтавської області. Кримінальна справа № 1-135/2011 (1/1624/19/12) розглянута в Пирятинському районному суді Полтавської області з постановленням 31.05.2012 вироку, відповідно до якого заявника було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1,2 ст. 367, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 175 КК України та засуджено до п'яти років позбавлення волі зі сплатою штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (4250 грн) з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій на строк два роки шість місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Під час постановлення вироку судом не було вирішено питання про зняття арешту з майна заявника. На даний час немає ніякої необхідності утримувати під арештом все його майно, а тому арешт необхідно зняти.
Заявник ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заявлену вимогу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти скасування арешту, оскільки по даній кримінальній справі постановлено вирок та необхідність у такому арешті відпала.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що подана заява про зняття арешту з майна підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.9 розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Відповідно до ч.4 ст. 21 КПК України здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.
Наявність арешту майна грубо порушує права власника, створює перешкоди у здійсненні права володіти користуватися та розпоряджатися майном до теперішнього часу.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваних, обвинувачених, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При цьому, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно ч 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що кримінальна справа № 111194007 порушена 27.09.2011 Полтавською міжрайонною природоохоронною прокуратурою відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 240 КК України. Згодом дії ОСОБА_4 було перекваліфіковано за ч.1 ст. 367, ч. 1 ст. 175, ч.2 ст.364, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України.
У кримінальній справі 28.09.2011 постановою слідчого прокуратури слідчо-оперативної групи прокуратури Пирятинського району ОСОБА_7 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , з метою забезпечення цивільного позову.
Вироком Пирятинського районного суду Полтавської області № 1-135/2011 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 367, ч. 1 ст. 175, ч.2 ст.364, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі зі сплатою штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 4250 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій на строк два роки шість місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи і мешкання.
Питання про зняття арешту з майна під час постановлення вироку судом не розглядалося.
Накладений арешт на майно ОСОБА_4 слідчим прокуратури також не скасований.
Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 червня 2014 року засудженого ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного вироком Пирятинського районного суду Полтавської області 31.05.2012 у зв'язку із закінченням іспитового строку.
В травні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до банку для отримання кредиту, проте йому було відмовлено, оскільки на все його майно накладено арешт.
Ним отримано у державного реєстратора інформаційну довідку № 167680508 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої на все його майно накладено арешт, в тому числі і на підставі постанови слідчого прокуратури слідчо-оперативної групи прокуратури Пирятинського району ОСОБА_7 від 28.09.2011.
Таким чином, не скасована постанова слідчого прокуратури слідчо-оперативної групи прокуратури Пирятинського району ОСОБА_7 від 28.09.2011 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 суттєво обмежує його майнові права.
Арешт на майно ОСОБА_4 накладений на підставі постанови слідчого прокуратури від 28.09.2011.
Тобто, процесуальне рішення слідчого прокуратури стосовно арешту майна прийняте під час дії Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року.
Під час постановлення вироку по кримінальній справі відносно ОСОБА_4 рішення про скасування накладеного арешту на майно як заходу забезпечення цивільного позову судом не прийняте.
На теперішній час КПК України 1960 року втратив чинність, натомість 20 листопада 2012 року набрав чинності новий КПК України від 13 квітня 2012 року.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з ч. 1ст .409 КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
У п. 8 ч.1 ст.324 КПК України (1960 року) зазначено, що постановляючи вирок суд повинен вирішити, що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Згідно п.1 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Слід враховувати, що в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_4 , потреба відпала, на теперішній час прокурор не наділений правом самостійно вирішувати питання про скасування арешту майна, тому суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 110, 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Заяву ОСОБА_4 про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений слідчим прокуратури слідчо-оперативної групи прокуратури Пирятинського району ОСОБА_6 від 28.09.2011, на невизначене все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Полтаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1