про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 0240/2263/18-а
12 червня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Моніча Б.С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано апелянту звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку з наведенням поважних підстав для поновлення строку з наданням доказів.
На виконання вимог вказаної ухвали 06 червня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що не зміг своєчасно вжити заходи для оскарження судового рішення через неодноразове перебування в зв'язку з хворобою на стаціонарному лікуванні, а саме: в період з липня 2018 року по 12 липня 2018 року в Вінницькому обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення, в період з 23 вересня 2018 року по 08 жовтня 2018 року в Вінницькому госпіталі для інвалідів війни, а також в період з 19 березня 2019 року по 2 квітня 2019 року в Вінницькому госпіталі інвалідів війни. На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії виписок з історії хвороби.
Надаючи оцінку доводам апелянта, суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені неї обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду апеляційної інстанції.
В даному випадку, суд критично оцінює доводи апелянта, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.08.2018 року отримано скаржником 20.08.2018 року.
Тобто, тридцятиденний строк на апеляційне оскарження з моменту отримання апелянтом відповідного рішення сплив 19.09.2018 року, тоді як апеляційна скарга подана 14.05.19 року, тобто , після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суд, в даному випадку, не вважає поважними доводи апелянта про те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні, оскільки згідно наданих виписок з історії хвороби періоди лікування тривали з 03.07.2018р. по 12.07.2018р., з 23.09.2018р. по 08.10.2018р., з 19.03.2019 р. по 02.04.2019. Отже, з 20.08.2018р. у апелянта було достатньо часу для вжиття заходів для апеляційного оскарження рішення.
В свою чергу, жодних доказів в обґрунтування пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження з моменту отримання апелянтом оскаржуваного судового рішення (20.08.2018 року) по останній день строку на апеляційне оскарження (19.09.2018р.), останнім не надано.
Також, суд враховує практику Верховного Суду в ухвалі від 26.09.2018 справа №753/7279/18, а саме висновки суду, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Апелянт повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
У низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 р. зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та постановленою метою».
Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
З огляду на відсутність доказів наявності об'єктивно непереборних обставин у апелянта, які унеможливили вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою у період з дати отримання апелянтом оскаржуваного судового рішення (20.08.2018 року) по останній день строку на апеляційне оскарження (19.09.2018р.), в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.
Колегія суддів зазначає, що встановлення строків для подання апеляційної скарги передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та своєчасного виконання ними передбачених КАС України та іншими законами процесуальних дій.
Обставини, з якими апелянт пов'язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Відтак зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи, що вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 року не виконані апелянтом, недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Визнати неповажними, наведені в клопотанні ОСОБА_1 підстави поновлення строку на апеляційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Моніч Б.С.
Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.