Справа № 689/162/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Баськов М.М.
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
12 червня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Мацького Є.М. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року (смт. Ярмолинці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №2 БПП м. Біла Церква УПП у Київській області капрала поліції Стоян Анни Олександрівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Василик В.В. звернувся до суду з позовом про скасування постанови поліцейського взводу №1 роти №2 БПП м. Біла Церква УПП у Київській області капрала поліції Стоян А.О. від 05.01.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно оскаржуваної постанови 5 січня 2019 року об 11 год. 41 хв. на 56 км автомобільної дороги М-05 Київ - Одеса, в населеному пункті с. Ксаверівка, позначеному дорожнім знаком 5.45, він, керуючи автомобілем Land Rover Discovery 3.0, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 126 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 76 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Позивач вважає, що в порушення вимог ст. 251, 254, 258, 283 КУпАП працівником поліції не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, не було вивчено докази, покази свідків, пояснення звинуваченого, інші документи. В постанові про адміністративне правопорушення серії НК №316999 від 05.01.2019 адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі, відтак показання приладу TruCam №000517 не можуть бути допустимим доказом, оскільки використання даного приладу для фіксації перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів не передбачено як самою Інструкцією №1395 так і будь-яким іншим нормативно-правовим актом в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення, що зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28.03.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №2 БПП м. Біла Церква УПП у Київській області капрала поліції Стоян Анни Олександрівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28.03.2019 року та прийняти нову постанову, якою постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - скасувати, а провадження по справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності - закрити.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказав на те, що засіб вимірювальної техніки - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II, підпадає під дію Технічного регламенту. Відповідно до Технічного регламенту, для можливості використання даного приладу потрібно пройти процедуру відповідності згідно модулів B та F. Таким чином, для використання даного приладу потрібні відповідні документи, які підтверджують відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту. Крім того зазначив, що відсутність підпису позивача у постанові про накладення адміністративного стягнення є прямим свідченням недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначеного ст. 279 КУпАП України.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, інших заяв (клопотань) пояснень суду теж не надав.
Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.01.2019 поліцейським взводу №1 роти №2 БПП м. Біла Церква УПП у Київській області капралом поліції Стоян А.О. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії НК №316999, на підставі якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., за те що він 05.01.2019 об 11 год. 41 хв. на 56 км автомобільної дороги М-05 Київ - Одеса, в населеному пункті с. Ксаверівка, позначеному дорожнім знаком 5.45, керуючи автомобілем Land Rover Discovery 3.0, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 126 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 76 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалася приладом TruCam №000517.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 122 КУпАП України, яке доведено належними та допустимими доказами. Відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 5 січня 2019 року об 11 год. 41 хв. на 56 км автомобільної дороги М-05 Київ - Одеса, в населеному пункті с. Ксаверівка, позначеному дорожнім знаком 5.45, він, керуючи автомобілем Land Rover Discovery 3.0, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 126 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 76 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та за що передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даному випадку, капрал поліції безпосередньо стала свідком вчинення адміністративного правопорушення, що виразилось у перевищенні встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 76 км/год.
При цьому, позивач не заперечує і не спростовує перевищення ним встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, а в обґрунтування своєї позиції зазначає, що показання приладу TruCam №000517 не можуть бути допустимим доказом по справі.
Що стосується зауважень позивача в частині порушення процедури розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього кодексу.
Стаття 258 КУпАП містить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема частиною другою визначено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 в редакції наказу №318 від 13.04.2018 (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Стосовно доводів позивача про те, що бланк оскаржуваної постанови не відповідає встановленій формі згідно додатку 5 Інструкції, то такі не заслуговують на увагу з тих підстав, що вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлені статтею 283 КУпАП.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, оскаржувана постанова серії НК №316999 від 05.01.2019 відповідає всім передбаченим вищевказаною статтею вимогам.
Щодо твердження позивача стосовно неправомірності використання працівниками патрульної поліції лазерного вимірювача TruCam LTІ 20/20 №У3197-12, колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.
Згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Саттею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід звернути увагу позивача на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 3197-12.
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як "сертифікація" взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення перевірки передбачено Порядком проведення перевірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11930, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 25 вересня 2018 року та чинного до 25 вересня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №000517, є придатним до застосування.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу "TruCam LTІ 20/20" виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № ІІА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року.
Разом з тим, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Між тим, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Крім того, слід вказати, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 зазначений пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру, заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Таким чином, оскільки прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація не обмежена нормами чинного законодавства.
Посилання позивача на те, що відомості, які були зафіксовані відповідачем на приладі TruCam, отримані ним із порушенням чинного законодавства, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки будь-які належні та допустимі докази, які б спростували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, позивачем не надано.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода апелянта щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зауважує, що згідно п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстави для задоволення позову, оскільки позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху України, які зафіксовані лазерним вимірювачем Trucam LTI 20/20 TC 000517. Працівником УПП у Київській області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КпАП України. При цьому, капрал поліції УПП у Київській області Стоян А. О. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, винесена постанова серії НК №316999 від 05.01.2019 року є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 червня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Мацький Є.М. Капустинський М.М.